Задать вопрос юристу

5.3 Інвестиційна діяльність

Інвестиційна діяльність – діяльність, яка супроводжується вкладенням іноземних інвестицій іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Класифікуючою ознакою іноземних інвестицій є здійснення їх іноземним інвестором. Іноземними інвесторами визнаються іноземні суб'єкти господарювання, що здійснюють інвестиційну діяльність на території України.

До них відносять:

- юридичні особи, створені за законодавством іншим, ніж законодавство України;

- іноземці та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання на території України;

- міжнародні урядові та неурядові організації;

- інші держави;

- інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності.

Розрізняють наступні види іноземних інвестицій:

- іноземна валюта, що визнається конвертованою Національним банком України; валюта України – при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України;

- будь-яке рухоме і нерухоме майно та пов'язані з ним майнові права;

- акції, облігації та інші цінні папери, а також корпоративні права (права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

- грошові вимоги на виконання договірних зобов'язань, які гарантовані провідними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

- права інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

- права на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

- інші цінності відповідно до законодавства України.

За функціональною класифікацією для цілей оподаткування інвестиції поділяють на:

- капітальні,

- фінансові,

- реінвестиції.

Під капітальною інвестицією розуміють господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які піддягають амортизації.

Під фінансовою інвестицією розуміють господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових ресурсів. Розрізняють прямі та портфельні фінансові інвестиції. Пряма інвестиція передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою. Портфельна інвестиція передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із скупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50% загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

Під реінвестицією розуміють господарську операцію, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у двох основних формах іноземного інвестування: корпоративній та договірній.

До корпоративної форми здійснення іноземного інвестування відносять:

- часткову участь у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

- створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств;

- придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, обладнання, транспортних засобів та інших об'єктів власності шляхом прямого одержання майна або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

- придбання самостійно чи за участю українських осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

- придбання інших майнових прав.

До договірної форми здійснення іноземних інвестицій відносять:

- господарську підприємницьку діяльність на основі угод про розподіл продукції;

- інші форми, в тому числі без створення юридичної особи, на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти інвестування, крім випадків, що заборонені законами України. До таких випадків відносяться:

- створення і використання об'єктів, що не відповідають вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законами України, а також що порушують права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законами України;

- придбання іноземним інвестором майнових прав на землю та інші природні ресурси в України, що регулюються відповідно земельним та іншим законодавствами України.

У багатьох країнах з перехідною економікою, в т.ч. в Україні, спільне з зарубіжними партнерами виробництво розглядається як одна з прогресивних форм господарювання, що дає змогу залучати іноземний капітал в економіку країни.

Спільне виробництво – самостійний вид зовнішньоекономічної діяльності, якому характерні різноманітність видів і сфер діяльності. Спільне виробництво, як один із видів промислового співробітництва, забезпечує довготривалість угод, комплексність співпраці, спільну відповідальність, зменшує ризик. Організація спільного виробництва передбачає формування діяльності підприємств з іноземним капіталом будь-якої організаційно-правової форми, іноземна інвестиція в статутному фонді яких становить не менше 10%.

В залежності від території організації і функціонування підприємства з іноземним капіталом класифікують на:

- змішані підприємства за участю іноземних інвесторів, що функціонують на території України;

- змішані підприємства за участю національного капіталу, що функціонують за кордоном.

Спільні підприємства спрямовують свою діяльність на виробництво товарів, послуг, потребу в яких задоволено не повністю; оперативне впровадження наукових винаходів для випуску конкурентоспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках продукції; випуск високоякісних споживчих товарів і надання послуг населенню; створення нових робочих місць; зниження витрат на виробництво продукції тощо.

Процес формування спільного виробництва в Україні був досить динамічним. Перші спільні виробничі підприємства з'явилися в Україні у 1987 р.; у другій половині 90-х – значно зросли масштаби їхньої діяльності й посилилась диверсифікація. Основними галузями народного господарства, де діють підприємства спільного виробництва, є торгівля, будівельна індустрія, транспорт і зв'язок, наука і освіта, переробна промисловість. До процесу створення підприємств спільного виробництва залучено всі регіони України, однак їх територіальна концентрація не є рівномірною. Відносно розвинута інфраструктура, науково-технічний і кадровий потенціал, загальні соціально-економічні та інші фактори сприяли утворенню підприємств спільного виробництва, передусім у великих промислових регіонах - в Дніпропетровській, Донецькій, Львівській, Одеській, Харківській областях та в м. Києві.

Для іноземних інвесторів на території України встановлюють національний режим інвестиційної діяльності. Законами та міжнародними договорами України можуть встановлюватися винятки з національного режиму інвестиційної діяльності, які можуть мати стимулюючий або обмежувальний характер.

Стимулюючий (пільговий) характер національного режиму встановлюється для реалізації інвестиційних проектів, що виконуються в рамках державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій.

Обмежувальний характер застосування національного режиму іноземного інвестування встановлюється, виходячи з інтересів національної безпеки України. Законами України може бути обмежено або заборонено діяльність іноземних інвесторів в окремих галузях народного господарства або в межах окремих територій України.

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення. Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється за заявницьким принципом і не є процедурою отримання дозволу на їх здійснення.

З метою забезпечення стабільності правового режиму іноземного інвестування в Україні встановлені такі гарантії для іноземних інвесторів:

- гарантії у разі зміни законодавства;

- гарантії щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб;

- гарантії компенсації і відшкодування збитків іноземним інвесторам;

- гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності;

- гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій.

Сутність гарантій у разі зміни законодавства полягають в наступному. У випадку, якщо законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, то протягом десяти років з дня набрання чинності таких змін на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій. Зазначені гарантії не поширюються на зміни законодавства, що стосуються питань оборони, національної безпеки, забезпечення громадського порядку, охорони довкілля.

<< | >>
Источник: О.І. Дідченко. Зовнішньоекономічна діяльність. Навчальний посібник для студентів ЗДІА економічних спеціальностей / Укл.: О.І. Дідченко – Запоріжжя: Видавництво ЗДІА,2014. – 218 с.. 2014

Еще по теме 5.3 Інвестиційна діяльність:

  1. ГЛАВА 4. ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ
  2. 16.5. Міжнародна інвестиційна діяльність
  3. 2. Інвестиційна діяльність населення
  4. РОЗДІЛ 3. Інвестиційна діяльність і прогнозування діяльності суб’єкта господарювання
  5. Глава №4. Інвестиційна діяльність підприємств
  6. РОЗДІЛ 3. Інвестиційна діяльність і прогнозування діяльності суб’єкта господарювання
  7. Розділ 3. Інвестиційна діяльність і прогнозування діяльності суб’єкта господарювання
  8. 15 Інвестиційна функція. Чинники інвестиційного попиту, їх вплив на криву інвестиційного попиту.
  9. 7.2. Оцінка інвестиційних проектів
  10. 9.3.Роль бюджету в здійсненні інвестиційних програм
  11. Характеристико та оцінка реального інвестиційного проекту
  12. 3. СУЧАСНА СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
  13. Розділ 22 Інвестиційний аналіз капіталовкладень
  14. Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів.
  15. 8. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
  16. Тема 18.  Фінансова діяльність підприємств
  17. Глава 1. УПРАВЛІННЯ ОПЕРАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
  18. Пересада А. А., Майорова Т. В.. Інвестиційне кредитування: Навч. посібник. — К.: КНЕУ,2002. — 271 с., 2002
  19. Методи оцінки інвестиційних проектів
  20. Поняття та класифікація інвестиційних проектів
- Антимонопольное право - Бюджетна система України - Бюджетная система РФ - ВЕД України - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики России - Державне регулювання економіки в Україні - Инвестиции - Инновации - Инфляция - Информатика для экономистов - История экономики - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Логистика - Макроэкономика - Математические методы в экономике - Международная экономика - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоги и налогообложение - Организация производства - Основы экономики - Отраслевая экономика - Политическая экономия - Региональная экономика России - Стандартизация и управление качеством продукции - Страховая деятельность - Теория управления экономическими системами - Товароведение - Философия экономики - Ценообразование - Эконометрика - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятий - Экономика природопользования - Экономика регионов - Экономика труда - Экономическая география - Экономическая история - Экономическая статистика - Экономическая теория - Экономический анализ -