Задать вопрос юристу

13.4.2 Використання банківських гарантій у міжнародних розрахунках

Найчастіше у міжнародній практиці використовується банківська гарантія платежу.

Банківська гарантія (БГ) – це письмове зобов'язання банку, страхової компанії або іншої юридичної чи фізичної особи виплатити зазначену в ньому грошову суму в зазначений у ній строк або при настанні певної події (у випадку невиконання або порушення контрагентом умов контракту) проти подання особі, яка її видала, письмової платіжної вимоги тримача гарантії встановленої в ній форми з додатком перерахованих в ній документів.

Гарантії повинні містити такі реквізити:

- найменування особи (принципала), на чиє прохання видана гарантія;

- найменування отримувача грошей (бенефіціара);

- найменування особи, яка видала гарантію (гаранта);

- посилання на договір або інше зобов'язання, у зв'язку з виконанням якого видана гарантія;

- підлягаючу виплаті суму та валюту платежу; розмір зобов'язання по гарантії може бути виражений у вигляді відсотка від суми ЗТК, при цьому слід уникати

- строк, на який видана гарантія, або подія, при настанні якої вона втрачає силу,

- умови, на підставі яких здійснюється платіж;

- умови скорочення суми гарантійних зобов'язань.

Гарант, який отримав платіжну вимогу, перевіряє відповідність доданих до неї документів умовам гарантії, але не несе відповідальності за форму та справжність поданих документів, а також за затримки, втрати або викривлення документів, які мали місце не з його вини. Платіжна вимога повинна містити твердження, що принципал порушив свої зобов'язання по ЗТК, із зазначенням конкретних порушень. Гарант повинен задовольнити платіжну вимогу кредитора і без зволікань передати її принципалу з доданими до неї документами.

Банківська гарантія є окремим правовим зобов'язанням, юридично незалежним від основного боргу (контракту) або договірних відносин між кредитором та первісним боржником.

Операції з банківськими гарантіями регулюються:

1. Уніфікованими правилами для гарантій на першу вимогу (публікація №458, 1992 р.).

2. Зразком форми з контрактних гарантій, які надаються (№406,1982 р.) Якщо інше не передбачено гарантією, то правом, яке застосовується для розв'язання можливих розбіжностей, буде право країни, де знаходиться центр ділової активності гаранта.

Якщо контрагенти хочуть використовувати зазначені Уніфіковані правила, то це узгодження повинно знайти відображення у тексті гарантії.

У будь-якому випадку при складанні гарантії рекомендується виходити із принципів, викладених в Уніфікованих правилах, які також містять особливі умови і до контргарантій.

Банківські гарантії можуть бути виставлені двома способами: напряму та непрямо. Механізми надання банківської гарантії (прямий і непрямий) наведені на рис. 13.6.

Якщо гарантія виставляється напряму, то механізм її надання такий:

1 – наказодавець доручає своєму банку виставити від його імені гарантію. Текст гарантії визначається під час обговорення клієнта і представника банку;

2 – банк доручає наказодавцю підписати "компенсаційний лист" або контр гарантію, у якій зазвичай обумовлюється, що у випадку надання контрагентом вимоги по даній гарантії банк має право негайно списати відповідну суму гарантії зі спецрахунка наказодавця;

3 – банк складає текст гарантії і потім за схваленням наказодавця висилає її бенефіціару або в оригіналі поштою, або ключовим текстом (якщо гарантія виставляється напряму).

Якщо гарантія виставляється непрямо, то механізм її надання змінюється таким чином:

3' – банк наказодавця інструктує банк-кореспондент виставити гарантію на користь бенефіціара, який знаходиться на території його країни;

4 – банк-кореспондент виставляє гарантію бенефіціару.

Банківські гарантії можуть бути:

- відкличними, які можуть бути відкликані або змінені без попередньої згоди бенефіціара;

- безвідкличними, які не можуть бути відкликані або змінені без відповідної згоди бенефіціара.

У світовій банківський практиці з метою страхування ризиків у ЗТК використовують три категорії міжнародних банківських гарантій:

1. на вимогу/на першу вимогу – для фактичного використання яких достатньо лише вимоги бенефіціара, яка потім не може бути оскаржена; якщо наказодавець знає про необґрунтованість виставлення вимог бенефіціаром, безумовний характер цих гарантій не дозволяє йому перешкоджати виконанню банком-гарантом своїх зобов'язань. Гарантії на вимогу надзвичайно надійні, і тому вони найчастіше використовуються;

2. умовні (з документарним доказом) – забезпечують наказодавцю максимальний захист, оскільки вимога по гарантії повинна бути завжди документально обґрунтована. Як обґрунтування можуть використовуватись такі зовнішньоторгові документи: копії рахунка-фактури, коносамента, сертифіката якості або виписка із рішення незалежного арбітра. Для бенефіціарів ця форма менш вигідна та менш зручна;

3. умовні (без доказу) гарантії невиконання (default bond) – при використанні даних гарантій умовою отримання гарантованої суми є невиконання умов ЗТК стороною, яка є відповідальною за його реалізацію у першу чергу. У тексті гарантії обумовлюється, що гарантія підлягає використанню у випадку невиконання або неналежного виконання відповідальною стороною своїх зобов'язань по ЗТК, без конкретизації цих умов. Оскільки реалізація таких гарантій викликає обґрунтовані сумніви та суперечки, при отриманні таких гарантій банки не мають іншого вибору, як заплатити по гарантіях на першу вимогу бенефіціара.

У міжнародній торгівлі використовуються такі типи міжнародних банківських гарантій:

1. Основні типи гарантій:

- тендерна гарантія (tender/bid bond) – подається фірмою, яка бере участь у торгах, разом з офертою і має на меті перевірити серйозність намірів та фінансового стану продавця (учасника тендера), а також забезпечити виплату гарантованої ним суми бенефіціару при настанні обумовлених подій;

- гарантія виконання зобов'язань (performance bond) – виставляється банком переможця торгів на випадок, якщо переможець не виконає свої зобов'язання за ЗТК, або виконає їх несвоєчасно або з відхиленнями від умов ЗТК;

- авансова гарантія (advance payment guarantee) – має на меті страхування повернення авансу покупцю у випадку невиконання продавцем договірних зобов'язань.

Дана гарантія виставляється до отримання авансу, набуває сили – після фактичного надходження авансу, припиняє дію – з моменту повного виконання ЗТК. Строк дії – півроку-рік. Початкова сума гарантії дорівнює сумі авансу, але потім може бути зменшена у міру виконання ЗТК, наприклад, якщо аванс виплачується від загальної суми ЗТК, що передбачаючає часткові поставки;

- платіжна гарантія (payment guarantee) – виставляється на користь постачальника і має на меті покриття ризику неплатежу з боку покупця при розрахунках у формі відкритого рахунка або інкасо. Платіж по гарантії здійснюється проти отримання письмового свідоцтва бенефіціара про те, що він поставив товар, але не отримав платежу у строк. При часткових відвантаженнях товару загальна сума гарантії покриває ризик не оплати 1–3-х поставок, І тому кожна партія товару не повинна перевищувати суми гарантії. Вимога по гарантії може бути висунута, якщо покупець не оплатить хоча б одну поставку. Гарантійні зобов'язання банку чинні до повного здійснення поставок за ЗТК, до повного погашення заборгованості покупцем (обумовлюється граничний строк платежу). Строк гарантії має бути трохи тривалішим (наприклад, на 1 місяць) за строк останнього платежу по ЗТК для того, щоб бенефіціар мав можливість своєчасно подати у банк вимогу про платіж по гарантії. Розмір платіжної гарантії відповідає сумі платежу по ЗТК.

2. Другорядні типи гарантій:

- гарантія коносамента (biоl of lading guarantee) – використовується, якщо оригінали або повний комплект коносаментів загубилися чи запізнилися при поштовому пересиланні. Вантажоперевізник передає товар вантажоотримувачу проти банківської гарантії, виставленої на користь вантажоперевізника у розмірі 100-200% продажної ціни товару. Гарантія покриває можливі фінансові вимоги контрагента про відшкодування збитків;

- митна гарантія (customs guarantee) – використовується для забезпечення мит, вона діє у випадках, коли товари тимчасово ввозяться у країну і не реекспортуються протягом встановленого строку, і таким чином, не оплачуються прострочені мита та збори;

- кредитна гарантія (loan guarantee) – є забезпеченням кредиту, який отримує позичальник. Вона дає впевненість кредитору у погашенні кредиту. Наприклад, кредитна гарантія, яка виставлена німецьким банком як забезпечення під позику, яку надає іноземний банк українській філії німецької компанії;

- гарантія компенсації юридичних витрат (lйgal costs guarantee) – покриває витрати сторін, які виникають у перебігу судових процесів, серед них на користь судових органів або відповідної сторони (позивача чи відповідача);

- гарантія утримання грошових коштів (rйtention money guarantee) – покриває ризик нефункціонування або неналежного функціонування підприємства протягом усього строку дії гарантії. Розмір гарантії становить 5-10% суми укладеного ЗТК. Такі гарантії діють до видачі спеціальним органом сертифіката Перевірки або сертифіката Остаточної інспекції діяльності підприємства;

- експлуатаційна гарантія (maintenance bond) – виставляється банком за дорученням постачальника (підрядника) на момент здійснення поставки (виконання робіт). Строк дії – зазвичай 1 рік і часто співпадає з гарантійним періодом.

Гарантії повинні містити як мінімум такі реквізити:

- найменування особи (принципала), на чиє прохання видана гарантія;

- найменування отримувача грошей (бенефіціара);

- найменування особи, яка видала гарантію (гаранта);

- посилання на договір або інше зобов'язання, у зв'язку з виконанням якого видана гарантія;

- суму, яка підлягає виплаті, та валюту платежу;

- строк, на який видана гарантія, або подія, при настанні якої вона втрачає силу;

- умови, на підставі яких здійснюється платіж;

- умови скорочення суми гарантійних зобов'язань.

Гарант, який отримав платіжну вимогу, перевіряє відповідність доданих до неї документів умовам гарантії, але не несе відповідальності за .форму та правдивість наданих документів, а також за затримки, які мали місце не з його вини, втрати або викривлення документів. Платіжна вимога повинна містити підтвердження, що принципал порушив свої зобов'язання за ЗТК, із зазначенням конкретних порушень. Гарант зобов'язаний задовольнити платіжну вимогу кредитора і без затримки передати її принци палу з доданими до неї документами.

Якщо інше не передбачено гарантією, то правом, яке застосовується для розв'язання можливих розбіжностей, буде право країни, де знаходиться центр ділової активності гаранта. Якщо сторони бажають, щоб до їх гарантії застосовувались Уніфіковані правила для гарантій на першу вимогу (1992), то ця згода повинна бути відображена у тексті гарантії. У будь-якому випадку при складанні гарантії рекомендується використовувати принципи, викладені в Уніфікованих правилах, які також містять особливі умови і до контргарантій.

Банківські гарантії подібні акредитивам: і ті й інші є зобов'язанням залученої третьої сторони, яка бере на себе відповідальність по зобов'язаннях іншої. Суттєва відмінність між ними: зобов'язання банку по гарантії вторинне і діє лише відносно первинного зобов'язання наказодавця; зобов'язання по документарному акредитиву є його первинним та самостійним зобов'язанням.

<< | >>
Источник: О.І. Дідченко. Зовнішньоекономічна діяльність. Навчальний посібник для студентів ЗДІА економічних спеціальностей / Укл.: О.І. Дідченко – Запоріжжя: Видавництво ЗДІА,2014. – 218 с.. 2014

Еще по теме 13.4.2 Використання банківських гарантій у міжнародних розрахунках:

  1. Використання банківських гарантій у міжнародних розрахунках
  2. 8.2. Види платежів в міжнародних розрахунках.
  3. ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ГРОШЕЙ У ЧАСІ ТА її ВИКОРИСТАННЯ У ФІНАНСОВИХ РОЗРАХУНКАХ
  4. ТЕМА 4. ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ГРОШЕЙ У ЧАСІ ТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ У ФІНАНСОВИХ РОЗРАХУНКАХ
  5. Тема 4. Визначення вартості грошей у часі та її використання у фінансових розрахунках
  6. Тема 4. Визначення вартості грошей у часі та її використання у фінансових розрахунках
  7. Тема 4. ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ГРОШЕЙ У ЧАСІ ТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ У ФІНАНСОВИХ РОЗРАХУНКАХ
  8. ТЕМА4. ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ГРОШЕЙ У ЧАСІ ТА її ВИКОРИСТАННЯ У ФІНАНСОВИХ РОЗРАХУНКАХ
  9. Тема 3. ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ГРОШЕЙ У ЧАСІ ТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ У ФІНАНСОВИХ РОЗРАХУНКАХ
  10. Тема 4 Визначення вартості грошей у часі та її використання у фінансових розрахунках
- Антимонопольное право - Бюджетна система України - Бюджетная система РФ - ВЕД України - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики России - Державне регулювання економіки в Україні - Инвестиции - Инновации - Инфляция - Информатика для экономистов - История экономики - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Логистика - Макроэкономика - Математические методы в экономике - Международная экономика - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоги и налогообложение - Организация производства - Основы экономики - Отраслевая экономика - Политическая экономия - Региональная экономика России - Стандартизация и управление качеством продукции - Страховая деятельность - Теория управления экономическими системами - Товароведение - Философия экономики - Ценообразование - Эконометрика - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятий - Экономика природопользования - Экономика регионов - Экономика труда - Экономическая география - Экономическая история - Экономическая статистика - Экономическая теория - Экономический анализ -