2.1. Сутність бюджетного планування.

Бюджетне планування є складового загальнодержавного економічного планування. Рівень його організації, наукова обґрунтованість планованих показників бюджету, їхня збалансованість в основному визначають економічний і соціальний розвиток як окремих регіонів, так і держави в цілому.

Бюджетне планування - це комплекс організаційно-технічних і методичних заходів щодо визначення доходів і витрат бюджетів на всіх стадіях бюджетного процесу.

Юридична база в бюджетному плануванні - досить відповідальний процес, тому вона має свої "правила", основою яких є нормативна база. Розглянемо окремі з цих юридичних актів.

1) Конституція. У ній позначені основні підходи до фінансових, у тому числі і бюджетних питаннях, зазначені окремі контрольні терміни їхнього рішення. Так, проект бюджету повинен бути поданий Кабінетом Міністрів на розгляд Верховної Ради до 15 вересня.

2) Бюджетний кодекс України. У цьому юридичному акті значна увага приділена процесам планування, зокрема дається перелік повноважень Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів і інших органів виконавчої влади державного і місцевого рівнів, передбачена відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Чітко позначені терміни всіх чотирьох стадій бюджетного процесу на державному і місцевому рівнях, визначений механізм проходження проекту Закону про Державний бюджет, а також порядок твердження місцевих бюджетів.

3) Закони України. Окремі питання планування бюджетів урегульовані відповідними законами. Так, з 26 квітня 2000 р. ввійшов у дію Закон України "Про державне прогнозування і розробку програм економічного і соціального розвитку", де передбачені механізми розробки цих програм, що повинні бути основою для річних бюджетів.

Конкретні повноваження державних органів, що мають відношення до планування, передбачені законами, що регулюють їхню діяльність.

У Бюджетному кодексі передбачена відповідна процедура експертизи законів, що впливають на дохідну і видаткову частину бюджетів.

Кожен законопроект, внесений у Верховній Раді України, протягом семи днів подається в Комітет Верховної Ради України з питань бюджету для проведення експертизи щодо його впливу на дохідну і/або видаткову частину бюджетів і виконання Закону про Державний бюджет України в поточний бюджетний період.

Протягом двох тижнів, якщо Верховна Рада України не визначилась з іншим терміном, Комітет Верховної Ради України з питань бюджету забезпечує підготовку експертного висновку щодо впливу відповідного законопроекту на дохідну або видаткову частину бюджетів.

До проектів законів, вступ у силу яких у поточний або наступний бюджетний періоди призведе до збільшення витрат або зменшенню доходів бюджету, суб'єктом законодавчої ініціативи доповнюються пропозиції про витрати, які варто скоротити, і/або пропозиції про джерела додаткових доходів для покриття збільшення витрат. Жодне з таких змін не повинно призвести до збільшення державного боргу і державних гарантій, розмір яких установлено Законом про Державний бюджет України.

При цьому:

- законопроекти, що згідно з експертним висновком і рішенням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету не впливають на дохідну або видаткову частину бюджетів, вносяться в порядок денних пленарних засідань Верховної Ради України для їхнього розгляду в загальному порядку, установленому Регламентом Верховної Ради України;

- законопроекти, що відповідно до експертного висновку і відповідному рішенню Комітету Верховної Ради України з питань бюджетів впливають на дохідну або видаткову частину бюджетів, протягом трьох днів передаються Міністерству фінансів України для експертного висновку щодо вартісної величини впливу законопроектів на дохідну або видаткову частину бюджетів і для пропозицій щодо доцільності їхнього прийняття, можливості і терміну вступу їх у дію. Міністерство фінансів України в двотижневий термін готує експертний висновок і пропозиції до законопроектів і передає Комітетові Верховної Ради України з питань бюджету для підготовки висновків щодо доцільності їхнього прийняття Верховної Ради України і термінів вступу їх у дію.

Прийняття Законів України, що впливають на формування дохідної і видаткової частини бюджетів, повинні бути опубліковані до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому випадку норми відповідних законів, що впливають на формування дохідної і/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду наступного за планованим.

4) Пропозиції Верховної Ради України щодо основних напрямків бюджетної політики. Верховні Рада розробляє відповідні пропозиції, де відображена позиція депутатських груп і фракцій по основним питанням бюджетної політики, що розробляється Кабінетом Міністрів України.

5) Укази Президента. Вони регламентують окремі поточні питання, що складають державну цінність і повинні підтримуватися державою.

6) Щорічне звертання Президента України до Верховної Ради. Це конституційне право Президента України, і вперше його звертання було присвячено бюджетним питанням: "Про основні напрямки бюджетної політики на наступний рік."

7) Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів. Цими актами регламентуються механізми бюджетних процесів.

8) Інші акти державних і місцевих органів влади. Це можуть бути правила складання і виконання бюджетів, бюджетна класифікація, інструкції міністерств і відомств, бюджетні регламенти, що затверджуються органами місцевого самоврядування.

9) Державні програми економічного і соціального розвитку. Основними програмами є:

І. Проект прогнозу економічного і соціального розвитку на 2007 - 2012 р.;

ІІ. Стратегія економічної і соціальної політики на 2007-2012 р.;

ІІІ. Основні напрямки соціальної політики на період до 2012 р.;

ІV. Галузеві програми;

V. Програми міжнародного співробітництва.

На загальнодержавному рівні в бюджетного планування беруть участь міжнародні фінансові інститути, закордонні консультанти, наукові установи України, Кабінет Міністрів України, усі міністерства і відомства, що відповідають комітети Верховної Ради України, окремі депутати і громадські організації.

На місцевому рівні відповідну участь приймають структурні підрозділи органів законодавчої і виконавчої влади, депутати, наукові і суспільні діячі.