9.3.Роль бюджету в здійсненні інвестиційних програм

Однією з головних функцій держави в ринковій економіці є сприяння стратегії економічного розвитку народного господарства.

Формуючи інститути розвитку, які стимулюють впровадження новітніх технологій і здійснення інноваційної діяльності, держава створює умови для інвестиційної активності й економічного підйому.

Функціонування підприємств всіх форм власності вимагає проведення ефективної державної інвестиційної політики, що повинна забезпечити:

- чітку систему фінансування;

- одержання максимального прибутку на вкладені кошти;

- скорочення витрат по залученню інвестицій;

- стратегічне планування;

- фінансову підтримку проектів;

- забезпечення інформацією про новітні технології й створення сприятливого інвестиційного клімату;

- спостереження за інвестиційною діяльністю і її оцінкою;

- надання інвестиційних кредитів - як державних, так і міжнародних.

Згідно статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 р. №15бо-хп (зі змінами й доповненнями) інвестиціями зізнаються всі види майнових і інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницького й іншого видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції й інші цінні папери;

- спонукуване й нерухоме майно (будинку, спорудження, устаткування й інші матеріальні цінності);

- майнові права, які випливають із авторського права, досвіду та інші інтелектуальні цінності,

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших напрямків, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідних для організації того або іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);

- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудженнями, устаткуванням, а також інші майнові права;

- інші цінності.

Сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій називається інвестиційною діяльністю.

До об'єктів інвестиційної діяльності відносять:

- будь-яке майно, у тому числі основні фонди оборотні кошти у всіх галузях і сферах народного господарства;

- цінні папери;

- цільові грошові вклади;

- науково-технічну продукцію;

- інтелектуальні цінності;

- інші об'єкти власності;

- майнові права.

Відповідно до вищевказаного Закону інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

- інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, співдружностями й товариствами, а також суспільними й релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективної власності; державного інвестування, здійснюваного органами державної влади України, Автономної Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також державними підприємствами й установами за рахунок власних і позикових коштів;

- іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами й державами;

- спільного інвестування, здійснюваного громадянами і юридичними особами України, а також іноземних держав.

Серед видів інвестиційної діяльності Закон України «Про інвестиційну діяльність» визначає наступні:

1) Капітальні вкладення - форма інвестиційної діяльності у відтворення основних фондів і на приріст матеріально - виробничих запасів.

2) Інноваційна діяльність - форма інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво й соціальну сферу, що включає:

- випуск і поширення принципово нових видів техніки й технологій;

- прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

- реалізацію довгострокових науково-технічних програм з більшими строками окупності витрат;

- фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних чинностей;

- розробку й впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального й екологічного стану.

Інвестиційна діяльність може здійснюватися за рахунок:

- власних фінансових ресурсів інвестора (прибутку, амортизаційних відрахувань заощаджень громадян і т.д.);

- позикових фінансових коштів інвестора (облігаційних позик, банківських і бюджетних кредитів);

- притягнутих фінансових коштів інвестора (коштів, отриманих від продажу акцій, пайових і інших внесків громадян і юридичних осіб);

- бюджетних інвестиційних асигнувань;

- безкоштовних і благодійних внесків, пожертви організації, підприємств і громадян.

Інвестиції - це вкладення капталу в об'єкти підприємницької діяльності з метою забезпечення його зростання в майбутньому періоді.

Сутність інвестицій визначається тим, що - з одного боку, вони відображають величину акумульованого доходу з метою нагромадження (обсяг інвестиційних ресурсів), тобто потенційний інвестиційний попит, з іншого - інвестиції виступають у формі витрат, які визначають приріст вартості факторів виробництва, тобто реалізований інвестиційний попит.

Інвестиції - це складний економічний процес руху капіталу в різних формах (грошовій, реальный, прямій, непрямий і т.д.). Процес інвестування можна представити у вигляді потоку витрат, які призначені для росту або поновлення реального капіталу. Таким чином, інвестиції по економічному втримуванню - це форма реалізації процесу нагромадження, що проявляється як закономірний процес вкладень у суспільне відтворення накопиченої й невикористаної частки доходу за певний період господарської діяльності.

По об'єкту вкладення капіталу інвестиції діляться на реальні й фінансові.

Реальні інвестиції - це вкладення коштів в основний капітал і в приріст виробничих запасів.

Фінансові інвестиції - це вкладення коштів у різні фінансові інструменти (цінні папери, депозити й т.п.).

По ознаці мети інвестування фінансові інвестиції діляться на стратегічні й портфельні.

Стратегічні фінансові інвестиції - це вкладення капіталу в контрольний пакет акцій з метою здійснення стратегічного керування компанією.

Портфельні фінансові інвестиції - це вкладення капіталу в частку паю об'єкта інвестування, що має як мета приріст суми вкладеного капіталу або одержання поточного доходу.

За функціональною структурою інвестиції розділяють на валові інвестиції, чисті інвестиції й амортизацію.

Валові інвестиції - вкладення коштів у відтворення діючих виробничих фондів (які визначаються величиною амортизаційних відрахувань) і в їхнє розширення.

Чисті інвестиції - вкладення коштів у створення нових виробничих фондів (тобто в розширення виробництва).

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

До складу державних капітальних вкладень входять:

- будівельно-монтажні роботи;

- проектно-пошукові роботи;

- геолого-розвідувальні роботи;

- придбання устаткування й інвентарю;

- інші капітальні роботи

По джерелах фінансування державні капітальні вкладення діляться на централізовані й децентралізовані.

Централізовані капітальні вкладення мають такі джерела фінансування:

- кошти Державного бюджету;

- кошти місцевих бюджетів;

- державні цільові фонди (інвестиційний, інноваційний і інші);

- державні позики. Децентралізовані капітальні вкладення фінансуються за рахунок:

- власних коштів державних підприємств (амортизаційних відрахувань і чистого прибутку);

- коштів міністерств і відомств;

- позики комерційних банків;

- емісії акцій і т.д.

По формах відтворення державні капітальні вкладення діляться на:

- нове будівництво;

- розширене виробництво;

- реконструкцію;

- технічне переоснащення.

Видатки на фінансування капітальних вкладень здійснюються з бюджету розвитку відповідних бюджетів у межах затверджених сум через розпорядників коштів у міру надходження доходів. За умови невиконання дохідної частини відповідного бюджету видатки на капітальні вкладення фінансуються по залишковому принципі.

Приватні інвестиції направляються в ті галузі виробництва, які мають високий прибуток, або є гарантія, що впровадження в них новітніх технологій дасть можливість одержати високі прибутки. Державні інвестиції направляються, як правило, на пріоритетні напрямки розвитку виробництва через бюджет або довгострокові кредити.

Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної політики.

Сутність державного регулювання інвестиційної діяльності полягає в наступному:

- керуванні державними інвестиціями;

- регулюванні умов інвестиційної діяльності;

- контролі за її здійсненням всіма інвесторами й учасниками інвестиційної діяльності.

Керування державними інвестиціями здійснюють державні й місцеві органи влади й керування. Сюди включають планування, визначення умов і виконання конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів.

Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється за допомогою наступних важелів:

- системи податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподатковування, податкових ставок і пільг. З метою регулювання інвестиційного попиту Верховною Радою України може вводитися диференціальний податок на інвестиції;

- проведення кредитної й амортизаційної політики, у тому числі шляхом прискореної амортизації основних фондів. Пільги по амортизації можуть встановлюватися диференційовано для окремих галузей і сфер економіки, елементів основних фондів, видів устаткування;

- надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенції, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;

- державних норм і стандартів;

- антимонопольних заходів;

- роздержавлення й приватизації власності;

- визначення умов користування землею, водою й іншими природними ресурсами;

- політики ціноутворення;

- проведення експертизи інвестиційних проектів;

- інших заходів.

Однією з форм державних інвестицій є державне замовлення виконання робіт у капітальному будівництві. Державне замовлення розміщається, як правило, на конкурсній основі з урахуванням економічної вигідності цих замовлень для підприємств і організацій. Прийняття в експлуатацію об'єктів державного замовлення проводиться в порядку, обумовленому Кабінетом Міністрів України.

Проекти цільових комплексних інвестиційних програм розробляються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України при участі зацікавлених державних органів, і подаються на затвердження Верховній Раді України в складі основних напрямків економічного й соціального розвитку. Верховна Рада України затверджує в складі основних напрямків економічного й соціального розвитку обсяги державних інвестицій, здійснюваних за рахунок коштів Державного бюджету.