10.2. Система соціальних гарантій населення.

Нагадаємо, що головна мета соціально – економічних гарантій – це забезпечення з боку держави задоволення різних потреб громадян на рівні соціально визнаних норм і нормативів для всіх верств населення, виділимо два головних напрямки соціальних гарантій: Пенсійне забезпечення й государственнаую допомога родинам з дітьми.

Пенсійне забезпечення має такі основні форми:

· трудова пенсія за віком;

· соціальна пенсія.

Щомісячна пенсія за віком, що призначається державою в рамках солідарної системи пенсійного забезпечення, є сумою двох складових: соціальної й трудової пенсії.

Соціальна пенсія призначається для забезпечення певного (мінімального на сьогодні) рівня життя, її величина є однаковою для кожного пенсіонера.

Розмір трудової пенсії повинен визначатися минулим трудовим внеском пенсіонера в розвиток економіки країни й бути пропорційним величині цього внеску.

Згідно Указу Президента України від 13 квітня 1998 року «Про основні напрямки реформування пенсійного забезпечення в Україні» передбачене поступове розмежування джерел виплат пенсій, призначених по різних пенсійних програмах:

v для трудових пенсій - страхові збори (внески) у Пенсійний фонд;

v для державних пенсій військовослужбовцем, державним що служить, ветеранам війни, жителям гірських населених пунктів - коштів

Державного бюджету;

v для соціальних пенсій - коштів Державного й місцевого бюджетів;

v для пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи – коштів Фонду Чорнобиля;

v для виплати пенсій за період до настання пенсійного віку відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» - коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

v добровольные й обов'язкові збори (внески) юридичних і фізичних осіб у недержавні пенсійні фонди (у випадках, передбачених законодавством)- доходи цих фондів використаються для виплати пенсій у межах накопичувальної системи загальнообов'язкового державного й недержавного пенсійного страхування.

В основу існуючої в країні системи пенсійного забезпечення покладений принцип солідарності поколінь, коли частина доходу нинішніх працівників витрачається на виплату пенсій нинішнім пенсіонерам, причому, допускається, що й у майбутньому, коли сьогоднішні громадяни працездатного віку стануть пенсіонерами, їх будуть містити наступні покоління працюючих.

Сьогодні Україна завершила перехід від однорівневої солідарної моделі пенсійного забезпечення до змішаного трьохрівневої системи пенсійного забезпечення:

Перший рівень - державна страхова пенсійна система, заснована на принципах солідарної взаємодопомоги й особистої відповідальності працівників за власний стан пенсійного забезпечення. Вона базується на заощадженні певних страхових пенсійних внесків.

Другий рівень – обов'язкова накопичувальна система з фіксованим розміром відрахування із заробітної плати. Для керування цією ланкою будуть створені пенсійні фонди у вигляді акціонерних товариств, заснованих більшими інвестиційними й страховими компаніями, профспілковими об'єднаннями.

Третій рівень – добровільне пенсійне страхування, засноване на створенні індивідуальних пенсійних рахунків у недержавному й комерційному страховому фондах.

Перераховані страхові системи доповнюються наданням соціальних пенсій за рахунок Державного бюджету малозахищенним верствам населення.

Головне завдання Пенсійної реформи - підвищити ефективність пенсійної системи на основі персоніфікації страхових внесків і підсилити залежність пенсії від виробничого стажу, величини заробітної плати, величини й тривалості сплати пенсійних внесків.

Нова пенсійна система викликана активізувати мотивацію праці, здійснювати в повному обсязі страхові пенсійні внески, підсилити контроль за правильністю нарахування пенсій з урахуванням трудового стажу, заробітної плати й ін.

10.2.1. Соціальна допомога молодим родинам при одержанні житла

Призначення допомоги здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1352 від 03 грудня 1997 р.

Право на одержання кредиту строком до 30 років мають молоді родини й самотні молоді громадяни, які відповідно до законодавства зізнаються такими, які вимагають поліпшення житлових умов, а саме:

- молода родина, у якій вік чоловіка або дружини не перевищує 28 років;

- неповна родина, у якій мати(батько) віком до 28 років винятково має неповнолітніх дітей;

- самотні молоді люди, вік яких не перевищує 28 років.

Надання кредиту здійснюється по таких умовах:

- знаходження відповідних осіб у черзі на одержання житла по місцю реєстрації постійного місця проживання (прописки);

- проживання в сільських населених пунктах і знаходження на роботі в сільськогосподарських підприємствах всіх форм власності, що переробляють і обслуговують підприємствах агропромислового комплексу, які функціонують у сільській місцевості, установах і організаціях соціальної сфери села ( за умовами відсутності власного житла);

- внесення на рахунок 5% вартості житла.

Кредит надається банком у розмірі 95% вартості будівництва по ставці 3% річних. Молодим родинам або самотнім молодим громадянам, які мають 1 дитини, надається безпроцентний кредит, тим, хто має двох дітей, погашається 25% суми наданого кредиту, а особам, що мають трьох дітей - 50% суми виданого кредиту. Передбачена також інші пільги.

Сума кредиту розраховується виходячи з норми 21м2 загальної площі на одного члена родини й додатково 10 м2 на родину, а вартість кредиту 7м2 загальної площі не повинна перевищувати певної середньостатистичної ціни регіону.

10.2.2. Соціальна допомога родинам з дітьми.

Ця допомога здійснюється відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державну допомогу родинам з дітьми”. Цей закон вступає в дію з 1 січня 2002 р. У ст.4 передбачене, що видатки здійснюються за рахунок коштів Державного Бюджету України у вигляді субвенцій у місцеві бюджети. Відповідно до цього закону визначаються такі види державної допомоги:

- допомога у зв'язку з вагітністю й родами;

- одноразова допомога при народженні дитини;

- допомога по догляду за дитиною до досягненні їм трирічного віку;

- допомога на дітей, які перебувають під опікою або піклуванням.

Підставою для призначення допомоги є оформлені документи, а її розмір установлюється на підставі доходів родини й прожиткового мінімуму.

Пільги, що стосуються оплати житлово-комунальних, транспортних послуг, послуг зв'язку.

Перераховані послуги забезпечують адресну соціальну підтримку найменш захищеним родинам і громадянам в умовах підвищення частини погашення населенням собівартості послуг житлово-комунального господарства, транспорту, зв'язку.

Пільги в оплаті житлово-комунальних послуг здійснюються у вигляді житлових субсидій.

Програма житлових субсидій була уведена Постановою Кабінету Міністрів України № 89 від 4 лютого 1995 року.

Житлові субсидії - це грошова форма допомоги родинам в оплаті житлово-комунальних послуг, а саме:

- утримуванні житла;

- оплаті холодного й гарячого водопостачання;

- оплаті газопостачання;

- оплаті електроенергії;

- придбанні зрідженого газу;

- придбання твердого й грубного палива й ін.

По програмі житлових субсидій право рятуйте! будь-яка родина, якщо видатки на житло, комунальні послуги й паливо в межах установлених норм користування й споживання перевищують 20 відсотків сукупного доходу.

Родина, якій призначена житлова субсидія, платить за житлово-комунальні послуги 20% середньомісячного сукупного доходу, а за придбання зрідженого газу, твердого й грубного побутового палива - 20% її річного сукупного доходу.

Якщо родина, що проживає в житловому приміщенні, складається з пенсіонерів, які не працюють, інших непрацездатних громадян і дітей і середньомісячний сукупний дохід на один жителя приміщення не перевищує вартісної величини границі малозабезпеченості, розмір плати за житлово-комунальні послуги становить 15% їх середньомісячного сукупного доходу, а за придбання зрідженого газу, твердого й грубного побутового палива - 15% їх річного сукупного доходу.

Джерелом погашення видатків за житлово-комунальні субсидії є Державний і місцевий бюджети.

10.2.3. Індексація грошових доходів населення

Індексації згідно Законодавства підлягають такі грошові доходи населення:

- державні пенсії;

- різні види соціальної допомоги (родинам з дітьми, по безробіттю та ін.)

Індексація – це встановлений законодавством України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодувати їм підвищення цін на споживчі товари й послуги.

Індексація грошових доходів проводиться у випадку, якщо індекс споживчих цін перевищив заздалегідь певну величину, що є границею індексації, що прийняв Верховну Раду України.

Розрахунок індексу споживчих цін здійснюють органи державної статистики.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, отримані в гривнях на території України, якщо вони не носять разовий характер (пенсії, соціальна допомога, заробітна плата, стипендії й ін.).

Індексації не підлягають грошові доходи від власності:

- доходи від цінних паперів (крім державних);

- доходи від здачі в оренду нерухомого майна;

- доходи від ведення фермерського й підсобного господарства;

- доходи від підприємницької діяльності.

Індексації підлягають грошові доходи в межах трикратної величини вартості границі малозабезпеченості.

Дохід в обсязі величини вартості межі малозабезпеченості індексується повністю.

Якщо дохід перевищує величину вартості границі малозабезпеченості, то його частина в межах подвоєної його величини індексується в розмірі 80%. Наступна частина доходу в межах потрійної величини границі малозабезпеченості індексується в розмірі 70%.

Частина грошового доходу, що перевищує троєкратну величину границі малозабезпеченості, індексації не підлягає.

Для індексації грошових доходів населення використається індекс, що характеризує підвищення цін і тарифів на товари й послуги, які входять до складу мінімального споживчого бюджету.

Індекс споживчих цін обчислюється наростаючим підсумком з початку року на підставі статистичних спостережень органами державної статистики у святи зі зміною цін.

Джерела фінансування індексації грошових доходів населення:

- підприємства, об'єднання й організації, які перебувають на господарському розрахунку, підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок і в межах госпрозрахункового доходу.

- організації й установи, які фінансуються за рахунок бюджетів різного рівня, підвищують розміри оплати праці за рахунок коштів відповідних бюджетів;

- суспільні об'єднання підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;

- пенсії, соціальна допомога, допомога з безробіття індексуються за рахунок коштів Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності й Фонду обов'язкового державного страхування на випадок безробіття.

- стипендії індексуються за рахунок відповідних бюджетів.

Законом про індексації встановлюється, що при рівні інфляції 6% перераховані вище доходи повинні індексуватися.

10.2.4. Державне регулювання цін

У зв'язку підвищенням видатків на виробництво окремих товарів і послуг з метою підтримки виробництва й споживання на належному рівні, держава відповідно до політики цін може здійснювати цінове регулювання у вигляді дотацій по таких напрямках:

- дотації на окремі види товарів і послуг, коли собівартість продукції вище фіксованого рівня цін (газ, тверде паливо, медикаменти, будівельні матеріали для індивідуального житлового будівництва й молодіжних комплексів);

- дотації житлово-комунальному господарству (на воду, паливопостачання та ін.);

- дотації міському транспорту (метрополітену, автомобільному);

- дотації авіаційному транспорту;

- дотації залізничному транспорту й ін.

Розмір дотації розраховується на одиницю продукції, або як різниця між ціною й собівартістю продукції й послуг.

Джерелами фінансування цінових дотацій виступають:

- Державний бюджет;

- місцеві бюджети.