<<
>>

Організація державної

контрольно-ревізійної роботи в Україні

Нормативно-правові засади організації державної контрольно- ревізійної роботи означені в Законі України "Про державну контрольно- ревізійну службу в Україні" (від 26.01,93 р., №2939-ХГІ) та в Положенні "Про Головне контрольно-ревізійне управління України" (затверджене Указом Президента України від 28.11.2000 р.

за № 1265/2000).

Відповідно до статті 2 Закону Державна контрольно-ревізійна служба України має право здійснювати контроль за витратами грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей, за станом бухгалтерського обліку, за достовірністю звітності міністерств, відомств, державних комітетів і державних фондів; бюджетних установ; підприємств і організацій, які одержують кошти із бюджетів усіх рівнів і державних валютних фондів.

В Положенні (пункт 3) визначено задачі та об’єкти контролю. Згідно з Законом і Положенням Головне контрольно-ревізійне управління України здійснює:

• контроль за фінансово-господарською діяльністю центральних і місцевих органів виконавчої влади;

• фінансовий контроль вказаних в статті 2 Закону організацій та закладів, незалежно від форм власності, відомчої належності та підпорядкованості;

• Пунктом 5 Положення передбачено проведення ревізій ГоловКРУ за дорученням Президента України. Кабінету Міністрів України та за зверненням координаційного комітету по боротьби з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України;

• Статтею 14 Закону про КРС передбачено проведення ревізій і перевірок суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності за постановою прокурора чи слідчого, яка винесена в процесі розслідування кримінальної справи. Ревізія підприємства (організації, закладу) за зверненням правоохоронних органів може проводитись в любий термін незалежно від кількості раніше проведених ревізій, перевірок на даному підприємстві;

• Перевірки, ревізії можугь бути проведені на підприємствах, де залишились кошти у зв’язку з пільгами з платежів до бюджету;

• Зустрічні перевірки - перевірки на підприємствах, які перебували в економічних зв’язках з ревізованим суб’єктом. Проводитись така перевірка може відповідно до пп. 1.5.4 Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контроль-ревізійної служби в Україні (затверджена наказом ГоловКРУ від 03.10.97 р., № 121) для документального підтвердження реальності, законності і достовірності господарських операцій і розрахунків.

Безпосередньо на місцях контрольно-ревізійну роботу організують начальники контрольно-ревізійних відділів (КРВ) районів і міст. Вони зокрема:

• проводять планування контрольно-ревізійної роботи;

• контролюють виконання планів;

• контролюють якість матеріалів ревізій та перевірок;

• подають управлінню інформацію за наслідками ревізій, перевірок;

• приймають та перевіряють матеріали ревізій і перевірок від працівників відділу. Про це повинен свідчити відповідний напис (висновок щодо повноти та ясності результатів ревізії) на титульній сторінці акта (довідки) або на окремому аркуші;

• безпосередньо очолюють ревізію.

Органи державної контрольно-ревізійної служби також вивчають та узагальнюють матеріали ревізій (перевірок).

В необхідних випадках розробляються пропозиції щодо перегляду чинного законодавства, поліпшення системи контролю та стану відомчої контрольно-ревізійної діяльності.

В своїй системі державні контрольно-ревізійні служби готують і розповсюджують інформаційні листи по обміну досвідом у роботі, оформляють рішення про застосування фінансових санкцій та накладання адміністративних стягнень. Останнє передбачено пунктом 7 ст. 11 закону України "Про державну податкову службу в Україні" та пунктом 7, 8, 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”. Приховані або заниженні платежі стягуються в дохід відповідного бюджету залежно від впорядкованості підприємства.

ЗО

Деякі особливості має організація ревізій, які проводяться за ініціативою органів дізнання та попереднього слідства.

По-перше, такі ревізії є складними і потребують високої кваліфікації від ревізорів.

По-друге, матеріали ревізії підлягають, як правило, судово-бухгалтерській експертизі. При цьому встановлюється правильність методики проведення ревізії, достовірність її результатів; визначається та підтверджується обсяг нестач та матеріальних збитків, заподіяних посадовими особами підприємства (або матеріально відповідальними особами).

По-третє. Безпосередньою підставою для проведення ревізій є доручення (наказ, розпорядження) відповідної посадової особи контрольно- ревізійного управління. Це означає, що проведення будь-якої ревізії регламентується не кримінально-процесуальним законодавством, а Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні". Цей Закон обумовлює норми не кримінально-процесуального законодавства, а адміністративного права.

Таким чином, хоча ст. 14 закону вимагає обов'язкове проведення ревізії за дорученням правоохоронних органів, все ж для безпосередньої роботи ревізорів на підприємстві контрольно-ревізійне управління оформляє відповідний документ.

При плануванні та проведенні ревізій (перевірок), при реалізації матеріалів ревізій контрольно-ревізійні відділи координують свою роботу з місцевими органами виконавчої влади, фінансовими органами, державними податковими адміністраціями, органами прокуратури, внутрішніх справ та Служби безпеки України. За допомогою ревізій означені організації в разі необхідності дістають матеріали про діяльність підприємств, аналізують їх та роблять висновки про недоліки, порушення, обставини злочину. В статті 65 кримінально-процесуального кодексу України акт ревізії значиться в розділі "Інші документи" як джерело доказів.

Успішна робота контрольно-ревізійних відділів залежить від професійного рівня працівників (ревізорів). Для підвихцення їх кваліфікації в контрольно-ревізійних відділах:

• організують постійне економічне навчання, під час якого ознайомлюють контролерів - ревізорів з методами виявлення порушень, зловживань;

• розглядають матеріали ревізій і перевірок;

• ознайомлюють з новими законодавчими актами, нормативними документами, наказами ГоловКРУ України;

• проводять інструктаж ревізорів до виходу на підприємство. При цьому встановлюють готовність працівників до виконання роботи та роз'яснюють її особливості на підприємстві, діяльність якого підлягає перевірці. Окрім того, працівникам роз'яснюють їх права, обов'язки та відповідальність.

2.4.

<< | >>
Источник: Максімова В.Ф.. Контроль і ревізія. Навчальний посібник. Одеса - 2003. 2003

Еще по теме Організація державної:

  1. Організаційні основи функціонування ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
  2. 11.1. Економічна сутність і роль державного кредиту
  3. 6.1. Сутність і склад державних фінансів,організація фінансової діяльності держави
  4. 4.4.Особливості організації і функціонування фінансів підприємств різних форм власності та видів діяльності.
  5. 1.1. Організаційні передумови створення підприємства
  6. 4.4.1. Функції та організація роботи органів Державного казначейства у процесі казначейського обслуговування бюджетів за доходами
  7. Тема 1. Необхідність організації управління бюджетною системою на принципово нових засадах.
  8. 8.1 Порядок створення та організація діяльності підприємств за участю іноземних інвесторів в Україні
  9. РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ
  10. 2.3. Участь громадських організацій у процесі розробки стратегій місцевого розвитку
- Антимонопольное право - Бюджетна система України - Бюджетная система РФ - ВЕД України - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики России - Державне регулювання економіки в Україні - Инвестиции - Инновации - Инфляция - Информатика для экономистов - История экономики - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Логистика - Макроэкономика - Математические методы в экономике - Международная экономика - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоги и налогообложение - Организация производства - Основы экономики - Отраслевая экономика - Политическая экономия - Региональная экономика России - Стандартизация и управление качеством продукции - Страховая деятельность - Теория управления экономическими системами - Товароведение - Философия экономики - Ценообразование - Эконометрика - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятий - Экономика природопользования - Экономика регионов - Экономика труда - Экономическая география - Экономическая история - Экономическая статистика - Экономическая теория - Экономический анализ -