<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми. Наразі сфера освіти в Україні представлена багатьма тисячами НЗ різного рівня, форми власності, організаційно-правової форми, чия діяльність спрямована на реалізацію переважно публічних інтересів.

Намагання вирішити винятково важливу задачу – забезпечити належну якість діяльності такого роду та послуг, що надаються цими закладами, стало причиною реформувань правового регулювання відносин у сфері освіти з перших днів існування держави і до сьогодні. Проте більшість перетворень такого роду спрямовані на запровадження в Україні стандартів Болонської системи та на спрощення освітнього процесу для учнів. Виправити ситуацію, на нашу думку, можна за рахунок припинення тривалих реформ, вибіркового і розумного запозичення зарубіжного досвіду, приділення більшої уваги саме українським традиціям діяльності НЗ.

У сфері освіти види діяльності НЗ поділяються на основні та додаткові освітні, а також неосвітні господарські. Якщо регулюванню перших законодавець приділив лише незначну увагу, то здійснення других, а надто – третіх майже не регламентовано. Те саме стосується й правового статусу НЗ різного рівня – якщо статус ВНЗ частково визначено у законодавстві, то правове становище дошкільних, шкільних, професійно-технічних НЗ законодавчо майже не унормовано.

Законодавство про освіту представлено загальним Законом України «Про освіту», кількома спеціальними законами, що стосуються НЗ різних рівнів, великою кількістю підзаконних НПА КМУ, Президента, МОН України та ін. Проте положення цих документів суперечать одне одному, не захищають інтересів держави, власників майна НЗ і споживачів їх послуг, не забезпечують необхідної якості освіти, і зрештою, майже нівелюють можливість НЗ здійснювати ефективну господарську діяльність тощо.

Теоретичні питання регулювання господарської діяльності НЗ, надання ними послуг у сфері освіти перебували у центрі уваги радянських, українських та російських науковців.

Зокрема, дисертаційні та монографічні дослідження з господарського, адміністративного та цивільного права відповідній проблематиці присвятили: М.І. Ануфрієв [2], В.В. Астахов [4], О.М. Бандурка [2], Н.С. Барабашева [12], А.В. Бєлозьоров [18], О.Л. Войно-Данчишина [60], К.Г. Грищенко [81], Г.А. Дорохова [533], С.А. Загородній [186], Е.Г. Зінурова [195], К.А. Карчевский [210], Д.В. Корф [237], М.Н. Курко [253], С.В. Куров [265], О.В. Куцурубова-Шевченко [267], А.О. Монаєнко [320], П.В. Нестеренко [326], Є.А. Огаренко [358], І.М. Острівний [366], В.В. Рєзнікова [476], М.В. Токмовцева [542], Ю.М. Федорова [553], Р.В. Якубовський [605], О.Н. Ярмиш [2] та ін.; з державного управління – В.М. Бесчастний [22], В.С. Долечек [166], В.В. Марченко [291], О.В. Поляк [393], з педагогічних наук – Р.В. Шаповал [587] та ін. Абсолютна більшість названих вчених розглянули у своїх працях шляхи подолання різних проблем функціонування ВНЗ. Водночас питання правового регулювання господарської діяльності НЗ інших рівнів залишилися за межами досліджень. Елементи правового статусу НЗ (у т.ч. і ВНЗ) розглянуто вибірково в контексті окремих сфер (наприклад, ВНЗ системи МВС України), форм власності (державні або приватні ВНЗ), певних напрямів діяльності (наприклад, фінансування сфери освіти). Отже, на сьогодні відсутнє комплексне дослідження правового регулювання господарської діяльності НЗ, так само як і немає праць, які б узагальнювали досвід господарсько-правового регулювання такої діяльності у зарубіжних країнах.

Наведене вище й зумовлює актуальність і доцільність дослідження за темою дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у розвиток Державної національної програми «Освіта» («Україна XXI століття»), затвердженої Постановою КМУ України від 3 листопада 1993 р. № 896, Національної доктрини розвитку освіти, затвердженої Указом Президента України від 17 квітня 2002 р. № 347/2002, планів наукових досліджень МВС України за темами «Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах МВС України, удосконалення його форм та змісту», «Проблеми навчально-методичного забезпечення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників міліції», «Упровадження інноваційних педагогічних технологій у процес підготовки майбутніх правоохоронців» (додаток 14 до Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., затвердженого наказом МВС України від 29 липня 2010 р.

№ 347), а також згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри господарського та екологічного права Донецького юридичного інституту МВС України за темами «Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки» (держреєстрація № 0104U006758) й «Господарсько- та адміністративно-правове регулювання відносин у сфері освіти» (держреєстрація № 0113U004006), у межах яких автором самостійно проведено дослідження регулювання господарської діяльності НЗ і сформульовано пропозиції до теорії, практики і законодавства.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка науково обґрунтованої концепції удосконалення правового регулювання господарської діяльності НЗ України; виявлення причин та умов, усунення яких дасть змогу підвищити якість та ефективність такої діяльності у сфері освіти; формування теоретичних положень і висновків та пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства.

Відповідно до цієї мети було визначено і вирішено наступні завдання:

– аналіз теоретичних основ господарської діяльності НЗ і формулювання концепції господарювання НЗ в Україні;

– надання доктринальної дефініції поняття «господарська діяльність НЗ»;

– з’ясування критеріїв оцінювання еволюції правового регулювання освітніх відносин і виокремлення основних історико-правових етапів процесу формування правового статусу суб’єктів господарювання у сфері освіти;

– класифікація НЗ і обґрунтування пропозицій щодо обрання оптимальної організаційно-правової форми НЗ різних типів;

– визначення правової природи акта про утворення НЗ, внесення пропозицій стосовно шляхів удосконалення законодавства про ліцензування НЗ та атестацію науково-педагогічних працівників;

– встановлення меж господарської компетенції НЗ у відносинах із різними суб’єктами господарського права і споживачами;

– розробка пропозицій щодо удосконалення законодавства, що характеризує майнову основу діяльності НЗ;

– з’ясування критеріїв визначення розмірів державного фінансування НЗ;

– класифікація послуг, що надаються у сфері освіти;

– надання характеристики основних видів господарської діяльності у сфері освіти;

– визначення критеріїв оцінювання ефективності господарської діяльності НЗ із виконання науково-дослідних робіт та рівня їх фінансування;

– виявлення можливостей підвищення ефективності діяльності бібліотек НЗ як окремих структурних підрозділів НЗ;

– визначення господарсько-правових засобів стимулювання НЗ і підприємств, установ, організацій, державних та місцевих органів до якісного підвищення кваліфікації працівників і службовців;

– надання характеристики дистанційній освіті як виду освітньої господарської діяльності НЗ; послуг із надання освіти дистанційно як додаткових платних освітніх послуг НЗ;

– розробка пропозицій щодо підвищення ефективності додаткової неосвітньої господарської діяльності НЗ;

– аналіз законодавства зарубіжних країн і практики його застосування, визначення у цьому контексті можливих напрямів удосконалення діяльності українських НЗ.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення господарської діяльності НЗ.

Предмет дослідження – правове регулювання господарської діяльності НЗ.

Методи дослідження. Для проведення дослідження було використано комплекс філософських та загальнонаукових методів, зокрема: історичний, діалектичний, формально-логічний, порівняльний, системно-структурний, структурно-функціональний, герменевтично-семантичний та інші.

За допомогою історичного методу висвітлено проблеми формування правового статусу суб’єктів господарювання у сфері освіти, визначено критерії розгляду історії становлення господарсько-правового статусу НЗ. Застосування діалектичного методу надало можливість внести пропозиції щодо удосконалення законодавства про ліцензування НЗ та атестацію науково-педагогічних працівників, а також законодавства, що визначає майнову основу діяльності суб’єктів господарювання у сфері освіти; передбачити засоби стимулювання НЗ та підприємств, установ, організацій, державних і місцевих органів до якісного підвищення кваліфікації працівників та службовців; з’ясувати обсяг компетенції НЗ у відносинах із різними суб’єктами господарського права і споживачами, а також розробити критерії визначення розмірів державного фінансування НЗ.

Завдяки формально-логічному методу охарактеризовано основну та додаткову діяльність НЗ. Системно-структурний метод застосовано для класифікації НЗ, видів господарської діяльності у сфері освіти, наведення варіантів організаційно-правових форм для НЗ різних типів. За допомогою структурно-функціонального методу упорядковано функції органів управління НЗ, критерії ефективності виконання науково-дослідних робіт НЗ та рівня їх фінансування, досліджено можливості підвищення якості діяльності бібліотек як структурних підрозділів НЗ. Для формулювання ключових понять роботи використано герменевтично-семантичний метод. Порівняльний метод надав можливість з’ясувати правову природу акта про утворення НЗ, дослідити процеси регулювання господарської діяльності НЗ у зарубіжних країнах, визначити норми, акти та особливості їх застосування, досвід, який може стати Україні у нагоді.

Теоретичну основу дослідження становлять праці вищезазначених авторів, а також радянських, українських та російських учених – юристів, економістів, управлінців, у числі яких: А. Г. Бобкова, Т. М. Боголіб, Є. В. Булатов, О. П. Віхров, С. Ф. Демченко, Р. А. Джабраілов, Г. Д. Джумагельдієва, С. Е. Жилінський, О. Р. Зельдіна, В. В. Кваніна, О. А. Кратт, В. К. Мамутов, В. С. Мартем’янов, О. Ф. Мельничук, В. С. Мілаш, В. О. Огнев’юк, Н. О. Саніахметова, О. П. Подцерковний, Г. О. Пономаренко, В. М. Сирих, В. Я. Тацій, А. А. Телестакова, В. А. Устименко, О. В. Шаповалова, М. Л. Шелухін, В. С. Щербина, О. Х. Юлдашев, В. Д. Яремчук та ін. Емпіричну основу дослідження склали НПА України та інших країн, статистичні та довідкові матеріали, законопроекти, практика діяльності НЗ, матеріали правозастосовної практики щодо правового регулювання діяльності НЗ.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що вперше в Україні здійснено комплексне дослідження правового регулювання господарської діяльності НЗ, на основі чого розроблено наукову концепцію, в межах якої обґрунтовано нові наукові положення, спрямовані на вдосконалення норм відповідного законодавства і практики його застосування. Наукова новизна результатів дослідження полягає у наступному.

Уперше:

на основі дослідження теоретичних засад господарської діяльності НЗ сформульовано концепцію, що визначає стратегію розвитку правового регулювання господарської діяльності НЗ в Україні, яка передбачає орієнтацію на власні традиції в освіті та господарюванні з урахуванням зарубіжного досвіду і міжнародних зобов’язань нашої держави, максимальне застосування загальних принципів господарювання, право обрання підприємницького або некомерційного статусу, організаційно-правової форми суб’єкта господарювання, розширення прав щодо здійснення додаткових видів діяльності, стимулювання співробітництва НЗ з іншими суб’єктами господарювання тощо;

надано доктринальну дефініцію поняття «господарська діяльність НЗ». Зокрема, господарську діяльність НЗ визначено як діяльність суб’єктів господарювання – НЗ, виконувану для задоволення потреб суб’єктів господарювання, державних органів і споживачів через послідовний, системний та цілеспрямований процес передачі змісту навчання, що визначає певний рівень або ступінь знань, умінь та навичок; не має матеріальної форми, не залежить від характеру результатів, на платній чи безоплатній основі, має цінову визначеність; а також діяльність із передачі інших прав і матеріальних цінностей, належних НЗ, виконання робіт, надання послуг на платній чи безоплатній основі, що має цінову визначеність;

виокремлено 14 основних історико-правових етапів еволюції національного законодавства, що визначає господарсько-правовий статус НЗ. На основі цього переліку окреслено перспективи розвитку законодавства, спрямованого на запровадження Болонської та інших міжнаціональних систем, а з іншого боку – законодавства, спрямованого на охорону національних досягнень і традицій;

з’ясовано, що правова природа акта про утворення НЗ є складною, організаційно-господарською;

у складі майна суб’єктів господарювання виокремлено його інноваційну складову – перспективні майнові активи. Запропоновано передбачити у Податковому кодексі України пільги платникам податків, які в якості інвестицій передаватимуть НЗ перспективні майнові активи.

Удосконалено положення про:

майнову основу діяльності НЗ – обґрунтовано необхідність захисту публічної власності, тобто приділення більше уваги підтримці НЗ, які діють на основі державного майна, через закріплення у законодавстві про освіту максимальної частки місць у недержавних НЗ кожного виду в межах певного населеного пункту України. Запропоновано поліпшити якість майна, що використовується для забезпечення побуту і відпочинку споживачів послуг НЗ;

недопущення суб’єктивізму при прийнятті рішення про надання тим або іншим суб’єктам господарювання чи споживачам додаткових платних послуг НЗ завдяки детальному обговоренню можливих рішень колегіальними органами (вченою радою, ректоратом), прийняття публічних зобов’язань, рішення про виконання яких приймається, а виконання здійснюється особами, які не є керівниками НЗ;

характеристики послуг, що надаються НЗ, – якість, конкурентоспроможність, спеціальну мету і завдання, зміст, можливість надання НЗ різних форм власності, умову надання – отримання ліцензії. Визначено, що головним критерієм віднесення діяльності НЗ до основної освітньої є сукупність дій НЗ, а не оплатність;

запровадження в Україні обов’язкових нормативних визначень істотних умов господарських та інших договорів у сфері освіти; мінімальних розмірів статутного капіталу для приватних НЗ: 1250 мінімальних зарплат – для НЗ і технікумів, 2000 – для коледжів, 4000 – інститутів, 6000 – академій, 12 000 – для консерваторій і профільних університетів, 20 000 – для класичних університетів;

класифікацію суб’єктів господарювання, які діють у сфері освіти, і видів їхньої діяльності, що належать до основної, додаткової освітньої або неосвітньої господарської діяльності.

Дістали подальшого розвитку:

положення про ліцензування НЗ – внесено пропозиції про зміну та скасування окремих із ліцензійних умов; підтримано пропозиції розробників проекту Закону України «Про вищу освіту» № 7486-1 стосовно визначення виду ВНЗ за ліцензованим набором студентів на денну форму навчання; у розвиток Проекту запропоновано додати інститут, в якому за цією формою повинно навчатися не менше 2 тисяч осіб;

запровадження доктринальної та легальної класифікацій засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання та їх поділ на прямі й непрямі із зазначенням переліку останніх у новій частині 21 статті 12 ГК України; до непрямих засобів регулюючого впливу держави на господарську діяльність НЗ віднесено атестацію педагогічних працівників НЗ;

положення про державне фінансування НЗ шляхом запровадження в якості критерію визначення розмірів такого фінансування частки участі НЗ у реалізації державних програм і проектів;

пропозиції вітчизняних вчених стосовно утворення об’єднання бібліотек ВНЗ системи МВС України та у межах ВНЗ інших міністерств і центральних органів виконавчої влади, а також щодо більш ефективного використання можливостей електронного бібліотечного фонду;

система засобів стимулювання НЗ і підприємств, установ, організацій, державних та місцевих органів до якісного підвищення кваліфікації працівників і службовців – підготовлено пропозиції щодо застосування заходів господарської відповідальності до суб’єктів господарювання – роботодавців або державних органів зі сприяння зайнятості населення у разі невиконання ними соціально-комунальних зобов’язань та зобов’язань з організації підвищення кваліфікації і проходження професійної підготовки працівниками, які мають обмежену працездатність, не мають вищої освіти, займають посади у державних органах, або які перебувають на обліку у службі зайнятості; а також надання пільг суб’єктам господарювання – роботодавцям, які є учасниками довгострокових освітніх програм у рамках угод із НЗ про підвищення кваліфікації. Також запропоновано НЗ і сумлінним роботодавцям ефективніше застосовувати взаємне стимулювання;

пропозиції про підвищення ефективності здійснення НЗ: а) додаткової освітньої платної господарської діяльності через нормативне забезпечення дистанційної освіти (яку визнано формою навчання, що за якістю поступається заочній, вечірній та очній). Визначено категорії суб’єктів господарювання і споживачів, на які слід орієнтуватися при наданні освітніх послуг дистанційно; б) додаткової неосвітньої платної господарської діяльності шляхом розширення переліку видів такої діяльності, а саме: послуги з харчування, зв’язку, перевезення, забезпечення необхідними матеріалами споживачів освітніх послуг; надання в оренду приміщень під житло, магазини, книгарні, кав’ярні, аптеки, комори тощо, або іншого майна НЗ;

положення про посилення державного контролю за діяльністю НЗ релігійних організацій, а також про заходи господарської та іншої відповідальності за діяльність у сфері освіти тих релігійних НЗ, які не одержали ліцензію; запровадження державного фінансування діяльності традиційних для України релігійних НЗ за умови виконання ними завдань держави, перед якою в особі МОН України такі НЗ будуть звітувати;

пропозиції про запровадження в Україні аналогічної американській різнорівневої недержавної фінансової підтримки НЗ, які отримають у такий спосіб дійсну незалежність та університетську автономію; прямої залежності державного фінансування НЗ від якості реалізації державних програм і проектів;

положення реформи КНР, метою якої є вхід 100 національних ВНЗ до світової еліти, високий рівень фінансування тих ВНЗ, які цього досягли; утворення технопарків і реалізація програм із підвищення якості послуг НЗ (насамперед спеціалізованих ВНЗ із природничих і технічних наук) та ін.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що пропозиції стосовно правового регулювання господарської діяльності НЗ мають слугувати підставою для вдосконалення чинного законодавства. За підсумками дослідження розроблено проекти законів України «Про внесення змін і доповнень до Господарського кодексу України та Податкового кодексу України» (додаток А) і «Про внесення змін і доповнень до актів законодавства у сфері освіти» (додаток Б), які можуть бути використані у законотворчій діяльності. Перший проект Закону було направлено до Верховної Ради України (довідка від 29.03.2013 р. № 1011; (додаток В). Результати дослідження використані у практичній діяльності Сумського обласного управління освіти (довідка від 05.12.2012 р. № 12-148/3 (додаток Д), Ради ректорів вищих навчальних закладів Донецького регіону (довідка від 04.04.2013 р. № 35-37/4 (додаток Е). Положення дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі при викладанні спеціальних частин дисципліни «Господарське право» й у практичній діяльності Донецького юридичного інституту МВС України (довідка від 30.10.2012 р. № 33-3/26 (додаток Ж). Для МВС України розроблено пропозиції про удосконалення пункту 3.6. «Забезпечення економічної стабільності, пошук нових ефективних шляхів господарювання, удосконалення матеріально-технічної бази, інфраструктури та фінансово-господарської діяльності» проекту Концепції розвитку Національної академії внутрішніх справ на 2013-2017 роки (Додаток З).

Деякі положення, висновки та пропозиції, викладені у дисертації, мають дискусійний характер і можуть становити основу для подальших наукових досліджень.

Особистий внесок здобувача. У дисертації викладено наукові результати, одержані особисто автором під час науково-дослідних робіт упродовж 2005–2013 рр. Дослідження виконано самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи було оприлюднено й обговорено на наукових конференціях: науково-практичній конференції «Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи» (м. Київ, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми господарського права і методика його викладання» (м. Донецьк, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток підприємництва в Україні: економіко-правове забезпечення» (м. Львів, 2007 р.); Всеукраїнських науково-практичних конференціях «Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку економіки України» (м. Донецьк, 2008 р.; 2010 р.; 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Законодательное обеспечение экономической политики государства и юридическое образование» (Донецьк – Святогірськ, 2009 р.); І Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції, присвяченій 90-річчю СНУ ім. В. Даля (м. Луганськ, 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми реформування земельних, екологічних, аграрних та господарських правовідносин в Україні» (м. Хмельницький, 2010 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми правової системи України» (м. Київ, 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Наука и ее роль в современном мире» (м. Караганди, Республіка Казахстан, 2011 р.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми запобігання та протидії корупції і охорони права власності» (м. Одеса, 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми запобігання та протидії корупції і охорони права власності» (м. Херсон, 2011 р.); Звітній науково-практичній конференції юридичного факультету Львівського державного університету внутрішніх справ (м. Львів, 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Нове міжнародне та національне законодавство – нові завдання юридичної науки» (м. Київ, 2012 р.); Науково-практичній інтернет-конференції «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих науковців» (м. Тернопіль, 2012 р.); Наукових читаннях, присвячених пам’яті В. М. Корецького (м. Київ, 2012 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Правове регулювання суспільних відносин в умовах демократизації Української держави» (м. Київ, 2012 р.); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Новітні наукові дослідження держави і права» (м. Миколаїв, 2012 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми реформування земельних, екологічних, аграрних та господарських правовідносин» (м. Хмельницький, 2013 р.) та ін.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у трьох монографіях загальним обсягом 70,84 д.а., 35 основних наукових працях у фахових виданнях (у т.ч. у 6 зарубіжних) обсягом 23,38 д.а. Результати дослідження висвітлено також у 32 додаткових друкованих працях загальним обсягом 6,05 д.а., представлених тезами доповідей на конференціях і підрозділами навчальних посібників, які належать автору особисто.

<< | >>
Источник: ДЕРЕВЯНКО Богдан Володимирович. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ. Д и с е р т а ц і я на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Донецьк –2014. 2014

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВСТУП:

  1. 2 . Вступление Китая в ВТО.
  2. Вступление в европейский валютный союз
  3. Вопрос 1. Процесс вступления России в ВТО
  4. Вопрос 2. Основные проблемы и перспективы РФ в сфере вступления в ВТО
  5. 15.5. Обеспечение продовольственной безопасности в условиях предстоящего вступления России В ВТО
  6. Вступительные, членские и паевые взносы.
  7. Вступление России в ОЭСР — стимул для проведения дальнейших реформ
  8. Вступление кредитного договора в силу. Порядок изменения и досрочного расторжения кредитного договора
  9. Финансовое состояние сельхозпредприятий при возможном вступлении России в ВТО: иллюзии и реальность
  10. Глава 1 Вступ до фінансового менеджменту
  11. ВСТУП
  12. Вступ
  13. ВСТУП
  14. ВСТУП
  15. 7. Перспективи зовнішньої торгівлі України в контексті майбутнього вступу до СОТ
  16. ВСТУП
  17. ВСТУП
  18. ВСТУП
- Антимонопольное право - Бюджетна система України - Бюджетная система РФ - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инвестиции - Инновации - Инфляция - Информатика для экономистов - История экономики - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Логистика - Макроэкономика - Математические методы в экономике - Международная экономика - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоги и налогообложение - Организация производства - Основы экономики - Отраслевая экономика - Политическая экономия - Региональная экономика России - Стандартизация и управление качеством продукции - Страховая деятельность - Теория управления экономическими системами - Товароведение - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Эконометрика - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятий - Экономика природопользования - Экономика регионов - Экономика труда - Экономическая география - Экономическая история - Экономическая статистика - Экономическая теория - Экономический анализ -