ВСТУП

Актуальність теми. Міський електротранспорт з’явився майже одночасно з автомобільним і постійно конкурував з ними. Проте становлення господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту відбувалося складніше, ніж в інших сферах транспорту.

На сьогоднішній день перевезення міським електротранспортом є незамінними в усіх розвинених країнах світу. Порівняно з автомобільними перевезеннями вони є вигіднішими з позицій економіки, екології, безпеки. Більше того, на сьогодні через щільність міського руху зникає остання перевага автомобільного транспорту – швидкість перевезень. При цьому міський електротранспорт крім основної мети спрямований ще й на досягнення такої важливої публічної мети як наповнення місцевого бюджету, адже переважна більшість підприємств міського електротранспорту знаходиться на балансі територіальної громади. Проте в більшості українських міст підприємства міського електротранспорту мають низку проблем, викликаних недосконалістю господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту та самого стану підприємств міського електротранспорту. Першою проблемою є високий рівень зношеності рухомого складу та інших об’єктів, неможливість заміни сучасними засобами; другою – підвищена небезпека для споживачів та висока аварійність порівняно з іноземними підприємствами; третьою – обов’язок безкоштовного перевезення значної кількості громадян пільгових категорій із постійною затримкою компенсації з державного бюджету; четвертою – відсутність коштів на будівництво метрополітену у великих містах України. І це лише найбільш важливі проблеми, що вказують на необхідність поліпшення господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту.

Діяльність підприємств міського електротранспорту регулюється ЦК України, ГК України, Законами України «Про транспорт», «Про міський електротранспорт», значною кількістю підзаконних НПА.

Пошуку відповіді на питання, пов’язані із правовим регулюванням перевезень вантажів, пасажирів, багажу та пошти різними видами транспорту, а також загальнотеоретичним аспектам транспортного права було присвячено роботи М.І. Брагінського, І.В. Булгакової, В.В. Вітрянського, В.К. Гіжевського, В.Л. Грохольського, Б.В. Деревянка, В.А. Єгіазарова, В.В. Кадали, О.В. Клепікової, Д.К. Медведєва, А.В. Мілашевич, С.Ю. Морозова, В.Й. Развадовського, Г.П. Савічева, М.Л. Шелухіна та ін. Однак не зважаючи на такий загал робіт, комплексне дослідження господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту на сьогодні в Україні відсутнє.

Саме цим і зумовлена необхідність наукового дослідження у межах дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертацію виконано відповідно до плану наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з проблем боротьби з правопорушеннями у сфері господарських і транспортних правовідносин і кафедри господарського та екологічного права Донецького юридичного інституту МВС України на 2009-2012 роки «Правове забезпечення ефективності вантажних та пасажирських перевезень», затвердженої вченою радою Донецького юридичного інституту МВС України (протокол № 1 від 30 вересня 2009 року), у якій авторка брала участь як співвиконавець.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретично-праксеологічної моделі господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту й підготовка пропозицій з удосконалення законодавства та юридичної практики України.

Відповідно до поставленої мети основну увагу приділено вирішенню наступних завдань:

надати чітке семантичне визначення поняттю «перевезення міським електротранспортом»;

провести періодизацію розвитку господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту;

виявити напрями удосконалення господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту та відповідного господарського законодавства на основі дослідження зарубіжного досвіду;

запропонувати засоби захисту інтересів пасажирів та підприємств міського електротранспорту, що спираються на механізми страхування;

визначити обсяги компетенції підприємств міського електротранспорту при здійсненні перевезень;

розробити механізм підвищення ролі засобів державного регулювання у сфері діяльності підприємств міського електротранспорту;

подати пропозиції щодо підвищення ефективності використання майна підприємств міського електротранспорту;

визначити та систематизувати особливості господарсько-правової відповідальності при здійсненні перевезень підприємствами міського електротранспорту;

спростити та удосконалити процесуальний порядок застосування заходів відповідальності у сфері здійснення перевезень міським електротранспортом.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з господарсько-правовим регулюванням діяльності підприємств міського електротранспорту.

Предметом дослідження є господарсько-правове регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту.

Методи дослідження. Дослідження ґрунтується на комплексі філософських та загальнонаукових методів. Для написання дисертаційної роботи було застосовано історичний, діалектичний, формально-логічний, порівняльний, системно-структурний, структурно-функціональний, герменевтично-семантичний та інші методи. Використання історичного та правового методів дозволило визначити особливості формування господарського законодавства та господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту і провести відповідну періодизацію від кінця ХІХ століття до теперішнього часу. За допомогою герменевтично-семантичного методу було визначено ознаки, подано визначення поняття перевезення міським електричним транспортом, розроблено та запропоновано засоби захисту інтересів пасажирів і підприємств міського електротранспорту на основі механізмів страхування. Системно-структурний метод став у пригоді для розробки механізму підвищення ролі засобів господарсько-правового регулювання у сфері діяльності підприємств міського електротранспорту; визначення та систематизації засобів регулюючого впливу держави на діяльність підприємств міського електротранспорту. Принагідно було застосовано структурно-функціональний метод для визначення шляхів спрощення та удосконалення процесуального порядку застосування заходів відповідальності у сфері здійснення перевезень міським електротранспортом. Також за допомогою цього методу було визначено обсяги компетенції підприємств міського електротранспорту при здійсненні перевезень та зроблено пропозицію щодо підвищення ефективності використання майна підприємств міського електротранспорту. Порівняльний метод став основою для виявлення напрямів удосконалення господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту та відповідного господарського законодавства на основі дослідження зарубіжного досвіду.

Емпіричну базу дослідження склали норми Конституції та законів України, акти Президента та КМУ, інші нормативно-правові акти, а також міжнародні конвенції та двосторонні угоди, законодавство інших країн та їх об’єднань, що визначають господарсько-правове регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту, господарська й судова практика.

Теоретичну основу дослідження, крім робіт названих вище науковців, склали праці вітчизняних і російських юристів, а саме: О.А. Беляневич, О.М. Вінник, О.П. Віхрова, Р.А. Джабраілова, В.К. Колпакова, В.І. Коростея, В.К. Мамутова, О.П. Подцерковного, Г.В. Смолина, Г.Ф. Шершеневича, В.С. Щербини, О.Х. Юлдашева та інших.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що проведено перше у вітчизняній господарсько-правовій науці системне комплексне дослідження господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту, на основі якого було обґрунтовано нові наукові положення та розроблено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання у цій сфері.

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження підтверджується наступними висновками, рекомендаціями та пропозиціями.

Уперше:

сформульовані концептуальні підходи та створено модель регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту;

на основі визначених характеристик перевезення пасажирів, вантажів та багажу міським електротранспортом надано чітке семантичне визначення поняттю «перевезення міським електротранспортом» як «переміщення людей і матеріальних цінностей у необхідному напрямку в межах міста або на приміській території транспортним засобом міського підпорядкування на основі електродвигуна рейковими або безрейковими шляхами»;

проведено періодизацію розвитку господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту та виокремлено основні історико-правові етапи становлення правових засад перевезень міським електротранспортом: І. етап – від появи електротранспорту в окремих містах Російської імперії (у тому числі на території сучасної України) до революції 1917 року; ІІ. (радянський етап) – від 1917 року до 1990-х років; ІІІ. (сучасний етап) – визначається формуванням сучасного різнорівневого законодавства;

запропоновано новий механізм реалізації обов’язкового страхування життя і здоров’я пасажирів міського електротранспорту, який повинні застосовувати нові державні страхові компанії або страховики, що господарюватимуть на основі комунальної власності, і це сприятиме захисту інтересів пасажирів та підприємств міського електротранспорту.

Удосконалено положення щодо:

систематизації особливостей юридичної відповідальності при здійсненні перевезень міським електротранспортом, яка має комплексний характер: до правопорушників можуть і повинні застосовуватися заходи адміністративно-правової, цивільно-правової, господарсько-правової, кримінальної, фінансової, майнової, дисциплінарної відповідальності. Заходи адміністративної, кримінальної та іншої відповідальності можуть застосовуватися до громадян, а адміністративно-господарські санкції до суб’єктів господарювання - підприємств міського електротранспорту;

розподіл порушників у сфері перевезень міським електротранспортом за їх суб’єктним складом: суб’єкти господарювання - підприємства міського електротранспорту; споживачі послуг підприємств міського електротранспорту (пасажири); працівники підприємств міського електротранспорту (водії, кондуктори, контролери, слюсарі, ІТР та службовці, а також керівники підприємств);

пропозиції щодо реалізації заходів відповідальності за правилами досудового врегулювання спорів або адміністративного провадження, що дозволить спростити та удосконалити процесуальний порядок застосування заходів відповідальності у сфері здійснення перевезень міським електротранспортом. Запропоновано законодавче визначення, що при укладанні контракту з головою правління акціонерного товариства та іншими посадовими особами господарських товариств, які мають широкі права з управління діяльністю підприємства міського електротранспорту та укладанням від його імені угод, необхідно передбачити повну відповідальність цих посадових осіб перед підприємством міського електротранспорту та можливість застосування до них комплексної відповідальності.

Дістали подальшого розвитку положення щодо:

запровадження ліцензування діяльності з перевезень міським електротранспортом;

розробки проекту Закону України, аналогічного Федеральному закону РФ «Про транспортну безпеку», яким буде визначено заходи, спрямовані на недопущення негативних подій на транспорті;

внесення до Правил надання послуг міським електричним транспортом, Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України та Закону України «Про міський електричний транспорт» вимог до водія – його віку, досвіду, стажу чи кваліфікації (як мінімум передбачити підвищення його мінімального віку до 20 років);

запровадження ведення Реєстру недобросовісних перевізників (у т.ч. і перевізників міським електротранспортом), що буде додатковим засобом забезпечення виконання зобов’язань усіма перевізниками;

залежності обсягів компетенції підприємств міського електротранспорту від контрагентів, з якими вони вступають у правовідносини (замовників - місцевих органів виконавчої влади й міст, які набувають прав та обов’язків в особі органів місцевого самоврядування; посередників між замовником та перевізником – операторів ринку перевезень – муніципальних диспетчерських служб; споживачів послуг);

залежності компетенції підприємств міського електротранспорту у відношенні з пасажирами від правил користування трамваєм, тролейбусом та метро, публічного договору перевезення пасажира та його багажу й від категорій пасажирів;

пропозиції утворювати об’єднання підприємств міського електротранспорту, у межах яких компетенція кожного з їх учасників визначатиметься установчим договором або статутом;

розроблення механізмів підвищення ролі засобів господарсько-правового регулювання у сфері діяльності підприємств міського електротранспорту та пропозиції щодо підвищення ефективності використання майна підприємств міського електротранспорту, яким ці підприємства володіють, користуються і розпоряджаються в основному на праві господарського відання;

пропозиції диверсифікації джерел отримання основних фондів підприємствами міського електротранспорту;

напрямів покращення майнової бази підприємств міського електротранспорту за рахунок: - збереження та реконструкції існуючих, будівництва нових трамвайних колій і контактних мереж, ліній метрополітену із застосуванням новітніх технологій, розроблення та випуску нових типів рухомого складу та його придбання за рахунок державного й місцевих бюджетів на умовах співфінансування та інших джерел на основі комплексної місцевої програми розвитку міського електротранспорту; - підвищення ефективності використання основних фондів підприємств міського електротранспорту за рахунок надання основних і додаткових оплатних послуг;

зменшення рівня зношеності парку засобів міського електротранспорту та підвищення рівня обслуговування пасажирів за посередництва ефективного державного регулювання та фінансування;

застосування до працівників міського електротранспорту й особливо, їх керівників різних заходів адміністративної, кримінальної, матеріальної, дисциплінарної відповідальності у комплексі із запровадженням стимулюючих заходів за сумлінне ставлення до своїх обов’язків, що сприятиме зменшенню кількості правопорушень всередині підприємств міського електротранспорту.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання теоретичних положень і практичних висновків дисертаційної роботи у правотворчій та правозастосовній діяльності з метою розвитку та удосконалення господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту. Положення дисертаційної роботи можуть бути використані також при розробленні коментарів та науково-практичних рекомендацій до нормативно-правових актів, що регулюють діяльність державних і комунальних органів з управління міським електротранспортом, у правозастосовній практиці, науково-практичній діяльності, у навчальному процесі при читанні лекцій та проведенні практичних занять за курсами «Господарське право», «Транспортне право», а також при розробці навчально-методичних матеріалів із цих дисциплін та інших спецкурсів.

Окремі положення та висновки, сформульовані в дисертації, які мають дискусійний характер, можуть бути основою для подальших наукових досліджень.

Результати дисертаційного дослідження використовуються у Донецькому юридичному інституті МВС України у навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін «Господарське право» та «Транспортне право» (довідка від 15.02.2012; додаток Б). Окремі положення дисертаційної роботи використовувалися у практичній діяльності ТОВ «АП «Донбасавтосервіс» (довідка від 11.01.2012; додаток В); ТОВ «Опт-Трейдінг» при перевезенні пасажирів у межах міста транспортними засобами (довідка від 10.02.2012; додаток Д). За підсумками дослідження було розроблено і запропоновано проект Закону України «Про внесення доповнень до Закону України «Про автомобільний транспорт» та Закону України «Про міський електричний транспорт» (додаток А), який може бути використаний у законотворчій діяльності.

Особистий внесок здобувачки. У дисертації викладено наукові результати, які одержані особисто дисертанткою під час науково-дослідних робіт та аналізу практики протягом 2009-2012 років. Дисертацію виконано авторкою самостійно. Внесок авторки в публікацію, підготовлену в співавторстві, полягає у пропозиції двох із трьох шляхів розв’язання завдання із запровадження обов’язкового страхування життя і здоров’я пасажирів міського електротранспорту.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми правової системи України» (м. Київ, 28 жовтня 2010 р.); «Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку економіки України» (м. Донецьк, 26 листопада 2010 р.; 26 листопада 2011 р); ІІ Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції, присвяченій 90-річчю СНУ ім. В. Даля «Правові проблеми взаємодії держави і бізнесу» у Східноукраїнському університеті ім. В. Даля (м. Луганськ, 1-7 березня 2011 р.) та ін.

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 3,4 д.а., у тому числі 5 статей у фахових з юридичних наук виданнях України, включених до затвердженого МОНмолодьспортом переліку.