<<
>>

Висновки по розділу 1

На основі проведеного у першому розділі дослідження можна зробити наступні висновки:

1. Основними історико-правовими етапами становлення господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту є:

І.

Етап розвитку господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту, що сформувався від появи електротранспорту в окремих містах Російської імперії (у тому числі на території сучасної України) до революції 1917 року. Первинне господарсько-правове регулювання спиралося на положення Цивільного уложення Російської імперії та загальне цивільне законодавство, проте спрямовувалися на задоволення публічних інтересів – перевезення великої кількості людей у межах міста та отримання прибутків міським або державним бюджетом;

ІІ. Радянський етап від 1917 року до 1990-х років. Господарсько-правове регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту формувалося на основі невеликої кількості правових норм та НПА. У цей час відбулося становлення системи міського електротранспорту. Було розпочато перенесення регулювання досліджуваних правовідносин у площину адміністративно- та господарсько-правового законодавства;

ІІІ. Сучасний етап визначається формуванням сучасного різнорівневого законодавства. Господарсько-правове регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту спирається на норми ЦК України та ГК України, Законів України «Про транспорт», «Про міський електричний транспорт», Правил надання послуг міським електричним транспортом, Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України, Правил користування метрополітеном та ін. На цьому етапі продовжується розвиток міського електротранспорту та відповідного законодавства. Прогнозується, що розвиток законодавства буде спрямовано на фізичне і технологічне оновлення транспортних засобів, підвищення рівня екологічності та економічності, безпеки і комфортності пасажирів, захисту їх прав тощо, а також у бік розробки Транспортного кодексу України з окремою главою, присвяченою перевезенням міським електротранспортом.

2. Визначення структурних елементів ключового поняття роботи та аналіз характеристик видів міського електротранспорту дозволили надати доктринальне визначення поняття перевезення пасажирів, вантажів, багажу міським електротранспортом як «переміщення людей і матеріальних цінностей у необхідному напрямку у межах міста або на приміській території транспортним засобом міського підпорядкування на основі електродвигуна рейковими або безрейковими шляхами».

3. Основними характеристиками перевезення пасажирів, вантажів та багажу міським електротранспортом є:

- здійснення підприємствами міського електротранспорту підприємницької діяльності, що підпорядковується міській територіальній громаді;

- здійснювана діяльність пов’язана з переміщенням у межах міста та на приміській території (рідше – у міжміському сполученні) людей, їх багажу та вантажів;

- управління діяльністю з боку місцевої влади та господарсько-правове регулювання;

- здійснення перевезень рейковими або безрейковими шляхами спеціально прокладеними маршрутами по вулицях, тунелях, естакадах тощо;

- здійснення діяльності за допомогою транспортних засобів – метрополітену, трамваїв, тролейбусів (рідше інших засобів), які працюють на основі електродвигуна, електричний струм до якого подається через спеціальні дроти. При цьому припускаємо можливість роботи засобів міського електротранспорту на основі електродвигуна, який живитиметься струмом від акумулятора у самому транспортному засобі;

- головною характеристикою міського електротранспорту є належність майна підприємств такого транспорту місцевій територіальній громаді.

4. На основі порівняння правового режиму перевезень міським електротранспортом та іншими видами транспорту запропоновано запровадження ліцензування діяльності з перевезень міським електротранспортом.

5. На основі аналізу законодавства окремих країн СНД та ЄС пропонується:

5.1. продовжити роботи із розробки проекту Закону України, аналогічного Федеральному закону РФ «Про транспортну безпеку», яким буде визначено заходи, спрямовані на недопущення негативних подій на транспорті;

5.2.

запропонувати внести до Правил надання послуг міським електричним транспортом [32], Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України [34] та Закону України «Про міський електричний транспорт» [25] вимоги до водія – його віку, досвіду, стажу чи кваліфікації (на сучасному етапі хоча б передбачити підвищення його мінімального віку до 20 років);

5.3. запровадити ведення Реєстру недобросовісних перевізників (у т.ч. і перевізників міським електротранспортом), що буде додатковим засобом забезпечення виконання зобов’язань усіма перевізниками;

5.4. ввести обов’язкове страхування цивільної відповідальності перевізника перед пасажирами, як це є у Республіці Бєларусь та Республіці Казахстан. При цьому розробити схему, за якої таку діяльність будуть здійснювати державні страхові компанії (або, на першому етапі, їх певна частка);

5.5. стимулювати підприємства з перевезень пасажирів, вантажів та багажу міським електротранспортом, що знаходяться у комунальній власності, до збільшення кількості та якості використовуваних транспортних засобів; стимулювати місцеві громади до утворення нових підприємств, що сприятиме економії коштів на вартості пального з вуглеводнів та підвищенню рівня екологічної безпеки у містах, дозволить більш скоординовано виконувати відповідні загальнодержавні та регіональні програми.

Результати дослідження, одержані у цьому розділі, опубліковані у наукових роботах:

1. Родіна В. В. Щодо визначення поняття перевезення вантажів, пасажирів та багажу міським електротранспортом / В. В. Родіна // Форум права. — 2011. — № 3. — С. 661—667 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-3/11rvbme.pdf [105].

2. Родіна В. В. Про регулювання відносин із перевезень пасажирів, вантажів та багажу Цивільним та Господарським кодексами / В. В. Родіна // Правові проблеми взаємодії держави і бізнесу: матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції (м. Луганськ, 11-17 березня 2011 р.) / За загальн. редакц. О.В.Шаповалової. — Луганськ: Вид-во СНУ ім. Даля. — 2011. — С. 202—204 [106].

<< | >>
Источник: РОДІНА Валерія Вікторівна. ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ МІСЬКОГО ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ. Д И С Е Р Т А Ц І Я на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Донецьк –2012. 2012

Скачать оригинал источника

Еще по теме Висновки по розділу 1:

- Антимонопольное право - Бюджетна система України - Бюджетная система РФ - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инвестиции - Инновации - Инфляция - Информатика для экономистов - История экономики - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Логистика - Макроэкономика - Математические методы в экономике - Международная экономика - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоги и налогообложение - Организация производства - Основы экономики - Отраслевая экономика - Политическая экономия - Региональная экономика России - Стандартизация и управление качеством продукции - Страховая деятельность - Теория управления экономическими системами - Товароведение - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Эконометрика - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятий - Экономика природопользования - Экономика регионов - Экономика труда - Экономическая география - Экономическая история - Экономическая статистика - Экономическая теория - Экономический анализ -