ВИСНОВКИ:
Проведене дослідження та одержані на його основі результати спрямовані на вдосконалення законодавства і сприяння вирішенню наукової задачі, що полягає у розробці нових наукових положень щодо господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту та підготовці пропозицій з удосконалення законодавства і юридичної практики України.
Основними науковими та практичними результатами дисертаційного дослідження є розробка теоретичних засад та пропозицій з удосконалення господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту, зокрема у дисертації:1. надано доктринальне авторське визначення поняття «перевезення міським електротранспортом» як «переміщення людей і матеріальних цінностей у необхідному напрямку у межах міста або на приміській території транспортним засобом міського підпорядкування на основі електродвигуна рейковими або безрейковими шляхами».
Серед характеристик перевезення пасажирів, вантажів та багажу міським електротранспортом виділено:
- здійснення підприємствами міського електротранспорту підприємницької діяльності, що підпорядковується міській територіальній громаді;
- здійснювана діяльність пов’язана з переміщенням у межах міста та на приміській території (рідше – у міжміському сполученні) людей, їх багажу та вантажів;
- управління діяльністю з боку місцевої влади та господарське й адміністративне регулювання державними органами;
- здійснення перевезень рейковими або безрейковими шляхами спеціально прокладеними маршрутами по вулицях, тунелях, естакадах тощо;
- здійснення діяльності за допомогою транспортних засобів – метрополітену, трамваїв, тролейбусів (рідше інших засобів), які працюють на основі електродвигуна, електричний струм до якого подається через спеціальні дроти. При цьому припускаємо можливість роботи засобів міського електротранспорту на основі електродвигуна, який живитиметься струмом від акумулятора у самому транспортному засобі;
- головною характеристикою міського електротранспорту є належність майна підприємств такого транспорту місцевій територіальній громаді;
2.
проведено періодизацію розвитку господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту та виокремлено основні історико-правові етапи становлення правових засад перевезень міським електротранспортом:І. Етап, що сформувався від появи електротранспорту в окремих містах Російської імперії (у тому числі на території сучасної України) до революції 1917 року. Господарсько-правові основи формувалися на ґрунті актів цивільного законодавства, а спрямовувалися на задоволення публічних інтересів – перевезення великої кількості людей у межах міста та отримання прибутків міським або державним бюджетом;
ІІ. Радянський етап від 1917 року до 1990-х років. Господарсько-правове регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту формувалося на основі невеликої кількості правових норм та НПА, що врегулювали становлення системи міського електротранспорту і поклали початок перенесенню регулювання їх адміністративно- та господарсько-правовим законодавством;
ІІІ. Сучасний етап визначається формуванням сучасного різнорівневого законодавства. Господарсько-правове регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту здійснюється на основі норм ЦК України та ГК України, Законів України «Про транспорт», «Про міський електричний транспорт», Правил надання послуг міським електричним транспортом, Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України, Правил користування метрополітеном та ін. Зроблено прогноз, що розвиток законодавства буде спрямовано на фізичне і технологічне оновлення транспортних засобів, підвищення рівня екологічності та економічності, безпеки і комфортності пасажирів, захисту їх прав тощо, а також у бік розробки Транспортного кодексу України з окремою главою, присвяченою перевезенням міським електротранспортом;
3. на основі порівняння правового регулювання перевезень міським електротранспортом в Україні та за кордоном запропоновано напрями удосконалення господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту та відповідного господарського законодавства.
Зокрема запропоновано: 1) запровадити ліцензування діяльності з перевезень міським електротранспортом; 2) активізувати роботу із розробки проекту Закону України, аналогічного Федеральному закону РФ «Про транспортну безпеку», яким буде визначено заходи, спрямовані на недопущення негативних подій на транспорті; запропонувати внесення до Правил надання послуг міським електричним транспортом, Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України та Закону України «Про міський електричний транспорт» вимоги до водія – його віку, досвіду, стажу чи кваліфікації (на сучасному етапі хоча б передбачити підвищення його мінімального віку до 20 років); 3) запровадити ведення Реєстру недобросовісних перевізників (у т.ч. і перевізників міським електротранспортом), що буде додатковим засобом забезпечення виконання зобов’язань усіма перевізниками; 4) ввести обов’язкове страхування цивільної відповідальності перевізника перед пасажирами, як це є у Республіці Бєларусь та Республіці Казахстан (таку діяльність повинні здійснювати державні страхові компанії); 5) стимулювати підприємства з перевезень пасажирів, вантажів та багажу міським електротранспортом, що знаходяться у комунальній власності, до збільшення кількості та якості використовуваних транспортних засобів; 6) стимулювати місцеві громади до утворення нових підприємств, що сприятиме економії коштів на вартості пального з вуглеводнів та підвищенню рівня екологічної безпеки у містах, що дозволить більш скоординовано виконувати відповідні загальнодержавні та регіональні програми;4. запропоновано засоби захисту інтересів пасажирів та підприємств міського електротранспорту, що спираються на механізми страхування, зокрема утворення державних страхових компаній або страховиків, які господарюватимуть на основі комунальної власності. Зроблено пропозицію щодо запровадження обов’язкового страхування життя і здоров’я пасажирів міського електротранспорту із застосуванням нового механізму його реалізації (видача пасажирам пільгових категорій безкоштовних квитків або квитків вартістю страхового внеску у сукупності із застосуванням спеціальної апаратури для підрахунку кількості пасажирів, що ввійшли або вийшли на кожній зупинці, на основі інфрачервоних датчиків, що встановлюються вгорі дверних отворів), що повинно сприяти переходу до загальнообов’язкової оплати проїзду і тим самим подоланню проблеми, пов’язаної із компенсацією плати за проїзд пільгових категорій пасажирів, захисту прав пасажирів, які постраждали внаслідок ДТП та інших деліктів за участі засобів міського електротранспорту, а також підвищенню доходів зновутворених державних і комунальних страхових компаній;
5.
визначено обсяги компетенції підприємств міського електротранспорту при здійсненні перевезень, які залежать від контрагентів, з якими вони вступають у правовідносини (замовників - місцевих органів виконавчої влади і міст, які набувають прав та обов’язків в особі органів місцевого самоврядування, посередників між замовником та перевізником – операторів ринку перевезень: транспортних організацій, що реалізують послуги пасажирського транспорту населенню і виконують пов’язані із цим технологічні обслуговування пасажирів – попередній і поточний касовий продаж квитків, збір виторгу, диспетчерське управління перевезеннями, надання комплексу послуг на вокзалах – муніципальних диспетчерських служб, споживачів послуг).Компетенція підприємств міського електротранспорту у відношенні з пасажирами визначається правилами користування трамваєм, тролейбусом та метро, а також публічним договором перевезення пасажира та його багажу. Вона залежить від категорій пасажирів: вантажовідправник та вантажоотримувач при перевезенні вантажів на основі відповідного договору; пасажир, який має пільги з оплати проїзду; пасажир, який має право на безоплатний проїзд та право перевірки перевізника; пасажир, що не має ніяких пільг чи прав на безоплатний проїзд. Запропоновано розширювати утворення об’єднань підприємств міського електротранспорту, у межах яких компетенція кожного з їх учасників визначається установчим договором або статутом.
Визначено, що виникнення або змінення прав та обов’язків, що складають обсяг компетенції підприємства міського електротранспорту, відбувається у різний час: при утворенні підприємства; при укладанні договору про організацію надання транспортних послуг із замовником - місцевим органом виконавчої влади та іншим замовником; при виході транспортного засобу на маршрут, при продажу разового або багаторазового проїзного квитка, при входженні пасажира до засобу міського електротранспорту, при завданні шкоди життю або здоров’ю пасажира під час перевезення; при реєстрації та утворенні об’єднання підприємств за участі підприємства міського електротранспорту та ін.;
6. розроблено механізми підвищення ролі засобів господарсько-правового регулювання у сфері діяльності підприємств міського електротранспорту та зроблено пропозиції щодо підвищення ефективності використання майна підприємств міського електротранспорту, яким ці підприємства володіють, користуються і розпоряджаються в основному на праві господарського відання. У роботі показано, що ефективною буде диверсифікація джерел отримання основних фондів підприємствами міського електротранспорту. Необхідно продовжувати тісну співпрацю із органами місцевої влади як власниками майна – виходити з пропозиціями до територіальної громади щодо отримання державних коштів у вигляді субсидій, субвенцій чи кредитів та оновлення парку засобів міського електротранспорту. Майно, яке швидко морально і фізично застаріває, доцільно використовувати на основі договору оренди з державою або приватними власниками. Запропоновано більше уваги приділяти договорам концесії та лізингу, переваги яких наведено у роботі. Визначено, що покращення майнової бази підприємств міського електротранспорту можливе за рахунок:
- збереження та реконструкції існуючих, будівництва нових трамвайних колій і контактних мереж, ліній метрополітену із застосуванням новітніх технологій, розроблення та випуск нових типів рухомого складу і його придбання за рахунок державного і місцевих бюджетів на умовах співфінансування та інших джерел на основі комплексної місцевої програми розвитку міського електротранспорту. Такою програмою повинно бути передбачено не тільки витрати на будівництво, відновлення та ремонт об’єктів інфраструктури міського електротранспорту, але і можливість їх використання з метою надання основних та додаткових оплатних послуг населенню і суб’єктам господарювання. Зокрема, таку можливість необхідно передбачити для вокзалів, депо та ін.;
- підвищення ефективності використання основних фондів підприємств міського електротранспорту за рахунок надання основних і додаткових оплатних послуг – встановлення на зупинках, на землях трамвайних і тролейбусних депо, у метро та в інших пунктах невеликих магазинів та пунктів швидкого харчування, кафе, кав’ярень; надання тимчасово вільних основних фондів на основі конкурсу в оренду або концесію СПД; надання послуг з перевезення пасажирів ретро-трамваями з підвищеною вартістю проїзду чи трамваями-кафе; використання основних фондів ремонтно-будівельних, торговельних та постачальницьких організацій, навчальних закладів, науково-дослідних та проектно-конструкторських установ, закладів охорони здоров’я, відпочинку, фізичної культури і спорту, майно яких є власністю держави або територіальної громади і належить підприємству міського електротранспорту на основі права господарського відання, з метою надання платних додаткових послуг громадянам та суб’єктам господарювання; розміщення реклами ззовні та всередині трамваїв, тролейбусів і метро та ін.
Зменшення рівня зношеності парку засобів міського електротранспорту та підвищення рівня обслуговування пасажирів можна досягти за допомогою ефективного державного регулювання та фінансування: збереження державного регулювання тарифів зі скасуванням бюджетних субсидій; збереження субсидій для окремих неприбуткових маршрутів; реорганізації комунальних підприємств міського електротранспорту в АТ для інвестування коштів у придбання нових транспортних засобів та комплектуючих матеріалів зі збереженням значного або контрольного пакету акцій у власності держави та/або територіальної громади; застосування концесійного механізму; проведення серйозних містобудівних проектів зі збільшення площі вулично-міської мережі, будівництва естакад, туннелів, надземних і підземних пішохідних переходів, утворення спеціалізованих доріг і маршрутів для руху різних видів транспорту тощо;
7. визначено та систематизовано особливості правової відповідальності при здійсненні перевезень міським електротранспортом, яка має комплексний характер: до правопорушників можуть і повинні застосовуватися заходи адміністративно-правової, цивільно-правової, господарсько-правової, кримінальної, фінансової, майнової, дисциплінарної відповідальності. Заходи адміністративної відповідальності можуть застосовуватися як до громадян, так і до суб’єктів господарювання - підприємств міського електротранспорту. Відповідальність підприємств міського електротранспорту - суб’єктів господарювання настає в результаті порушень законодавства та умов договорів, укладених ними з пасажирами та іншими суб’єктами господарювання - контрагентами, а саме порушення принципів реального та належного виконання. До визначення відповідальності як адміністративної чи господарсько-правової основним критерієм повинен бути суб’єктний склад державних органів, які застосовують заходи цієї відповідальності
За суб’єктним складом порушників виділено їх три групи – суб’єкти господарювання - підприємства міського електротранспорту; споживачі послуг підприємств міського електротранспорту (пасажири); працівники підприємств міського електротранспорту (водії, кондуктори, контролери, слюсарі, ІТР та службовці, а також керівники підприємств);
8. надано пропозиції щодо спрощення та удосконалення процесуального порядку застосування заходів відповідальності у сфері здійснення перевезень міським електротранспортом. Зокрема вказано на можливість застосування до учасників договірних відносин між підприємством міського електротранспорту та іншим підприємством адміністративних санкцій шляхом розгляду справ про порушення контрольно-наглядовими органами виконавчої влади (в окремих випадках – судами) або органами місцевого самоврядування за правилами відповідних нормативних актів, але на принципах і умовах, аналогічних тим, які застосовуються при розгляді справ про адміністративні правопорушення. Зроблено висновок, що реалізація заходів відповідальності за правилами досудового врегулювання спорів або адміністративного провадження дозволить спростити та удосконалити процесуальний порядок застосування заходів відповідальності у сфері здійснення перевезень міським електротранспортом. Запропоновано запровадження на законодавчому рівні визначення, що при укладанні контракту з головою правління акціонерного товариства та іншими посадовими особами господарських товариств, які мають широкі права з управління діяльністю підприємства міського електротранспорту та укладанням від його імені угод, необхідно передбачити:
- повну відповідальність цих посадових осіб перед підприємством міського електротранспорту (принаймні у випадку вчинення навмисних дій);
- можливість застосування до них комплексної відповідальності.
Застосування до працівників міського електротранспорту й особливо, їх керівників різних заходів адміністративної, кримінальної, матеріальної, дисциплінарної відповідальності у комплексі із запровадженням стимулюючих заходів за сумлінне ставлення до своїх обов’язків сприятиме зменшенню кількості правопорушень всередині підприємств міського електротранспорту.
Основним прикладним результатом дослідження є розроблення і пропозиція проекту Закону України «Про внесення доповнень до Закону України «Про автомобільний транспорт» та Закону України «Про міський електричний транспорт», який може бути використаний у законотворчій діяльності.