З.З.Проблема економічного вибору.

Виробництво матеріальних благ і послуг здійснюється в умовах обмеженості ресурсів, що зумовлює можливість їхнього альтернативного використання.

Проблема вибору полягає в тому, що внаслідок обмеженості ресурсів порівняно з масштабами людських потреб завжди доводиться вибирати на що саме витрачати ці ресурси, адже неможливо використовувати одні й її ж самі ресурси двічі і одночасно.

1. Що повинно вироблятися, тобто які з товарів і послуг, що взаємно виключаються, повинні бути вироблені.

2. Як будуть вироблятися товари, тобто ким, за допомогою яких ресурсів і якою технологією вони повинні бути вироблені.

3. Для кого призначені вироблені товари, тобто хто повинен володіти і отримувати від них користь? Чи інакше кажучи, як повинен розподілятися валовий національний продукт між різними індивідуумами і сім’ями.

Ці три питання - основні і загальні для всіх господарств. На думку багатьох економістів, обмеженість природних ресурсів та інших факторів виробництва свідчать про те, що й потреби мають бути розумно обмежені. Іншими словами, розвиток економіки

кожної країни треба будувати з урахуванням двох умов: перша - вибір початкових потреб і друга - жорстка економія ресурсів, які витрачаються

У повсякденному економічному житті перед кожним господарчим суб’єктом завжди постає проблема вибору - як використовувати наявні обмежені ресурси з метою найповнішого задоволення власних потреб. Такий вибір зумовлює появу конкуренції за можливості використання наявних ресурсів. Якщо ресурс використовується у виробництві якогось товару, це означає, що він „втрачається” ддя виробництва інших товарів. Наприклад, якщо земельна ділянка зайнята під будівництво заводу, на ній вже неможливо вирощувати пшеницю або побудувати торговий центр. Збільшення випуску одних товарів означає скорочення виробництва інших товарів.

Уявімо, що в економіці виробляється тільки два товари: автомобілі та хліб. Якщо всі наявні у суспільстві ресурси будуть спрямовані виключно на виробництво хліба, то можна отримати ЗО тис. т хліба і жодного автомобіля. Використання тих самих ресурсів виключно на виробництво автомобілів дозволить отримати 9 тис. автомобілів і позбавить можливості виробляти хліб. Звісно, що суспільство може одночасно виробляти обидва товари у різному співвідношенні: наприклад, 4 тис. шт. автомобілів та 25 тис. т хліба або 7 тис. шт. автомобілів і 15 тис. т хліба (табл. 3.1). Але в будь-якому випадку, щоб збільшити виробництво автомобілів, доведеться скоротити обсяг виробництва хліба, і навпаки.

Таблиця 3.1

Таблиця альтернативних можливостей виробництва

Вибір певної комбінації виробництва товарів можна проілюструвати за допомогою графіка виробничих можливостей, де по горизонталі відкладемо кількість хліба, а по вертикалі - кількість автомобілів (рис. 3.5). Зафіксувавши на графіку всі виробничі альтернативи, наведені у таблиці, та з’єднавши точки А, В, С, D, отримаємо криву виробничих можливостей. Вона показує всі можливі комбінації виробництва двох продуктів за умов повного використання всіх наявних ресурсів. Якщо точка знаходиться на кривій, економіка працює ефективно (всі доступні ресурси використовуються з максимальним результатом).

неповне використання ресурсів. Наприклад, у точці Е одночасно виробляється 5 тис. автомобілів та 7,5 тис. т хліба, що менше, ніж дозволяють виробничі можливості. У такому випадку економіка працює неефективно, ресурси недовикористовуються, існує резерв ддя збільшення обсягів випуску. Будь-яка точка, розташована праворуч за межами кривої (точка F), показує недосяжний через обмеженість ресурсів обсяг випуску.

Рис. 3.5. Крива виробничих можливостей

Крива виробничих можливостей ілюструє вибір, який постійно постає перед суспільством. Якщо економіка працює ефективно за умов повного використання ресурсів, єдиний можливий шлях збільшення обсягів виробництва будь-якого товару - зменшити випуск іншого товару

Та кількість товару, від якої доведеться відмовитися, щоб отримати додаткову кількість іншого товару, називається альтернативними витратами, або витратами втрачених можливостей. Для економістів альтернативні витрати означають втрати інших, альтернативних товарів та послуг, які могли бути виготовлені за допомогою тих самих виробничих ресурсів.

Зміни у структурі виробництва товарів та послуг вимагають перерозподілу ресурсів. У нашому прикладі, щоб збільшити виробництво автомобілів з 4 до 7 тис., доведеться відмовлятися від 25-15=10 тис. т хліба. Ці 10 тис. т хліба і є альтернативними витратами виробництва додаткових 3 тис. автомобілів, коли економіка знаходиться у точці В. Для подальшого збільшення випуску автомобілів доведеться залучати до їх виробництва все менш придатні для цього та порівняно малоефективні ресурси. Наприклад, пекарі, залучені до випуску автомобілів, будуть мати меншу продуктивність, аніж слюсарі- складальники. Тому кожна наступна одиниця автомобілів вимагатиме дедалі більшого скорочення випуску хліба, альтернативні витрати зростатимуть.

Так діє закон зростаючих альтернативних витрат', економічні ресурси непридатні для їхнього повного використання у виробництві альтернативних продуктів.

Відсутність абсолютної взаємозамінності ресурсів, яка проявляється у збільшення альтернативних витрат, зумовлює випуклість кривої виробничих можливостей.

Крива виробничих можливостей носить історичний характер, відображаючи досягнутий рівень розвитку технології та ступінь використання наявних ресурсів. При збільшенні кількості ресурсів або покращенні технології їх використання, крива може зрушуватися праворуч угору (рис. 3.6а). Якщо процес удосконалення технологій протікає нерівномірно і стосується лише одного товару, зрушення кривої має асиметричний характер: кількість товару, виробленого за більш продуктивною технологією, збільшиться, обсяг випуску іншого товару залишиться незмінним (рис. 3.6.6). Зменшення кількості ресурсів призводить до зрушення кривої ліворуч.

Альтернативна вартість - це вартість (цінність) найбільш пріоритетного серед благ, якими ми знехтували заради здійснення власного вибору. Визначення альтернативної вартості носить суб’єктивний характер, оскільки кожний виробник, споживач, кожна країна тощо здійснює вибір за своїми критеріями.

Аналіз кривої виробничих можливостей базується на таких припущеннях:

суспільство використовує всі наявні ресурси, тобто виробництво функціонує

за умов цілковитого застосування ресурсів і досягає як найбільшого з усіх можливих обсягів виробництва;

економіка розглядається за станом на певний момент часу і тим самим передбачається постійна кількість ресурсів і незмінна технологія;

в країні виробляється лише два різновиди товарів - наприклад, споживчі та

Рис 3.6. Зрушення кривої виробничих можливостей

Крива виробничих можливостей свідчить, що економіка завжди альтернативна, тобто суспільство має вибирати між виробництвом різних товарів шляхом перерозподілу ресурсів. Із точок, розташованих на цій кривій, що показують різні можливі поєднання випуску альтернативних товарів, воно має вибрати найбажанішу для нього у даний час.

Закон збільшення альтернативної вартості показує, що під час заміни виробництва одного блага (А) виробництвом іншого блага (В) за умов повного використання наявних ресурсів альтернативні вартості виробництва кожної додаткової одиниці блага А зростатимуть.

Таким чином, крива виробничих можливостей характеризує наступні економічні положення:

- Неможлива жодна комбінація виробництва товарів, яка описується точками, розташованими із зовнішнього боку кривої виробничих можливостей.

- Вибір із різних комбінацій виробництва товарів можливий тільки з тих варіантів, які описуються точками, що розміщені на кривій або всередині неї.

- Спадний нахил кривої ілюструє поняття альтернативної вартості.

- Опуклість кривої демонструє збільшення альтернативної вартості.