Витрати обігу: сутність і склад.

Торговельні підприємці авансують капітал як на покупку товарів у промисловців, так і на організацію їх реалізації. Тому торговельний капітал по своєму складу неоднорідний. Він складається із двох частин'.

1) капіталу обігу, авансованого на покупку товару;

2) капіталу, авансованого на обслуговування процесу продажу товару. Ця друга частина капіталу називається витратами обігу.

У свою чергу, витрати обігу діляться на дві частини', чисті витрати обігу й додаткові витрати обігу (по своїй суті - це додаткові витрати виробництва, які функціонують у сфері торгівлі).

Чисті витрати обігу - це видатки, які зумовлені процесом обігу, тобто зміною форм вартості, перетворенням грошей в товари й товарів у гроші. До таких видатків відносяться: оплата праці торговельних працівників, утримання торговельних приміщень, витрати на рекламу й адміністративно-управлінську діяльність, бухгалтерію і т.п. Працівники, зайняті безпосередньо продажем товарів, розрахунками за купівлю-продаж, не створюють нової вартості. Тому витрати на них не входять у вартість товару й повинні покриватися за рахунок прибутку торговельного підприємця. Останній же цей тягар намагається перекласти на споживачів, роблячи надбавку до продажної ціни товару. Особливо це практикують монополії. Встановлюючи на свої товари монопольно високі ціни (вище їх вартості), вони тим самим перекладають на споживачів відшкодування чистих витрат обігу.

Додаткові витрати обігу - витрати, пов'язані із продовженням процесу виробництва в сфері обігу (у торгівлі). Це транспортування товарів, їх сортування, розфасовка, упакування й зберігання. Тобто, усе те, що повинно робити (і в більшості випадків робить) виробництво, але частково передає у сферу обігу. Праця, затрачена на ці процеси, є продуктивною. Тобто, вона створює нову (додаткову) вартість, тим, що надає нової форми створеної в виробництві споживної вартості. Тому ці витрати включаються у вартість товару й покриваються в процесі його реалізації як витрати виробництва.