Висновки
1. На ранніх стадіях розвитку капіталізму промислові підприємці самі займалися й виробництвом, і реалізацією своєї продукції. З розвитком виробництва (зростанням його масштабів) процес обігу капіталу ставав більш складним, що в умовах об'єднання в одних руках виробництва й реалізації товарів значно сповільнювало швидкість руху капіталу й негативно впливало на загальну норму прибутки.
Це об'єктивно призвело до виділення із промислового капіталу, а саме з його товарної форми, торговельного капіталу, який починає функціонувати автономно.2. Торговельний капітал - це відносини економічної власності між торговельними підприємцями й найманими робітниками в сфері обігу, які виникають і розбудовуються в процесі проведення торговельних операцій і базуються, насамперед, на присвоєнні створеного найманими робітниками додаткового, а за певних умов і частини необхідного продукту.
3. Торговельний прибуток це, перш за все, частина прибутку, створена працею найманих робітників у виробництві й привласнена торговельним підприємцем відповідно до закону ціни виробництва, що забезпечує середню норму прибутку функціонуючим капіталам.
Окрім того, торговельний капітал, як і промисловий, частково бере участь у процесі виробництва й у такий спосіб також створює дохід. Завдяки виконанню основних функцій торговельного капіталу, зайняті в сфері торгівлі наймані робітники, своєю працею створюють додаткову вартість, яка також отримує форму торговельного прибутку.
Таким чином, торговельний прибуток складається із двох частин:
1) прибуток, що створюється працею найманих робітників у сфері виробництва і який виступає як поступка промислового підприємця торговельному підприємцеві пропорційно їх капіталам;
2) прибуток, створений працею найманих робітників, зайнятих безпосередньо в торгівлі.
4. Торговельний капітал по своєму складу неоднорідний.
Він складається із двох частин:1) капіталу обігу, авансованого на покупку товару;
2) капіталу, авансованого на обслуговування процесу продажу товару. Ця друга частина капіталу називається витратами обігу.
У свою чергу, витрати обігу діляться на дві частини: чисті витрати обігу й додаткові витрати обігу (по своїй суті - це додаткові витрати виробництва, які функціонують у сфері торгівлі).
5. Основними формами торговельного підприємництва є оптова і роздрібна торгівля. Оптова торгівля означає процес збуту великих партій товару одних підприємців іншим, внаслідок чого вони не виходять зі сфери обігу. Роздрібна торгівля означає процес збуту товарів підприємцями або посередниками кінцевим споживачам, внаслідок чого вони виходять зі сфери обігу і потрапляють до сфери споживання. За критерієм власності у роздрібній торгівлі розмежовують приватні та колективні капіталістичні торговельні підприємства, кооперативні, державні, колективні трудові, приватні (індивідуальні) трудові, спільні підприємства.
Основні терміни й поняття: товарний капітал, торговельний капітал, торговельний прибуток, витрати обігу, оптова торгівля, роздрібна торгівля, біржа, торгогвий дім, форвард, ф’ючерс.