Товар та його властивості. Споживна вартість і вартість. Мінова вартість як форма прояву вартості.

Результатом процесу праці виступає певний продукт. До проблеми ідентифікації його властивостей кожна наукова школа підходила зі своєю методологією. Одні розглядали продукт праці з погляду виробництва, інші - з погляду споживання, треті - з погляду психологічних оцінок економічними суб'єктами.

У сучасній економічній літературі виділяють дві концепції продукту праці:

• марксистську концепцію, що розглядає продукт праці як товар;

• неокласичну концепцію, що розглядає продукт праці як економічне благо.

Марксистська концепція продукту праці. При товарній організації суспільного виробництва продукт праці здобуває форму товару, тому що виробляється не для власного споживання, а з метою обміну на інші продукти праці. Відповідно до марксистської концепції, товар (англ, commodity} - це продукт праці, який задовольняє потребу людини і призначений для обміну на ринку. Товари - це не тільки продукти в їх речовинній формі, а й послуги, інформація, знання, результати творчої праці та ін.

Слід зазначити, що не всякий продукт праці є товаром. Щоб стати товаром, продукт праці повинний бути здатний:

- задовольнити визначену потребу людини, тобто повинний бути потрібним, корисним;

- обмінюватися на інші товари або на гроші.

Отже, у марксистській концепції продукт праці - товар - має дві властивості: споживну вартість і вартість.

Перша властивість товару - споживна вартість. Споживна вартість — це здатність речі задовольнити визначену людську потребу. Причому, річ повинна бути корисною не лише самому виробнику, але іншому споживачеві.

Особливості споживної вартості’.

• вона є речовинною основою суспільних (економічних) відносин між людьми;

• є суспільної споживною вартістю;

• зв'язана з якістю речей (від якості залежить реалізація і доход);

• носить історичний характер (з розвитком продуктивних сил з'являються нові потреби і нові товари);

• є результатом конкретної приватної праці.

Отже роль споживної вартості в умовах товарного виробництва полягає в тому, що вона є речовинною основою, матеріальним носієм суспільних відносин і мети виробництва. Її слід вивчати як суспільну споживну вартість, оскільки в умовах

суспільного поділу праці продукт виготовляється не для споживання самим виробником, а для інших людей. Тому що суспільна споживна вартість є проміжною ланкою між виробництвом і споживанням, її характер має важливе значення ддя процесу реалізації продуктів у масштабі всього суспільства. Це, у свою чергу, свідчить про органічний зв'язок споживної вартості з якістю продукції, а значить, і з ефективністю виробництва. Історична тенденція еволюції споживної вартості полягає у значному розширенні кількості споживних вартостей; в ускладненні процесу їх створенні, зростанні корисних властивостей традиційних товарів, підвищення якості та довговічності більшості товарів; створення зростаючої кількості споживних вартостей у формі товарних послуг та ін.

Друга властивість товару - вартість. Вартість — це втілена у товарі абстрактна суспільно-необхідна праця.

Особливості вартості'.

• вона виражає суспільні відносини (у процесі обміну люди вступають у відносини);

• в її основі лежить суспільна праця і якість речей;

• має якісну (абстрактна суспільно-необхідна праця) і кількісну (пропорції обміну) сторони;

• носить історичний характер: поза товарним обміном вартість не існує. З відмиранням товарного характеру виробництва і при переході до безпосередньо- суспільної форми виробництва вартість зникне з історичної сцени.

У процесі обміну товарами, на перший погляд, здається, що їх обмінні пропорції встановлюються випадково. Елемент випадковості при цьому дійсно має місце і зумовлений, перш за все, співвідношенням попиту і пропозиції на певний товар у даний момент. Але у процесі систематичного обміну встановлюється певна закономірність: мінові пропорції протягом тривалого часу тяжіють до деякого середнього рівня. Вже саме зіставлення одного товару з іншим, їх кількісне порівняння означає, що у них є щось спільне.

Усім обмінюваним товарам притаманна одна загальна властивість: вони є втіленням суспільної праці, витраченої на їх виробництво, яка робить їх кількісно порівнянними, формує їх вартість. Крім того, вони володіють суспільною споживною вартістю, в якій виражається не просто кількість суспільно необхідної праці, а й якість продукції, її корисний ефект.

Вартість має якісну і кількісну сторони. У першій виражаються виробничі відносини між товаровиробниками, у другій - величина втіленої в товарі суспільно необхідної праці товаровиробника та суспільна корисність товару Вартість як суспільні відносини товаровиробників є категорією виробництва. Оскільки обмін є суттєвим моментом визначення вартості товару категорія вартості стає категорією обміну Таким чином, внутрішнє протиріччя товару полягає в тому, що як споживні вартості всі товари якісно різнорідні і несумірні, але як вартості вони є втіленням суспільно необхідної праці, тому сумірні.

Слід зазначити, що двоїста властивість товару є наслідок двоїстості праці. В умовах товарного виробництва праця виступає як конкретна і як абстрактна праця.

Конкретною працею називається праця, результатом функціонування якої виступає споживна вартість. Така праця характеризується: метою, особливими прийомами й операціями, специфічними предметами і засобами виробництва, виступає у формі приватної праці.

Абстрактна праця - це витрата фізичної і нервової енергії робочої сили безвідносно до конкретної форми праці. Абстрактна праця виступає субстанцією і джерелом вартості, (рис. 7.1).

Рис.

Відмінності між споживною вартістю і вартістю полягають у наступному.

• споживна вартість товару визначається його природними властивостями, а вартість - суспільними відносинами;

• у вартості товарів немає нічого речовинного, тому що вартість - це суспільна властивість товарів;

• споживна вартість відбиває відношення людини до продукту праці, вартість - відносини між людьми;

• споживна вартість існує у всякім суспільстві, а вартість - тільки при товарному виробництві і товарно-грошових відносинах.

• споживна вартість розрізняє товари, вартість робить їх порівнянними.

Необхідно зауважити, що двоїста природа праці виявляється в русі основної

суперечності товарного виробництва — між приватною і суспільною працею. Конкретна праця є безпосередньо приватною, але за умов суспільного поділу праці товаровиробники виробляють продукти для інших осіб, що надає їхній праці (приховано) суспільний характер, який виявляється тільки під час обміну.

7.2.