Теоретичні концепції виникнення і сутності грошей.

Проблема природи та питання про сутність і функції грошей залишаються предметом гострих дискусій, де проявляються багато різних думок до їх розв’язання. Це пов’язано із складністю і багатогранністю грошей як предмета вивчення.

Для з'ясування сутності грошей необхідно насамперед розглянути питання походження грошей. Існує дві концепції походження грошей: раціоналістична та еволюційна.

Раціоналістична концепція виходить з того, що гроші виникли як результат певної раціональної угоди між людьми, через необхідність виділення спеціального інструмента для обслуговування сфери товарного обігу і підвищення ефективності її функціонування. Конкретна грошова форма виникає тоді, коли люди усвідомлюють її необхідність і організаційно забезпечують її впровадження у господарський оборот. Прихильником цієї концепції був Аристотель. Її розділяє низка сучасних вчених-економістів. Так, Пол Самуельсон вважає, що «гроші - це синтетична соціальна умовність» [1, с. 49], а Джон Кеннет Гелбрейт називає гроші «продуктом угоди між людьми» [2, с. 27].

Еволюційна концепція підкреслює об’єктивний характер виникнення грошей, які виділяються із загальної товарної маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціональної ролі грошового товару. Виділяється загальна маса окремих товарів, які і стають грошима в межах певної суспільної форми товарного виробництва й обігу. Прихильниками еволюційної концепції є А.Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс. Так, А. Сміт називав гроші «великим колесом обігу», «великим знаряддям обміну і торгівлі» [3, с. 67], а К. Маркс дійшов висновку про те, що гроші - це об’єктивний результат розвитку товарного виробництва і форм вартості [4, с.

розвитку поділу праці, розширення і поглиблення товарного обміну Цим вченим був досліджений процес еволюції форм вартості.

На ранніх стадіях розвитку поділу праці в умовах переваги натурального виробництва обмін носив випадковий, разовий характер. Простою (випадковою, одиничною) формою вартості називається мінова пропорція, при якій один товар протистоїть в обміні іншому товару, що можна виразити формулою:

Проста форма вартості відповідала раннім стадіям розвитку обміну. З подальшим розвитком поділу праці й першим великим його етапом - відділенням ремесла від землеробства відбувається перехід до повної або розгорнутій формі вартості, що виражає масовий характер обмінних операцій. Рівняння обміну здобуває наступний вигляд:

Одному товару, відповідно до цього рівняння, протистоїть безліч товарів-еквівалентів. Здійснення другого великого суспільного поділу праці (відділення ремесла від землеробства) обумовлює перехід до загальної формі вартості, яка виражає якісно новий стан процесу обміну. Тепер усі товари в ході обміну прирівнюються до одного, що стихійно виділився на роль загального еквівалента, товару. Це, як правило, товар, типовий для даної місцевості, що масово брав участь в обмінних операціях і мав найбільш високу ліквідністю (здатність до обміну на інші товари). Для різних місцевостей залежно від климато-географічних умов і історичних традицій суспільного виробництва на роль товару-еквівалента виділяються різні товари: велика рогата худоба (для скотарських місцевостей), шкіри хутрових звірів (для північних народів), продукти землеробства (для землеробських районів), гарні й рідкі черепашки (для південних народів) і ін.

Загальна форма вартості описується наступною міновою пропорцією:

Таким чином, функція загального еквівалента закріплюється за одним, найбільш ходовим товаром.

Якийсь час таке положення влаштовує господарюючих суб'єктів, але з виникненням класу купців (третій великий суспільний поділ праці) і розвитком уже міжнаціональних торговельних зв'язків загальна форма вартості перестає задовольняти потреби обміну Виникає потреба в єдиному загальному еквіваленті, загальному «знаменнику» товарообмінних операцій. Роль єдиного загального еквівалента поступово переходить до дорогоцінних металів, насамперед - до золота й сріблу У міру визнання цього еквівалента загальним усіма народами, залученими в процес обміну, рівняння обміну здобуває наступний вигляд:

Перехід до нової, грошовій формі вартості, означав, що золото стало загальним втіленням економічної цінності. Відтепер товарний світ розколовся на два полюси: на одному - усі товари, що протистоять золоту як економічні цінності, на іншому - золото в ролі загального еквівалента. Це не скасовує, зрозуміло, буття золота в якості звичайного дорогого металу, використовуваного в різних галузях промисловості.

Дорогоцінні метали (золото) найбільшою мірою відповідають сутності загального еквівалента. На відміну від інших еквівалентів вони ділені, однорідні, здатні зберігатися, компактні. Але головна їхня перевага як загального еквівалента полягає в досить високому ступені їх відносної рідкості в природі, завдяки чому невеликою кількістю золота можна виразити великий обсяги економічної цінності. «Золото й срібло по своїй природі не гроші, але гроші по своїй природі - золото й срібло», - слушно підкреслював К. Маркс [4, с. 135].

Отже, гроші являють собою специфічний товар, що стихійно виділився із товарного світу на роль загального еквівалента, втілює цінність товарів і послуг і опосередковує процес їх купівлі-продажу. Визначення товару як загального еквівалента означає його здатність безперешкодно обмінюватися на будь-який інший товар.

Сутність грошей і функції, виконувані ними, завжди були одним з основних об'єктів дослідження для представників економічної думки. При значній різноманітності наявних в історії економічної думки поглядів щодо сутності грошей, тут чітко проглядаються два напрямки - металістичний і номіналістичний.

Мстилістичний напрямок виходить із товарної природи грошей. Золото й срібло є грошима вже в силу своїх природних властивостей і виступають тому як основа грошової системи. В аналізі функцій грошей центр ваги зміщався на функції заходу вартості, скарбу й світових грошей.

Представники класичної школи А. Сміт і Д. Рікардо трактували грошовий товар головним чином як технічний засіб, зручний для обміну. Згадаймо, за А. Смітом, гроші - «велике колесо обігу», тому доцільно використання паперових грошей, що веде до економії на витратах обігу. Для Д. Рікардо паперові гроші - знаки певної кількості золота [5, с. 98]. Рікардо дав теоретичне обґрунтування необхідності золотого стандарту при обов'язковому розміні паперових банкнот на золото.

Д.С. Мілль, найвизначніший представник класичної школи розглядав гроші як товар, вартість якого визначається співвідношенням попиту та пропозиції [6, с. 174].. К Маркс намагався обгрунтувати теорію грошей, виходячи з теорії трудової вартості. Гроші й товари входять в обіг, уже володіючи вартістю, обумовленою витратами праці на їхнє виробництво.

Номіналістичний напрямок теорії грошей заперечує їхню товарну природу, їх зв'язок із благородними металами. Основи номіналізму були закладені в XVIII ст. в Англії філософом Дж. Берклі й економістом Дж. Стюартом, які бачили в грошах лише рахункову одиницю, умовний знак, слугуючий засобом установлення пропорцій товарного обміну [6, с. 193]. Ці погляди опиралися на факт обігу неповноцінних грошей.

Розширення масштабів використання паперових грошей сприяло поширенню номіналістичних концепцій. їх активно розділяли німецький економіст Т Кнапп, що випустив в 1905 р. роботу «Державна теорія грошей». Кнапп трактує гроші як «хартральний» (установлене хартією, законом) платіжний засіб, ддя якого має значення лише його купівельна спроможність [7, с. 238]. Багато в чому на позиції «хартральності» грошей перебували багато видних економістів (Дж. М. Кейнс, М. Фрідмен).

Основні положення сучасної теорії грошей базуються на занародженій у XVT-XVTTT століттях кількісної теорії грошей, родоначальниками якої стали філософи Ш. Монтеск'є (Франція ) і Д. Юм (Англія). Згідно із цією теорією, установлення цін на товари і визначення вартості грошей відбувається тільки в ході зіткнення маси грошей з масою товарів [7, с. 241]. При цьому потрібно мати на увазі, що зазначений процес здійснюється по-різному при різних типах обігу. В умовах золотого стандарту золото йде в скарб у випадку надлишкової його кількості в обігу, в умовах же паперово-грошового обігу при надлишку грошей відбувається їхнє знецінювання.

Незважаючи на прихильність Д. Рікардо до трудової теорії вартості, гроші теж трактувалися ним з позицій кількісної теорії. Подібний підхід здійснював і Д.С. Мілль.

Специфіка неокласичної теорії грошей, що спирається в основному на положення кількісної теорії, полягає в тому, що процес ціноутворення являється роздвоєним. Він показується на двох рівнях, що не стикаються між собою: обіг товарів установлює пропорції їх обміну; обіг грошей установлює загальний рівень цін, який залежить від зміни обсягу грошової маси. Приміром, подвоєння кількості грошей приведе до подвоєння абсолютного рівня цін, але не торкнеться співвідношень обміну між окремими товарами.

З ідеєю корисності грошей зв'язаний досить розповсюджений у сучасних умовах підхід, обґрунтований в 30-х роках XX століття англійським економістом Дж. Хіксом і виходячий зі зручності використання грошей як купівельного засобу й страхового запасу [7, с. 255].. Оскільки багатство зберігається у формі різних активів (товари, нерухомість, земля, гроші й ін.), існує безліч варіантів їх співвідношення в певному наборі (портфелі). Тому кількість грошей, необхідних для обігу, буце визначатися структурою цього «портфеля», тобто тою потребою в ліквідності, яку будуть відчувати господарюючі суб'єкти.

Близької до такого трактування виявляється кейнсіанська теорія грошей. Кількість грошей, необхідна для обігу, визначається «перевагою ліквідності», тобто психологічним прагненням людей тримати активи в грошовій формі, яка найбільш рухлива й зручна. Потреба в грошах, за Кейнсом, виникає у зв'язку: 1) з необхідністю здійснення поточних угод (трансакційний мотив); 2) визначається висотою відсотка, який можна одержати, поміщаючи гроші в банк. Якщо очікуваний відсоток невисокий, то суб'єктам вигідніше тримати активи в ліквідній формі, розраховуючи на здійснення інших угод з їхнім використанням (спекулятивний мотив); 3) з ризиком втрат або непередбачених життєвих ускладнень (мотив обережності).

Попит на гроші й потреба в них виявляються, таким чином, залежними від очікувань господарюючих суб'єктів, а тому важливість грошей, по Кейнсу, полягає в тому, що вони є «сполучною ланкою між сьогоденням і майбутнім» [8, с. 185]..

Досить популярною в сучасних умовах є концепція сутності й ролі грошей у суспільному виробництві, висунута монетаристським напрямком економічної думки. Спираючись на положення кількісної теорії грошей, монетаристи вказують на взаємозв'язок між зміною кількості грошей і циклічним розвитком господарства. Цю ідею обґрунтовано в опублікованій в 1963 р. книзі американських економістів М. Фрідмена й А. Шварц «Монетарна історія Сполучених Штатів, 1867-1960» [7, с. 135].. На основі аналізу фактичних даних був зроблений висновок про те, що від темпів зростання грошової маси залежить наступне настання тієї або іншої фази ділового циклу. Зокрема, саме нестача грошей виступає головною причиною спаду виробництва. Таким чином, грошовий обіг, на

думку монетаристов, є вирішальним чинником функціонування всієї економіки й основним інструментом державного впливу на її розвиток [9, с. 147].

8.2.