<<
>>

Сутність, види і структура доходів підприємства.

За підсумками господарської діяльності власники факторів виробництва отримують доход у грошовій формі - номінальний доход. З приводу цього доходу між його власником і державою виникає система складних економічних відносин.

Держава через податки відбирає більшу або меншу частину цього доходу. Те, що залишилася після сплати податків і відсотків по позичках являє собою чистий доход. А оскільки "вагомість" цього доходу визначається не тільки й не стільки кількістю грошей, а в більшій мірі станом і динамікою цін на товари й послуги, то виділяється ще одне поняття - купівельна спроможність грошей.

Одним з показників результату господарської діяльності підприємства є валовий продукт підприємства — сукупність кінцевих товарів і послуг, виготовлених на підприємстві за певний період часу (наприклад, за рік), виражена в грошовій формі у фактичних ринкових цінах.

Валовий продукт підприємства має натуральну й вартісну форми. Щодо натуральної форми, то він представлений товарами (предметами споживання і засобами виробництва) й послугами. Щодо вартісної форми, то він містить сукупні витрати на ви рибництво цих товарів і послуг (с + v+m).

Значення натуральної форми продута підприємства в тому, щоб цей продукт задовольняв потребу споживача, користувався попитом на ринку й тому швидко продавався, тобто забезпечував прискорення обороту капіталу. Вартісна форма продукту підприємства важлива тому, що вона містить витрати й доход. Економічний зміст співвідношення витрат і доходу в тім, що чим нижче витрати, тим більше доход. Тому кожен підприємець прагне знизити витрати й одержати більше доходу.

Таким чином, валовий доход підприємства — це грошове вираження вартості знову створеного продукту (чистого продукту: v+m). Він складається з фонду оплати праці (v) й чистого доходу, або додаткового продукту (т). Валовий доход підприємства відрізняється від валового продукту на величину матеріальних витрат.

Чистий доход - це форма додаткового продукту (т). Додатковий продукт (чистий доход) є основним джерелом утворення фінансових ресурсів не тільки підприємств, але й суспільства в цілому.

Для більше детального аналізу економічної діяльності фірми використовують поняття сукупного, середнього й граничного доходу (виторгу).

Сукупний доход (total revenue, TR) - це сума доходу, що отримує підприємство від продажу певної кількості блага:

де Р (price) - ціна; Q (quantity) - продана кількість благ.

Середній доход (average revenue, AR) - це доход на одиницю проданого блага.

Граничний доход (marginal revenue, MR) - це приріст валового доходу від продажу додаткової одиниці продукції:

В економіці діє закон спадної прибутковості й розрахунок граничного доходу служить для підприємства підставою для зміни обсягів виробництва убік збільшення або зменшення. Сусніть закону спадної прибутковості в тім, що додатково застосовувані витрати одного фактора при незмінній кількості інших факторів виробництва дають всі менший обсяг додаткової продукції й, отже, валового доходу Інший результат може бути отриманий при однаковому й одноразовому збільшенні всіх факторів, що може вести до збільшення випуску продукції й валового доходу підприємства. Але й тут підприємця застерігає небезпека: збільшення пропозиції товарів веде до зменшення ринкової ціни й до зменшення виторгу від продажу о линині додаткової продукції. Це сигнал для підприємства до припинення росту масштабності виробництва.

Під функціональним розподілом доходів в економічній теорії розуміють розподіл доходів за факторами виробництва. Функціональний розподіл є первинним і тому значною мірою визначає можливості й межі перерозподілу, внаслідок чого формуються кінцеві доходи окремих громадян.

Функціональний аспект розподілу доходів передбачає дослідження розподілу сукупного націонаїьного доходу між власниками праці (робочої сили) та капіталу.

В економічній теорії існує два принципово різних підходи до виявлення законів функціонального розподілу доходів: марксистський і маржиналістський.

Марксистська концепція функціонального розподілу доходів грунтується на таких засадах:

- капіталістичний сукупний національний дохід створюється найманою працею і капіталом;

- носієм здатності до праці є найманий працівник, який, по-перше, переносить частину минулої, втіленої в засобах виробництва, праці на знову створюваний продукт, а по-друге, створює нову вартість;

- ново створена вартість (яка після реалізації набуває форми національного доходу) є результатом тільки найманої праці;

- результатом капіталу є перенесена вартість, яка входить до структури сукупного суспільного продукту, але не є складовою національного доходу (новоствореної вартості);

- національний дохід має дві складові (v + т), де v - витрати змінного капіталу (найманої праці), які набувають форми заробітної плати, та т - витрати змінного капіталу, які набувають форми додаткової вартості;

- капіталісту додаткова вартість (т) нічого не коштує, а для найманого працівника - це неоплачена праця;

- пропорція, в якій новостворена вартість розподіляється на заробітну плату (v) і додаткову вартість (т), показує ступінь експлуатації (т ’), яка визначається так:

- Чим більша частка m в структурі (v + m), тим вищий ступінь експлуатації

найманої праці капіталом;

- додаткова вартість, у свою чергу, підлягає розподілу між самими капіталістами (промисловцями, торговцями, банкірами та землевласниками). У зв’язку з цим додаткова вартість набуває у функціональному розподілі таких форм: Р - прибуток промислового капіталіста; Т - прибуток торговельного капіталіста; І - позичковий процент як форма доходу позичкового капіталіста; R - рента як форма доходу землевласника.

Розподіл додаткової вартості здійснюється за величиною капіталу. Останній забезпечує такий спосіб розподілу, за якого власники рівновеликого капіталу в різних галузях отримають рівновеликий дохід, який набуває форми середнього прибутку. За цією концепцією визначення частки найманого працівника у вартості національного доходу здійснюється за законом вартості робочої сили.

Маржиналістська теорія функціонального розподілу доходів грунтується на таких засадах:

- власниками економічних ресурсів у ринковій економіці є домогосподарства;

- є чотири фактори виробництва, яким відповідають форми доходів: земля створює ренту (R), капітал - процент (І), праця - заробітну плату (V), здатність до підприємництва - підприємницький доход (Р);

- величина доходу на кожний із зазначених вище факторів визначається граничним внеском кожного чинника у валовий дохід фірми;

- такий принцип розподілу доходів справедливий як для найманих працівників, так і для землевласників, власників капіталу та людей, схильних до підприємництва, оскільки він забезпечує розподіл доходу пропорційно до внеску кожного з факторів.

16.2.

<< | >>
Источник: Дмитриченко Л.І.. Політична економія. Підручник / Наук, редактор Л. І. Дмитриченко. - Донецьк: ТОВ «Східний видавничий дім»,2012. - 712 с.. 2012

Еще по теме Сутність, види і структура доходів підприємства.:

- Антимонопольное право - Бюджетна система України - Бюджетная система РФ - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инвестиции - Инновации - Инфляция - Информатика для экономистов - История экономики - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Логистика - Макроэкономика - Математические методы в экономике - Международная экономика - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоги и налогообложение - Организация производства - Основы экономики - Отраслевая экономика - Политическая экономия - Региональная экономика России - Стандартизация и управление качеством продукции - Страховая деятельность - Теория управления экономическими системами - Товароведение - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Эконометрика - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятий - Экономика природопользования - Экономика регионов - Экономика труда - Экономическая география - Экономическая история - Экономическая статистика - Экономическая теория - Экономический анализ -