Суспільне відтворення: сутність, форми і особливості.

Процес суспільного відтворення - це постійне й безперервне відновлення результату суспільного виробництва - продукту, а також робочої сили, засобів виробництва, природних ресурсів, інформації, форм та методів організації праці.

Відтворення можна розглядати на мікро та на макрорівні.

Основою суспільного відтворення є відтворення на окремих підприємствах і домогосподарствах. На мікрорівні відтворення являє собою безперервність, повторення виробництва, що відбувається в межах окремого підприємства.

На макрорівні безперервний процес виробництва відбиває взаємозв’язки між важливими структурними пропорціями, узагальнюючими показниками народного господарства, між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання.

Політична економія досліджує суспільне відтворення як економічний процес, що відбувається як у рамках окремих підприємств і домогосподарств, галузей і регіонів, так і в масштабі всього суспільства.

Економічне відтворення суспільства включає в себе такі найважливіші моменти (рис.

21.2):

• відтворення суспільного продукту та його конкретних форм;

• відтворення людського ресурсу як особистого чинника виробництва та його зайнятості;

• відтворення основного і оборотного капіталу суспільства, тобто засобів виробництва, як необхідних умов суспільного процесу відтворення;

• відтворення національного багатства;

• відтворення споживання;

• відтворення економічних відносин.

Рис. 21.2. Схема відтворення суспільного виробництва

Найважливішим у відтворенні є постійне відтворення робочої сили з високим рівнем освіти, кваліфікації, інтелекту і культури. Відтворення робочої сили полягає в безперервному відновленні та підтриманні фізичних сил і розумових здібностей людини, підвищенні кваліфікації працівників.

У процесі відтворення обочої сили виникає ряд проблем, які вимагають постійної уваги.

Це - природний рух населення як основи відтворення робочої сили; залучення працівників до виробництва; розподіл і перерозподіл трудових ресурсів між галузями, підприємствами, регіонами; досягнення високої зайнятості населення.

Природний рух населення відображає передусім його приріст на основі обліку народжуваності і смертності. За суттю це демографічна проблема, але економічна теорія повинна враховувати її при вивченні відтворення робочої сили.

У кожній країні свої особливості природного руху населення. На нього впливають такі фактори, як рівень індустріального розвитку й урбанізації, соціальні умови, традиції культури, тривалість життя.

Відтворення виробничих відносин охоплює відносини власності на засоби виробництва, становище класів, соціальних груп, трудових колективів і окремих працівників, організаційно-економічні зв’язки.

Відтворення виробничих відносин не слід розглядати як просте їх відновлення.

На сучасному етапі воно має забезпечити перехід до ринкових відносин, що виявляється у таких напрямах:

- поглиблення розвитку товарно-грошових відносин за умов існування різноманітних форм власності, їх рівноправності;

- зміцнення первинної економічної ланки народного господарства, формування управлінських структур на міжгалузевому, регіональному та локальному рівнях;

- розгортання товарно-грошових відносин, перехід підприємств на самоуправління й повне самофінансування, розвиток оренди, акціонерних та інших товариств;

- впровадження економічних методів управління;

- подолання відчуження працівників і трудових колективі в від засобів виробництва.

У процесі відтворення виробничих відносин зберігаються важливі елементи

державного регулювання (розробка й реалізація державних цільових комплексних програм, регулювання формування коштів, які призначені на соціальний захист населення тощо).

Відтворення природних ресурсів.

У процесі розвитку економіки здійснюється відтворення природних ресурсів, тобто відновлення їх у попередньому або кращому стані.

Воно передбачає відтворення природних умов економічного зростання (родючості землі, лісових ресурсів, рибних запасів та ін.), збереження та облагороджування середовища проживання людей. Це і становить еколого-економічний процес відтворення.

Актуальність даної проблеми обумовлена тим, що обсяги споживання сировинних і природних ресурсів народним господарством досягай сьогодні величезних масштабів і істотно впливають на навколишнє середовище.

Охорона, раціональне використання природних ресурсів, їхнє відтворення є обов’язковою умовою розвитку ринкової економіки.

Особлива роль в умовах постіндустріального суспільства належить відтворенню інформації на основі використання найновіших досягнень НТП, серед яких особливе місце займає всесвітня мережа Інтернет.

Процес відтворення потребує дотримування певних кількісних та якісних співвідношень між усіма елементами економічної системи.

Залежно від результатів процесу відтворення розрізняють наступні види відтворення, просте, розширене і звужене (рис. 21.3).

Рис. 21.3. Види суспільного відтворення

Просте відтворення - відновлення обсягу виробництва у незмінних масштабах і на практично незмінній техніко-технологічній основі. За цих умов додатковий продукт, якщо він виробляється, використовується лише на потреби особистого споживання. Таке відтворення притаманне для традиційних суспільств, де темпи зростання суспільного виробництва низькі, внаслідок чого має місце уповільнення соціально-економічного прогресу.

Звужене відтворення відновлення виробництва в масштабах, які щорічно зменшуються.

Розширене відтворення відновлення обсягу виробництва у зростаючих масштабах та на постійно змінюваних техніко-технічних засадах. Воно характеризується тим, що в кожному наступному році для його здійснення потрібні додаткові та більш якісні виробничі ресурси. Останні при такому відтворенні не залишаються незмінними, а основним джерелом їх розширення та якісного поліпшення є додатковий продукт, який вже не може бути повністю використаний на особисте споживання. Кількісні та якісні зміни факторів виробництв досягаються також за рахунок їх більш раціонального використання, науково технічного прогресу.

Розширене відтворення включає відтворення сукупного суспільного продукту; робочої сили; виробничих відносин; природних ресурсів.

У процесі відтворення сукупного суспільного продукту і робочої сили відбувається відтворення продуктивних сил.

Співвідношення між темпами зростання продукту і зміненнями факторів виробництва можуть бути різними залежно від типу розширеного відтворення.

Існують два типи розширеного відтворення: екстенсивний та інтенсивний.

Екстенсивний - передбачає зростання виробництва на незмінній технічній основі за рахунок залучення додаткових ресурсів - трудових, матеріальних і фінансових.

Інтенсивний - передбачає зростання виробництва шляхом зростання продуктивності праці, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на основі науково-технічного прогресу.

Тривалий час в Україні переважав екстенсивний тип, але на сьогодні його можливості вичерпані. Для оновлення економіки потрібно перейти до інтенсивного типу відтворення.

Існують чотири форми інтенсивного відтворення:

- фондоемка - підвищення продуктивності праці досягається за рахунок додаткових затрат виробничих фондів на одиницю продукції (відбувається шляхом зміни співвідношення між масою засобів виробництва і робочою силою, що є проявом зростання органічної будови фондів);

- фондозберігаюча - підвищення продуктивності праці досягається шляхом економії виробничих фондів на одиницю продукції;

- нейтральна - підвищення продуктивності праці досягається за рахунок додаткових затрат уречевленої праці, але водночас здійснюється економія засобів виробництва, яка компенсує додаткові витрати уречевленої праці;

- всебічна - продуктивність праці досягається шляхом підвищення ефективності всіх ресурсів виробництва: засобів і предметів праці, робочої сили. По суті це форма всебічного ресурсозбереження у виробництві кожної одиниці продукції.

Особливості процесу розширеного відтворення в умовах ринкової економіки: відбувається на основі різноманітних форм власності; визначається дією всієї системи об'єктивних економічних законів, передусім законів ринкової економіки; підпорядкований економічним інтересам товаровиробників; базується на органічному поєднанні ринкових відносин і планомірного розвитку господарства.

Процес відтворення означає, що між різними формами, частинами сукупного продукту мають бути певні пропорції, взаємозв’язки, без яких неможливе стале відтворення і поновлення всіх факторів виробництва за натуральним змістом і вартістю. З цього приводу необхідно зауважити, що певний внесок у теорію відтворення здійснив КМаркс. Він поділив все суспільне виробництво на два підрозділи: І - виробництво засобів виробництв ; II - виробництво предметів споживання.

Окрім того, він припустив, що: 1) капіталістичне виробництво розглядається в чистому вигляді, в якому існує лише два агенти - підприємці та наймані працівники; 2) всі

товари продаються й купуються згідно з їх вартістю; не беруться до уваги операції по зовнішній торгівлі.

Марксова схема реалізації при простому відтворенні представлена таким чином:

I. 4000c+1000v+1000m=6000 n.2000c+500v+500m=3000 Аналізуючи схему, можна помітити, що І.4000с+ІІ.2000с = 6000

Тобто перший підрозділ виробляє стільки продукту, скільки його потрібно для ві дттткодува ння спожитих у виробництві засобів виробництва в обох підрозділах:

I(c+v+m)= Іс+ІІс.

Крім того, має бути рівність: I(1000v+ 1000m) = П 2000с

Тобто, в першому підрозділі новостворений продукт має дорівнювати вартості спожитих засобів виробництва другого підрозділу: I(v+m) = II с.

Існує ще одна рівність: I (lOOOv+lOOOm) + II (500v+500m) =3000. Тобто, новостворений продукт в обох підрозділах повинен бути рівним вартості виробленої продукції у другому підрозділі: I (v+m) +11 (v+m) = П (c+v+m).

Отже при простому відтворенні новостворена вартість першого і другого підрозділу повинна бути використана на споживання, тобто для купівлі предметів споживання, вироблених у другому підрозділі.

При розширеному відтворенні між основними складовими суспільного продукту мають існувати такі основні пропорції:

1) I(v + m) >ІІс. Національний (чистий) дохід, створений у першому підрозділі, має бути більшим від фонду заміщення другого підрозділу на величину додаткових засобів виробництва, необхідних для нагромадження в обох підрозділах;

2) І(с + v + т) > Іс + ІІс. Продукція першого підрозділу має бути більшою від суми фондів заміщення в обох підрозділах на величину нагромаджуваних у них засобів виробництва;

3) ІІ(с + v + m) < І( v+ т) + ІІ( v+ т). Продукція другого підрозділу має бути меншою від національного (чистого) доходу в обох підрозділах на величину нагромаджуваних засобів виробництва.

Марксові схеми розширеного відтворення представлені наступним чином:

14000c+1000v+1000m=6000

II 1500c+750v+750m=3000

В цій схемі видно, що:

I (lOOOv+lOOOm) > 111500с; тобто I(v+m) > ІІс

I 6000 > 14000c+ II1500v; тобто I (c+v+m) > Ic+ II c I (lOOOv+lOOOm) + II (750v+750m) > II3000;

Тобто I (v+m) + II (v+m) > II (c+v+m)

Як вказувалось вище, умовою розширеного відтворення є використання частини додаткової вартості на нагромадження.

Висновки з теорії реалізації К Маркса:

1. Просте й розширене відтворення можливі тільки за певних умов

2. Зростання виробництва - це зростання ринку

3. Ринок - основна організаційна форма реалізації

4. На ринку постійно порушується рівновага.

5. Економічні кризи є наслідком порушення рівноваги

6. Розвиток виробництва й чергове порушення рівноваги

7. Циклічність розвитку

8. Необхідність державного регулювання економіки

В остаточному підсумку виробниче споживання завжди пов’язане з особистим споживанням, залежне від нього.

21.3.