<<
>>

Сучасні форми капіталу: інтелектуальний та соціальний капітал.

В сучасній економічній літературі обговорюються нові форми капіталу, серед яких особливу увагу вчені приділяють поняттям «інтелектуальний капітал» та «соціальний капітал».

Інтелектуальний капітал (від лат.

Intellectus - розум) - це капітал, що являє собою певні умови розвитку компанії, які сховані за видимим фасадом її будинків і товарного асортименту. Термінологічно, інтелектуальний капітал - це капітал, створений людським і "машинним" інтелектом і представлений інтелектуальними ресурсами.

Американські вчені ЛЗдвінсон і М.Мелоун вважають, що інтелектуальний капітал складається з двох основних елементів’. 1) людського і 2)структурного капіталу (рис. 11.5).

Рис.. 11.5. Структура інтелектуального капіталу

1. Людський капітал (англ, hitman capital} - являє собою сукупність знань, умінь, практичних навичок і творчих здібностей робітників компанії, які прикладені до виконання поточних завдань, а також моральні цінності компанії, культура праці і загальний підхід до справи. Якщо коротко визначати поняття людського капіталу, то його можна звести до сукупності понять: інтелект, здоров'я, знання, якісна і продуктивна праця і якість життя.

Вперше термін «людський капітал» використав Теодор Шульц, а його послідовник - Гері Беккер розвив цю ідею, обґрунтувавши ефективність вкладень у людський капітал і сформулювавши економічний підхід до людської поведінки, за що був визнаний гідним премії ім. А.Нобеля у галузі економіки.

Слід зазначити, що в національному багатстві розвитих країн людський капітал складає від 70 до 80 %, а вартісна оцінка людського капіталу в США складає 95 трлн, дол., що дозволяє зробити висновок про те, що формування і розвиток сучасних економічних систем не можливо без розширеного відтворення людського капіталу.

В сучасній економічній літературі виділяють позитивний і негативний людський капітал.

Позитивний людський капітал - це накопичений капітал, який забезпечує корисну віддачу від інвестицій у нього. Його сутність полягає в інвестиціях в охорону здоров'я, освіту, науку, інформаційне забезпечення, якість життя, розвиток інноваційного й інституціонального потенціалу.

Негативний людський капітал - це капітал, вкладений у неефективні проекти, зв’язані з підвищенням якості складових людського капіталу: корупцію; непрофесіоналізм; помилкову або неоптимальну ідеологію розвитку; нездатних до навчання і сприйняття сучасних знань індивідів; неефективний і корумпований освітній процес; псевдоінновації.

Виділяють наступні відмінні риси людського капіталу:

• людський капітал є інерційним продуктивним фактором (інвестиції в нього дають віддачу тільки через деякий час);

• величина і якість людського капіталу залежать, насамперед, від менталітету, освіти, знань і здоров'я населення;

• у довгостроковому періоді людський капітал дає саму велику віддачу від вкладених коштів;

• людський капітал є головним джерелом формування "економіки знань".

Якщо донедавна інтелект асоціювався з природою розумової діяльності людини, то сьогодні спостерігається виділення нової категорії - штучного інтелекту. Штучний інтелект використовується при рішенні складних виробничих задач шляхом формуванні інформаційних систем.

2. Структурний капітал (англ, structural capital) - це по своїй суті систематизована і формалізована компетентність компанії, а також системи, що підсилюють її творчу ефективність, організаційні можливості, спрямовані на створення продукту і вартості.

Структурний капітал містить у собі матеріальні активи, інтелектуальну власність і інші нематеріальні активи і цінності, що забезпечують здатність кампанії до відновлення. Структурний капітал складають знання, якими володіє організація, а не її окремі працівники. Його створюють люди, однак він належить компанії і його можна розвивати за допомогою керування знаннями.

По суті, структурний капітал можна представити як впроваджені чи генеровані знання, які можна зберігати за допомогою інформаційних технологій.

Структурний капітал складається з двох частин: матеріальних і нематеріальних активів. Матеріальні активи - це засоби інтелектуальної діяльності і до них можна віднести: інформаційні технології; мережні системи зв'язку, інноваційні технології. Нематеріальні активи - це довготривалість використання; відсутність матеріальної форми; можливість приносити доход або можливість зменшувати витрати.

Розрізняють поняття "інтелектуальний капітал" і "інтелектуальний потенціал".

Інтелектуальний потенціал - це можливості, які надані інтелектуальними ресурсами та в майбутньому можуть бути використані ддя рішення будь-якого завдання або досягнення визначеної мети.

Інтелектуальний капітал припускає реалізований інтелектуальний потенціал, за допомогою якого відбувся приріст доданої вартості. Таким чином, поняття "інтелектуальний потенціал" є більш широким у порівнянні з поняттям "інтелектуальний капітал".

Інтелектуальний капітал має досить різноманітну типологію (рис. 11.6).

Рис. 11.6. Типи інтелектуального капіталу

Персоніфікований інтелектуальний капітал являє собою знання, уміння, творчі здібності, освіту, професійну кваліфікацію, лояльність і психометричні характеристики персоналу.

Інфраструктурний інтелектуальний капітал містить інформаційні технології, організаційну структуру, корпоративну культуру і філософію управління.

Клієнтський капітал являє собою відносини з покупцями, контракти, портфель замовлень, франшизи і ліцензійні договори.

Марочний капітал представлений торговими марками, товарними знаками, корпоративними марками.

Таким чином, підводячи підсумок вищесказаному, варто зробити висновок, що інтелектуальний капітал як узагальнююча економічна категорія має ряд ознак:

• інтелектуальний капітал являє собою сукупність людського і машинного інтелектів, а також інтелектуального продукту;

• інтелектуальний капітал являє собою тільки ті інтелектуальні ресурси, що здатні створювати додану вартість або приносити прибуток;

• інтелектуальний капітал є засобом створення ринкової вартості, що принципово відрізняє його від інтелектуального потенціалу.

Принциповою новою категорією в економічній науці є поняття "соціальний капітал".

Соціальний капітал (англ, social capital} - капітал, який представляє сукупність загальних норм і цінностей, що дозволяють суспільству вирішувати проблему надання суспільних благ.

Перший систематичний сучасний аналіз соціального капіталу був проведений французьким соціологом П. Бурдьє, а в економічних дослідженнях американським економістом Г. Лорі.

Концепція соціального капіталу припускає, гцо поряд з фізичним і людським капіталом, соціальний капітал збільшує як індивідуальну, так і колективну продуктивність праці. Термін "капітал" вживається, оскільки соціальні мережі є повільно мінливими характеристиками суспільства, що можуть зберігатися і накопичуватися в процесі тривалого часу і приносити визначений доход або вигоди його власникам.

Таким чином, під соціальним капіталом розуміється рівень довіри, соціальні мережі, членство в асоціаціях, толерантність і т.д. Якщо розглядати соціальний капітал на рівні всього суспільства, то під цим поняттям необхідно мати на увазі рівень культури суспільства.

Основними характерними рисами соціального капіталу є: по-перше те, гцо соціальні взаємини самі по собі відкривають індивідам доступ до ресурсів; по-друге, якість соціального капіталу визначається якістю цих ресурсів.

Даний ракурс сутності соціального капіталу знижує значення усіх форм економічного капіталу, оскільки через соціальний капітал індивіди можуть одержувати прямий доступ до економічних ресурсів (брати субсидії, захищати ринки тощо).

Різницю між людським і соціальним капіталами представлено на рис. 11.7, вузли якого - це люди, що володіють людським (і потенційним соціальним) капіталом, а зв'язки між ними і є реалізація соціального капіталу.

Рис. 11.7. Співвідношення людського і соціального капіталу

Як видно з вищесказаного, капітал є складною і багатоаспектною категорією сучасної економічної науки, але свою економічну сутність капітал виявляє, знаходячись у руху, тобто беручи участь у кругообігу капіталу

<< | >>
Источник: Дмитриченко Л.І.. Політична економія. Підручник / Наук, редактор Л. І. Дмитриченко. - Донецьк: ТОВ «Східний видавничий дім»,2012. - 712 с.. 2012

Еще по теме Сучасні форми капіталу: інтелектуальний та соціальний капітал.:

- Антимонопольное право - Бюджетна система України - Бюджетная система РФ - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инвестиции - Инновации - Инфляция - Информатика для экономистов - История экономики - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Логистика - Макроэкономика - Математические методы в экономике - Международная экономика - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоги и налогообложение - Организация производства - Основы экономики - Отраслевая экономика - Политическая экономия - Региональная экономика России - Стандартизация и управление качеством продукции - Страховая деятельность - Теория управления экономическими системами - Товароведение - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Эконометрика - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятий - Экономика природопользования - Экономика регионов - Экономика труда - Экономическая география - Экономическая история - Экономическая статистика - Экономическая теория - Экономический анализ -