Структура і види ринків. Критерії класифікації ринків.
Структура - це певне співвідношення окремих частин і елементів системи. Структурування здійснюється на основі критеріїв - певних ознак, за якими оцінюють (класифікують) різні явища і процеси, в тому числі економічні.
Структура ринку — це сукупність окремих ринків у межах національної економіки (тобто в межах внутрішнього ринку), а також у межах світового господарства та його окремих регіонів, їх взаємозв 'язок і взаємозалежність між ними.Ринки структуруються за різними критеріями.
Залежно від об'єктів купівлі-продажу розрізняють ринки: засобів виробництва (природних ресурсів, предметів і засобів праці), землі, робочої сили, технологій, товарів, нерухомості, послуг, інтелектуальної власності, фінансів.
У свою чергу, ринки товарів поділяються на оптовий і роздрібний (споживчий); ринки інтелектуальної власності - на ринок патентів, ліцензій, «ноу-хау» і т.п.; фінансовий ринок на ринок інвестицій (довгострокових кредитів) і ринок грошей (короткострокових кредитів), ринок валюти, ринок цінних паперів, ринок золота.
У залежності від ступеня монополізації розрізняють вільний, монополізований і олігополістичний ринок. Вільний ринок - це ринок необмеженої конкуренції, на якому відсутніми є будь-які вади для реалізації економічних функцій виробників і продавців товару. Монополізований - той, на якому панують один-два виробники або продавця даного товару. Олигополістичний ринок припускає наявність декількох продавців однойменного товару або послуги, які домовляються про розподіл ринків збуту і впливають на рівень цін, здійснюючи групову монополію.
Залежно від ступеня державного впливу на ринкові відносини розрізняють вільний і регульований ринок.
Більш детальна характеристика різних видів ринку буде дана при вивченні конкретних форм виробничих відносин - трудових, фінансових, торгових і тд. Тут же дамо загальну характеристику найбільш важливих складових ринку.
У залежності від відповідності юридичним нормам і законам функціонування розрізняють легальні і нелегальні (чорні) ринки.
Ринок засобів виробництва (або як його називають, ринок капіталу) - це ринок природних ресурсів, предметів і засобів праці. Він характеризується тим, що попит на нього залежить від величини відсотка, або ефективності вкладення грошей у цінні папери. Зі зростанням відсотка попит на засоби виробництва зменшується, отже, знижується обсяг інвестування в економіку і навпаки.
Ринок предметів споживання - це ринок товарів тривалого користування і поточного споживання. Цікаво зауважити, що в розвинених країнах співвідношення ринку засобів виробництва і ринку предметів споживання становить 30:70, а в Україні - 77:23. До того ж, на оплату продуктів харчування в Україні в різні часи витрачалося до 90% сімейного бюджету. У розвинених країнах - у середньому 20%.
Ринок послуг. Його особливість визначається особливістю послуги як товару. Послуга корисна не як річ, а як діяльність. Тому споживання послуги збігається з процесом її створення. Послугу неможливо накопичувати. У розвинених країнах близько 75% населення зайнято в сфері послуг, що свідчить про високий рівень розвитку цієї сфери діяльності.
Ринок інтелектуальної власності. Його формування пов'язане з розвитком НТР, результатом якої є нові винаходи, наукові розробки, програми математичного забезпечення, патенти і ліцензії, «ноу-хау». У зв'язку з розвитком ринку інтелектуальної власності все більшу роль у його формуванні починає грати венчурний (ризиковий) капітал. У цільовому порядку він інвестується в нові ідеї та проекти, внаслідок чого венчурні фірми стають власниками цих ідей і проектів.
Валютний ринок - це система економічних відносин з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів (чеків, векселів, акредитивів, іноземної валюти і т.д.). На валютному ринву здійснюються операції зовнішньої торгівлі, розрахунки з мі тратті ї робочої сили і капіталів, туризму. Операції на валютних ринках відбуваються головним чином в найбільш великих банківських і валютно-біржових центрах світу - в Лондоні, Нью-Йорку, Цюріху, Токіо та ін.
Ринок інформації - це система економічних відносин з приводу купівлі-продажу інформаційних послуг.
Цей ринок також пов'язаний з розвитком НТР і виникненням нового виду товару - інформації. Фірми, що здійснюють збір і продаж інформації, беруть комісійні. У залежності від цінності інформації вони складають 1-20% від ціни проданого товару. На ринку інформації предметом купівлі-продажу є теле- і радіопродукції, реклама, книги, газети.Ринок золота - це сукупність економічних відносин з приводу організації купівлі- продажу золота. Цим займаються банкірські будинки та спеціалізовані фірми, які виготовляють злитки, ставлять на них клеїмо і зберігають. На міжнародних ринках золота, як правило, продаються злитки 12,5 кг 999 проби. На внутрішніх ринках - злитки в 1-5 кг, а також пластини, монети і т. п. Ціна унції золота {7 г) у кінці 90-х років XX ст. коливалася від 230 до 490 дол (Для порівняння: в 1900 р. тройська унція -31,1г становила 20,67 дол.).
Зауважимо, що всі види ринків більш докладніше будуть розглянутими при викладені подальшого матеріалу у зв’язку з конкретними відповідними питаннями курсу.
9.4. Інфраструктура ринку.
Інфраструктура ринку - це сукупність різних установ і інститутів, а також певних видів діяльності, що забезпечують рух об'єктів власності. Елементами інфраструктури ринку є: банки, фондові і товарні біржі, біржі робочої сили, валютна біржа, інформаційні центри, рекламні компанії і т.п.
Фондова біржа - це установа (організований ринок), на якому продаються цінні папери. Членами такої біржі, як правило, є її організатори -окремі фізичні особи та кредитно-фінансові інститути. При необхідності організатори можуть продати біржові місця і таким чином розширити коло членів біржі. Організатори фондової біржі виставляють умови котирування цінних паперів. Так, щоб котируватися на Нью-Йоркській біржі, корпорація повинна мати не менше 1 млн. штук випущених акцій, а чисельність акціонерів, що володіють не менш ніж 100 акцій, має становити 200 осіб.
В кінці 90 -х років у світі налічувалося близько 200 фондових бірж, а сумарна ринкова капіталізація компаній, чиї акції зареєстровані на цих біржах, становила 27 трлн, дол США.
Причому 40% акцій котирувалося на Нью-Йоркській фондовій біржі, а середня тгіна однієї акції становила 42 дол.Сучасний ринок цінних паперів характеризується великим обсягом позабіржових продажів, які здійснюються за допомогою телефону та телефаксу. (На початку XXI ст. цей показник дорівнював 10,5 трлн. дол).
Товарна біржа - це постійно діючі ринки, де купівля-продаж товарів здійснюється на основі встановлених стандартів і зразків, відповідних форм документів, якими регламентуються номенклатура, обсяг, ціни, терміни, форми доставки та інш і умови.
Товарні біржі бувають наступних видів'.
- міжнародні (вони знаходяться в США, Англії і Японії і на них реалізуються до 90% міжнародних угод купівлі-продажу) та національні;
- універсальні (на яких продаються товари різного роду, як промислові, так і сільськогосподарські) та спеціалізовані (на яких продаються певні види і родинні групи товарів).
На біржі здійснюються два види товарообігу.
- реальний (безпосередня купівля-продаж у даний момент угоди. Такий вид становить приблизно 10% світової торгівлі);
- ф'ючерсний (наприклад, укладається угода під майбутній урожай). Ф'ючерсні угоди можуть принести збитки, зумовлені зміною цін. Для цього ф'ючерсні контракти страхуються (хеджуються). Хеджування - це основна сфера діяльності товарних бірж. На Україні близько 150 товарних бірж, але обсяг продажів на них обмежений, оскільки нерозвинена правова база їх функціонування, відсутні кваліфіковані кадри, немає системи достовірної інформації і т.п.
Валютна біржа - це установа, в якій на законодавчій основі здійснюється торгівля іноземною валютою у відповідності з попитом і пропозицією на неї. Як самостійний елемент інфраструктури ринку валютна біржа збереглася лише у деяких країнах (наприклад, у Німеччині та Франції). У більшості країн продаж валюти здійснюють найбільші банки. В Україні статус валютної біржі має Українська фондова біржа в м. Києві. Членами валютної біржі є комерційні банки та інші фінансові інститути, які отримали ліцензії від центрального банку на проведення валютних операцій.
Основними видами діяльності валютних бірж є.
- укладення договорів на купівлю-продаж іноземної валюти і проведення розрахунків за укладеними угодами;
- визначення ринкового курсу іноземних валют по відношенню до національної валюти, проведення операцій, спрямованих на підтримку ринкового курсу національної валюти (наприклад, валютні інтервенції).
Біржа робочої сили (або, як її називають, біржа праці, або служба зайнятості) - це установа, яка здійснює посередницькі функції між працівниками і підприємцями з приводу надання трудових послуг і працевлаштування.
Функції біржі робочої сили', збір та надання інформації про наявність вакансій, сприяння підготовці та перепідготовці кадрів, створення робочих місць, сприяння мобільному переміщенню робочої сили, забезпечення ефективної структури зайнятості. Таким чином, біржа робочої сили частково бере участь у регулювання зайнятості.
Існує розгалужена система бірж праці: державні і недержавні (приватні агентства) біржі. Вони не тільки ведуть облік зайнятості, а й виплачують безробітним (на певних умовах, обумовлених законодавчо) допомогу з фондів безробіття. Слід сказати, що напрям на роботу, виданий біржею, не є обов'язковим ддя підприємця. Тому через біржу праці влаштовується всього менше 20% повторно прийнятих працівників. Кваліфіковані працівники, як правило, не вдаються до послуг біржі праці.
Зауважимо, що про закони ринку йшлося при вивченні товарного виробництва і грошей, тому в цьому розділі недоцільно знову повертатися до їх розгляду. Разом з тим, слід мати на увазі, що на ринковій основі розвивається конкуренція, диференціація виробників і монополія, що й буде предметом наступної теми.