Сімейний бюджет.Доходи та витрати домогосподарства, їх структура.

Сімейний бюджет віддзеркалює матеріальний рівень населення, його динаміку, визначає добробут окремих соціальних груп. Бюджет сім'ї (домогосподарства) - це план доходів і витрат сім'ї (домогосподарства) на певний період (тиждень, місяць, рік).

Під доходами сім'ї (домогосподарств) мають на увазі кошти в грошовій або натуральній формі, зароблені або отримані населенням протягом певного періоду часу, як правило, протягом одного року. У відповідності до джерел формування доходи сім'ї (домогосподарства) можна поділити на постійні, тимчасові й одноразові.

До постійних зараховують доходи від підприємницької діяльності, заробітну плату, пенсії, стипендії, субсидії та інші види соціальних виплат; відсотки на банківські вклади, ренту (доходи від оренди) та ін.

Тимчасовими і одноразовими доходами є премії, спадщина, подарунки, гроші, взяті в борг, виграші в іграх та лотереях. Головним джерелом доходів домогосподарств є доходи від ресурсів, які вони постачають національному виробництву, або ж доходи від факторів виробництва, насамперед послуг фактора «праця».

Розрізняють номінальні й реальні доходи домогосподарств. Номінальні доходи - це сума грошових доходів, які одержують домогосподарства. Реальні доходи - це кількість різних споживчих благ (товарів та послуг), які можуть купити домогосподарства за свої грошові доходи. В Україні в 2010 р. реальні доходи населення нижче номінальних на 10%. їх рівень залежить від: номінальних доходів, рівня цін на споживчі блага, величини податків та інших обов'язкових платежів. Отже, реальні доходи домогосподарств залежать прямо пропорційно від величини грошового (номінального) доходу і обернено пропорційно від рівня цін.

Структура грошових доходів домогосподарств (що складають 90 % сукупних ресурсів) в Україні у 2010 р.

8) заробітна плата -41,7%;

9) прибуток та змішаний доход - 14,6% (з них: доходи від підттриємнитіької діяльності та самозайнятості - 6,1%; доходи від продажу сільськогосподарської продукції - 3,6 %);

\fydoxodu від власності (процент, дивиденд, орендні платежи, рента) - 5,2%;

\Р)державні трансфертні платежи (пенсії, стипендії, допомога по безробіттю, допомога багатодітним сім'ям тощо) - 38,5%.

В окремі часи структура доходів змінюється, визначаючи певний рівень розвитку суспільства. Так, за останнє десятиріччя спостерігається становлення домогосподарств ринкового типу, про що свідчать наступні показники:

1) зростання частки заробітної плати в структурі сукупних доходів з 34,1% в 1999 р. до 41,7% в 2010 р.;

2) зростання частки доходів від підприємницької діяльності та самозайнятості відповідно з 2,6% до 6,1%;

3) зростання доходів від власності з 2,8% до 5,2%;

4) зниження частки спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства та від самозаготівель з 23% до 4,5%;

5) зниження частки доходів від продажу сільськогосподарської продукції з 3,8% до 2,9%. Останнє свідчить про покращення добробуту населення та включення його у систему суспільного виробництва за умови розвитку кооперації та фермерства.

В основі будь-якої структури доходів є певні відносини власності та їх розподільчі механізми. Історія економічної думки знає розподіл за працею, капіталом, власністю, чинниками виробництва. У процесі розподілу дохід домогосподарств набуває форми заробітної плати, прибутку, ренти, орендної плати, відсотка та ін. Розподіл дає змогу повніше задовольняти потреби домогосподарств, створює умови і додаткові стимули для їх розвитку.

У розподілі отриманих домогосподарствами сукупних доходів можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл загального доходу. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і домогосподарства як суб'єкти економічної діяльності. Пропорція розподілу доходу між державою і домогосподарствами має важливе значення для забезпечення потреб суспільства і потреб домогосподарств.

використання доходу, що залишився у розпорядженні домогосподарств після здійснення платежів до державного бюджету.

Після розподілу сукупного доходу серед домогосподарств відбувається його перерозподіл. Перерозподіл доходів здійснюється на рівні інституціональних одиниць і секторів. У процесі перерозподілу частина доходів вилучається в формі податків і інших поточних трансфертів в одних інституціональних одиниць і передається іншим інституціональним одиницям. На основі цього перерозподілу сукупного доходу формуються похідні доходи домогосподарств - пенсії, стипендії, допомога багатодітним сім'ям тощо.

Розуміння сутності відносин розподілу, принципів і характеру перерозподілу доходів є головним моментом в оцінні економічної ролі домогосподарств у суспільстві. Одну з фундаментальних проблем політичної економії становить проблема нерівномірності розподілу доходів у суспільстві, передусім доходів від власності.

Доход, що залишився в розпорядженні домогосподарства після сплати особистого прибуткового податку до бюджету, розподіляється на витрати на споживання і заощадження.

Структура витрат та заощаджень у 2010 р. була наступною:

- придбання товарів та послуг - 76,2% (з них: витрати на харчування - 50%; одаг та взуття - 5,9%; витрати на отримання житла та інші комунальні послуги - 8,7%; охорона здоров'я - 2,4%; транспорт та зв'язок - 2,5% та 2,6% відповідно; відпочинок та культура - 1,2%; освіта - 1,4%);

- сплата доходів від власності - 2,7%;

- поточні податки на майно та інші сплачені поточні трансферти - 6,9% (з них: поточні податки на доходи, майно тощо - 4,7%; внески на соціальне страхування - 1,3%; інші поточні трансферти - 0,9%);

- нагромадження нефінансових активів - 2,1%;

- приріст фінансових активів - 12% (з них: приріст грошових вкладів та заощаджень в цінних паперах - 7,5%; заощадження в іноземній валюті - 7,1%).

З розвитком продуктивних сил структура витрат домогосподарств істотно змінюється. На основі аналізу витрат сімей різного рівня достатку німецький статистик XIX ст. Ернст Енгель сформулював закон, який носить його ім'я - закон Енгеля. Згідно закону, із зростанням доходів сім'ї питома вага витрат на харчування знижується, частка витрат на одяг, житло, комунальні послуги змінюється мало, а витрати на задоволення культурних та інших нематеріальних потреб помітно зростають. Так, у сучасному цивілізованому світі основна частина доходів домогосподарств витрачається на придбання власного житла - переважно власного будинку з відповідними зручностями і необхідним рівнем комунального обслуговування. У США, наприклад, на одного жителя приходиться в середньому 150 кв. м житлової площі, а в Україні - 20 кв. м загальної площі. (Помітимо, що при високому рівні розвитку в США близько 12% населення живе за офіційно визнаною гранню бідності). Витрати на харчування у розвинених країнах складають менш 25%, у той час як у середньому по Україні - 50%, проте у більшості родин - до 80% сукупних доходів. Згідно класифікації ООН, якщо 60% сукупних доходів домогосподарства (або бюджету родини) витрачається на харчування, воно вважається бідним.

Заощадження приймають форму організованих (внески й депозити в банках у гривні й валюті, включаючи пластикові карти; вкладення в цінні папери; резерви страхових внесків населення) та неорганізованих активів (готівка в національній та іноземній валюті). В періоди економічної нестабільності співвідношення між цими формами заощаджень змінюються в бік неорганізованих. Так, з посиленням кризових явити наприкінці 2008 р. неорганізовані поточні заощадження домогосподарств наблизились до величини ВВП України. Через нерозвиненість системи гарантій особистих внесків заощадження більшості населення не здобувають форму інвестицій фінансового ринку, а залишаються мертвим потенціалом домогосподарств. За приблизними підрахунками, на руках у населення 35,5 млрд. дол. США, використання яких мало б великі можливості щодо відродження національної економіки без побоювань потрапити до кредиторської залежності перед світовим співтовариством [22, с. 182-188].

13.5.