Норма і маса прибутку.

Показниками виміру прибутку є маса прибутку та норма прибутку.

Маса прибутку - це абсолютна величина прибутку в грошовому вираженні. Але абсолютний обсяг прибутку сам по собі не відбиває ступінь ефективності виробництва, цю функцію виконує якісний показник - норма прибутку.

Норма прибутку характеризує ступінь прибутковості капіталу і визначається як

відсоткове відношення маси прибутку до всього авансованого капіталу:

Р = -^-100%, (16.11)

c + v

де Р - норма прибутку; т - маса прибутку; (c + v) - величина авансованого капіталу (витрати виробництва).

Прибутковість підприємства варто розглядати як прибутковість усього підприємства щодо авансованого капіталу (загальна прибутковість) і як прибутковість виготовлення окремої партії товарів. Остання виміряється відношенням прибутку до собівартості певної партії товарів.

Величина норми прибутку свідчить про ефективність функціонування авансованого капіталу і залежить від багатьох факторів, що діють у сферах виробництва, обігу та розподілу, у тому числі: від швидкості обороту авансованого капіталу, структури авансованого капіталу (наприклад, від питомої ваги заробітної плати в авансованому

капіталі), зниження витрат на виробництво й реалізацію продукції, рівня ринкових цін на продукцію, маси прибутку, масштабу виробництва, науково-технічного прогресу й використання його досягнень у виробництві, методів організації виробництва й праці, зростання суспільної продуктивності праці, якості роботи тощо.

Раціональне господарювання передбачає пошуки шляхів прискорення обороту капіталу, адже це збільшує масу підвищує норму прибутку 3 урахуванням швидкості обороту капіталу формула норми прибутку набуває такого вигляду:

Р = w-100% (16.12)

c + v

де п — кількість оборотів авансованого капіталу за рік.

Таким чином, в умовах ринкової економіки прибуток виступає головною метою й критерієм ефективності господарської діяльності, а також основним джерелом задоволення внутрішньогосподарських потреб підприємств, джерелом формування бюджетних ресурсів і позабюджетних фондів.

У результаті міжгалузевого переливу капіталу формується середня для конкретної країни норма прибутку, привласнення якого відображує вклад рівновеликих капіталів. Його величина залежить від швидкості обігу виробничих фондів, зниження собівартості продукції, росту суспільної продуктивності праці, величини створеного додаткового продукту, якості роботи, швидкості обігу капіталу та інших факторів.

Висновки

1. В економічній теорії існує два принципово різних підходи до виявлення законів функціонального розподілу доходів: марксистський і маржиналістський.

2. В умовах розвиненого товарного виробництва (капіталістичного товарного виробництва) в основі цін лежать не тільки суспільно-необхідні витрати (середні витрати, при яких виготовляється переважна більшість даних товарів), але й ринкова ситуація - попит та пропозиція.

3. Прибуток як економічна категорія відбиває систему виробничих відносин між підприємцями й найманими робітниками з приводу виробництва, розподілу й присвоєння створеного додаткового продукту, що відокремлюється у вигляді надлишку над витратами виробництва.

4. Соціально-економічна сутність прибутку найповніше виявляється у його функціях: облікова функція, розподільча функція, стимулююча функція,

5. Засобами виміру прибутку є маса прибутку та норма прибутку Маса прибутку - це абсолютна величина прибутку в грошовому вираженні. Але абсолютний обсяг прибутку сам по собі не відбиває ступінь ефективності виробництва, цю функцію виконує якісний показник - норма прибутку.

Основні терміни й поняття: норма додаткової вартості, прибуток, ціна виробництва, монопольна ціна виробництва, середній прибуток, монопольні ціни, облікова функція ціни, розподільча функція ціни, стимулююча функція ціни, ринкові ціни, прибутковість підприємства, норма прибутку, маса прибутку.