Необхідність і сутність державного регулювання економіки. Економічні функції держави.
Господарський механізм - це складна система, яка передбачає наявність системоутворювального ядра. Це вже саме по собі обумовлює потребу в координуванні «роботи» окремих елементів системи, забезпечення єдності структури та функції.
Таким чином, необхідність державного регулювання економіки визначається самою сутністю економіки як цілісної системи.Крім того, широкомасштабне втручання держави в економіку стало об’єктивною необхідністю, яка підсилюється зі зростанням ступеня усуспільнення капіталу й виробництва.
Слід підкреслити, що економічна роль держави може проявлятися більшою або меншою мірою залежно від багатьох зовнішніх і внутрішніх чинників та особливостей країни. Аналітики повоєнного періоду підкреслюють пряму залежність між економічною політикою держави й рівнем розвитку ринкових відносин, тобто чим сильніше розвинені ринкові відносини, тим суттєвіший державний вплив на формування ринкових механізмів і регуляторів. Саме держава створює умови для вільного підприємництва й сумлінної конкуренції. У сучасному ринковому господарстві держава стала фактично основним мозковим центром, що регулює формування ринкового середовища й забезпечує динамізм і стійкість економічного росту. Таким чином, слід говорити про єдність механізмів державного й ринкового регулювання, розуміючи його як єдність діалектичного, форми, моделі й методи якого змінюються в часі й у просторі. В основі цієї єдності лежать об’єктивні економічні закони. Вони, як відомо, не тільки не залежать від бажань і свідомості людей, а навпаки, визначають їхні прагнення, свідомість і «корегують» економічну поведінку. Для того щоб господарський механізм і його найважливіший елемент - управління - впливали на розвиток економіки, необхідна відповідність економічної політики держави чинним економічним законам. На практиці ж часто економічна політика ігнорує об’єктивні закони, що в остаточному підсумку прирікає її на
поразку і підриває державність.
Однак у будь-якому випадку державне регулювання й державна економічна політика - явища об’єктивні, оскільки віддзеркалюють сам факт наявності держави, ознаками якої (поряд з іншими) є існування особливої системи органів і установ, що здійснюють функції державної (у тому числі економічної) влади; право, яке закріплює певну систему норм (у тому числі економічних), санкціонованих державою. Отже, держава - це у будь-якому випадку диктатура (яку ми розуміємо не лише як політичний, але, насамперед, як економічний феномен).Економічна диктатура держави може базуватися на наукових (об’єктивних) принципах її реалізації, а може ігнорувати їх. Звідси - два варіанти соціально-економічного ефекту: динамічний розвиток економіки й добробут народу, або гальмування економічного розвитку з усіма його наслідками.
За сучасних умов роль держави принципово змінюється. Вона більшою мірою починає виконувати координуючі функції, які дозволяють підтримувати макроекономічну рівновагу й ефективне конкурентне середовище, а також контролювати ті сегменти ринкових відносин, у яких ринкові механізми саморегуляції є недостатньо ефективними.
Якщо розглядати господарський механізм як живий організм, як систему, що діалектично розвивається, то стає зрозумілим, що співвідношення його елементів нестатичне - воно змінюється в просторі й у часі. Це обумовлює різні форми й методи державного впливу на економіку, як і різні концептуальні підходи до вирішення питання про співвідношення механізмів державного регулювання й так званого саморегулювання ринку. Однак, наскільки б розвиненими не були ринкові відносини, державне регулювання економіки завжди залишається їхнім невід’ємним елементом, і на сьогодні - це стабільний компонент сучасної соціально зорієнтованої ринкової системи, необхідна умова забезпечення процесу відтворення суспільного капіталу. Будучи зорієнтованим на з’ясування протиріч ринку, забезпечення нормальних процесів відтворення й підтримку макроекономічної рівноваги, сучасна цивілізована держава сприяє в цілому можливості довгострокового економічного росту й гармонізації всіх елементів ринку.
Зі сказаного можна зробити висновок, що існує загальна (загальнофілософська) передумова, яка обумовлює виконання державою її регулюючих функцій. Це системність, структурованість держави та її господарського механізму.
Будь-яка система завжди конкретна й специфічна, що обумовлює існування соціально- економічних передумов державного регулювання економіки. Найважливішими з них є:
1) сам факт існування держави, що викликає необхідність формування бюджетних коштів для реалізації державою її економічних функцій;
2) наявність певної системи цілей держави як єдиного цілого;
3) процес усуспільнення виробництва;
4) забезпечення розвитку пріоритетних напрямків і галузей національної економіки, формування ефективної її структури;
5) забезпечення правової основи соціально-економічних процесів;
6) реалізація зовнішньоекономічної й зовнішньополітичної стратегій держави;
7) наявність окремих „недосконалостей” ринку (інфляції, безробіття тощо);
8) інституціональне забезпечення відтворювальних процесів;
9) необхідність державної підтримки життєдіяльності громадян держави.
Соціально-економічні передумови державного регулювання економіки визначені,
насамперед, конкретно-історичними умовами країни, рівнем розвитку її продуктивних сил і виробничими відносинами. Саме тому в певному контексті можна говорити про специфічність соціально-економічних передумов. Вони можуть бути конкретизовані й деталізовані щодо історичних умов і специфіки кожної окремої країни, що й зумовлює розмаїтість національних моделей державного регулювання економіки.
Соціально-економічні передумови державного регулювання економіки можна розглядати з різних позицій: з позиції стратегічних і поточних цілей державної політики; з позиції реалізації державою її функцій; з позиції ролі держави на окремих фазах суспільного виробництва. У зв’язку із цим доцільним виявляється їх багатоаспектний комплексний аналіз.
Держава здійснює свої регулюючі функції як на основі використання законів товарно- грошових відносин (законів ринку), так і за допомогою планово-адміністративних методів.
Форма державного впливу на економіку визначається не тільки рівнем розвитку продуктивних сил, виробничих відносин і рівнем пізнання економічних законів, але й поточними та стратегічними цілями й завданнями держави. Ідеальною є така система, у якій держава здійснює соціаіьно-економічну політику (регулюючі функції) на основі глибокого наукового обгрунтування, базуючись на системі економічних законів (у цьому випадку, не будь-який вплив держави на економіку можна вважати реалізацією її регулюючої функції. Тому державне регулювання економіки суттєво відрізняється від державного втручання в економіку.) Навряд чи механізм стихійного формування цін, коливання попиту та пропозиції, ринкової конкуренції можна оцінювати як ідеальний. Він проіснував практично до кризи 1929-1933 років, віддаючи державі другорядну роль в економіці. Але цей механізм спричинив формування монополій, періодичних криз, нерівномірності розвитку регіонів, різку диференціацію й крайню соціальну поляризацію суспільства.
Попередній теоретичний аналіз проблеми державного регулювання економіки дає підстави для висновку, що державне макроекономічне регулювання є закономірним і логічним наслідком історичного розвитку економічних функцій держави. У зв’язку із цим варто розглядати його як інтегральну функцію держави (лат. integer - цілий) [14, с.474].
20.4.