Монополія та її сутність. Форми монополістичних об'єднань.

Однією з негативних сторін ринку та ринкової конкуренції є тенденція до монополізації. Конкуренція веде до диференціації товаровиробників. Внаслідок чого відбувається концентрація виробництва та капіталу.

Концентрація капіталу - це капіталізація частини прибавочного продукту , виробленого на даному підприємстві Успішно конкуруюче підприємство отримує прибуток , частину якого знову пускає в виробництво. В результаті на даному підприємстві відбувається концентрація виробництва — зосередження засобів виробництва, робочої сили, зростання обсягів виробництва та масштабів підприємства. Крупне підприємство має більші можливості для упровадження нової техніки та технології, дога модернізації виробництва, а значить, перемагає в конкурентній боротьбі, розоривши та підкоривши собі неспроможні вистояти у конкурентній боротьбі підприємства. Відбувається централізація капіталу та виробництва.

Централізація виробництва та капіталу — цс збільшення масштабів підприємства, його капіталу та обсягів виробництва за рахунок об'єднання ( поглинання чи злиття) раніш самостійних фірм. Таким чином, з'являються монополії. Монополізація виробництва та капіталу — це економічний закон , обумовлений конкуренцією , концентрацією та централізацією капіталу і виробництва, внаслідок чого все менша кількість підприємств виробляє все більшу частку певного продукту.

Як і інші економічні закони, закон монополізації діє як закон-тенденція, тобто при певних факторах (антитрестовське законодавство, розвиток суспільного розділу праці, зменшення розмірів економічно ефективних підприємств під впливом НТР) процес монополізації уповільнюється та призупиняється.

Монополія (від грец. mono — один та роїео — продаю) це підприємство ( або об'єднання підприємств), яке виготовляє переважну кількість продукції даного виду, внаслідок чого панує на ринку ресурсів та збуту, впливає на процес ціноутворення та привласнює монопольно великі прибутки.

Монополія — це виключне панування на ринку ресурсів та збуту товарів. Однак панування однієї фірми зустрічається рідко. Частіше монополія зустрічається як змова декількох фірм , які виробляють однорідну продукцію. Таку ринкову ситуацію називають олігополією (від грец. oligos - небагато та роїео - продаю).

Перші в історії монополії створювалися штучно санкціями держави, коли одній фірмі давалося привілейоване право торгівлі тим чи іншим товаром. При чистій монополії на ринку всього один продавець. Це може бути державна організація, приватна регульована монополія або приватна нерегульована монополія. В кожному окремому випадку ціноутворення складається по-різному. Державна монополія може за допомогою політики цін планувати досягнення різних цілей: наприклад, встановити ціну нижче собівартості, якщо товар має важливе значення для покупців, які не в змозі купувати його за повну вартість. Ціна може бути встановлена з розрахунком на покриття витрат і одержання значних доходів, а може бути і так, що ціна призначається дуже високою для скорочення споживання, приміром алкоголю . У випадку регульованої монополії держава дозволяє компанії встановлювати розцінки, що забезпечують отримання "справедливої норми прибутку", що дасть організації можливість підтримувати виробництво, а при необхідності і розширювати його. І навпаки при нерегульованій монополії фірма сама вільна встановлювати будь-яку ціну, яку тільки витримає ринок. Тим не менше з ряду причин фірми не завжди встановлює максимально можливу ціну. Тут може грати роль острах введення державного регулювання, небажання залучати конкурентів чи прагнення швидше проникнути завдяки невисоким цінам на всю глибину ринку. Монополія контролює займаний нею сектор ринку повністю або в значній мірі. Антимонопольне законодавство багатьох країн вважає монопольним становищем заняття однією фірмою 30-70% ринку і передбачає для таких фірм різні санкції - регулювання цін, примусовий розділ фірми, великі штрафи і т.

Монополії класифікуються за різноманітними ознаками.

1. За формами економічних відносин розрізняють: картелі, синдикати, трести концерни та конгломерати.

Картель (італ. carta — папір, документ) — об'єднання кількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу та комерційну самостійність І домовляються про частку кожного в загальному обсязі виробництва, ринків збуту, ціну.

На сучасному етапі картелі існують у формі патентних пулів (угод між кількома фірмами про спільне використання патентів), ліцензійних договорів (угод між власником та іншою особою про передання прав на використання ліцензій, патентів тощо), консорціумів (зрошування кількох компаній, монополій тощо для спільного здійснення проекту тощо) та ін.

Синдикат (франц. syndicat - захисник) — об'єднання низки підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на вироблений продукт, а отже, зберігають виробничу самостійність, але втрачають власність на виготовлений продукт; комерційну самостійність.

У синдикатах збут товарів здійснює загальна збутова кантора. Нині синдикати існують переважно у сфері торгівлі, деякі - у сфері виробництва. Так, алмазний синдикат контролює світовий ринок необроблених алмазів.

Складніші форми монополістичних об'єднань виникають тоді, коли процес монополізації поширюється на сферу безпосереднього виробництва. Тоді виникає необхідність об'єднання у межах однієї корпорації послідовних, взаємопов'язаних виробництв кількох галузей промисловості - вертикальної інтеграції або комбінування. Наприклад, у межах велетенських автомобільних корпорацій можуть об'єднуватись підприємства, що видобувають сировину, виплавляють сталь, виготовляють автомобілі тощо. На цій основі з'являється така форма монополістичних об'єднань, як трест.

Трест (англ, trust - довіра) - об'єднання низки підприємств однієї або кількох галузей промисловості, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і вироблений, продукт; виробничу та комерційну самостійність, тобто об'єднують виробництво, збут; фінанси, управління, а на суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств отримують акції тресту, що дають їм право брати участь в управлінні власністю та привласнювати відповідну частку прибутку.

За допомогою механізму міжгалузевої конкуренції та переливання капіталів вертикальна інтеграція переростає в диверсифікацію - процес проникнення капіталу монополії в галузі, безпосередньо не пов'язані з основною сферою її діяльності.

Багатогалузевий концерн (англ, concern - об'єднання) - об'єднання десятків і сотень підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, а головна фірма здійснює фінансовий контроль за іншими учасниками об'єднання, а отже, управляє власністю з метою привласнення монопольних прибутків.

Конгломерат (лат. conglomeratus - нагромаджений) - монополістичне об'єднання, утворене внаслідок поглинання прибуткових різногалузевих підприємств, які не мали

виробничої й технічної спільності, з метою привласнити прибутки рентабельних компаній, уникнути різких коливань кон'юнктури ринку під час криз та ін.

Різниця між багатогалузевим концерном і конгломератом щодо самостійного ухвалення важливих управлінських рішень полягає в тому, що у першому лише найсильніші підприємці мають право на участь у спільному фінансовому контролі, який здійснюють головна фірма або банк, а у конгломераті право на участь у спільному управлінні має обмежене коло учасників (порівняно з концерном).

Слід зауважити, що існує і така форма монополії, як прихована монополія. В даному випадку підприємства, які входять в об'єднання залишаються формально незалежними, однак вони пов'язані певними контрактами. На підставі контрактів створюються крупні промислові групи, які об'єднують безліч дрібних та середніх підприємств - постачальників та виробників окремих деталей та частин складного товару (літак, автомобіль тощо).

2. За ступенем захисту від конкуренції розрізняють: закриту , відкриту та природну

монополію.

Закрита монополія - галузь або підприємство, захищене від конкуренції юридичними обмеженнями - патентами, авторськими правами тощо.

Відкрита монополія - це фірма, яка є єдиним постачальником певного продукту чи послуги.

Природна монополія - монопольне володіння унікальними природними ресурсами.

У банківській сфері також функціонують монополії:

- банківські картелі - згоди між крупними банками про єдину дивідендну політику;

- банківські синдикати (консорціуми, від лат. consortium - співучасть ,спільнота) - згоди між крупними банками з метою спільної реалізації крупних прибуткових фінансових операцій, насамперед, випуску цінних паперів;

- банківські трести - згоди між банками з метою об'єднання їх капіталів та спільного управління ними;

- банківські концерни згоди між формально незалежними банками під фінансовим контролем крупнішого з них, що встановлюється за скупкою контрольного пакету акцій;

- банківський холдинг - різновид банківського концерну, сукупність банків, що контролюються одним акціонерним товариством, спеціально створеним для скуповування контрольних пакетів банківських акцій.

В теорії монополії існують і наступні поняття'.

монопсонія (від грец. mono- небагато та psono- купую) - монополія одного покупця на ринку товару;

олігопсонія (від грец. oligos - небагато та psono- купую) - монополія групи покупців; дуополія (від лат. duo - два та грец. роїео - продаю) - монополія двох постачальників

товару;

білатеральна монополія (від лат. Ы - приставка, яка означає подвоєння, та лат. lateralis - сторонній) протиборство єдиного постачальника та єдиного споживача даного товару.

Таким чином, монополія ускладнює конкуренцію, обмежуючи її свободу, але не знищує конкуренцію, а породжує її нові форми.

При характеристиці монополій не слід виходити лише із семантичного значення слова, оскільки при цьому:

1) ігнорується досвід монополістичних угод (таємних і явних) між кількома компаніями;

2) до монополій не потрапляють групові монополії (олігополн).

Оскільки монополіст є єдиним постачальником товару або виду послуг, ціна, яку він отримує за свою продукцію визначається ринковою кривою попиту на цю продукцію. Але продавець володіє монопольною владою або владою над ринком, якщо він може підвищувати ціну на свою продукцію шляхом обмеження свого власного обсягу випуску, тобто створює штучний дефіцит. Щоб володіти деякою монопольною владою, фірмі зовсім не обов’язково бути монополістом; навіть маленькі бакалійні магазинчики у великих містах мають деякий контроль над цінами, які вони назначають. Різниця між такими фірмами і, скажімо, алмазною монополією “Де Бірс” полягає в мірі їх влади над ринком, “Де Бірс” володіє більшим контролем над ціною своєї продукції.

Для вимірювання ступеня монопольної влади в економічній теорії запропоновано індекс Лернера.

L - індекс, що показує ступінь монопольної влади;

Р-ціна;

МС - граничні витрати, по суті собівартість продукції.

Чим більше розрив між Р і МС, тим більший ступінь монопольної влади. Величина L знаходиться в інтервалі між Oil. При вільній конкуренції, коли Р = МС, індекс Лернера буце дорівнює 0, але це означає відсутність прибутку.

Види монополій .

- природна монополія - вид монополії, що займає привілейоване становище на ринку в силу технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з ексклюзивним володінням необхідними для виробництва ресурсами, вкрай високою вартістю або винятковістю матеріально-технічної бази). Найчастіше, природні монополії - це фірми, що керують трудомісткими інфраструктурами, повторне створення яких іншими фірмами економічно невиправдано або технічно неможливо (напр. системи водопостачання, системи електропостачання, залізниці).

- державна монополія - монополія, створена відповідно до законодавства, що визначає товарні межі монопольного ринку, суб'єкта монополії (монополіста), форми контролю та регулювання його діяльності, а також компетенцію контролюючого органу.

- чиста монополія - ситуація, коли на ринку присутній лише один постачальник даного виду товарів і послуг.

10.4.