Міжнародні валютні відносини. Міжнародна валютна система.

Світовий грошовий матеріал містить у собі різні форми й типи грошей або валют; які можна класифікувати за певними ознаками і виділити наступні категорії:

1) За принципом національної приналежності: національні (nationa domestic currency), \нозе\ш\(/о reign currency), наднаціональні (колективні).

2) За можливостями, ступеню конвертованості (обміну): вільно конвертовані (freely convertible currency), частково конвертовані (partly convertible), неконвертовані (inconvertible).

3) За зовнішньою (матеріальною) формою: металеві (золоті, срібні) і неметалічні (паперові, кредитні).

4) За можливостями резервування (накопичення) і міжнародних розрахунків, тобто резервна (reserve currency) або ключова валюта (key currency, vehicle currency).

5) За ступеню стабільності у відношенні до власного номіналу й курсу інших валют; тобто сильна або тверда (sound, hard currency)', слабка або м’яка валюта (soft currency).

6) За різновидами валютних операцій, тобто валюта операції або валюта ціни (mice currency), валюта рахунку (currency of account), валюта розрахунків (transaction currency), валюта платежу (currency of payment), валюта кредиту (credit currency), валюта клірингу (agreement currency), валюта векселя (currency of bill).

Усі перераховані категорії коштів можуть перебувати у двох формах. Перша форма - це місцева, локальна валюта (home, local currency), тобто валюта, що обслуговує внутрішні господарські зв’язки даної країни. Друга - міжнародні або світові гроші (international, world currency), тобто гроші, що обслуговують міжнародні економічні зв’язки.

Міжнародні гроші - це універсальна мова світового ринку, економіки в цілому. Вони відіграють істотну роль у розвитку світової економіки, світового співтовариства. І ця роль багато в чому пояснюється тим, що вони самою своєю природою здійснюють контроль і розподіл світового продукту, світових доходів між країнами, регіонами, між економічними суб’єктами.

склалися три основні типи міжнародних грошей: золоті; певні національні гроші, використовувані в якості ключових валют; міжнародні розрахункові кошти або колективні гроші.

До початку 70-х років у ролі світових грошей виступало золото, яке в цій якості являє собою «загальний засіб платежу, загальний купівельний засіб і суспільну матеріалізацію багатства взагалі». Надалі, у результаті остаточної демонетизації, золото втрачає функції грошей, у т.ч. і світових грошей.

Роль міжнародних грошей змушені брати на себе певні національні валюти. Тут необхідно помітити наступне. Історично в системі зв’язків валютні відносини спиралися на одну форму грошей (золоті, срібні) і яку-небудь одну національну валюту. І це цілком зрозуміло: єдиний світовий ринок вимагає єдиного еталона цінності й загальноприйнятого засобу розрахунків для всіх учасників міжнародного економічного обміну.

Національні валюти, які використовуються для обслуговування міжнародних економічних розрахунків, називаються резервними або ключовими. Сутність і роль таких валют проявляється в їхніх функціях, серед яких виділяються три основні: служать у якості міжнародного платіжного й резервного засобу; є базою визначення валютного паритету й валютного курсу для інших країн; широко використовуються ддя виробництва валютних інтервенцій з метою регулювання валютного курсу країни.

Колективні гроші - це наднаціональна валюта, тобто валюта, засновувана й функціонуюча на основі міждержавних угод і «непідзвітна» законодавству жодного держави окремо. Створенням і використанням таких грошей передбачається досягнення наступних цілей'.

1) Нейтральність, більша справедливість, більша стабільність міжнародних розрахункових коштів. Виведення грошей з-під юрисдикції держави позбавляє уряд можливості нав’язувати громадянам даної країни й іншим державам гроші, що знецінюються.

2) Скорочення витрат на випуск коштів.

3) Розв’язання проблеми нестачі міжнародних ліквідних коштів і підвищення їх стабільності. Такі кошти можна поповнювати в міру необхідності для світової економіки. Наявність таких валют повинна забезпечувати функціонування міжнародних платіжних і розрахункових одиниць незалежно від стану платіжного балансу й внутрішнього грошового обігу окремих країн, зокрема США.

Валютний або обмінний курс (exchange rate) - це ціна грошової одиниці країни, виражена у валютах інших країн.

Сутність валютних курсів наочно проявляється в їх функціях, серед яких необхідно

виділити наступні. По-перше, на основі валютного курсу здійснюється обмін валютами. По-друге, за допомогою валютного курсу долається національна обмеженість тієї або іншої грошової одиниці, здійснюється перетворення її локальної цінності в інтернаціональну. Відповідно до цього валютний курс виступає як спосіб інтернаціоналізації грошових (валютних) відносин, утворення цілісної світової системи валют. По-третє, на основі валютного курсу здійснюється зіставлення умов і результатів суспільного відтворення національних господарств (продуктивність праці, витрати виробництва, рівні заробітної плати, темпи економічного росту, а також стан торгівельного й платіжного балансів, і т.д). По-четверте, система валютних курсів вносить певні, нерідко істотні корективи в механізм розподілу світового продукту, світових доходів між країнами, який (механізм) безпосередньо здійснюється як на світових, так і на внутрішніх ринках за допомогою грошей (валюти). По-п’яте, за допомогою валютних курсів здійснюється періодична переоцінка валютних активів, золотовалютних резервів кожної країни, світового співтовариства в цілому.

Одним з найважливіших і необхідних параметрів ринкової економіки є конвертованість валют. Сучасна ринкова економіка не може успішно функціонувати без цього елемента валютної системи.

Конвертованість {convertibility) являє собою можливість обміну (конверсії) валюти країни на валюти інших держав, а також у певних умовах на золото за офіційним паритетом.

Історично термін «конвертованість» означав свободу обміну грошових знаків на золото. В умовах класичного золотомонетного стандарту проблеми конвертованості як простого обміну однієї валюти на іншу практично не існувало. Це визначалося твердою фіксацією золотого вмісту національних валют; їх обов’язкового обміну на монетарний товар. Вільна оборотність валют у золото існувала до краху золотого стандарту. До того ж вже з початку 60-х років жодна валюта, крім долара, не має оборотності в золото. Конверсія долара в золото була припинена в серпні 1971р. У цей час у систему конверсії включені тільки валюти. На відміну від золотого стандарту режим конвертованості кредитно-паперових грошей визначається інституціональними нормами.

За своїм економічнім призначенням конвертованість - це особливий механізм, що дозволяє нормально здійснювати всі операції (а не тільки валютні) у ринковій економіці; механізм зв’язку національної економіки зі світовим господарством.

Серед конвертованих валют виділяють дві категорії за ступенем конвертованості: повна й часткова оборотність. Повна конвертованість (full convertibility) здійснюється в умовах відсутності або вкрай незначної якої-небудь адміністративної регламентації

режиму конверсії, яка на практиці не створює проблем ддя економічних суб’єктів, що здійснюють легальні операції. Частково (partially) або обмежено конвертовані валюти (restricted convertible currencies) - це національні валюти країн, у яких застосовуються валютні обмеження для резидентів і за окремими видами обмінних операцій.

Крім того, конвертованість валют підрозділяється на зовнішню й внутрішню. Зовнішня (external) або нерезидентська, конвертованість поширюється тільки на іноземних юридичних і фізичних осіб і тільки в поточних (найчастіше лише в зовнішньоторговельних) розрахунках. Внутрішня (internal) конвертованість валют - це можливість тільки для резидентів даної країни конвертувати національну валюту на іноземну й оплачувати зовнішньоторговельні операції без обмежень.

Міжнародна валютна система з економічної точки зору являє собою сукупність валютно-фінансових відносин, які історично склалися на основі інтернаціоналізації господарських зв’язків, що й обслуговують (що опосередковують) ці зв’язки. З органЬаційно-інституціональної точки зору валютна система — це сукупність матеріально-технічних засобів і фінансово-правових структур, за допомогою яких здійснюються грошові (валютні) розрахунки.

Міжнародна валютна система у своєму розвитку проходить декілька етапів, зазнаючи істотні кількісні і якісні зміни. Сучасна валютна система значно відрізняється від попередніх її форм. Але, щоб з’ясувати особливості, характерні риси, переваги сучасної міжнародної валютної системи, досить важливо й необхідно простежити еволюцію валютної сфери, визначити позитивні сторони й недоліки історичних форм валютної системи, а також причини, що визначають цю еволюцію, (біметалізм, монометалізм (золотий стандарт), Бреттон-Вуцська система (золотовалютний стандарт), ямайська система (паперово-валютний стандарт).

В економічній літературі зустрічаються різні визначення. Щоб дати чітке і ємне визначення, доцільно представити валютну систему з функціонально-економічної точки зору й організаційно-інституціональної точки зору. З функціонально-економічної точки зору валютна система являє собою сукупність валютно-фінансових відносин, які історично склалися на основі інтернаціоналізації господарських зв’язків, що й обслуговують (що опосередковують) ці зв’язки. З організаційно-інституціональної точки зору валютна система - це сукупність матеріально-технічних засобів і фінансово-правових структур, за допомогою яких здійснюються грошові (валютні) розрахунки.

Сутність міжнародної валютної системи проявляється в її структурі, її елементах. Серед останніх виділяються такі:

- світовий грошовий матеріал;

- міжнародні ліквідні кошти;

- система й механізм формування валютних курсів;

- система конвертованих валют;

- світові валютні ринки;

- міжнародні валютно-фінансові інститути;

- світова валютна політика.

В історії ринкової економіки чітко виділяються чотири основні валютні системи:

а) золото-срібного або біметалічного стандарту;

б) система золотого або монометалічного стандарту;

в) система золотовалютного стандарту;

г) система паперово-валютного стандарту або багатовалютного ринкового стандарту.

Система біметалічного стандарту. Біметалічний стандарт являє собою валютну систему, в якій за двома металами (золотом і сріблом) законодавчо закріплюється роль загального вартісного еквівалента, і гроші із цих металів функціонують на рівних підставах.

Система біметалізму має свої недоліки. Останні обумовлені тим, що це внутрішньо суперечлива система, оскільки містить у собі дві протилежності - дві вищезгадані підсистеми. На практиці недоліки, протиріччя біметалічної системи проявляються в наступному. По-перше, біметалізм суперечить самій природі грошей як єдиного товару, покликаного відігравати роль вартісного еквівалента. Проблема полягає в тому, що роль загального еквівалента нормально, ефективно може виконувати лише один тип грошей. По-друге, суперечливість біметалізму наочно проявляється, коли законодавче встановлення вартісного співвідношення між золотом і сріблом зустрічається з ринковим коливанням цін цих грошових металів. Далі, з розвитком ринкової економіки, внутрішні протиріччя біметалічного стандарту різко загострюються й досягають свого апогею до кінця XIX ст. Загострення протиріч і неминучий крах біметалізму відбувається під впливом двох основних факторів. Перший фактор пов’язаний з різким зниженням вартості срібла і його знеціненням у результаті скорочення витрат на його виробництво, що приводить до різкого збільшення розриву між вартістю золота й срібла й, як наслідок, до розширення матеріальної основи й масштабів спекуляції на валютних ринках. У цих умовах багато країн припиняють карбування срібних монет. Другий фактор пов’язаний з високим зростаючим ступенем інтернаціоналізації господарських зв’язків, широкомасштабним міжнародним рухом капіталу під впливом поглиблення міжнародного поділу праці, формування великих корпорацій, у т.ч. міжнародних. Усе це вимагає

встановлення й використання єдиного засобу міжнародних розрахунків, єдиної бази для національних валют. Таким засобом стає золото.

Система золотого стандарту. Сутність золотого стандарту полягає в тому, що основу грошового обігу становить золото, що виконує роль загального еквівалента.

До переваг золотого стандарту слід віднести наступні: по-перше, золотий стандарт забезпечує стабільність у внутрішній і зовнішній економічній політиці; по-друге, володіючи єдиною, загальновизнаною міжнародною валютою, золотий стандарт породжує доцентрові сили в міжнародній економічній структурі, сприяє зближенню національних економік, формуванню світового господарства, швидкому розвитку світогосподарських зв’язків, міжнародної торгівлі, міжнародному руху капіталів; по-третє, золотий стандарт забезпечує довгострокову рівновагу платіжного балансу. Це також досягається за допомогою механізму «золотих крапок», що регулюють міжнародний рух золота й міжнародну конкурентоспроможність товарів країн з різними золотими крапками.

Недоліки золотого стандарту: це дорога валютна система; це тверда валютна система, їй бракує еластичності, гнучкості; стабільність золотомонетної системи залежала від зовнішніх факторів; ця валютна система була далеко не нейтральною, їй була властива в певній мірі регіональна обмеженість: вона надавала значні переваги одним країнам на шкоду іншим.

На певному етапі ринкової економіки золотий стандарт перетворюється в істотний стримуючий фактор, у гальмо її подальшого розвитку, що визначає необхідність і неминучість заміни його новою валютною системою. Нова система повинна бути більш гнучкою, менш дорогою, а тому формується на основі поступової демонетизації золота.

Система золотовалютного стандарту. Така система була юридично оформлена міждержавними угодами, досягнутими на міжнародній фінансовій конференції, що проходила 1-22 липня 1944 р. у м. Бреттон-Вуцс (США). Характерні риси Бреттон- Вуцської системи: основа грошової системи зберігається за золотом; поряд із золотом у якості міжнародних розрахункових і платіжних засобів у світовому обороті широко використовуються національні паперові гроші. Бреттон-Вуцська валютна система - це міжнародна валютна система в повному змісті цього слова. Уперше валютна система сформована й функціонує на основі міждержавних угод. Її позитивні сторони:

1) Використання однієї з національних валют (американського долара), поряд із золотом, у якості діючого фактору, що забезпечує в певній мірі стабільність валютної системи на основі фіксованого доларового паритету, вольної конверсії долара в золото.

2) Формування й використання особливого механізму ключових резервних валют (долар, англійський ф.ст., французький франк), який сприяв розв’язанню проблеми

міжнародних платежів, розширюючи обсяг і структуру міжнародних ліквідних коштів.

3) Формування інституціонально-правової системи, яка дисциплінувала «поведінку» економічних суб’єктів у валютній сфері на світових ринках.

Разом з тим, ця система має свої недоліки: по-перше, це все ще дорога система; по- друге, це все ще тверда, недостатньо гнучка валютна система; по-третє, це внутрішньо суперечлива система. Формально розпад цієї системи був зафіксований на нараді Тимчасового комітету МВФ у січні 1976р. на Ямайці, на якому були прийняті основні принципи нової світової валютної системи.

Система паперово-валютного стандарту. Сучасна світова валютна система базується на наступних принципах, що обумовлюють її специфічну особливість у порівнянні з попередніми системами: по-перше, вона грунтується не на золоті, а на обігу паперових і кредитних грошей, тому це система паперово-валютного стандарту; по-друге, у якості міжнародних розрахункових коштів, міжнародних ліквідних коштів, міжнародних грошей використовуються національні валюти; по-третє, одним з найважливіших принципів сучасної валютної системи є режим «плаваючих» валютних курсів.

Переваги сучасної валютної системи:

1) Це більш гнучка, більш «демократична» валютна система. Вона в більшій мері відповідає принципам відкритої ринкової економіки, принципам глобальної економіки.

2) Ліквідований дуалізм у валютній системі, коли всі валюти були прив’язані до золота й долару.

3) Національні держави одержують більшу свободу, самостійність у виробництві своєї кредитно-грошової політики.

Разом з тим, сучасна валютна система має свої недоліки, протиріччя: ця система характеризується нестійкістю, тому що позбавлена міцної стабільної основи (у якості якої раніше були золото, американський долар), стійкої осі, навколо якої обертається вся система; режим «плаваючих» валютних курсів породжує непередбачуваність на світових ринках, різке коливання експортних і імпортних цін, процентних ставок, штучні зміни конкурентоспроможності товарів різних країн на світових ринках; як внаслідок інфляція здобуває хронічний і загальний характер, міжнародні розрахунки відрізняються постійною незбалансованістю валюти.

Світовий валютний ринок. Характеризуючи валютні ринки, необхідно представити їх з функціонально-економічної, організаційної й суб’єктно-інстигуціональної точки зору.

З економічної точки зору валютні ринки {exchange markets) - це особлива сфера стійких економічних відносин із приводу здійснення операцій з іноземною валютою й

платіжними документами в іноземній валюті. З організаційної точки зору валютні ринки - це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземної валюти на основі попиту та пропозиції. Із субьектно - інституціональної точки зору валютний ринок являє собою сукупність банків, бірж, а також певних небанківських установ, що здійснюють валютні операції.

Що стосується світового валютного ринку як єдиної цілісної системи, то його основи були закладені в 60-і роки XX ст., тобто в умовах функціонування першої дійсно міжнародної валютної системи - Бреттон-Вудської.

Сучасний світовий валютний ринок характеризується наступними особливостями. По-перше, високий і зростаючий ступінь інтернаціоналізації й транснаціоналізації валютних операцій, тобто все більша частина валютних операцій здійснюється на міжнародному рівні. По-друге, світовий валютний ринок відрізняється глобальністю й безперервністю здійснення операцій, завдяки їх автоматизації, електронізації й телекомунікації. Насправді валютний ринок ні на хвилину не припиняє своєї діяльності протягом доби з понеділка до п’ятниці. Починаючи свою діяльність в Австралії. Нової Зеландії, поступово переносячи свої операції за годинним поясом на фінансові ринки Японії, Південно-Східної Азії, Європи, офшорні фінансові центри Атлантичного океану (Кайманові острови, Бермуди, Багами і т.д.) і завершуючи добові операції в США. По- третє, світовий валютний ринок - це типово саморегулювальний ринок. Основними атрибутами (проявами) саморегулювання є: конструктивна конкуренція; відносна свобода вибору й дії основних учасників ринку, власників валют, продавців і покупців; відсутність значних валютних обмежень на багатьох національних, регіональних і міжнародних валютних ринках. Разом з тим, можна стверджувати, що сучасний валютний ринок - це інституціонально регульований ринок. Основними проявами інституціонального регулювання є: формування й функціонування міждержавних (поряд з національними) валютних, кредитно-фінансових інститутів, організацій, угод, союзів, що діють на основі загальновизнаних економіко-правових норм, правил, принципів, статутів; усе зростаюча роль у регулюванні валютних ринків міжнародних банківських й інших кредитно- фінансових приватних інститутів, у першу чергу страхових компаній, і т.д.; створення й використання різних систем страхування, хеджирування валютних і кредитно-фінансових ризиків. По-четверте, техніка операцій на валютних ринках уніфікована, розрахунки здійснюються головним чином на кореспондентських рахунках, завдяки електронізації й телекомунікації валютної, фінансової системи. По-п’яте, сучасний валютний ринок за своєю функціональною роллю є центральною ланкою міжнародної фінансової системи. Про це свідчать не тільки обсяги, але й складна структура валютних операцій. По-шосте,

велика частина угод на сучасному валютному ринку припадає на спекулятивні й арбітражні операції. Це пояснюється тим, що: у більшості країн діє режим плаваючих валютних курсів, формування яких залежить від численних факторів і спрогнозувати їх динаміку досить важко; значно розширилося коло учасників (у т.ч. не тільки фінансових, але й нефінансових, промислових, особливо ТНК, що мають величезні валютні ресурси) валютних ринків і суттєво збільшилася кількість національних валют, реалізованих на цих ринках; спекулятивні й арбітражні операції приносять величезні прибутки їх учасникам, які у багато разів перевищують доходи від звичайних конверсійних і комерційних валютних справ; у комерційних банках і інших кредитно-фінансових інститутах зосереджена величезна й зростаюча сума валютних активів у вигляді депозитів до запитання як юридичних, так і фізичних осіб.

Величезні обсяги спекулятивних операцій і, що особливо важливо, висока питома вага їх у загальному обороті світового валютного ринку, визначають ще одну досить примітну особливість цього ринку, а саме: найбільш високий ступінь ризику в порівнянні з іншими світовими ринками.

Характеризуючи світовий валютний ринок, необхідно підкреслити, що він може успішно функціонувати тільки в загальній системі світових ринків - товарів, послуг, капіталу, робочої сили, технологій і т.д.. Місце й роль валютного ринку в єдиній системі ринків наочно проявляється в його функціях, серед яких необхідно виділити п'ять основних. Перша - обслуговуюча функція. Суть її полягає в тому, що світовий валютний ринок забезпечує валютно-кредитне, розрахунково-депозитне й конверсійне обслуговування світового обороту товарів, послуг, капіталів, зв’язуючи тим самим усі світові ринки в єдине ціле. Друга функція - курсоутворююча, тобто валютний ринок формує об’єктивні, ринкові ціни валют або валютні курси. Третя - регулююча функція, тобто світовий валютний ринок являє собою механізм для проведення валютної політики як на державному, так і на міждержавному рівні, включаючи політики валютних інтервенцій, тих або інших валютних обмежень, а також для диверсифікованості резервів валютного портфеля офіційних і приватних інститутів. Четверта функція полягає в тому, що валютний ринок надає можливість страхування валютних і кредитних ризиків. П 'ята функція зводиться до того, що валютний ринок формує специфічну систему, що забезпечує його учасникам одержання прибутків у вигляді курсової різниці - спекулятивної. З урахуванням цих функцій сучасний світовий валютний ринок являє собою сукупність конверсійних, розрахункових, страхових і спекулятивних операцій.