Кризові явища нециклічного характеру в економіці: структурні зміни і структурні кризи.
Процес зміни співвідношень між галузями і появи нових виробництв у національному господарстві одержав в економічній літературі назву трансформації структури економіки. Безупинна трансформація економічної структури часто супроводжується негативними конфліктними проявами - галузевими і структурними кризами.
Фактично галузева криза є елементом структурної кризи, тобто структурна криза являє собою сукупність галузевих криз.Трансформація економічної структури відбивається в структурних зрушеннях, іншими словами, у динаміці питомих ваг галузей у виробництві ВВП. Слід зазначити, що швидкість трансформації економіки США з 1929 по 1960 рр. складала 1,07 % у рік, а з 1939 по 1960 рр. трансформація економіки ФРН складала 1,6 % річних, і це відбувалося при Великій Депресії світової економіки і підготовці (мілітаризації) до Другої світової війни. Аналізуючи дані показники для економіки України, слід зазначити, що з 1985 по 1998 рр. швидкість трансформації дорівнює 4,4% у рік, що більш ніж у 2,5 рази перевищує аналогічний показник для розвитих країн. Таким чином, можна зробити висновок, що природне загасання структурної кризи в даний час не можливе і, отже, необхідна збалансована структурна державна політика.
У сучасній економічній літературі причинами структурних криз називають виникнення нових виробництв і швидкість процесу структурних трансформацій.
Як правило, головною причиною розглянутих криз, на думку відомого дослідника в даній області Н.Д. Кондратьева, є виникнення нових виробництв, ефективність яких на порядок перевищує аналогічний показник існуючих галузей.
Для періоду після промислової революції звичайно виділяються наступні цикли, обумовлені розвитком окремих галузей виробництва:
1 цикл (1803 до 1841-43 рр.) - розвиток текстильних фабрик, промислового використання кам'яного вугілля.
2 цикл (1844-51 до 1890-96 рр.) - розвиток вуглевидобутку і чорної металургії, залізничного будівництва, виникнення парового двигуна.
3 цикл (1891-96 до 1945-47 рр.) - розвиток важкого машинобудування, електроенергетики, неорганічної хімії, виробництва сталі й електричних двигунів.
4 цикл (1945-47 до 1981-83 рр.) - розвиток виробництва авто і інших машин, хімічної промисловості, нафтопереробки і двигунів внутрішнього згоряння, масового виробництва.
5 цикл (1981-83 до - 2018 рр. (прогноз)) - розвиток електроніки, робототехніки, обчислювальної, лазерної і телекомунікаційної техніки.
6 цикл (-2018 до - 2060 (прогноз)) - NBiC-конвергенція (конвергенція нано-, біо-, інформаційних і когнітивних технологій).
У сучасній економічній науці одержала широке поширення теорія технологічних укладів, російських економістів Д. С. Львова і С. Ю. Глазьева.
Технологічний уклад - це комплекс технологічних процесів, в межах якого здійснюється виробничий цикл, що охоплює видобування і отримання первинних ресурсів, усі стадії їх переробки і випуск кінцевого продукту відповідно до типу суспільного споживання.
Технологічний уклад має чітко виражену структуру, що визначає склад базисних і поліпшуючих інновацій та представляє науково-технічні напрямки на трьох рівнях: базові напрямки, що пронизують усі стосовні до даного укладу покоління техніки і технології; покоління виробничої техніки, що визначають конкурентоздатність засобів виробництва, джерел енергії, використовуваних технологій; покоління техніки, використовуваної в сфері платних і безкоштовних послуг і в особистому споживанні населення, а також в обороні і сфері управління.
Загальноприйнятим є виділення шести технологічних укладів, узагальнена характеристика яких представлена в табл. 23.1.
Таблиця 23.1
Характеристика технологічних укладів
| Номер укладу | Роки розвитку | Інфраструктура укладу | Характерні риси відповідного інноваційного циклу | Провідні галузі економіки |
| 1 | 1785-1835 | Зрошувальні канали, проїзні дороги | Промислова революція: фабричне виробництво текстилю | Сільське господарство, текстильна промисловість |
| 2 | 1830-1885 | Залізниці, світове судноплавство | Цикл пари і залізниць | Легка промисловість, суднобудування, паровозобудування та розвиток видобувних галузей |
| 3 | 1880-1935 | Електростанції, електричні розподільні мережі, телефон | Цикл електрики 1 стали | Хімічна промисловість, універсальне маншнобудування, паливно- енергетичний комплекс, електротехнічна промисловість |
| 4 | 1930-1985 | Швидкісні автодороги, трубопроводи, повітряні сполучення, аеропорти | Цикл авто і синтетичних матеріалів | Елекгроенергетиказаснована на використанні нафти, приладобудування, виробництво верстатів із ЧПУ, синтетичних матеріалів |
| 5 | 1980-2035 | Засоби телекомунікації, комп'ютерні мережі, Ііггернет, супутниковий зв'язок | Комп'ютерна революція | Атомна енергетика, мікроелектроніка, інформатика, біотехнологія, генна інженерія тварин, аерокосмічна промисловість |
| 6 | приблизно з 2030р | Транспортна революція, глобальні мультимедійні мережі | Інформаційна революція | Нетрадиційна і космічна енергетика, космічні технології, нанотехнології, генна інженерія тварин і людини, ІСУ |
Так чи інакше, виходячи з теорії довгих хвиль Н. Кондратьева, російські вчені детально досліджували зміст кожної хвилі - укладу і на основі широкого статистичного матеріалу довели зростаючу тенденцію зміни потенціалу країни в ході еволюції її технологічних укладів (рис.
23.4).
Рис. 23.2. Еволюція технологічних укладів
Кожен новий технологічний уклад істотно розширює межі кривої виробничих можливостей суспільства. Одночасно відбуваються істотні зміни в організації виробництва, що сприяють росту ефективності використання його основних факторів - праці і капіталу. Починаючи з четвертого укладу до числа цих факторів стали відносити технологічний прогрес. Оцінки закордонних учених показують, що його внесок в економічне зростання коливався на різних відрізках часу і з урахуванням особливостей методик досліджень від 20 до 80%.
Експертами визначено, що в технологічній структурі економіки України ще переважають відсталі низько технологічні третій і четвертий уклади. Найбільш розповсюдженим є четвертий уклад, питома вага якого складає приблизно 45%. Третій уклад хоча і не є домінуючим, все-таки залишається значним - 30%.
Питома вага п'ятого укладу, ключовим фактором якого виступають інформаційні технології, за різними оцінками, складає від 5 до 10%, а шостого, при якому домінують нано- і біотехнології, системи штучного інтелекту, глобальні інформаційні мережі й інтегровані високошвидкісні транспортні системи, комп'ютерне утворення, формування мережних бізнес-співтовариств у нас поки що практично не існує.
Слід визначити, що характерною рисою сучасного фінансово-економічної кризи є яскраво виражений стадіальний характер. Він визначається тим, що це перша криза нової інформаційної постіндустріальної епохи, до якого перейшли розвинуті країни. Це означає,
що сучасна криза обумовлена становленням і розвитком технологічного способу виробництва, перетворенням інформації й знань у якісно новий фактор економічного розвитку, посиленням процесів інтелектуалізації виробництва і праці.