Критерії ефективності суспільного виробництва.
Найважливішим якісним показником суспільного виробництва є його ефективність. Ефективність суспільного виробництва — складна й багатопланова категорія, її окремі
складові вимірюють за допомогою показників, які відіграють важливу роль в економічному аналізі.
їх можна розрахувати для національної економіки, окремих галузей, підприємств, факторів виробництва, також можна визначити ефективність зовні тттньо- економічної діяльності.Розрізняють соціальну та економічну ефективність.
Соціальна ефективність — це відповідність результатів господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтересам трудового колективу і окремої людини. Інтегруючим показником соціальної ефективності є обсяг виробництва за певний період часу, як правило, за рік.
Під економічною ефективністю розуміють співвідношення витрат і результатів виробництва. Економічна ефективність характеризує зв’язок між кількістю використаних у процесі виробництва ресурсів та отриманою в результаті кількістю продукту. Ефективність - це відношення здобутого результату до витрат.
У найзагальнішій формі ефективність суспільного виробництва виражають відношенням "результати : витрати". У масштабі народного господарства її вимірюють відношенням розмірів створеного протягом певного періоду національного доходу до витрат суспільної праці; у масштабах галузі, об'єднання, підприємства - відношенням величини чистої продукції до витрат суспільної праці у кожній з цих ланок народного господарства.
З метою порівняльної оцінки ефективності суспільного виробництва у різних країнах використовують показник виробництва національного доходу на душу населення, який характеризує рівень розвитку народного господарства у зіставленні з кількістю населення. Він найточніше визначає рівень продуктивності суспільної праці у певній країні, ступінь розвитку її продуктивних сил, ефективність типів і форм економічної власності та господарського механізму.
Ефективність суспільного виробництва в динамітіі означає ефективність суспільного відтворення. З її підвищенням зростають основні показники - продуктивність праці, фондовіддача і матеріаловіддача, поліпшується якість продукції.
Разом з тим на практиці можна спостерігати, що підвищення якості продукції може супроводжуватись застосуванням дорожчих матеріалів, тобто зменшенням фондовіддачі (або зростанням фондоємності).
Тому для всебічного вимірювання ефективності застосовують інтегруючий показник, який враховує різноспрямованість руху окремих показників:
П + М + у + Ф '
Де:
- Е - ефективність виробництва;
- Чп-чистий продукт з урахуванням його складу та якості;
- П -витрати живої праці;
- М - кількість затрачених матеріалів;
- Ф - витрати засобів праці (основних виробничих фондів);
- у - коефіцієнт приведення до єдиної розмірності, який дає змогу узагальнити витрати і вкладення.
Економічну ефективність розглядають як раціональне та ефективне використання сукупності всіх виробничих факторів (речові фактори виробництва, управління виробництвом тощо), що залежить передусім від їх оптимального розподілу Економічну ефективність слід зіставляти із соціально-економічною опіимальністю, яка передбачає проведення державою такої макроекономічної та соціальної політики (за допомогою оподаткування соціальних витрат, кредитно-грошової політики та ін.), яка не гальмуватиме стимули до праці, підприємницької діяльності тощо, але обмежуватиме намагання прожити лише за рахунок соціальних витрат держави.
Між економічною і соціальною ефективністю існує суперечність, яка є формою руху суперечності між виробництвом і споживанням. Для того, щоб ця суперечність сприяла соціально-економічному прогресу суспільства, необхідно уникати як зрівнялівки у розподілі матеріальних благ, так і надмірної нерівності, тобто досягати оптимуму. За його відсутності руйнуються стимули до праці, знижується ефективність суспільного виробництва, зростає прагнення змінити існуючий лад.
Економічна ефективність є конкретною формою прояву дії закону економії часу. За капіталістичного способу виробництва узагальнюючим показником економічної ефективності є норма прибутку. Для народних підприємств у розвинутих країнах Заходу головна мета - не максимізація прибутку, а максимізація чистого прибутку на одного зайнятого, що не виключає необхідності використання показника норми прибутку.
У західній економічній літературі набуло поширення поняття «парето-ефективність» (від імені італійського економіста В. Парето), згідно з яким економічна ефективність національної економіки - це такий її стан, за якого неможливо збільшити ступінь задоволення потреб хоча б однієї людини, якщо при цьому не погіршується становище інших членів суспільства.
Як вже йшлося, у масштабі народного господарства ефективність суспільного виробництва вимірюється відношенням розмірів створеного впродовж певного часу національного доходу до витрат суспільної праці; у масштабах галузі, об'єднання, підприємства - відношенням величини чистої продукції до витрат суспільної праці в кожній із цих ланок народного господарства. Водночас для розмежування результатів ефективності на мікроекономічному рівні виділяють категорію «виробнича ефективність».
Обчислюють виробництво продукції на душу населення за обсягом валового національного продукту, національного доходу, продукції промисловості, сільського господарства, наданих послуг тощо. Його розрахунок здійснюється діленням обсягів ВНП або національного доходу та інших макроекономічних величин на середньорічну кількість населення.
Із зростанням інтернаціоналізації технологічного способу виробництва все більшого значення набуває ефективність зовнішньоекономічної діяльності, що вимагає виокремлення в народногосподарській ефективності інтернаціонального аспекту, або категорії «інтернаціональна ефективність».
На практиці розраховують показники, що характеризують ефективність використання певних ресурсів виробництва.
Продуктивність праці - визначає ефективність використання робочої сили.
Її розраховують як співвідношення обсягів виробництва та кількості працюючих або відпрацьованого ними часу в днях чи годинах. Продуктивність праці можна розрахувати на мікроуровні та на макроуровні. При розрахунку на макрорівні обсяг валового внутрішнього продукту ділять на чисельність зайнятих в усіх галузях національного господарства.Зворотним показником (відносно продуктивності праці) є показник трудомісткості продукції. Трудомісткість відбиває кількість затраченої живої праці на виробництво одиниці продукції. Розраховується як відношення витрат живої праці до вартості обсягу виробництва.
Капіталовіддача характеризує ефективність використання засобів праці, вказуючи на кількість продукції, виготовленої завдяки використанню одиниці основних виробничих фондів (основного капіталу). Розраховується як відношення вартості виробленої продукції до вартості основних виробничих фондів.
Зворотним йому є показник капіталомісткості. Капіталомісткість показує кількість основного капіталу, що витрачають на виробництво одиниці продукції. Розраховується цей показник як відношення вартості основного капіталу до вартості виготовленої продукції.
Матеріаловіддача характеризує ефективність використання предметів праці і показує, скільки вироблено продукції з одиниці витрачених матеріальних ресурсів. Цей показник розраховується як відношення вартості виробленої продукції до вартості витрачених матеріальних ресурсів.
Зворотним йому є показник матеріалоємності. Матеріалоємність відбиває витрати сировини, матеріалів, палива на одиницю продукції. Розраховується як відношення витрат на предмети праці до вартості виробленої продукції.
Екологоефективність - ефективність природокористування господарюючого суб’єкта. Сучасна економічна наука і практика вважають, що , ефективним визнається лише таке виробництво, у якого достатньо великий еколого-економічний ефект.
Економічну ефективність не можна розглядати як раціональне використання якогось окремого фактора виробництва. Означені показники економічної ефективності виражають лише окремі характеристики результативності господарської діяльності.