Конкуренція, її сутність, види, методи та закони.
Поведінка на ринку тісно пов’язана з питанням конкуренції. Якщо покупці в міру сил і можливостей керуються власними потребами і вигодами, то поведінка продавців ( ддя спрощення будемо вважати їх і виробниками, тобто вони продають те, що самі виробляють) залежить величезною мірою від конкуренції.
Конкуренція (від лат. сопсигеге - стикаюся) - це боротьба між економічними суб'єктами (товаровиробниками, продавцями і споживачами) за найбільш вигідні умови виробництва, збуту і придбання товарів і послуг. Головне завдання конкуренції - завоювати ринок.
Конкуренція це об'єктивний економічний закон розвиненого товарного виробництва.
У боротьбі за споживача, за кращі умови виробництва і збуту продукції, конкуренція спонукає виробників знижувати витрати виробництва, покращувати якість товарів і послуг.
Таким чином, конкуренція сприяє розвитку продуктивних сил суспільства.
Умови появи конкуренції'.
- наявність на ринку декількох виробників і продавців однорідних видів товарів;
- свобода підприємців щодо вибору видів господарської діяльності.
Закон конкуренції діє в усіх сферах суспільного виробництва.
У сфері безпосереднього виробництва це'.
-боротьба між виробниками за найбільш вигідні умови виробництва, джерела сировини та інші ресурси;
- боротьба між виробниками та найманими працівниками за продовження робочого дня, за інтенсивність праці та інші умови при укладанні договорів;
- боротьба між самими працівниками за робочі місця, за частку в створеному продукті, яка визначається відповідними тарифними ставками, розрядами тощо).
У сфері обігу конкурентна боротьба здійснюється за найбільш вигідні умови збуту товарів, за умови купівлі-продажу робочої сили, за рівень цін на товари і послуги.
У сфері розподілу конкуренція відбувається за частку економічних суб'єктів у створеному продукті, в національному доході (з приводу його розподілу і перерозподілу), за додатковий продукт.
Активним учасником цього процесу стає держава.У сфері споживання конкурентна боротьба ведеться:
- між виробниками та споживачами за найбільш вигідні умови купівлі-продажу (що, власне, і зумовлює структуру та рівень споживання);
- між виробниками та споживачами, а також між різними категоріями споживачів за необхідну кількість товарів і послуг відповідної якості.
Сутність конкуренції найбільш повно проявляється в її функціях і наслідках. Розрізняють такі функції конкуренції:
- стимулювання науково-технічного прогресу, зростання продуктивності праці, підвищення якості продукції. Це позитивна функція, що забезпечує розвиток продуктивних сил;
- формування галузевої та міжгалузевої структури виробництва. У процесі конкуренції капітал шукає найбільш вигідні умови виробництва та продажу товарів і послуг, прямуючи в ті галузі і сфери, де виникає підвищений попит і таким чином забезпечує розвиток структурних процесів в економіці;
- посилення концентрації та централізації виробництва і капіталу. Позитивне наслідок цього процесу полягає у розвитку матеріальної бази виробництва, у розвитку
продуктивних сил. Однак є й негативні наслідки - розвиток процесу монополізації, зростання безробіття, руйнування дрібних товаровиробників;
- інтенсифікація праці, що веде до зростання безробіття. З одного боку, інтенсифікація праці - це і більш чітка його організація, що в принципі позитивно. Однак зростання безробіття негативно впливає на стан як зайнятих (посилюючи їх експлуатацію), так і безробітних, рівень життя яких знижується;
- масове банкрутство підприємств, особливо малих і середніх фірм, поглинання їх великими компаніями;
- подорожчання вартості товарів як внаслідок монополізації, так і через високі витрати на рекламу (часто гіпертрофовану).
Умовами перемоги в конкурентній боротьбі є:
- зниження витрат виробництва;
- поліпшення якості продукції;
- поліпшення умов продажу і після продажного обслуговування товарів,
вдосконалення маркетингової діяльності фірми;
- розвиток рекламної діяльності фірми.
Існують різні критерії, за якими розмежовуються види конкуренції.
За суб'єктами конкурентної боротьби поділяють конкуренцію між виробниками та споживачами (як однорідної продукції, так і різних видів продукції); між власниками капіталу і робочої сили; між власника капіталів; між власниками робочої сили; між монополіями; між монополіями і немонополізованому сектором економіки; всередині монополій.
У залежності від об'єктів, за які відбувається конкурентна боротьба, розрізняють конкуренцію за ресурси виробництва; за ринки збуту; за інформацію, за нові технології і «ноу-хау».
У залежності від ринкових форм розрізняють досконалу (чисту, або вільну) і недосконалу конкуренцію. Умовами досконалої конкуренції є: наявність великої кількості конкурентів-виробників, конкурентів-продавців і конкурентів-споживачів; вільний доступ до будь-якого виду діяльності і ресурсів. Недосконала конкуренція відбувається всередині монополізованого сектора, а також між монополіями і дрібними та середніми виробниками. Її характерними рисами є встановлення монопольних цін, розорення дрібних фірм і присвоєння монополіями монопольного прибутку та надприбутки.
У залежності від відповідності законам і етичним нормам розрізняють сумлінну й несумлінну конкуренцію. Сумлінна конкуренція передбачає використання внутріттгніх резервів і переваг фірми. Мова йде про вдосконалення технології, поліпшення якості товарів, використанні високопрофесійних фахівців, добре організованою правдивої реклами. Недобросовісна конкуренція заснована на помилковій інформації про якість та умови обслуговування товару, на використання товарного знака відомих фірм і т.п.
У залежності від цінових факторів розрізняють цінову і нецінову конкуренцію.
Цінова конкуренція заснована на можливе зниження цін на аналогічну продукцію і навіть продукцію кращої якості (що, в свою чергу, можливо на основі зниження витрат виробництва). Нецінова конкуренція припускає як поліпшення сервісних умов, та і використання реклами.
У залежності від сфери конкуренції розрізняють внутрішньогалузеву і міжгалузеву, міжрегіональну, міждержавну (міжнародну) конкуренцію. В цій ієрархії особливої уваги заслуговує внутрішньогалузева та міжгалузева конкуренція.
Внутрішньогалузева конкуренція - це конкуренція між виробниками, що діють в одній галузі. Результатом внутрішньогалузевої конкуренції є формування на основі індивідуальних витрат виробництва суспільної вартості та ринкової ціни однойменних товарів.
Міжгалузева конкуренція відбувається між виробниками, зайнятими в різних галузях.
Внаслідок різних умов виробництва рівновеликі капітали (витрати виробництва) приносять неоднаковий додатковий продукт (що виражається в неоднакових прибутках). У результаті відбувається перелив капіталу з менш прибуткових галузей у більш прибуткові.
Наслідком цього є скорочення пропозиції даного виду товарів, що веде до зростання цін, а, отже, і доходів. Шляхом переливу капіталів усереднюється норма прибутку на рівновеликі капітали. Отже, міжгалузева конкуренція веде до формування ціни виробництва (яка дорівнює сумі витрат і середнього прибулу на рівновеликі капітали).
Що стосується методів конкурентної боротьби, то вони різняться в залежності від видів конкуренції. При цьому всередині видів можливе використання однакових методів.
Методами конкурентної боротьби є різноманітність асортименту пропонованих товарів, поліпшення якості, функцій і властивостей продукції і зниження витрат (що веде до можливості зниження цін), поліпшення сервісного після продажного обслуговування товарів, поліпшення умов праці та оплати праці працівників, правдива реклама. Пі методи
(як цінові, так і нецінові) є методами сумлінної конкуренції. У цьому випадку більш високі доходи фірма одержує зовсім справедливо, на основі власних зусиль
Існують також недобросовісні методи конкуренції. Це, як уже говорилося, помилкова інформація, використання товарного знака відомих фірм, підкуп фахівців, промислове шпигунство і т.п.
Недобросовісна конкуренція - порушення як законодавчо встановлених правил конкуренції, так і неписаних правил. У багатьох країнах офіційно заборонений демпінг, таємну змову на торгах і створення таємних картелів, помилкова інформація та реклама та інші методи недобросовісної конкуренції.
В Україні існує закон Про захист від недобросовісної конкуренції. За ним, недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. В цьому ж законі детально описані всі незаконні методи конкуренції.
Конкуренція завжди переслідує певні цілі і механізми їх реалізації, тобто стратегію.
Стратегія конкуренції - це цілі і механізми перемоги в конкурентній боротьбі.
Стратегія конкуренції залежить від типу компанії. Існують чотири типи компаній і чотири види відповідних їм стратегій конкуренції.
Ї.Віолентні компанії. їхня стратегія спирається на силу гіганта, домінуючого на загальному ринку. Виробляючи великі обсяги продукції, вони витісняють конкурентів на основі «ефекту масштабу».
2. Патієнтні компанії. Патієнтна стратегія властива фірмам вузької спеціалізації, які виробляють продукцію для вузького кола споживачів. Переваги такої стратегії в тому, що продукція фірм-патієнтів незамінна для конкретної групи клієнтів. Патієнти контролюють певні сегменти ринку.
3. Коммутантні фірми і відповідно коммутантна стратегія це локальна стратегія, притаманна малим підприємствам, які використовують будь-які умови для бізнесу. Комутанти легко пристосовуються до мінливих умов і попиту, легко йдуть на кардинальну зміну сфери діяльності (чого не роблять інші - великі фірми).
4. Експлерентна (піонерна) фірма пов'язана з створенням нових або з радикальною зміною старих сегментів ринку. Її стратегія - отримання величезних прибутків. Характерною рисою такої стратегії є величезний ризик, Слід зауважити, що даний тип стратегії забезпечує успіх лише 15-ти фірм з 100. Інші 85 терплять крах!
10.3.