<<
>>

Грошовий капітал і позичковий відсоток.

У процесі кругообігу промислового капіталу відокремлюється не лише торговельний, але й грошовий капітал, який поступово перетворюється на специфічну форму капіталу - позичковий капітал.

Попередником позичкового капіталу був лихварський капітал. Як самостійна форма капіталу у докапіталістичних експлуататорських формаціях він функціонував у сфері обігу

і шляхом встановлення надмірних відсоткових ставок привласнював значну частину необхідного та додаткового продукту

Лихварський капітал у формі процента вилучав не тільки додатковий, але й частину необхідного продукту.

Водночас у процесі перетворення грошової суми на позичковий капітал вона набуває форми специфічного капіталістичного товару Ця специфіка стосується двох сторін товару Так, у формі позичкового капіталу гроші отримують, передусім, особливу споживну вартість (або додаткову споживну вартість), оскільки за їх допомогою можна отримати прибуток. Внаслідок цього суспільною формою таких грошей є те, що вони набувають особливої вартості, а отже, стають товаром, який може бути проданий однією особою (юридичною або фізичною) іншій. Гроші у цьому випадку продаються як потенційний капітал, причому за умов капіталізму вони стають капіталом і для кредитора, і ддя позичальника. Оскільки це товар особливого роду, то специфіка його продажу полягає у передачі однією особою іншій на певній строк за умови повернення повної суми з прибутком, що дозволяє не тільки зберегти цю вартість, а й збільшити її. У цьому випадку чітко видно процес наповнення категорії «гроші» сутттєво новим соціально-економічним змістом, який діалектично заперечує попередній, тобто підпорядковує грошам як капіталу попередні функції грошей.

Позичковий капітал формується з тимчасово вільних коштів, які утворюються у процесі обороту продуктивного та торгового капіталу, із заощаджень населення та інших джерел. Коли функціонуючий капіталіст віддає тимчасово вивільнені кошти позичковому капіталісту, відбувається відокремлення капіталу-функції від капіталу-власності.

Посередниками між ними стають банки, які накопичують значні грошові капітали і надають їх у кредит підприємцям, державі, фермерам тощо.

Виникнення позичкового капіталу пов'язане з особливостями процесу відтворення. Джерелами грошового (позичкового) капіталу є наступні:

- амортизаційні відрахування, що обумовлене характером обороту основного капіталу. Після продажу товарів зношена частина основного капіталу осідає у вигляді амортизаційного фонду доти, поки не настане строк відновлення основного капіталу;

- вільна частина обігових коштів у грошовій формі, що обумовлене характером обороту деякої частини обігового капіталу: між продажем товарів і покупкою сировини й матеріалів звичайно проходить якийсь час. Тимчасово вільні кошти можна віддати в позичку;

- частина змінного капіталу (на виплату заробітної плати) також тимчасово вивільняється, оскільки заробітну плату не виплачують щодня, а виплачують у певний термін;

- частина доданої вартості також може бути тимчасово не використовувана доти, поки не нагромадиться певна сума грошей для розширення виробництва;

- капітали пенсійних фондів, які знаходяться у довірчому управлінні банків, страхових компаній та інших кредитних інститутів.

Крім перерахованих джерел формування позичкового капіталу, такими є й тимчасово вільні кошти державного бюджету, кошти багатих людей (рантьє), а також кошти населення.

Централізація банками тимчасово вільних грошових коштів фізичних і юридичних осіб та їх перетворення на позичковий капітал здійснюється на ринку позичкових капіталів. Засобами його функціонування є векселі, цінні папери, депозитні сертифікати, банківські акцепти. Двома складовими цього ринку є грошовий ринок (короткострокові кредити до 1 року, що обслуговують рух оборотного капіталу) і власне ринок капіталів (сереньо- і довгострокові кредити, що обслуговують рух основного капіталу). Залежно від територіальної розповсюдженосіі ринку позичкового капіталу розрізняють національний, міжнародний і світовий ринки.

Отже, у підприємців і громадян країни завжди є об'єктивні умови для вивільнення частини коштів. Якщо вони будуть лежати «мертвим тягарем», доходу не принесуть. А якщо віддати їх у позичку, то вони виступають матеріальною базою кредитних відносин і джерелом доходу.

Грошовий (позичковий) капітал відрізняється від промислового капіталу.

1. Позичковий капітал - це капітал-власність на відміну від промислового капіталу, який виступає як капітал-функція. Позичковий капітал переходить у тимчасове користування позичальника (залишаючись власністю його власника) і після тимчасового його функціонування повертається до власника.

2. Позичковий капітал має особливу форму руху: Г - Г1, у той час як торговельний капітал обертається по формулі по формулі Г - Т - Г1, а промисловий капітал - по формулі Г-Т-.-.П.-.-Т^Г1.

3. Відчуження грошового капіталу відбувається у формі позички на певний час, при цьому власник грошей не змінюється, а відчуження капіталу-товару відбувається назавжди після акту купівлі-продажу зі зміною власника.

4. Власник позичкового капіталу не приймає особистої участі в управлінні виробництвом.

5. Позичковий капітал є самою фетишистською формою капіталу. При русі грошей по формулі Г - Г1 створюється видимість самозростання вартості. У дійсності ж приріст вартості відбувається литтте тому, що в руках позичальника гроші перетворюються у функціонуючий капітал і тому беруть участь у створенні нової вартості.

Необхідно підкреслити некоректність визначення грошового (позичкового) капіталу як товару. Помилково вважати, що власник позичкового капіталу продає позичковий капітал, тобто гроші як товар. По-перше, у такому випадку він би не повертався до власника. А по-друге, позичковий відсоток не може виступати грошовим вираженням вартості позичкового капіталу, оскільки позичковий капітал вже виражений у грошовій формі.

Більш обґрунтованим є висновок про те, що власник грошового капіталу робить послугу позичальнику, коли віддає цей капітал на певних умовах.

Залишається з'ясувати, яка ціна цієї послуги, тобто який механізм створення та як визначається величина позичкового відсотка.

Відомо, що послуга є товаром. Як будь-який товар, послуга має споживну вартість і вартість. Споживна вартість послуги власника грошового капіталу полягає в тому, що ця послуга здатна принести прибуток. Тобто, купуючи послугу грошового капіталу, підприємець повинен оплатити вартість цієї послуги. А вона визначається витратами на відтворення грошового капіталу.

Отримавши гроші в борг, підприємець запускає їх в оборот. Позичковий капітал на певний час стає функціонуючим і приносить позичальнику прибуток. Цей прибуток ділиться на дві частини:

1) підприємницький дохід функціонуючого (промислового або торговельного) позичальника;

2) позичковий відсоток власника грошового капіталу.

Очевидно, що позичковий відсоток формуюється відповідно до закону середньої норми прибутку на рівновеликі капітали. Власник грошового капіталу одержує свою частку у вигляді позичкового відсотка, яка прямо пропорційна частці позичкового капіталу в загальній масі авансованого функціонуючого капіталу.

Отже, можна зробити висновок: позичковий капітал — це тимчасово вільний грошовий капітал, що віддається його власником позичальнику в тимчасове користування на умовах терміновості, платності й зворотності, що й приносить дохід у вигляді позичкового відсотка на основі участі в кругообігу функціонуючого капіталу, айу такий спосіб —у створенні нової вартості.

Позичковий відсоток — це ціна послуги власника позичкового капіталу, а не ціна грошей, як часто представляється в економічній літературі.

В сучасних умовах суб'єктами господарювання є промислово-фінансові групи, у структурі яких не тільки багатогалузеві виробничі об'єкти, але і великі банки. У свою чергу, великі банки, як правило, організують виробничу діяльність. Такі господарюючі суб'єкти виступають одночасно й власниками функціонуючого капіталу, і власниками грошового капіталу, тобто вони отримують прибуток на весь капітал, який включено в оборот. Проте, цей прибуток також ділиться на дві частини - позичковий відсоток і підприємницький дохід. Та ж частина капіталу, яка тимчасово вільна, може бути авансована не у власне виробництво, а віддана в позичку. Вона приносить позичковий відсоток.

Особливістю позичкового відсотка є те, що в часи кризи, норма відсотка може сильно підскочити, у той час як норма прибутку суттєво падає. Це пояснюється тим, що в період кризи виробництво зупиняється, вироблені товари реалізуються слабо, гроші, навпаки, стають досить необхідними (наприклад, для виконання раніше взятих боргових зобов'язань), попит на них зростає, а, отже, зростає й норма позичкового відсотка. У цьому випадку активізується фактор попиту та пропозиції.

Розмір збільшення або зменшення позичкового процента вимірюється нормою процента.

Норма процента - це відношення суми річного доходу, який отримує позичковий підприємець до суми капіталу, що віддається в позику. Розрахунок норми процента ведеться за формулою:

Нп=У% / Кп

Нп - норма процента; £% - сума річного доходу, отриманого на позичковий капітал; Кп - сума позичкового капіталу.

Норма процента в кожний даний момент визначається пропозицією позичкового капіталу й попитом на нього. Найбільш низькою вона буває тоді, коли пропозиція позичкового капіталу зростає, а попит на нього падає і навпаки. У свою чергу попит на грошовий капітал залежить від фази економічного циклу. Найвищого рівня процент досягає в період кризи, коли різко зростає попит на грошовий капітал. Зокрема в Україні у 1993-1994 рр. (тобто в розпал економічної кризи) ставка процента сягала 1000%, а в 2008- 2009 рр. - біля 70-150%. Правда, такий рівень процентної ставки був зумовлений ще й високим рівнем інфляції в обидва періода.

Необхідно відзначити, що рух ставки процента в середині економічного циклу не збігається з рухом норми прибутку. Найвища ставка процента, (і це підтверджено досвідом проходження економічної кризи в Україні в 1991-1997, 2008-2009 рр.) досягається в період кризи, тобто тоді, коли найбільше падає норма прибутку. Пояснюється це тим, що в цей період промислові підприємці, прагнучи оновити основний капітал, щоб швидше вийти з економічної кризи, посилюють попит на грошовий капітал. Власники ж грошей (комерційні банки) не пропускають можливості «набити собі гаманці».

Оскільки на йваж ливі ттгим джерелом позичкового процента є частина створеного у безпосередньому виробництві прибутку, то норма процента тісно пов’язана з нормою прибутку. Поділ прибутку між функціонуючими і грошовими капіталістами залежить у даному випадку від конкуренції на ринку позичкових капіталів, від обсягів грошового капіталу, від економічної кон’юнктури (зокрема, фази промислового циклу), від співвідношення попиту і пропозиції на грошовий капітал. На норму процента також впливають товарно-грошова збалансованість виробництва, співвідношення між внутрішнім і зовнішнім боргом держави, темпи інфляції, сезонність умов виробництва та реалізації продукції та ін.

Залежно від норми позичкового процента ухвалюються рішення щодо інвестування капіталу у довгострокові або короткострокові проекти, вкладень у цінні папери та інші цілі, отже, робиться вибір між різними варіантами застосування грошового капіталу, зіставляється цінність теперішніх і майбутніх благ. У випадку, коли підприємець вирішує вкласти позичені кошти у довгостроковий проект, він значною мірою ризикує (внаслідок можливого знецінення коштів у процесі інфляції та ін.). Тому чинник ризику впливає на величину позичкового процента, але не є його єдиним визначальним чинником, як про це стверджує багато західних економістів.

Розрізняють ринкову та середню норму позичкового процента. Ринкова норма позичкового процента встановлюється у певний період промислового циклу (кризи, депресії, пожвавлення і піднесення) залежно від попиту та пропозиції на позичковий капітал та інші чинники. Середня норма позичкового процента встановлюється на весь період промислового циклу і відображає довгострокову динаміку процента.

Основними функціями позичкового процента є розподільча функція і функція збереження.

Розподільча функція пов’язана з розподілом прибутку, отриманого позичальником із використанням позичкового капіталу на процент і підприємницький дохід. Пропорція такого розподілу визначається, насамперед, середньою нормою прибутку і середньою

нормою позичкового процента. Крім того, на неї впливає цілий ряд чинників, що визначають рух норми позичкового процента.

Розподільча функція процента охоплює, певною мірою, також сферу світового капіталістичного господарства. Так, у 1980 р. адміністрація Р.Рейгана шляхом підвищення процентної ставки до 21,5% викликала притік капіталу з інших країн у сумі понад 150 млрд. дол.

Функція збереження позичкового капіталу передбачає повернення від позичальника до кредитора таких сум, які є не меншими від наданих кредитором у тимчасове користування позичальнику. Виконання цієї функції є надзвичайно важливою за умов інфляції та гіперінфляції, оскільки при поверненні кредиту в такому ж обсязі його сума за своєю реальною вартістю (внаслідок інфляційного знецінення) стає меншою від тієї, що була надана на момент надання. Внаслідок цього інфляція породжує небезпеку втрат певних сум грошового капіталу або процентний ризик.

19.2.

<< | >>
Источник: Дмитриченко Л.І.. Політична економія. Підручник / Наук, редактор Л. І. Дмитриченко. - Донецьк: ТОВ «Східний видавничий дім»,2012. - 712 с.. 2012

Еще по теме Грошовий капітал і позичковий відсоток.:

- Антимонопольное право - Бюджетна система України - Бюджетная система РФ - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инвестиции - Инновации - Инфляция - Информатика для экономистов - История экономики - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Логистика - Макроэкономика - Математические методы в экономике - Международная экономика - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоги и налогообложение - Организация производства - Основы экономики - Отраслевая экономика - Политическая экономия - Региональная экономика России - Стандартизация и управление качеством продукции - Страховая деятельность - Теория управления экономическими системами - Товароведение - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Эконометрика - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятий - Экономика природопользования - Экономика регионов - Экономика труда - Экономическая география - Экономическая история - Экономическая статистика - Экономическая теория - Экономический анализ -