Господарський механізм.
Незалежно від того, на якому етапі розвитку знаходиться суспільство, суспільний спосіб виробництва обумовлений єдністю продуктивних сил і виробничих відносин. Ця єдність формує господарський механізм суспільства.
Зауважимо, що поняття «господарський механізм» увійшло в економічну науку лише з кінця 60-х років XX ст. До сьогодні сформувалась теорія господарського механізму, під якою розуміють конкретні форми організації суспільного виробництва, сукупність організаційно-економічних і юридичних форм зв’язку су’єктів господарювання. Можна говорити, що господарський механізм - це система форм, методів, важелів та інститутів використання економічних законів. Цей механізм сприяє з’ясуванню
суперечностей суспільного виробництва, реалізації власності, розвитку особистості й узгодженню інтересів окремої людини з інтересами колективу й суспільства. Найважливішими елементами господарського механізму є організація й стимули виробництва. Кожному рівню розвитку суспільного виробництва відповідає певний господарський механізм.
Тривалий час ядром господарського механізму був ринок. І хоча, як відомо, протягом усієї історії економіка «жила» у тісному симбіозі з державою, все-таки в системі господарського механізму передували ринкові фактори її розвитку І не тому, що держава сама по собі не прагнула впливати на економіку й відступала перед ринком, а тому, що економічні закони були недостатньо досконалими, щоб повною мірою використовуватися в практиці державного регулювання. Саме тому ринкову конкуренцію слід розуміти як об'єктивно обумовлену (недостатнім рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин і, отже, недостатнім рівнем знання законів їхнього розвитку) перевагу ринкових звя’зків над державно регульованими зв'язками. Більш правильно говорити не про дві форми регулювання економіки - ринкову й державну, - а про державну, яка більшою або меншою мірою базується на законах ринку
Як відомо, декілька століть виробництво розвивалось на основі дрібної й середньої індивідуальної приватної власності. За цих умов чільним регулятором господарських зв’язків була так звана «невидима рука ринку» - закон попиту й пропозиції та закон конкуренції.
Частка кожного виробника на ринку була настільки незначною, що ніхто з них не міг впливати на ринкову кон’юнктуру. Господарський механізм, що відповідає такому рівню розвитку продуктивних сил, можна умовно назвати ринково-конкурентним. Оскільки в усіх країнах і сьогодні дрібний і середній бізнес становить більшість на ринку, то ринково-конкурентний господарський механізм не вичерпав себе. Він діє на рівні малого й середнього бізнесу, регулюючи підприємницьку діяльність.Диференціюючи виробників, ринково-конкурентний господарський механізм обумовив концентрацію й централізацію капіталу, внаслідок чого в останній третині XIX ст. сформувалися великі господарюючі суб’єкти - монополії. їхня поява суттєво вплинула на подальший розвиток господарського механізму. Як упорядковані формування, які охоплюють і міжнародні економічні зв’язки, монополії визначили господарський механізм приватномонополістичного регулювання економіки. У господарському механізмі ринкова конкуренція починає перетинатися з монополією. Монополія, як відомо, не усуваючи конкуренціїо, утруднює діяльність дрібних і середніх підприємців, спричиняючи порушення економічної й соціальної стабільності в державі. Це стає однією з найважливіших причин, яка зумовлює досить активне втручання держави в соціально-
економічні процеси. Активізували роль і функції держави в сучасному суспільстві й такі фактори, як поширення державної власності й поглиблення міжнародного розподілу праці.
Держава не усуває ринкові зв’язки, а навпаки, створюючи систему суспільних інститутів і законодавчу базу, сприяє зміцненню й нормальному функціонуванню ринкової економіки. Таке співвідношення держави й ринку склалося у 40-х роках XX ст. і в такий спосіб господарський механізм приватномонополістичного регулювання економіки трансформувався в господарський механізм державного регулювання.
20.3.