<<
>>

3.2.0сновні економічні фактори (ресурси) виробництва, їх взаємодія.

Процес виробництва передбачає взаємодію різноманітних факторів. В економіці до факторів виробництва відносять всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і нематеріальних благ.

Фактори є основною умовою здійснення виробництва, складовою виробничого потенціалу.

Слід зазначити, що поняття „фактори виробництва” значно вужче, аніж „ресурси виробництва”. Ресурси складають сукупність природних, трудових, соціальних сил, які можуть бути залучені до виробничого процесу.

Фактори виробництва - це реально використані у виробництві ресурси. Первинними факторами виробництва були праця і земля. Розвиток суспільства зумовив появу і інших факторів, які можна розглядати як результати праці.

В економічній науці існують різні підходи до визначення факторів та їх класифікації. Класична школа виділила три основні фактори - працю, капітал, землю, кожен з яких створює власникові певний вид доходу.

У марксистській теорії фактори виробництва поділяються на речові (засоби виробництва) та особисті (робоча сила). Такий поділ вказує на те, що не всі фактори створюють додану вартість і прибуток, а тільки особистий фактор - робоча сила.

Маржиналістська теорія доповнила традиційний для класичної школи набір факторів (праця, земля, капітал) ще одним - підприємницькими здібностями.

Сучасна економічна наука відстежує зростаючий вплив нових факторів - науки, інформації, екології, поява яких зумовлена розвитком суспільного виробництва, його постійним вдосконаленням.

Таким чином, до найголовніших факторів суспільного виробництва можна віднести: працю, землю, капітал, підприємницькі здібності, науку та інформацію, три з яких - праця, земля, капітал є системоутворюючими.

Рис.

3.3. Основні моменти праці

Вихідним моментом виробництва є праця - доцільна діяльність людини, спрямована на створення матеріальних та нематеріальних благ. Здатність людини до праці, сукупність її фізичних та інтелектуальних здібностей, називається робочою силою.

Працю можна розглядати як найбільш активний фактор виробництва. Без інтелектуальної та фізичної праці неможливо організувати процес виготовлення благ, скористатися перевагами найсучасніших технічних засобів. Тільки людська праця може поєднати і змусити працювати інші фактори виробництва, спрямувати їх на задоволення потреб суспільства.

Працю неможливо відокремити від її носія - робочої сили, тому підвищення рівня освіченості та кваліфікації працівника становить головну рушійну силу соціально- економічного прогресу людства.

Земля, як фактор виробництва ,об’єднує всі види природних ресурсів, всю сукупність природних явищ або об’єктів, які використовуються людьми для створення матеріальних та нематеріальних благ, забезпечення відтворення населення, підтримки умов існування людини, підвищення якості життя.

До природних ресурсів належать земля, водні та лісові ресурси, корисні копалини, повітряний простір, флора і фауна та інші природні багатства, що використовуються у суспільному виробництві. Особливостями окремих природних факторів є неможливість їх переміщення та штучного відтворення.

У процесі виробничої діяльності людина дедалі активніше використовує ресурси навколишнього середовища. Із зростанням обсягів виробництва і споживання суттєво збільшується й обсяг антропогенного навантаження, що призводить до екологічної деградації навколишнього середовища: скорочення лісних масивів, зменшення кількості і якості питної води, виникнення парникового ефекту, зникнення окремих біологічних видів, і, нарешті, загрожує існуванню людини як виду. Все це змушує брати до уваги можливу шкоду, яку завдає природі процес виробництва та ставить невідкладне завдання мінімізації його негативних екологічних наслідків.

Екологічний фактор виробництва можна визначити як систему спеціалізованих видів трудової діяльності та витрат, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів, охорону і відновлення навколишнього середовища. Екологічний фактор може суттєво вплинути на вартість кінцевої продукції, закономірності просторового розміщення світового господарства та якість трудових ресурсів.

Капітал - це сукупність усіх створених людьми технічних і матеріальних засобів виробництва, а також грошові нагромадження, які використовуються у виробництві товарів та послуг.

В економічній науці вирізняється декілька підходів до визначення змісту категорії „капітал”, причому домінуючими є речова (натуралістична) та грошова (монетаристська) концепції.

Натуралістична концепція розглядає капітал як сукупність засобів виробництва (машин, верстатів, обладнання, споруд, транспортних засобів, передавальних пристроїв) та готових товарів, призначених для продажу

З точки зору монетаристської концепції, капітал функціонує у вигляді грошових нагромаджень, які використовуються для придбання матеріально-речових елементів виробництва та наймання робочої сили.

Найґрунтовніше визначення сутності капіталу належить К.Марксу. На його думку, ані гроші, ані засоби виробництва самі по собі капіталом не є. Вони перетворюються у капітал тільки тоді, коли використовуються для присвоєння чужої, неоплаченої праці. За К Марксом капітал - це по-перше, система певних економічних відносини, по-друге, вартість, яка створює додану вартість.

Підприємницькі здібності - особливий унікальний, рідкісний різновид людських ресурсів, один з видів складної творчої праці, який полягає у здатності найбільш ефективно поєднувати та використовувати інші фактори виробництва. Під підприємницькою діяльністю розуміють самостійну ініціативну діяльність громадян і юридичних осіб, спрямовану на одержання прибутку, яка здійснюється на свій ризик і під майнову відповідальність. Підприємницькі здібності передбачають здатність до генерування нових ідей, вміння визначити мету розвитку, організувати роботу колективу.

Характерними рисами підприємців є воля, честолюбство, наполегливість, вміння зосередитися на головному. Підприємництво сприяє постійному розвитку і вдосконаленню виробництва, підвищенню його ефективності та оновленню.

За сучасних умов особливого значення серед факторів виробництва набуває наука - сфера дослідницької діяльності, спрямована на отримання нових знань про природу, суспільство і мислення. Наукові дослідження стимулюють розвиток суспільного виробництва, втілюючись у нові, досконаліші засоби праці, принципово нові продукти, сприяють відкриттю нових матеріалів, речовин, видів енергії, появі ефективніших методів організації виробництва та праці. Особливістю сучасної науки є можливість використання результатів наукових досліджень у всіх сферах господарства і життєдіяльності.

Наука у сучасному світі перетворюється на безпосередню продуктивну силу суспільства, органічно поєднуючись із виробництвом. Рівень розвитку науки, наукомістких галузей створює підгрунтя динамічного економічного розвитку, виступає як чинник формування центрів світового впливу, визначає межу між заможними та бі дними країнами.

Інформацію як фактор виробництва можна визначити з одного боку, як об’єкт, а з іншого боку як процес збирання, обробки та систематизації знань з метою їх подальшого використання у різних сферах життєдіяльності. Сучасний господарчий прогрес багато у чому визначається розвитком інформаційних технологій і пов’язаних із ними галузей промисловості. Про перетворення інформаційних технологій у безпосередню продуктивну силу свідчить формування глобального електронного середовища економічної діяльності, розповсюдження дистанційних трудових відносин (використовуючи персональний комп’ютер, робітник може працювати, не виходячи з дому), виникнення нових галузей, нових професій, бурхливий розвиток електронної комерції (продаж через Internet), прискорення розв’язання складних виробничих завдань.

Процес виробництва передбачає наявність трьох складових: того, хто буде виробляти (робоча сила), те, з чого будуть виробляти (предмет праці), те, за допомогою чого будуть виробляти (засоби праці).

До предметів праці відносять все, на що спрямована діяльність людини. Предметом праці може бути як речовина природи, так і результат попередньої праці (матеріали, сировина, напівфабрикати тощо).

Те, за допомогою чого людина діє на предмет праці або створює умови праці, називається засобами праці (верстати, робочі машини, інструменти, будівлі, виробничі приміщення, транспортні засоби і т. ін.).

Предмети праці у сукупності із засобами праці складають засоби виробництва.

У взаємодії із працею засоби виробництва утворюють продуктивні сили суспільства, які складають матеріальну основу економічної системи. Продуктивні сили - це сукупність засобів виробництва, працівників з їхніми фізичними і розумовими здібностями, науки, технологій, інформації, методів організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб людей. Продуктивні сили становлять матеріально-речовий зміст економічної системи і є найважливішим показником і критерієм досягнутого нею рівня науково-технічного прогресу і продуктивності суспільної праці.

З розвитком суспільства зростає кількість факторів виробництва і змінюються їхні якість та роль в економічній діяльності.

Засоби виробництва і люди, що приводять їх до дії, складають продуктивні сили суспільства.

Одночасно виробництво як суспільний процес передбачає взаємодію людей один з одними. Відносини між людьми, що виникають у процесі суспільного виробництва, називають виробничими відносинами.

Виробничі відносини становлять сукупність соціально-економічних та організаційно-економічних відносин.

Соціально-економічні відносини зумовлені формою власності на засоби виробництва, яка визначає у чиїх інтересах ведеться виробництво, як розподіляється виготовлений продукт. Саме відносини власності - з приводу привласнення-відчуження виробничих ресурсів та результатів людської діяльності - визначають характер решти суспільних відносин (політичних, правових, ідеологічних, національних, культурних, соціальних тощо).

Організаційно-економічні (або господарські, управлінські) відносини виникають з приводу організації виробництва (розподіл праці, кооперація, спеціалізація), управління підприємством та його підрозділами, господарювання на різних рівнях (фірма, галузь, регіон, держава).

Рис.3.3 Структура продуктивних сил

Усі фактори виробництва взаємопов’язані один із одним за допомогою технології. Технологія - це сукупність знань про способи та засоби проведення виробничих

процесів.

З розвитком суспільства зростає кількість факторів виробництва і змінюються їхні якість та роль в економічній діяльності. Суспільне виробництво має, таким чином, дві сторони:

• відношення людей до природи, яке проявляється у продуктивних силах;

• відносини людей у процесі виробництва, тобто виробничі відносини.

Рис. 3.4. Фактори виробництва

У ринковій економіці робоча сила, засоби виробництва перетворюються на об’єкт купівлі-продажу, тобто на капітал.

В економічній теорії категорія “капітал” посідає особливе місце і є однією з найскладніших її частин.

Капітал (від. лат capital - головний) це змістовна абстракція. В сучасній західній економічній науці капітал трактується як блага тривалого користування, створені людьми ддя виробництва інших товарів та послуг.

Вітчизняні економісти трактують капітал як економічний ресурс (фактор виробництва), що визначається як сукупність матеріальних і грошових засобів, використовуваних для виробництва товарів та послуг.

Економічна теорія розрізняє:

фізичний (технічний) капітал - сукупність матеріальних засобів, які використовуються в різних фазах виробництва та збільшують продуктивність людської праці (станки, будівлі, комп’ютери та ін.);

фінансовий (грошовий) капітал - сукупність грошових коштів у визначених

цінах;

юридичний капітал - сукупність прав розпорядження деякими цінностями, при цьому ці права дають їх власникові прибуток без використання праці;

людський капітал - це сформований у результаті інвестицій і накопичення людиною певний запас знань, навичок, здібностей, мотивацій, стан здоров’я, що реалізуючись у повсякденній діяльності людей забезпечують їм одержання вищого доходу.

Тому вкладення коштів у освіту науку, культуру - це інвестиції в людський капітал як головний двигун НТП.

Земля, як фактор виробництва, включає в себе землю, лісові й водні ресурси, родовища корисних копалин та інші природні багатства, що використовуються у виробничому процесі.

Підприємницькі здібності - специфічний, особливий фактор виробництва, що відображає діяльність підприємця стосовно поєднання та ефективного використання всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послуг.

Підприємництво - самостійна ініціативна діяльність громадян і юридичних осіб, спрямована на одержання прибутку, здійснювана на свій ризик і під майнову відповідальність.

Підприємець - людина, яка має здібності, що реалізуються в господарській діяльності. Відомий економіст і соціолог Йожеф Шумпетер вважав, що прибуток для підприємця лише символ успіху. Головне для нього вступити на незвіданий шлях, де закінчується звичний порядок.

<< | >>
Источник: Дмитриченко Л.І.. Політична економія. Підручник / Наук, редактор Л. І. Дмитриченко. - Донецьк: ТОВ «Східний видавничий дім»,2012. - 712 с.. 2012

Еще по теме 3.2.0сновні економічні фактори (ресурси) виробництва, їх взаємодія.:

- Антимонопольное право - Бюджетна система України - Бюджетная система РФ - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инвестиции - Инновации - Инфляция - Информатика для экономистов - История экономики - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Логистика - Макроэкономика - Математические методы в экономике - Международная экономика - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоги и налогообложение - Организация производства - Основы экономики - Отраслевая экономика - Политическая экономия - Региональная экономика России - Стандартизация и управление качеством продукции - Страховая деятельность - Теория управления экономическими системами - Товароведение - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Эконометрика - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятий - Экономика природопользования - Экономика регионов - Экономика труда - Экономическая география - Экономическая история - Экономическая статистика - Экономическая теория - Экономический анализ -