22.5 Використання національного доходу.
Внаслідок розподілу та перерозподілу доходу нації у всіх власників і працюючих, груп населення, сімей та індивідів, підприємств та установ утворюються кінцеві доходи, з використанням яких пов'язана заключна стадія руху національного доходу — його використання.
Дохід нації призначений для поточного споживання населенням та нагромадження. Останнє виступає необхідною умовою розширеного відтворення, характерного для сучасних економічних систем, у зв'язку з чим частка національного доходу систематично використовується для нарощування ресурсів і вдосконалення науково-технічного й організаційного досвіду суспільства. Тому показник “національний дохід, використаний на споживання та нагромадження, обчислюється за формулою:НД = ФС + ФН,
де ФС — фонд споживання населення, який у формі особистих доходів надходить працюючим та власникам економічних ресурсів, а також непрацездатним; ФН — фонд нагромадження, який у формі капіталовкладень (державних та ін.) використовується для розширення виробництва та соціальної інфраструктури.
Національний дохід, використаний на споживання та нагромадження не збігається з показником виробленого національного доходу. Використаний дохід нації зменшується на суму втрат. Він може зростати чи зменшуватись в залежності від сальдо зовнішньоекономічної діяльності.
Велика увага у макроекономічному аналізі приділяється співвідношенню споживання та нагромадження. З одного боку, фонд нагромадження, його обсяг і структура визначають темпи розширеного відтворення. З іншого боку, надмірне збільшення фонду нагромадження стримує зростання споживання, особистих доходів, у результаті чого підриває стимули до розширення виробництва та підвищення його ефективності. Отже залежність між фондом нагромадження та темпами зростання не прямо пропорційна.
Споживання представляє собою індивідуальне і спільне використання споживчих благ, направлене на задоволення матеріальних і духовних потреб людей.
У вартісній формі - це та сума грошей, яка витрачається населенням на придбання матеріальних благ і послуг. Споживання населення - один з головних компонентів, які визначають розвиток економіки. На споживчі витрати припадає від 2/3 до 3/4 валового внутрішнього продукту. Вони формують споживчу поведінку, яка є своєрідним індикатором циклічного розвитку економіки.Заощадження - це відстрочене споживання або та частина доходу, яка в нинішній час не споживається. Вони дорівнюють різниці між доходами і поточним споживанням.
Заощадження - це процес, пов’язаний із забезпеченням в майбутньому виробничих і споживчих потреб. Отже, заощадження - це економічний процес, пов’язаний з інвестуванням; частина доходу, що залишається невикористаною при витратах на поточні виробничі та споживчі потреби, накопичується.
Заощадження здійснюються як фірмами, так і домашніми господарствами. Фірми заощаджують для інвестування - на розширення виробництва і збільшення прибутку. Домашні господарства заощаджують з ряду причин, серед яких: мотиви забезпечення старості та передачі спадку дітям, накопичення коштів для купівлі землі, нерухомості та дорогих предметів тривалого користування.
Заощадження та інвестування здійснюються незалежно один від одного, різними економічними суб’ єктами і внаслідок різних причин. Заощадження є необхідною умовою розширеного відтворення всіх елементів економічної системи: технологічного способу виробництва (в єдності продуктивних сил і техніко-економічних відносин), відносин економічної власності та господарського механізму. Матеріальна основа такого відтворення — виробництво зростаючого обсягу матеріальних благ та послуг.
Розміри споживання та заощадження та їх співвідношення в Україні протягом останніх років можна простежити на рис. 22.2 та 22.3 [9]
( \
Використання наявного доходу (в млрд грн, у фактичних цінах)
■ Кінцеві споживчі
витрати
■ Валове заощадження
Рис.
22.2. Використання наявного доходу в Україні
Рис. 22.3. Співвідношення між інвестиціями і заощадженнями в Україні
Вагоме значення для збільшення величини національного доходу, прискорення соціально-економічного прогресу та розширеного відтворення економічної системи має оптимальне співвідношення між споживанням і заощадженням національного доходу З одного боку, надмірний обсяг фонду споживання не дає змоги здійснювати розширене відтворення, тобто будувати нові заводи, фабрики, електростанції, впроваджувати нову техніку і технологію, розвивати науку, освіту тощо, з іншого - надмірне нагромадження частки створеного національного доходу стримує споживання населення, зростання його особистих доходів.
Найважливішим елементом фонду нагромадження є саме виробниче нагромадження. Виробниче нагромадження використовується для будівництва нових заводів, електростанцій, залізниць, оснащення діючих підприємств новою технікою та ін., завдяки якому відтворюється в розширеному масштабі власність на засоби виробництва. Тому його норма — найвагоміша частка валового (сукупного) нагромадження, в структурі якого провідна роль належить амортизаційному фонду. Невиробниче нагромадження здійснюється для спорудження житлових будинків, закладів освіти, охорони здоров'я, культури, передбачає також виробництво додаткових предметів споживання для працівників, які будуть працювати у цій сфері, витрати на їх підготовку та перекваліфікацію.
Шляхи оптимізації фонду споживання та фонду нагромадження. Надзвичайно важливе значення для досягнення оптимальної норми нагромадження має зниження
матеріаломісткості, енергоємності, здійснення державою активної амортизаційної політики тощо.
Сучасним методом прискорення науково-технічного розвитку, оптимізації фонду нагромадження є широке використання лізингу - довготермінової оренди устаткування з правом майбутнього викупу.
На оптимізацію фонду споживання та фонду нагромадження істотно впливає процес інтенсифікації суспільного виробництва. Ще одним важливим фактором зміни у співвідношенні цих фондів є здійснення активної структурної політики. Для економіки України доречним є з'ясування економічної доцільності діяльності деяких базових галузей промисловості у теперішніх обсягах і обрання найперспективніших наукомістких та високотехнологічних галузей, сприяння підвищенню конкурентоздатно сті більшості галузей промисловості. Перспективними галузями в Україні можна вважати електроніку, машинобудування, чорну металургію, кораблебудування, трубопровідний транспорт; аерокосмічну сферу, сільське господарство, легку і харчову промисловість, охорону здоров'я, охорону навколишнього середовища. їх передусім варто фінансово підтримувати, забезпечувати ресурсами; вони мають користуватися податковими, кредитними пільгами тощо.
Для вдосконалення структури фонду споживання важливе значення має підвищення якості продукції, скорочення витрат на її зберігання та споживання, розширення її асортименту тощо. Розв'язати цю проблему за рахунок імпорту продовольчих та інших груп товарів неможливо, оскільки це гальмує національне виробництво, і Україна може повністю перетворитися на ринок збуту іноземних товарів. Важливим напрямом удосконалення фонду споживання в Україні може стати скорочення суспільних фондів споживання за рахунок окремих пільг, надмірно високих пенсій ддя державних службовців, видатків на утримання державного апарату тощо.
Зі створеного національного доходу певна частка спрямовується на потреби оборони країни. У свій час К. Маркс писав, що витрати на війну «у безпосередньо економічних відносинах це те ж саме, як якби нації кинули у воду частину свого капіталу» [ 10, с. 29].
Таким чином, національний дохід не може повністю використовуватися на особисте споживання. У цьому випадку суспільство не мало б джерел для нагромадження, розширення та розвитку виробництва. Тому частина національного доходу використовується як фонд нагромадження. Нагромадження повинне використовуватися для розвитку економіки й розширення матеріальної бази народного добробуту.
Само по собі зростання національного доходу ще не є показником зростання народного добробуту. Добробут окремих класів, груп населення, розміри їх річних доходів, отже, їхня
частка в національному доході країни, залежать не тільки від обсягу й темпів щорічного приросту національного доходу але й від того, за яким принципом він розподіляється та на які цілі використовується.