<<
>>

22.3 Розподіл національного доходу. Функціональний розподіл національного доходу.

Національний дохід у ринковій економіці розподіляється між власниками факторів виробництва відповідно до функцій, які виконує той чи інший фактор. Отже, заробітна плата виплачується за працю, рента і процент - за землю і капітал.

Проте ці фактори перебувають у чиїйсь власності, а прибутки належать власникам підприємств. Розподіл національного доходу між власниками факторів виробництва називають функціональним розподілом доходів.

Упродовж тривалого періоду у вітчизняній економічній науці панувала марксистська версія функціонального розподілу національного доходу. Відповідно до неї лише один фактор виробництва (праця) створює національний дохід. Усі інші фактори (земля і капітал) знаходяться у власності капіталістів-землевласників, які і привласнюють дохід, який створила праця. Марксистська версія розподілу національного доходу між факторами виробництва зумовлює такий висновок: якщо такі фактори виробництва, як земля і капітал, перебувають у приватній власності, то в суспільстві неминуче існує експлуатація. Тому в суспільстві має місце ідея одержавлення землі й капіталу, хоча вона нині має небагато прихильників серед економістів-теоретиків України [6, с. 140-141].

Більшість фахівців поділяє неокласичну теорію розподілу, за якою всі фактори виробництва створюють національний дохід і беруть участь у його привласненні. Розподіл національного доходу залежить від цін факторів виробництва. Ціна фактора — це сума,

яку платять за фактор виробництва (зарплата найманих працівників, рента земельних власників, відсоток за позичковий капітал тощо). Ціну фактора визначають пропозиція і попит на нього. У конкурентному середовищі національний дохід розподіляється між факторами виробництва відповідно до їх граничного продукту.

Наприкінці 1920-х американський економіст Пол Дуглас зауважив, що у довгостроковому періоді частка праці й капіталу в національному доході були практично стабільними.

Невдовзі математик Чарльз Кобб показав, що виробнича функція (У = АКа ■ Ь1_а) забезпечує сталі частки факторів виробництва в національному доході, якщо вони привласнюють граничні продукти. У цій функції а - стала, що коливається між нулем і одиницею та вимірює частку капіталу в доході; А - більший за нуль коефіцієнт, що характеризує продуктивність наявної технології. Функцію (Y = АКа ■ L1~a) називають функцією Кобба - Дугласа. Багато сучасних економістів вважає, що вона досить точно описує процеси виробництва й розподілу сукупного доходу в національній економіці країни. Таким чином, за неокласичною теорією розподілу, ціни факторів виробництва дорівнюють граничним продуктам цих факторів.

Функціональний розподіл національного доходу відбувається на ринках різних факторів виробництва — праці, засобів виробництва, природних ресурсів та інших і пов'язаний з цінами останніх, з механізмом ринкового саморегулювання. Так, якщо існує дефіцит робочої сили, представники найманої праці можуть вимагати більш високої заробітної плати, частка якої у національному доході у результаті її підвищення зростатиме. Якщо існує дефіцит засобів виробництва чи природних ресурсів, зростає ціна факторів виробництва, а разом з тим і частка доходів їх власників у національному доході. Отже, функціональний розподіл доходів характеризує розподіл доходів між власниками різних факторів виробництва.

Родинний розподіл національного доходу. Функціональний розподіл доходів широко використовується у статистиці. Проте економісти нині акцентують увагу на родинному розподілі національного доходу, тобто розподілі між окремими домогосподарствами. Це поняття характеризує розподіл національного доходу між різними домогосподарствами без посилання на джерело доходу та суспільні верства господарства. Такий розподіл доходів показує, як розподіляються доходи між різними індивідами та домашніми господарствами (сім'ями), незалежно від джерел і засобів їх одержання, а також, які доходи перебувають у розпорядженні відповідних домашніх господарств.

Доходи домогосподарств або особисті доходи - це сума грошових коштів і продуктів, отриманих або вироблених домогосподарствами за певний проміжок часу, як правило, за рік (рис. 22.1). Основними складовими грошових доходів є оплата праці,

доходи від підприємницької діяльності та власності (процент, дивіденди, рента та ін.) і соціальні трансферти (пенсії, стипендії, допомога у зв’язку з безробіттям і тд.) [7, с. 86].

+ Дохід від трудової діяльності (заробітна плата)

Дохід від підприємницької діяльності (прибуток)

+ Дохід від власності (рента, процент)
= Факторні доходи
+ Трансфертні виплати із суспільного сектору (держави)
= Валові доходи
- Податки та інші обов’язкові платежі
= Дохід кінцевого використання

Рис. 22.1. Процес формування доходів домашніх господарств [8, с. 40]

Населення в розвинутій економічній системі має декілька джерел отримання доходу. Натуральні доходи - це передусім продукція, вироблена домогосподарствами для

власного споживання.

Усі грошові доходи, отримані домогосподарствами, без урахування оподаткування і зміни цін, називають номінальними особистими доходами. Якщо з номінальних особистих доходів вирахувати особисті податки, отримаємо номінальні використовувані доходи.

Номінальні використовувані доходи - це та частина грошового доходу, якою домогосподарства остаточно володіють і можуть розпоряджатися на свій розсуд. Домогосподарства спрямовують свій дохід на споживання (С) і особисте заощадження (S):

ВД = С + S.

Для вимірювання динаміки купівельної спроможності доходів обчислюють реальні доходи.

Останні характеризують номінальні доходи з урахуванням зміни роздрібних цін і тарифів. Наприклад, реальні використовувані доходи дорівнюють відношенню номінальних використовуваних доходів до індексу споживчих цін.

Якщо розглядати розподіл національного доходу як сукупність відносин, що виникають з приводу розподілу новоствореної вартості між безпосередніми учасниками її виробництва — власниками факторів виробництва, то можна виділити основні та похідні доходи. На рівні господарських ланок, підприємств, об'єднань у зв'язку з розподілом національного доходу утворюються такі специфічні форми доходів, як заробітна платня, прибуток, процент; дивіденд, орендна плата, рента, у тому числі земельна. Пі доходи

називають основними, оскільки вони підкреслюють специфіку економічних суб'єктів, що одержують такі доходи, — їх безпосередню участь у створенні національного доходу Водночас ці доходи учасників виробництва можна назвати факторними, оскільки кожен з них пов'язаний з фактором виробництва, з його привласненням у певній економічній формі. Основні доходи виступають і як різні за формою особисті доходи. Основні доходи не залишаються повністю у розпорядженні суб'єктів виробництва, а у результаті перерозподілу частково трансформуються у похідні доходи. Похідні доходи у сучасних економічних системах реалізуються через виплати зі соціального страхування, стипендії, інші надходження з фінансових установ (проценти по вкладах, виграші по позиках, лотереях тощо).

Виділяють також первинні та вторинні доходи. На поверхні економічного життя національний доход і його розподіл приймають форми конкретних доходів власників і працівників підприємств матеріальної сфери та нематеріального виробництва щодо продовження створення вартості. Ці доходи відносяться до первинних. Вони представлені оплатою праці і прибутком, а також доходами населення від підсобного господарства та індивідуальної виробничої діяльності.

Первинний розподіл національного доходу - початок його руху і створення наступних видів доходів. Згідно погляду К.Маркса: «усі члени суспільства, що не приймають прямої участі у відтворенні, тобто непрацюючі в сфері матеріального виробництва або взагалі непрацюючі, можуть одержати свою частку річного товарного продукту... насамперед лише з рук тих класів, яким у першу чергу дістається продукт» [2, с.418].

Далі відбувається перерозподіл. Виникає ряд проміжних стадій і форм перерозподілу, спектр яких залежить від ступеня усуспільнення: централізації коштів у держбюджеті та перерозподілу з нього і через нього в позабюджетні фонди соціального захисту та тп. У тому числі перерозподільні процеси пов'язані з ринковими відносинами підприємств, домогосподарств, регіонів і держави, опосередкованими ринками ресурсів, споживчих товарів і послуг і функціонуванням уряду. У результаті формуються вторинні доходи підприємств, держави та домогосподарств і похідні від них. До вторинних доходів насамперед відносяться доходи працівників і прибуток власників підприємств нематеріальної сфери, доходи державного бюджету та позабюджетних фондів, трансфертні доходи населення, доходи громадян, фірм і уряду від власності у формі ренти й відсотку.

Якщо первинні доходи - початкова стадія розподілу національного доходу, то вторинні, що утворюються в результаті вторинного, третинного розподілу (перерозподілу) вносять зміни в його реалізацію. У підсумку, національний дохід у процесі свого руху приймає різні форми конкретних доходів, які тісно пов'язані з їхнім створенням і функціонуванням.

Таке переплетення процесів перерозподілу сприяє, з одного боку, єдності й комплектності суспільного відтворення, з іншого боку - виникненню труднощів і суперечностей.

Оскільки сутність обміну, розподілу й перерозподілу полягає в передачі товарів, послуг і грошей від одного власника або агента власника до іншого, то важливою характеристикою природи кожної розподільної та перерозподільної форми є напрямок цього переходу: від кого кому передається власність або розпорядження нею, хто є «направителем» і хто «одержувачем», тобто хто суб'єкти цих процесів і яка суть останніх.

22.4.

<< | >>
Источник: Дмитриченко Л.І.. Політична економія. Підручник / Наук, редактор Л. І. Дмитриченко. - Донецьк: ТОВ «Східний видавничий дім»,2012. - 712 с.. 2012

Еще по теме 22.3 Розподіл національного доходу. Функціональний розподіл національного доходу.:

- Антимонопольное право - Бюджетна система України - Бюджетная система РФ - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инвестиции - Инновации - Инфляция - Информатика для экономистов - История экономики - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Логистика - Макроэкономика - Математические методы в экономике - Международная экономика - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоги и налогообложение - Организация производства - Основы экономики - Отраслевая экономика - Политическая экономия - Региональная экономика России - Стандартизация и управление качеством продукции - Страховая деятельность - Теория управления экономическими системами - Товароведение - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Эконометрика - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятий - Экономика природопользования - Экономика регионов - Экономика труда - Экономическая география - Экономическая история - Экономическая статистика - Экономическая теория - Экономический анализ -