Задать вопрос юристу

18.4 . Форми торгівлі і їх розвиток у сучасних умовах.

Існують дві основні форми підприємництва в торгівлі'.

1) оптова торгівля, тобто збут товарів великими партіями одними підприємцями іншим;

2) роздрібна торгівля, коли товари продаються безпосередньо населенню.

При оптовій торгівлі продані товари, переходячи від одного підприємця до іншого, не залишають каналів обігу. У результаті роздрібної торгівлі товари виходять зі сфери обігу й надходять у сферу споживання.

Оптова торгівля здійснюється переважно через товарні біржі. Біржа - це оптовий ринок, на якому торгують товарами по зразках і стандартам (не наявними в цей момент), у яких фіксуються необхідні ознаки (якість, сортність). Тому об'єктами біржової торгівлі є товари, які не мають індивідуальних особливостей і повністю можуть замінятися іншими

товарами того ж роду, наприклад, пшениця, цукор, вугілля і т.п.

Із самого початку товарна біржа формувалася як організація, яка торгує реальним товаром. На таких біржах забезпечується вільний доступ до біржових операцій клієнтів- продавців і замовників-покупців. Це ідеальний варіант відкритої біржі, тому що він не зобов’язує контрагентів користуватися послугами посередників. З ускладненням виробництва й взаємозв'язків між учасниками торгівлі з'являється необхідність у залученні спеціалізованих торговельних агентів, які виділяються із середовища самих клієнтів- замовників або набираються ззовні. Цей етап характеризується створенням відкритої біржі змішаного типу, де поряд із самими продавцями й покупцями функціонує дві групи посередників: брокери, які працюють від імені й за рахунок клієнта, і дилери, які здійснюють операції від свого імені за власний рахунок. Поява посередників- професіоналів дозволяє не тільки прискорити оборот товарної маси, але й мобілізувати необхідний для укладання угод з відстроченим платежем капітал.

В 70-х рр. XX сторіччя біржова торгівля перейшла на якісно новий рівень: об'єктом біржових угод (а відповідно, і ціноутворення) стала ще не вироблена продукція. І це стало можливим, тому що в цьому випадку стандартизуються самі контракти, а не товарні партії, які підлягають реалізації по контрактах, як це було раніше. У результаті виникла «паперова» товарна біржа, де об'єктом купівлі-продажу виступає не реальний товар, а лише документи на нього. Таким чином, еволюція біржових операцій привела до виникнення не ціноутворюючих, але й цінострахуючих і цінопрогнозуючих бірж.

Контрактна система забезпечила практично повний відрив ціни від самого товару й можливість її виявлення до початку виробництва продукції. А це, в підсумку, означає безтоварне хеджування, тобто страхування ціни будь-яких об'єктів торгівлі, у тому числі й таких, які раніше не котирувалися на традиційних товарних біржах. Зокрема, номенклатура розширюється до операцій по стабілізації курсу валют, процентних ставок по облігаціях і дивідендів по акціях. Формується універсальна торговельна термінова біржа. Така біржа виконує роль гаранта діяльності валютної й фондової біржі. Створюється новий тип інтегрального організованого ринку, який найближчим часом стане переважаючим.

Хоча біржа є формою оптової торгівлі, ототожнювати її з оптовим ринком інших позабіржових товарів не можна. Біржова торгівля має певні особливості:

1. Біржові товари - це, по-перше, товари масові, легкозамінні, що піддаються стандартизації. По-друге, це товари, які фізично відсутні на ринку. Така організація дає можливість укладати угоди про біржовий товар без додаткової інформації про технічні дані товару й без його візуального огляду.

2. На біржі, на відміну від вільного ринку, існує сувора організація. Порядок і умови біржових спорів чітко регламентовані. Дотримання учасниками біржі положень регламенту обов'язково. Винні в порушенні регламенту підлягають штрафним санкціям аж до виключення з членів біржі.

3. На біржі застосовуються офіційно встановлені котировки. Котировка являє собою єдину ціну, яка встановлюється на біржі для кожного товару кожного біржового дня й визначається: а) по укладених угодах; б) на основі ринкової кон'юнктури, співвідношення ціни покупців і продавців.

Операції на біржі здійснюються у вигляді угод, які укладають між собою їх учасники (покупці або їх представники, дилери, продавці). В основному на товарних біржах у світі укладаються два типи угод: а) договор на наявний (реальний) товар; б) термінові (ф'ючерсні) угоди.

Угоди на реальний товар завершуються переходом товару від продавця до покупця. Це означає, що продавець, який продав товар на біржі, зобов'язаний мати його в наявності й доставити покупцеві в обумовлений контрактом строк. Залежно від строку поставки угоди на реальний товар поділяються на угоди з негайною його поставкою й угоди з поставкою його в майбутньому (форвардні угоди). Форвардний контракт носить індивідуальний характер, тобто в ньому кількість, якість продукції, час і місце її поставки встановлюються в процесі укладання кожної угоди.

Ф'ючерсні (строкові) угоди передбачають передачу товару з оплатою грошової суми через відповідний строк за ціною, вказаною в контракті. При укладенні ф'ючерсного контракту узгоджуються лише дві основні умови: ціна й термін поставки. Інші умови є стандартними й визначаються біржовими правилами. Ф'ючерсний контракт - це специфічний біржовий товар. Він передбачає купівлю права на партію товару за ціною, що склалася на момент здійснення угоди, при умові, що сам товар відвантажується продавцем після перетворення ф'ючерсної угоди в угоду з реальним товаром. Ф'ючерсні контракти можна перепродавати за поточною ринковою ціною, що склалася на конкретній товарній біржі. Здійснюються вони, в основному, не для придбання майнової власності на той чи інший вид реального біржового товару, а з метою страхування (хеджування) угод з наявним товаром від цінового ризику або отримання різниці від зміни цін при перепродажу чи ліквідації угоди.

В сучасних умовах ф'ючерсні угоди стали основним видом угод на товарних біржах світу. Так, їх питома вага у загальному обсязі біржових оперцій сягає 96 - 99%. З 60 зарубіжних товарних бірж лише 3-4 здійснюють торгівлю реальним товаром.

Українські товарні біржі знаходяться на стадії становлення. Тому на них
переважають угоди на поставку реальних цінностей. Щоб перейти до торгівлі ф'ючерсними цінностями, необхідно створити певні передумови для таких операцій, а саме:

1. Забезпечення однорідності товару, який може реалізуватися через ф'ючерси. Велика номенклатура на вітчизняних товарних біржах (більше ніж 3 тис. назв на одних торгах) зменшує довіру до ф'ючерса. На всіх біржах світу одночасно продається не більше 330 видів товарів.

2. Досягнення стійких якісних характеристик товару.

3. Стандартизація та уніфікація ф'ючерсних контрактів.

4. Введення біржової одиниці, тобто стандартизованої величини партії товару, яка буде відповідати одному ф'ючерсному контракту.

Функціонування товарних бірж в Україні регламентується Законом «Про товарну біржу». Згідно з Законом товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних та фізичних осіб, які здійснюють виробничу й комерційну діяльність. Вона діє на засадах самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою. Тобто, має відокремлене майно, самостійний баланс, власний розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку із зображенням свого найменування. Організаційно - товарна біржа створюється, як правило, у формі акціонерного товариства. А це означає, що біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або їх представникам - брокерам.

Товарні біржі України від свого імені не займаються комерційним посередництвом і не мають за мету одержання прибутку. їх функції регламентовані Законом.

Вищим органом управління товарної біржі є загальні збори її членів. Вони вирішують найважливіші питання діяльності біржі - зміни статуту, прийняття й виключення членів біржі, створення і закриття філіалів і представництв, реорганізації або ліквідації біржі; затверджують правила біржової торгівлі; обирають біржовий комітет (раду біржі) і контрольну (ревізійну) комісію.

Біржовий комітет здійснює управління в періоди між загальними зборами членів біржі. До компетенції біржового комітету відносяться: керівництво усіма справами біржі, контроль за діяльністю виконавчої дирекції, за виконанням засновницького договору, статуту, рішень загальних зборів, здійснення представницьких функцій, прийняття рішень по створенню й припиненню філіалів представництв, і т.п. З членів біржі біржовий комітет формує арбітражну й котирувальну комісіі.

Для здійснення оперативного управління біржовою діяльністю створюється виконавча дирекція біржі, яка є її розпорядчим органом і підзвітна загальним біржовим зборам, а в періоди між ними - біржовому комітету. Очолює виконавчу дирекцію

генеральний директор, який наймається біржовим комітетом на контрактних засадах.

Важливим інституційним елементом оптової торгівлі є торгові доми. Торговий дім - це спеціалізована фірма, яка торгує одним товаром або групою однорідних товарів за дорученням клієнтів або за свій рахунок. Відмінність торгових домів від товарної біржі в тому, що на біржі торгують самі учасники або за їх дорученням брокери. Тут торговельну діяльність здійснює сама фірма.

Сфера діяльності торгового дому може бути досить широкою. Це операції по внутрішній оптовій і роздрібній торгівлі; експортно-імпортні та інші зовнішньоекономічні операції; виробництво продукції; надання замовникам широкого кола супутніх послуг (комерційно-посередницьких, інженерно-консультативних, експедиторських, фрахтових, страхових і ін.). Для виконання своїх функцій торгові доми мають мережу магазинів, складських приміщень, транспортні засоби, засоби зв'язку й інформаційні центри. Торгові доми створюються у формі акціонерних товариств, де засновниками виступають промислові підприємства, банки, науково-дослідні установи й т.п.

В Україні торгові доми стали виникати на базі товарних бірж після прийняття Закону «Про товарну біржу». Справа в тому, що Закон заборонив біржам займатися посередницькою діяльністю, а більшість перших бірж саме на це й були зорієнтовані. Щоб не порушувати Закон, деякі біржі змінили свій статус на торговий дім.

Роздрібна торгівля здійснюється через різноманітну систему магазинів, які класифікуються за багатьма ознаками:

1. За пропонованому асортименту - спеціалізовані магазини, універмаги, універсами, магазини товарів повсякденного попиту, торговельні комплекси й роздрібні підприємства послуг.

2. За цінами - магазини знижених цін, склади-магазини, магазини - демонстраційні зали, які торгують за каталогами.

3. За характером обслуговування - торгівля на замовлення, торговельні автомати, розносна торгівля.

4. За ознакою власності - корпоративна, державна, кооперативна, індивідуально- приватна торговельна мережа.

Роздрібний торговець - основна фігура товарного ринку. Через нього вся маса продукції й послуг від виробника надходить до безпосереднього споживача. Саме в цій ланці завершується один цикл відтворення й починається другий. А це означає, що умови, ефективність функціонування роздрібного торговельного підприємця визначають ефективність функціонування суспільного виробництва в цілому.

За сучасних умов у багатьох країнах реалізація товарів і послуг все більше
зосереджується в самостійних або орендованих невеликих торговельних підприємствах, які функціонують за договором франчайзингу, укладеним з великою промисловою або торговельною компанією.

<< | >>
Источник: Дмитриченко Л.І.. Політична економія. Підручник / Наук, редактор Л. І. Дмитриченко. - Донецьк: ТОВ «Східний видавничий дім»,2012. - 712 с.. 2012

Еще по теме 18.4 . Форми торгівлі і їх розвиток у сучасних умовах.:

  1. 3.5. Територіальні центри і їх роль в сучасних умовах
  2. 4. Ефективність капітальних вкладень в сучасних умовах
  3. 4.6. СУЧАСНИЙ РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ ЙОРДАНІЇ
  4. Лекція 1. Суть і особливості структурної, кон’юнктурної та інвестиційної політики держави в сучасних умовах
  5. Основні форми впливу держави на соціально- економічний розвиток країни.
  6. 74) Міжнародна торгівля. Світова ціна. Протекціонізм і лібералізм у міжнародній торгівлі. Світова організація торгівлі (СОТ). Україна як член СОТ.
  7. 9. ОРГАНІЗАЦІЯ ВЕДЕННЯ МИТНОЇ СТАТИСТИКИ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ В УКРАЇНІ
  8. 10. ЗМІСТ І ЦІЛІ МИТНОЇ СТАТИСТИКИ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ
  9. 1. ПЕРШІ ТЕОРІЇ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ Й УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
  10. Свобода торгівлі і протекціонізм
  11. 47. Капітал у сфері торгівлі.
  12. 11. ОСНОВНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПОЛОЖЕННЯ МИТНОЇ СТАТИСТИКИ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ
  13. Світова організація торгівлі.
- Антимонопольное право - Бюджетна система України - Бюджетная система РФ - ВЕД України - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики России - Державне регулювання економіки в Україні - Инвестиции - Инновации - Инфляция - Информатика для экономистов - История экономики - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Логистика - Макроэкономика - Математические методы в экономике - Международная экономика - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоги и налогообложение - Организация производства - Основы экономики - Отраслевая экономика - Политическая экономия - Региональная экономика России - Стандартизация и управление качеством продукции - Страховая деятельность - Теория управления экономическими системами - Товароведение - Философия экономики - Ценообразование - Эконометрика - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятий - Экономика природопользования - Экономика регионов - Экономика труда - Экономическая география - Экономическая история - Экономическая статистика - Экономическая теория - Экономический анализ -