<<
>>

17.1 Аграрні відносини, їх зміст і особливості.

Аграрне (лат. agrarius - земельний < ager - поле, земля) виробництво - це виробництво, пов’язане із землеволодінням і землекористуванням. Іншими словами, це сільськогосподарське виробництво, галузь економіки, у якій головним предметом і головним засобом праці є земля.

Аграрне виробництво має свою специфіку. Воно суттєво відрізняється від інших сфер прикладання праці й капіталу.

Головною особливістю аграрного виробництва є природне призначення цієї газузі забезпечувати людей продуктами харчування. У сільському господарстві зайнята майже половина населення Землі. Без будь-якої іншої сфери діяльності людство виживе, але без виробництва продуктів харчування - ні. На земній кулі понад 6,5 млрд. людей, з них майже 1 млрд. постійно перебуває в стані голоду. Світове виробництво продуктів харчування зростає вдвічі повільніше, ніж населення. Починаючи з 1984 року світове виробництво зернових культур збільшувалося на 1%, в той час як кількість населення - на 2%. Щоденно в світі від голоду вмирає 35 тис. осіб, що складає 12 млн. осіб в рік [1, с.38- 42]. Отже, серед глобальних проблем світової економіки проблема харчування стоїть на першому місці, а відтак - проблема розвитку сільського господарства завжди залишатиметься актуальною.

Специфікою аграрного виробництва є поєднання в ньому економічних і природного (біологічного) факторів. Насамперед йдеться про обмежену кількість сільськогосподарських земель: зі 149 млн. кв. км земної суші площа орних земель становить приблизно 15 млн. кв. км [1, с.51]. Жодна з галузей економіки не залежить настільки від природно-кліматичних умов, як сільське господарство. Земля, будучи головним засобом виробництва в сільському господарстві, в різних регіонах відрізняється за родючістю, а це обумовлює відмінності в рівні доходів підприємців.

Специфіка аграрного виробництва пов’язана і з його сезонністю. Сезонність виробництва сільськогосподарської продукції визначає необхідність виконувати значні обсяги робіт у стислий термін, висуває підвищені вимоги до формування структури матттин і механізмів для того, щоб максимально ефективно використати двигуни й іншу техніку протягом року.

До того ж сезонність обумовлює істотний розрив між робочим періодом і кінцевими результатами, що відчутно впливає на формування доходів працівників села, оскільки остаточні доходи стають відомими тільки після реалізації сільгосппродукції.

Слід ураховувати також особливості дії в цій сфері ряду економічних законів. Наприклад, ціни на сільськогосподарську продукцію формуються на рівні найвищих

витрат (тобто розраховані для земель з найменшою продуктивністю і найбільшою віддаленістю від ринків). Це обумовлено постійним попитом на продукти харчування й на сільськогосподарську сировину.

Сільськогосподарське виробництво виступає своєрідним системоутворювальним елементом, що поєднує галузі національної економіки, які виконують різні функції й доповнюють одна одну. Так, аграрне виробництво визначає параметри сільськогосподарського машинобудування, переробних галузей та інфраструктури. Це обумовлює необхідність збалансованості й пропорційності складових частин господарського комплексу країни.

Як і будь-яка галузь економіки, аграрне виробництво історично розвивається. Це проявляється в удосконаленні продуктивних сил сільського господарства, в прогресивній зміні відносин власності на землю, а також у розвитку форм господарювання в аграрному секторі. Якщо наприкінці XVHI ст. у сільському господарстві було зосереджено майже 80% сукупної робочої сили планети, то наприкінці XIX - на початку XX ст. у розвинених країнах світу в цій галузі було зайнято до 40 % населення, а в промисловості - близько 35 %. У середині 90-х років XX ст. у передових країнах світу в аграрній сфері працювало вже лише 5% працездатного населення, у США - 2,5%, а в Україні - 17%. У результаті розвитку продуктивних сил одна людина, зайнята у сільському господарстві, у США годує майже 140 осіб, а в Україні - 12-13 [2, с.390-393; 3, с.140-156; 4, с.375].

Специфікою аграрного виробництва є й те, що в ньому функціонують три суб'єкта відносин - власник землі, підприємець (орендар) і найманий працівник.

Аграрні відносини - особлива система виробничих відносин між членами суспільства, сільськогосподарськими підприємствами й державою із приводу:

- власності на землю, землеволодіння й землекористування;

- власності на сільськогосподарські об 'єкти;

- виробництва, розподілу, обміну й споживання сільськогосподарської продукції;

- розподілу доходів сільськогосподарських підприємств.

Головним в аграрних відносинах є принцип розподілу землі між класами, соціальними групами й громадянами суспільства. Соціально-економічні перетворення відносин власності на землю, що становлять основу аграрних відносин, відіграють найважливішу роль у розвитку продуктивних сил аграрної сфери. Це підтверджує аналіз історичної еволюції відносин власності на землю й форм господарювання на землі.

17.2.

<< | >>
Источник: Дмитриченко Л.І.. Політична економія. Підручник / Наук, редактор Л. І. Дмитриченко. - Донецьк: ТОВ «Східний видавничий дім»,2012. - 712 с.. 2012

Еще по теме 17.1 Аграрні відносини, їх зміст і особливості.:

- Антимонопольное право - Бюджетна система України - Бюджетная система РФ - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инвестиции - Инновации - Инфляция - Информатика для экономистов - История экономики - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Логистика - Макроэкономика - Математические методы в экономике - Международная экономика - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоги и налогообложение - Организация производства - Основы экономики - Отраслевая экономика - Политическая экономия - Региональная экономика России - Стандартизация и управление качеством продукции - Страховая деятельность - Теория управления экономическими системами - Товароведение - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Эконометрика - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятий - Экономика природопользования - Экономика регионов - Экономика труда - Экономическая география - Экономическая история - Экономическая статистика - Экономическая теория - Экономический анализ -