11.3 Собівартість продукції: сутність, структура та види.
З позиції теорії трудової вартості витрати суспільства на виробництво товарів і витрати підприємства не співпадають.
Те, що коштує товар суспільству - це сукупні витрати праці (вречевленої та живої, тобто у вартісній формі -W=C+V+М), або витрати суспільства.
Суб’єкти ж підприємницької діяльності сплачують литтте вартість витрачених засобів виробництва - С, та вартість робочої сили (заробітну плату - Г). Додатковий продукт вони не оплачують, він станосить дохід підприємства. Отже те, що коштує продукт підприємству, називають витратами підприємства, або собівартістю (К=. С+ V).
Собівартість відрізняється від витрат суспільства на додатковий продукт (М).
Таким чином, собівартість - це грошовий вираз витрат виробничих факторів на виробництво та реалізацією продукції і надання послуг підприємства.
Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) плануються та враховуються за первинними економічними елементами (статтями видатків).
Виділяють наступні елементи (витрат) собівартості:
1. Матеріальні витрати (витрати матеріалів, сировини, палива і т.д.);
2. Витрати на оплату праці (заробітна плата основним робітником, премії робітникам);
3. Нарахування на заробітну плату (обов'язкові нарахування підприємства на заробітну плату відповідно до законодавства);
4. Амортизація;
5. Інші витрати.
Групування за первинними економічними елементами дозволяє розробити кошторис витрат на виробництво, де визначається загальна потреба підприємства у матеріальним ресурсах, сума амортизації основних фондів, витрати на оплату праці та інші грошові видатки підприємства. Таке групування використовується також для погодження плану з собівартості продукції (робіт, послуг) з іншими розділами виробничого плану, для планування оборотних коштів та контролю за їх використанням.
Групування витрат за статтями видатків дає можливість бачити витрати за місцем і призначенням, а також собівартість окремих видів продукції.
Структуру собівартості продукції характеризують наступні показники:
- співвідношення між постійними і змінними витратами;
- між основними і накладними витратами;
- між виробничими і комерційними (невиробничими) витратами;
- між прямими і непрямими;
- доля окремого елементу або статті в повних витратах;
- співвідношення між живою і матеріалізованою працею та ін.
Систематичне визначення і аналіз структури витрат на підприємстві мають важливе значення в першу чергу для управління витратами на підприємстві з метою їх мінімізації.
Структура витрат дозволяє виявити основні резерви по їх зниженню і розробити конкретні заходи по їх реалізації на підприємстві.
Таким чином, собівартість продукції дозволяє зводити разом різнорідні за формою витрати підприємств. За допомогою процесу обігу ці витрати постійно відшкодовуються з виручки підприємства від реалізації продукції (робіт, послуг), що забезпечує безперервність виробничого процесу.
На практиці розраховують собівартість одиниці продукції (її називають калькуляцією) - вартісну оцінку всіх витрат підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції.
У залежності від рівня виробництва розрізняють наступні види собівартості: цехову, виробничу, повну, галузеву.
• Цехова собівартість включає витрати цехів (даного підрозділу), пов'язані з виробництвом продукції.
• Виробнича (загальнозаводська) собівартість, окрім витрат цехів, включає загальновиробничі і загальногосподарські витрати. Тобто це вартісна оцінка всіх витрат підприємства безпосередньо зв'язаних з виробництвом продукції.
• Повна (індивідуальна) собівартість відбиває всі витрати на виробництво і реалізацію продукції, складається з виробничої собівартості і комерційних витрат (витрати на тару і упаковку, транспортування продукції, інші витрати). Тобто це вартісна оцінка усіх витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Цей показник містить у собі: виробничу собівартість; загальновиробничі витрати; адміністративні витрати; витрати на реалізацію і т.д.
Індивідуальна собівартість обумовлюється конкретними умовами, в яких діє те або інше підприємство.• Галузева (середньогалузева) собівартість залежить як від результатів роботи окремих підприємств, так і від організації виробництва в галузі в цілому. Середньогалузева собівартість визначається як середньозважена величина і характеризує середні витрати на одиницю продукції в галузі.
Підприєжмства завжди намагаються знизити собівартість продукції. На зниження собівартісті впливають багато чинників: ефективність використання ресурсів, зростання продуктивності праці, впровадження нової техніки і прогресивної технології, зниження браку, простоїв, вдосконалення організації праці, виробництва і управління тощо. Вища
собівартість аналогічного продукту, ніж у конкурентів, означає, що виробництво і збут на підприємстві організовані нераціонально та потребують змін.
Собівартість складає частину вартості продукції і є основним ціноуїворюючим чинником. Чим більше собівартість, тим вище буде ціна за інших рівних умов. Собівартість є основним вихідним показником планування цін, за якими підприємства реалізують продукцію. Зниження собівартості є передумовою зростання прибутку. Для збільшення прибутку необхідно або підвищити ціну, або знизити собівартість.
Є чинники, що впливають на зниження собівартості продукції, але не залежать від конкретного виробника. Це зниження транспортних витрат завдяки будівництва державою шляхів, мостів. Державна політика в галузі цін, тарифів та заробітної плати також істотно впливає на собівартість продукції (робіт, послуг) для підприємства. Прискорені норми амортизації зумовлюють зростання собівартості. До чинників, які не залежать від конкретного виробника можна віднести природні умови, які впливають на собівартість продукції галузей добувної промисловості та сільського господарства.
В Україні склад собівартості продукції регламентується державою. Основні принципи формування собівартості продукції визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», що затверджений наказом Мінінстерства фінансів України №318 від 31.12.99 [10], конкретизовані галузевими Типовими положеннями щодо планування, обліку і калькулювання собівартості продукції [11-15].
Таким чином, собівартість продукції є важливою економічною категорією. Собівартість продукції слугує базою для формування цін на продукцію підприємства і визначення прибутку і рентабельності, виступає економічним підґрунтям для визначення доцільності вкладення інвестицій у підприємство, оптимальних розмірів підприємства, вибору певних управлінських рішень та ін.
11.5.