3.2. Законодавча база із запозичення фінансових ресурсів національного фондового ринку

До другої групи правових актів, що визначають умови та особливості випуску, обігу й погашення внутрішніх державних боргових зобов’язань, крім Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», необхідно внести Закон України «Про державний внутрішній борг України».

Важливу роль у розвитку законодавчої бази з цього питання відіграло ухвалення Закону України «Про структуру державного внутрішнього боргу України станом на 1 січня 1996 року і граничний розмір державного внутрішнього боргу України на 1996 та 1997 роки». Цей закон визначив структуру державного внутрішнього боргу на 1 січня 1996 року. Позитивним моментом було визначення в складі внутрішнього державного боргу незалежної Української держави заборгованості за компенсаційними виплатами за вкладами населення до Ощадбанку СРСР, Укрдержстраху. Цей крок мав підняти довіру до уряду України. Пізніше ця заборгованість була вилучена зі складу внутрішнього державного боргу, а через відсутність необхідних фінансових ресурсів у державному бюджеті кошти повертаються лише частково у вигляді допомоги на поховання (150 грн.) у разі смерті вкладника коштів або з досягненням ним 80-річного віку.

Значна частина законодавчо-правової бази, що регулює утворення та обслуговування внутрішнього державного боргу, пов’язана з визначенням видів, умов, термінів випуску, обігу та погашення внутрішніх державних боргових зобов’язань (облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), облігацій внутрішньої державної ощадної позики (овдоп), конверсійних облігацій внутрішньої державної позики тощо).

Особливе місце у формуванні та становленні внутрішнього ринку фінансових ресурсів належить ринку цінних паперів. Фундамент для його розвитку започатковано Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» № 1201-ХІІ від 18 червня 1991 року. Закон визначив суть, види, характеристики, особливості емісії, обігу, купівлі-продажу та погашення цінних паперів в Україні, а також суть поняття, правове положення, статус, правила діяльності та особливі умови припинення діяльності фондової біржі.

Закон відіграє важливу роль у процесі розвитку фондового ринку України, а внесення змін і доповнень до нього дозволяло створювати сприятливі умови для підвищення ролі фондового ринку у функціонуванні економічної системи держави. Потрібно відзначити, що недосконале законодавство, несвоєчасне внесення змін до чинного правового поля створювали не тільки негативний вплив на розвиток фондового ринку, а й безпосередньо призводили до значних неефективних державних витрат і ситуацій, коли на внутрішньому правовому полі одночасно діють правові акти, що не відповідають один одному.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» в Україні можуть випускатися такі боргові інструменти держави: облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик, казначейські зобов’язання.

Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів, підтверджує зобов’язання відшкодувати номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Вони можуть випускатися іменними і на пред’явника, відсотковими, безвідсотковими (цільовими), ринковими та з обмеженим колом обігу. Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безвідсоткових облігацій), повинні містити купонний лист.

Кабінет Міністрів України визначає умови випуску, порядок розміщення, умови виплати доходу та порядок погашення (викупу) облігацій внутрішніх державних позик. Кошти від розміщення облігацій внутрішніх позик спрямовуються до державного бюджету.

Облігації внутрішньої державної позики можуть випускатися на пред’явника, відсотковими, безвідсотковими (цільовими), з вільним обігом або з обмеженим колом обігу.

Становлення організаційно-правової бази щодо функціонування ринку внутрішніх державних боргових зобов’язань було започатковано Постановою Кабінету Міністрів України № 586 від 23 червня 1994 року «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1995 року», яка визначила підхід до розробки організаційних умов випуску, розміщення, обігу, погашення внутрішніх державних боргових зобов’язань. Уряд визначає терміни обігу цього виду цінних паперів (з 1 січня до 31 грудня 1995 року). Постанова затверджує «Основні умови випуску та порядок розміщення облігацій внутрішньої державної позики 1995 року», закріплює повноваження Міністерства фінансів України щодо здійснення випусків ОВДП 1995 року, гарантування від імені Кабінету Міністрів України обов’язків з обслуговування та погашення ОВДП 1995 року.

НБУ запропонував уряду послуги з виконання обов’язків генерального агента з обслуговування та погашення ОВДП 1995 року. Постанова Кабінету Міністрів України № 586 затвердила за НБУ ці обов’язки з 1 січня до 31 грудня 1995 року. Окремі питання, пов’язані з розміщенням, обігом і погашенням цінних паперів уряду, які не визначені основними умовами випуску та порядком розміщення ОВДП 1995 року, мав вирішувати Мінфін України спільно з НБУ.

Основні умови випуску та порядок розміщення ОВДП 1995 року визначили, що ОВДП випускаються у вигляді бланків спеціального зразка, які повинні мати відповідний ступінь захисту з певними реквізитами.

Відсоткові облігації уряду 1995 року передбачали щоквартальну виплату доходу за ставкою 140% річних. Кошти від реалізації облігацій надходили на окремий рахунок до державного бюджету.

Номінальна вартість становила 100 млн. крб. за загальних обсягів емісій на рік 1 трильйон крб. Якщо у період розміщення продано не менше 20% кількості випуску, то випуск вважався таким, що відбувся. НБУ отримав право здійснювати додаткове розміщення державних облігацій, що не були реалізовані у визначений період розміщення. Державні облігації можуть існувати в безготівковій формі як електронні записи на відповідних електронних рахунках у системі електронного обігу цінних паперів. Кожний випуск ОВДП має оформлятися глобальним сертифікатом на відповідний електронний рахунок. Сертифікат повинен зберігатися в НБУ. НБУ може укладати з Мінфіном окремі угоди про купівлю банком цих облігацій.

Міністерство фінансів зобов’язано надавати НБУ інформацію про загальні обсяги розміщення ОВДП та їх залишки.

Потреба у додаткових коштах для фінансування видатків бюджету стимулювала ухвалення Кабінетом Міністрів України Постанови «Про другий випуск облігацій внутрішньої державної позики 1995 року» від 10 червня 1995 року № 408. Відповідно до «Основних умов випуску та порядку розміщення облігацій внутрішньої державної позики 1995 року», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 586 від 23 серпня 1994 року, Кабінет Міністрів України зобов’язав Міністерство фінансів здійснити другий випуск ОВДП 1995 року загальним обсягом емісії 25 трильйонів карбованців.

Міністерство фінансів України разом з НБУ визначило обсяги емісії з термінами погашення в межах загального обсягу емісії. Державні облігації мали випускатися як відсоткові з терміном погашення 90, 180 і 270 днів. Дохідність цього виду державних облігацій обчислювалася з розрахунку 90% річних.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про третій випуск облігацій внутрішньої державної позики 1995 року» від 11 грудня 1995 року № 994 стала завершальним етапом формування правової бази з функціонування внутрішніх боргових цінних паперів уряду. Ця постанова визначила загальні обсяги емісії третього випуску (5 трильйонів карбованців) та уточнила термін погашення ОВДП 1995 року цього випуску. Відповідно до цієї постанови терміни погашення становлять 91, 182 та 273 дні. Державні облігації 1995 року третього випуску визначалися як відсоткові зі сплатою доходу з розрахунку 90% річних. Умови випуску, розміщення та погашення ОВДП 1995 року третього випуску відповідали затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 1994 року «Основним умовам випуску та порядку розміщення облігацій внутрішньої державної позики 1995 року».

Постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 1996 року № 78 «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики» зобов’язала Міністерство фінансів здійснити випуск ОВДП 1996 року відповідно до затверджених цією постановою «Основних умов випуску і порядку розміщення облігацій внутрішньої державної позики 1996 року». До цієї постанови було внесено зміни та доповнення іншими постановами Кабінету Міністрів України (№ 434 від 18 квітня 1996 року; № 457 від 25 квітня 1996 року).

Постанова визначила, що Міністерство фінансів є гарантом уряду щодо своєчасного погашення облігацій. НБУ визначено головним агентом уряду з обслуговування, випуску та погашення ОВДП 1996 року. Мінфін разом із НБУ має визначити обсяги емісії ОВДП 1996 року за термінами погашення в межах загального обсягу емісії за рік.

Відповідно до «Основних умов випуску та розміщення ОВДП 1996 року» вони мали випускатися на пред’явника. Термін обігу таких облігацій визначено в межах 28, 63, 91, 182, 273 днів та одного року. Їхня номінальна вартість має дорівнювати 10 і 100 млн. крб. Ці ОВДП були відсотковими облігаціями з дохідністю 90% річних. Погашення та виплата доходу мали здійснюватися в безготівковій формі. Відповідно до умов випуску за облігаціями з терміном погашення 182, 273 дні та один рік дохід мав сплачуватися щоквартально, а за облігаціями з терміном погашення 28, 63, 91 день дохід виплачувався під час погашення. Таке положення визначає, що ОВДП 1996 року могли випускатися у вигляді записів на електронних рахунках (тобто у безоблігаційній формі) у системі електронного обігу цінних паперів. Така облігація вважалася придбаною з моменту реєстрації її в НБУ.

НБУ міг залучати комерційні банки-дилери для здійснення операцій з розміщення та погашення ОВДП. Порядок і умови операцій, виконуваних залученими комерційними банками-дилерами, визначався НБУ. Погашення ОВДП здійснювалося НБУ за рахунок коштів, що надходили від Держказначейства України.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про випуск безвідсоткових (дисконтних) облігацій внутрішньої державної позики 1996 року» № 469 від 29 квітня 1996 року затвердила «Основні умови випуску та порядок розміщення безвідсоткових (дисконтних) облігацій внутрішньої державної позики 1996 року». Згідно з цією постановою емісія здійснювалася шляхом безготівкового випуску цінних паперів у вигляді записів на відповідних рахунках у системі електронного обігу в безготівковій формі погашення. ОВДП розміщувалися серед фізичних та юридичних осіб на добровільних засадах. Термін обігу становив 28, 63, 91, 182, 273 дні та один рік. ОВДП випускалися на пред’явника. Номінальна вартість однієї облігації становила 10 млн. крб. Дохід цієї державної облігації розраховувався як різниця між ціною придбання та її номінальною вартістю і сплачувався під час погашення облігацій.

Генеральним агентом з обслуговування, випуску та погашення безвідсоткових (дисконтних) облігацій внутрішньої державної позики 1996 року, як, відповідно, і відсоткових ОВДП 1996 року, визначено НБУ із збереженням усіх інших положень «Основних умов випуску та порядку розміщення облігацій внутрішньої державної позики 1996 року», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 78 від 16 січня 1996 року.

Новим стимулювальним чинником для розвитку ринку державних боргових зобов’язань стало прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про випуск у 1997 році ОВДП із терміном обігу 28, 63, 91, 182, 273 дні та рік (12 місяців), а також з терміном 18, 24, 36 місяців. Таке рішення затверджено Постановою Кабінету Міністрів України «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1997 року» № 2 від 4 січня 1997 року та доповненнями і змінами, що вносилися упродовж року іншими постановами Кабінету Міністрів України (№ 210 від 5 березня 1997 року, № 435 від 8 травня 1997 року, № 705 від 5 липня 1997 року, № 943 від 1 вересня 1997 року, № 1139 від 16 жовтня 1997 року, № 1368 від 8 грудня 1997 року, № 1508 від 30 грудня 1997 року). Зазначені вище постанови, крім постанови про розширення терміну обігу емітованих у 1997 році ОВДП, визначили та внесли доповнення до «Основних умов випуску та порядку розміщення облігацій внутрішньої державної позики 1997 року», прийнятих Постановою Кабінету Міністрів України № 2 від 4 січня 1997 року.

Особливість емісії та погашення ОВДП 1997 року полягала в тому, що, крім додаткового збільшення термінів обігу, облігації емітувалися як відсоткові, але розмір відсотка становив нуль (0). Тобто за своєю суттю – це безвідсоткові (дисконтні) облігації. Їхній дохід визначався як різниця між ціною придбання та номінальною вартістю державної облігації.

ОВДП 1997 року випускалися з номінальною вартістю 100 грн. і реалізувалися фізичним та юридичним особам за ціною, нижчою за їхню номінальну вартість.

Постанова Кабінету Міністрів України № 584 від 11 червня 1997 року «Про випуск відсоткових облігацій внутрішньої державної позики 1997 року з терміном погашення 36 місяців» внесла доповнення до Постанови Кабінету Міністрів України № 2 від 4 жовтня 1997 року щодо виплат відсотків за 36-місячними ОВДП. Щорічний відсотковий дохід за даним видом державних облігацій розраховувався таким чином, що 15% річних виплачувалися за перші 12 місяців обігу, 9% річних – за другі 12 місяців і 9% річних – за треті 12 місяців обігу.

Формування ринку внутрішніх державних боргових інструментів із застосуванням облігацій внутрішньої державної ощадної позики (ОВДОП) почалося з ухваленням Кабінетом Міністрів України Постанови № 138 «Про випуск облігацій внутрішньої державної ощадної позики 1997 року» від 5 лютого 1997 року. Мета цієї постанови полягала у визначенні умов для інвестування тимчасово вільних коштів громадян до бюджетного фонду держави. Як і за іншими борговими зобов’язаннями уряду держави, Мінфін України здійснював випуск цього виду паперів і виступав гарантом своєчасного погашення цих облігацій.

Новим моментом у функціонуванні ринку внутрішніх боргових зобов’язань уряду стало те, що ОВДОП 1997 року випускалися на пред’явника та розміщувалися серед фізичних і юридичних осіб, резидентів і нерезидентів. Ці облігації виготовлялися у вигляді бланків спеціального зразка. Міністерство фінансів замовило виготовлення ОВДОП 1997 року Банкнотно-монетному двору НБУ. ОВДОП мали ступені захисту та купони для сплати доходу.

Дохід за ОВДОП мав обчислюватися відповідно до індексу споживчих цін, збільшеного на один відсоток річних. Відсотковий дохід сплачувався під час відокремлення купонів від облігацій за рахунок коштів, що надходили від Головного управління Державного казначейства. Купонний період становив три місяці.

Розміщення облігацій здійснювалося за номінальною або курсовою вартістю уповноваженими банками, що визначалися Кабінетом Міністрів України, та укладалися відповідні угоди з Міністерством фінансів. Уповноважені урядом банки, що здійснювали розміщення облігацій, мали право викупити у Міністерства фінансів облігації.

Номінальна вартість ОВДОП 1997 року була визначена у розмірі 50 грн. Погашення та виплата доходу за ними здійснювалася у національній валюті України. ОВДОП 1997 року – цінні внутрішні боргові папери уряду без права дострокового погашення. Під час погашення облігацій їх пред’явникам відшкодовувалася номінальна вартість цінного папера і відсотковий дохід за останнім купоном.

Окреме місце у створенні правової бази для емісії державних внутрішніх облігацій посідала система залучення додаткових коштів до державного бюджету за допомогою випусків середньострокових ОВДП (СОВДП) 1997 року. Термін погашення таких боргових зобов’язань держави, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий випуск середньострокових облігацій внутрішньої державної позики 1997 року» № 1369 від 8 грудня 1997 року, визначався і 9, і 12 місяців від дати продажу. СОВДП мали випускатися двома серіями. Для першої серії термін обігу становив 9 місяців, а для другої – 12 місяців. Як і за іншими ОВДП 1997 року, функції генерального агента з обслуговування, випуску та погашення СОВДП виконував НБУ, а функції уповноважених агентів – українські комерційні банки, з якими укладалися угоди, узгоджені з інвестиційним банком «Merrill Lynch International» (Велика Британія), від імені Кабінету Міністрів України – Мінфіном. Уповноважені агенти отримували комісійну винагороду в розмірі 0,875% продажної вартості облігацій. З розширенням обсягів ринку державних боргових зобов’язань планувалося залучити до операцій на ринку нерезидентів. Операції з обміну вільноконвертованої валюти у зв’язку з придбанням облігацій нерезидентами було покладено на НБУ.

Такі операції здійснювалися без справляння будь-яких комісійних або інших видів плати за обмін. Відповідно до «Умов випуску, розміщення та погашення додаткового випуску середньострокових облігацій внутрішньої державної позики 1997 року», якщо під час погашення облігацій з нерезидентів стягуються будь-які податки, Мінфін мав відшкодовувати нерезидентам суми сплачених податків.

Особливістю СОВДП 1997 року було те, що оплата облігацій резидентами та нерезидентами здійснювалася в безготівковій формі в гривнях. Дохід за цими державними облігаціями обчислювався як дисконтна різниця між ціною придбання та номінальною вартістю і відшкодовувався власнику під час погашення облігацій. Розмір дисконту визначав Мінфін для кожної серії облігацій.

До облігації додавався відсотковий купон, який сплачувався під час погашення і не міг бути менший за нуль відсотків та обчислювався з урахуванням обмінного курсу гривні до долара.

Функціонування ринку ОВДП 1998 року здійснювалося відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1998 року» № 1500 від 31 грудня 1997 року. Упродовж 1998 року до цієї постанови було внесено зміни і доповнення постановами Кабінету Міністрів України № 463 від 6 квітня 1998 року та № 1728 від 2 листопада 1998 року.

Згідно з прийнятими постановами 1998 року Міністерство фінансів мало здійснити випуски ОВДП, що відповідали б затвердженим умовам випуску і порядку розміщення, з термінами погашення 28, 63, 91, 182, 273 дні та 12, 18, 24 і 36 місяців. ОВДП 1998 року випускалися як відсоткові з розміром нуль відсотків. Форма випуску – безоблігаційна. За своєю суттю вони були дисконтними. Всі інші умови випуску і порядку розміщення ОВДП 1998 року були аналогічними основним умовам випуску та порядку розміщення ОВДП 1995–1997 років.

Додатковий випуск ОВДП 1998 року було здійснено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1194 від 31 липня 1998 року «Про додатковий випуск облігацій внутрішньої державної позики 1998 року». Цей випуск ОВДП здійснювався двома серіями (облігації серії А та облігації серії Б). Різниця між двома серіями полягала у термінах обігу цінних паперів. Термін погашення облігацій серії А становив 12 місяців, а облігацій серії Б – 9 червня 1999 року.

Особливість додаткового випуску ОВДП 1998 року полягала в збільшенні у 100 разів номінальної вартості (ОВДП 1998 року – 100 грн., а номінальна вартість облігацій додаткового випуску – 10 000 грн.). Крім того, цей вид державних боргових зобов’язань передбачалося розмістити серед нерезидентів. Покупцем облігацій було Лондонське відділення інвестиційного банку «ANG BANK N.V.». Оплата облігацій нерезидентами здійснювалася в національній валюті, отриманій внаслідок операції з конвертування валюти НБУ. Виплата основної суми під час погашення державних облігацій і відсотків за ними мала здійснюватися у вільно конвертованій валюті, отриманій внаслідок обміну надходжень облігацій у гривнях.

Додаткові облігації 1998 року було визначено прямими, незабезпеченими і безумовними зобов’язаннями емітента. Цей вид боргових зобов’язань – це відсоткові боргові папери з додаванням відсоткових купонів. Їхня номінальна річна ставка дорівнювала 55% з оплатою за півріччя. Визначено було дві дати виплати відсотків:

— для серії А – 5 лютого та 5 серпня 1999 року;

— для серії Б – 5 лютого та 5 липня 1999 року.

В обчисленні відсоткових доходів необхідно було враховувати 365-денний рік.

Розрахунок сум оплати спеціальних купонів здійснювався через множення обсягу випуску на коефіцієнт відповідно до перших і других дат виплат (незалежно від серії).

Згідно з «Умовами випуску, розміщення та погашення додаткового випуску облігацій внутрішньої державної позики 1998 року», вони могли бути пред’явлені для дострокового погашення відповідно до визначених умов:

— нездійснення будь-якого платежу за облігаціями у визначений термін;

— настання будь-якої події, яка завдає шкоди платежу або майбутньому платежу чи частині суми погашення, купону чи спеціальному купону, які є належними до сплати за облігаціями, або робить незаконним виконання інших положень цих умов;

— прострочення будь-якої заборгованості України на сукупну суму, еквівалентну 25 млн. дол. США, або коли така заборгованість підлягатиме достроковому погашенню чи буде (або може бути) оголошена такою, для якої настав термін повернення і яка підлягає сплаті до настання встановленого терміну погашення внаслідок виникнення порушення.

1998 року уряд використовує для запозичення коштів облігації внутрішньої ощадної позики (ОВДОП). Їх випуск здійснювався відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 736 від 25 травня 1998 року «Про випуск облігацій внутрішньої державної ощадної позики 1998 року».

Особливості випуску та розміщення ОВДОП 1998 року полягали у збільшенні термінів їх погашення до двох років і розробці Мінфіном і НБУ «Порядку доставки, інкасації та знищення ОВДОП 1998 року та купонів до них». Кабінет Міністрів України визначив, що за виконання уповноваженими банками функцій з розміщення та обслуговування ОВДОП 1998 року їм має сплачуватися винагорода в розмірі відсотка номінальної вартості облігацій, розміщених ними серед інших осіб.

Для зацікавлення громадян вкладати кошти в ОВДОП 1998 року Кабінет Міністрів України Постановою № 736 від 25 червня 1998 року звільнив громадян від обкладання прибутковим податком сум доходів (у вигляді відсотків чи дисконтної вартості), одержаних ними від розміщення їхніх власних грошових заощаджень у ці боргові папери уряду. Ця постанова звільняла Міністерство фінансів від сплати державного мита за операції з ОВДОП 1998 року.

Основні умови випуску ОВДОП 1998 року визначали цей вид облігацій як відсоткові купонні цінні папери з дохідністю 34% річних. Облігації мали три купони, оскільки термін даних державних боргових зобов’язань становив два роки (три купонні періоди). Перший купонний період – рік, а інші два – по шість місяців.

Номінальна вартість облігацій становила 50 грн. Розміщення здійснювали банки-агенти за номінальною чи курсовою вартістю. Відсотковий дохід мав виплачуватися уповноваженими банками на підставі укладених з Мінфіном України угод у готівковій чи безготівковій формах. Розмір доходу за першим купоном дорівнював 17 грн., а за другим і третім – по 8,50 грн.

ОВДОП 1998 року – це вид паперів, що характеризується як цінні папери без права дострокового погашення. Погашення проводили уповноважені банки за рахунок коштів, які надходять від ГУДКУ. Під час погашення утримувачам ОВДОП 1998 року відшкодовувалася номінальна вартість облігацій і відсотковий дохід за третім купоном.

Постанова затвердила Порядок розміщення і розрахунків за ОВДОП 1998 року. Згідно з цим документом уповноважені урядом банки-агенти мали оприбутковувати облігації в депозит Мінфіну України на позабалансовому рахунку в порядку, який визначався чинними нормативними актами НБУ.

Уповноважені банки здійснювали продаж облігацій юридичним і фізичним особам за готівку або за кошти, розміщені на рахунку в банку. ОВДОП могли продаватися за номінальною вартістю у перший день купонного періоду, а за курсовою вартістю – в інші дні купонного періоду та за облігації, придбані на вторинному ринку. Плата за обслуговування операцій з продажу облігацій не стосувалася завершення купонного періоду, облігації мали продаватися з відрізаним купоном, що відповідало минулим купонним періодам. За три банківські дні до завершення терміну їх погашення продаж припинявся.

Кошти від продажу ОВДОП уповноважені банки перераховували не пізніше третього банківського дня за днем продажу на окремий рахунок ГУДКУ. Для розрахунків уповноважених банків з утримувачами ОВДОП (виплати відсоткового доходу та погашення облігацій) ГУДКУ здійснював перерахування коштів на кореспондентські рахунки уповноважених банків у НБУ не пізніше останнього дня відповідного купонного періоду або терміну обігу облігацій. Виплата відсоткового доходу та погашення облігацій здійснювалися на наступний робочий день після закінчення купонного періоду та терміну обігу облігацій.

Утримувачі ОВДОП для виконання розрахунків за цими облігаціями повинні були пред’являти їх в уповноважені банки, що здійснили їх перший продаж. Виплата відсоткового доходу та погашення облігацій іншими банками не здійснювалася. У разі тимчасової неплатоспроможності уповноваженого банку перед терміном виплат за ОВДОП, відповідно до окремо укладених з Мінфіном України угод, платежі за операціями могли виконуватися іншими уповноваженими банками.

Починаючи з 25 серпня 1998 року, в Україні здійснювався випуск конверсійних ОВДП (КОВДП). КОВДП випускалися з терміном погашення 36, 42, 48, 54, 60 і 66 місяців для заміни на добровільних засадах ОВДП 1997–1998 років. Генеральним агентом з обслуговування, випуску та погашення КОВДП було призначено НБУ. Постанова Кабінету Міністрів України № 1343 від 25 серпня 1998 року «Про випуск конверсійних облігацій внутрішньої державної позики 1998 року» затвердила перелік банків (у складі 10 установ), які залучалися на договірних умовах як додаткові агенти з обслуговування випуску КОВДП. Ця постанова затвердила основні умови випуску, порядок розміщення та визначила оцінку вартості ОВДП 1997–1998 років у відсотках до їхньої номінальної вартості для заміни на КОВДП 1998 року.

Заміна ОВДП 1997–1998 років мала здійснюватися на основі оцінки їх вартості відповідно до еквівалентних (за номінальною вартістю) обсягів конверсійних облігацій. Із заміною боргових зобов’язань здійснювався обмін ОВДП на рівну кількість КОВДП кожного терміну погашення.

Постанова Кабінету Міністрів України № 1343 від 25 серпня 1998 року передбачала конверсію боргових зобов’язань, що зберігалися у їхніх власників-резидентів. Конверсійні ОВДП 1998 року випускалися на пред’явника у вигляді записів на відповідних електронних рахунках. Це відсоткові купонні цінні папери. Купонний період становив 6 місяців. Річний відсотковий дохід за КОВДП за перші два купонні періоди встановлювався у розмірі 40% річних; а за наступні періоди – як збільшена на відсоток середньозважена дохідність 6-місячних ОВДП, зафіксована на аукціоні з їхнього розміщення упродовж одного місяця за 15 днів до початку відповідного купонного періоду. За відсутності аукціонів із розміщення 6-місячних ОВДП розмір відсоткового доходу визначався за 15 днів до початку відповідного купонного періоду як середньозважена величина ставки рефінансування НБУ за останній місяць.

Сплата відсотків і погашення КОВДП 1998 року здійснювалися у безготівковій формі через НБУ або комерційні банки-агенти в межах коштів, що надходили від Державного казначейства України. Комерційні банки-агенти з обслуговування випуску КОВДП 1998 року отримували комісійну винагороду, що дорівнювала відсотку номінальної вартості КОВДП.

Емісія середньострокових КОВДП 1998 року (Постанова Кабінету Міністрів України № 1949 від 28 серпня 1998 року) була здійснена з метою заміни на добровільних засадах СОВДП 1997 року та ОВДП 1997–1998 років, власниками яких були нерезиденти. Облігації випускалися двома серіями: А – з погашенням 22 вересня 2000 року, Б – 22 грудня 2000 року.

На НБУ було покладено зобов’язання:

— укласти угоду з інвестиційним банком «Merril Lynch International» (Велика Британія) щодо сприяння у здійсненні платежів;

— здійснити безоплатний обмін ОВДП і СОВДП на КСОВДП;

— здійснювати обмін надходжень у гривнях від погашення та сплати відсотків за облігаціями у вільно конвертовану валюту без справляння плати за обмін і забезпечити переказ коштів нерезидентам.

До КСОВДП додавалися відсоткові купони, що підлягали оплаті одночасно з погашенням облігацій. КСОВДП випускали у безоблігаційній формі. ОВДП і СОВДП замінювалися на КСОВДП у випадку, коли не менше ніж 80% кількості облігацій, якими володіли інвестори, були пред’явлені до заміни упродовж терміну заміни.

10 вересня 1998 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову «Про другий випуск КОВДП 1998 року» № 1416. Мета випуску – заміна ОВДП 1997–1998 років з датами погашення до 27 серпня 1999 року, власниками яких були комерційні банки-резиденти. Якщо для попередніх випусків конверсійних облігацій проголошувався добровільний обмін, то цей обмін фактично був примусовим.

Подальший випуск конверсійних облігацій пов’язаний з випуском конверсійних дисконтних облігацій 1999 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 127 від 30 січня 1999 року «Про випуск конверсійних дисконтних облігацій внутрішньої державної позики 1999 року». Метою випуску була заміна ОВДП 1997–1998 років із датами погашення з 2 до 28 лютого 1998 року, власниками яких були комерційні банки-резиденти.

КДОВДП 1999 року випускалися як цінні папери на пред’явника з термінами погашення 5 травня, 28 червня, 11 серпня, 8 вересня. 30% оцінної вартості ОВДП 1997–1998 років замінювалися КДОВДП 1999 року з термінами погашення 5 травня 1999 року та 28 червня 1999 року та по 20% – з терміном погашення 11 серпня 1999 року і 8 вересня 1999 року.

Дисконтний дохід за КДОВДП 1999 року відшкодовувався відповідно до основних умов випуску та порядку їх розміщення з погашенням у розмірі 33% річних. Погашення здійснювалося у безготівковій формі за номінальною вартістю в межах коштів, що надходили від Державного казначейства України.

Для заміни ОВДП 1997–1998 років, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про випуск конверсійних процентних облігацій внутрішньої державної позики» № 550 від 5 квітня 1999 року, було випущено КПОВДП. Термін погашення цих державних облігацій становить 36, 42, 48, 54, 60, 66 місяців. Утримувачем замінних на КПОВДП ОВДП 1997–1998 років на 9 вересня 1998 року був НБУ.

Крім того, 5 квітня 1999 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 551 «Про випуск середньо- та довгострокових конверсійних облігацій внутрішньої державної позики». Випуск СКОВДП 1999 року передбачав заміну ОВДП 1997–1998 років на ці облігації. Терміни погашення СКОВДП 1999 року становлять 36, 39, 42, 45, 48, 51, 54, 57, 60, 63, 66, 69, 72 місяці. Утримувачем обмінних на СКОВДП 1999 року ОВДП 1997–1998 років був НБУ. Заміна здійснювалася, виходячи з балансової вартості ОВДП 1997–1998 років на 9 вересня 1998 року, еквівалентної номінальній вартості обсягу СКОВДП. Номінальна вартість облігації – 100 грн., а купонний період – 3 місяці.

1999 року ОВДП випускалися відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1999 року» № 1 від 2 січня 1999 року (зі змінами та доповненнями). ОВДП 1999 року мали терміни погашення 28, 63, 91, 182, 273 дні та 12, 18, 24, 36 місяців і на визначену дату. Номінальна вартість однієї облігації – 100 грн.

Облігації розміщувалися серед фізичних та юридичних осіб на дисконтній основі. Емісія була здійснена на безоблігаційних засадах. Погашення має відбуватися у безготівковій формі.

Випуск облігацій внутрішніх державних позик 2000 року регулювався постановами Кабінету Міністрів України № 626 від 10 квітня 2000 року, № 1455 від 22 вересня 2000 року та № 1900 від 28 грудня 2000 року.

ОВДП 2000 року випускалися на пред’явника з термінами погашення 28, 63, 91, 182, 237 днів і 12, 18, 24 і 36 місяців та на визначену дату. Обсяги емісії цих паперів 2000 року було встановлено в сумі 5 170 869 тис. грн., а номінальна вартість однієї державної облігації – 100 грн.

ОВДП 2000 року випускалися у вигляді записів на відповідних електронних рахунках у системі електронного обігу цінних паперів. Державні облігації розміщувалися на добровільних засадах фізичними та юридичними особами за ціною, нижчою від їхньої номінальної вартості. Дохід обчислюється на дисконтній основі і сплачується в безготівковій формі під час їх погашення.

Надходження коштів від розміщення державних облігацій зараховуються до державного бюджету, а погашення цих паперів здійснюється установами НБУ та дилерами в межах коштів, які надходять від Державного казначейства.

Постанова № 1455 від 22 вересня 2000 року затвердила «Основні умови випуску процентних облігацій внутрішньої державної позики 2000 року» (ПОВДП), але Постанова № 1900 від 28 грудня 2000 року внесла до неї зміни та доповнення. Відсоткові ОВДП 2000 року відрізняються тим, що вони є купонними паперами зі сплатою щомісячного купонного доходу.

Нарахування доходу на відсоткові облігації 2001 року здійснювалося, виходячи зі ставки 17,01% річних. Дохід у наступні 2002–2010 роки розраховується не пізніше як 15 грудня року, який передує року нарахування доходу за формулою:

ВС (і) = РІ (і) • Д • 1,03 – 100,

де і – календарний рік, на який визначається відсоткова ставка за відсотковими облігаціями;

ВС (і) – розмір річного відсоткового доходу в і-му році;

РІ (і) – прогнозний індекс споживчих цін з грудня року, що передує і-му року (далі А-рік), до грудня і-го року, який визначається Мінекономіки для складання Державного бюджету України на і-ий рік;

Д – коефіцієнт, який дорівнює відношенню фактичного індексу споживчих цін за період з листопада року, що передує А-року, до листопада А-року до розміру прогнозного індексу споживчих цін в А-році.

Відсоткові ОВДП 2000 року розміщувалися через зміну існуючих облігацій, утримувачем яких є Національний банк. Номінальна вартість випуску відсоткових облігацій еквівалентна:

— сумі основного боргу за облігаціями внутрішньої державної позики 1998–2000 років, термін погашення яких минув 2000 року;

— сумі основного боргу за облігаціями внутрішньої державної позики 1998–2000 років, термін погашення яких не настав;

— сумі основного боргу за конверсійними облігаціями внутрішньої державної позики;

— сумі основного боргу за середньо- та довгостроковими конверсійними облігаціями внутрішньої державної позики.

Під час заміни існуючих облігацій Національний банк отримує рівну кількість відсоткових облігацій за кожним терміном обігу.

Існуючі облігації, утримувачем яких є Національний банк України, вважаються анульованими з фактичної дати проведення їх заміни на відсоткові облігації.

Відсоткові облігації випускаються у вигляді записів на відповідних електронних рахунках у депозитарії Національного банку. Кожний такий випуск оформляється глобальним сертифікатом, який зберігається у депозитарії Національного банку. ПОВДП 2000 року є паперами на пред’явника з номінальною вартістю 1000 грн. Термін погашення відсоткових облігацій становить від 16 до 123 місяців.

2001 року Кабінет Міністрів України для врегулювання процесу випуску внутрішніх боргових зобов’язань ухвалив Постанову «Про випуск облігацій внутрішніх державних позик» № 80 від 21 січня 2001 року.

Уряд визнав за доцільне здійснювати щорічно (в межах установленого законодавством граничного розміру державного внутрішнього боргу на відповідний рік) випуски короткострокових (до року) і середньострокових (від 1 до 5 років) річних державних позик і затвердив основні умови випуску і порядок розміщення короткострокових і середньострокових облігацій.

Міністерство фінансів України відповідно до цієї постанови продовжує бути емітентом і гарантом своєчасного погашення та сплати доходу, а Національний банк України – генеральним агентом з обслуговування, випуску та погашення облігацій, що випускаються згідно з цією постановою.

Номінальна вартість однієї облігації (коротко- чи середньострокової) становить 1000 грн. Випускаються папери в безоблігаційній формі та реалізуються фізичними і юридичними особами на добровільних засадах.

Короткострокові ОВДП реалізуються за ціною нижчою, ніж номінальна вартість, а дохід за ними формується на дисконтній основі.

Середньострокові державні облігації мають купони. Купонний період становить три місяці.

Річна відсоткова ставка доходу за середньостроковими державними облігаціями визначається як середньозважена дохідність за конкурентними заявками, що надійшли на аукціон з первинного розміщення цих облігацій і підлягають задоволенню за рішенням Міністерства фінансів України.

Розмір купонного платежу на одну середньострокову державну облігацію розраховують за формулою:

СД = Ном • (Пр / 100)/4,

де СД – розмір купонного платежу на одну середньострокову державну облігацію;

Ном – номінальна вартість однієї середньострокової державної облігації;

Пр – річна відсоткова ставка доходу за середньостроковими державними облігаціями.

Під час первинного розміщення середньострокових державних облігацій ціна на їх продаж залежно від запропонованого покупцем рівня дохідності розраховується окремо для кожного покупця за кожною заявкою, що надійшла на аукціон з первинного розміщення цих облігацій і була задоволена за рішенням Міністерства фінансів України, за формулою:

де ЦР – ціна продажу середньострокових державних облігацій;

Ном – номінальна вартість однієї середньострокової державної облігації;

КД – кількість платежів зі сплати доходу, що мають бути здійснені за середньостроковими державними облігаціями;

СД – розмір купонного платежу на одну середньострокову державну облігацію, який визначається відповідно до пункту 5;

ПД – відсотковий розмір річного доходу за середньостроковими державними облігаціями, зазначений покупцем у заявці на аукціон з первинного розміщення середньострокових державних облігацій;

КДП – кількість днів у купонному періоді;

ДП – кількість днів із дати продажу середньострокових державних облігацій до дати їх погашення;

ДДі – кількість днів із дати продажу середньострокових державних облігацій до дати проведення і-го купонного платежу.

Розрахунок проводиться, виходячи з 360 днів у році та 30 днів у місяці.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про випуск казначейських зобов’язань» № 15 від 10 січня 2002 року.

Випуск казначейських зобов’язань України здійснюється в документарній формі з метою залучення коштів населення у розпорядження уряду. Казначейські зобов’язання розміщуються на добровільних засадах установами Ощадбанку.

Вони мають 8 купонів із купонними періодами два місяці. Купонний дохід – фіксований і становить за кожним купоном 2 грн. Придбання, виплата виграшів і погашення казначейських зобов’язань здійснюється в гривнях. Генеральним агентом з розміщення казначейських зобов’язань визначено Ощадбанк, на який покладено обов’язки з доставки, індексації, обслуговування, обліку, погашення та знищення казначейських зобов’язань.

Значне місце в обігу внутрішніх державних боргових цінних паперів належить депозитарній системі. Місце, роль, принципи побудови, структура, організація функціонування депозитарної системи визначаються Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 року.

Залежно від суб’єктів фондового ринку Національна депозитарна система є дворівневою. Верхній рівень формують Національний депозитарій України і депозитарії, які ведуть рахунки для зберігачів і здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Нижчий рівень формують зберігачі, які ведуть рахунки власників іменних цінних паперів і реєстратори власників іменних цінних паперів. Обслуговування обігу державних цінних паперів, зокрема й депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України.