5.7. Взаємозв’язок платіжного балансу і державного боргу

Платіжний баланс – це балансовий облік міжнародних операцій країни у формі співвідношення валютних надходжень з-за кордону та платежів, здійснених країною іншим державам. Платіжний баланс складається з таких частин:

1) Баланс поточних операцій:

— Торговий баланс, що відображає співвідношення між експортними надходженнями та імпортними витратами.

Сальдо торгового балансу свідчить про становище країни у світовому господарстві та рівень розвитку її зовнішньоекономічних відносин. Позитивне сальдо торгового балансу забезпечує надходження валютних коштів для обслуговування міжнародних зобов’язань країни, а окремі країни, такі як Японія та ФРН, за рахунок цих коштів фінансують створення та розвиток другої економіки за кордоном.

— Баланс послуг і некомерційних платежів відображає надходження та витрати від надання послуг і некомерційних операцій. Міжнародна методика враховує в структурі цього складника відсотки за кредитами, дивіденди за іноземними інвестиціями.

Окремим є складник «однобічні перекази», де відображається надання державних субсидій іншим державам у формі економічної допомоги, пенсій, внесків до міжнародних організацій і приватних переказів, пов’язаних із заробітною платою іноземних працівників.

2) Баланс рахунку капіталів і кредитів відображає співвідношення між надходженнями та платежами щодо ввезення й вивезення державних і приватних капіталів у процесі розвитку міжнародних відносин.

За економічним змістом операції, що включаються до балансу руху капіталів і кредитів, поділяються на два складники, які відображають рух підприємницького та позикового капіталу. Рух підприємницького капіталу охоплює прямі іноземні інвестиції для придбання та будівництва підприємств за кордоном і портфельні інвестиції, пов’язані з придбанням цінних паперів компаній за кордоном.

Рух позикового капіталу як відображення операцій з отримання державних і приватних позик, кредитів, а також міжбанківських кредитів поділяється за термінами строковості на довго-, середньо- й короткострокові операції.

Окрема стаття «Помилки та пропуски» відображає статистичні та облікові неузгодження. На їхні розміри впливають обсяги «втечі» капіталу з країни, плавність бартерних операцій, невідповідність експортних світових цін на товари.

Окремі країни світу (у т.ч. США) сальдо платіжного балансу обчислюють лише за поточними операціями, а рух капіталів і кредитів відносять до балансуючих складників, оскільки дефіцит платіжного балансу покривається за рахунок іноземних кредитів і ввезення капіталів. Проте може виникнути проблема, пов’язана з урегулюванням зовнішньої заборгованості.

На стан платіжного балансу впливають економічний і політичний розвиток країни, стан і рівень розвитку міжнародної конкуренції, мілітаризація економіки, зовнішні державні витрати, фінансово-кредитні взаємовідносини країни з іншими державами і міжнародними фінансовими організаціями, участь країни у міжнародній торгівлі, грошово-кредитна політики держави на національному та міжнародному фінансовому ринках, рівень і сталість валютного курсу національної грошової одиниці, наявність інфляційних процесів у країні та негативні надзвичайні обставини (стихійні лиха, катастрофи тощо).

На показники платіжного балансу впливає динаміка зовнішньої заборгованості держави.

Рух довгострокової заборгованості відображається як різниця між сумою кредитів, розподілених у звітному періоді, й амортизаційними платежами за кредитами (нетто-потоки) в статтях портфельні інвестиції, зменшені на суму амортизаційних платежів, та інше ввезення довгострокових капіталів нерезидентами, зменшене на суму амортизаційних платежів, балансу руху капіталів.

Рух короткострокової заборгованості відображається в балансі руху капіталів як різниця між припливом і відпливом короткострокових капіталів.

В умовах дефіцитності сальдо поточного балансу (наприклад через дефіцитність торгового балансу чи дефіцитність послуг або трансфертів) він має покриватися за рахунок позитивного сальдо балансу руху капіталів.

Невідповідність надходження капіталів потребам платіжного балансу фінансується за рахунок офіційних валютних резервів центрального банку держави.

Розмір резервів визначається в кількості місяців імпорту товарів і нефакторних послуг і має дорівнювати частці валових іноземних активів центрального банку й уряду та річного імпорту товарів і нефакторних послуг, збільшеній на 12 місяців.

Нормальними вважаються валютні резерви держави в розмірі більше чотирьох місяців імпорту товарів і нефакторних послуг.

Зменшення обсягів валютних ресурсів країни свідчить про виникнення платіжної кризи щодо виконання зовнішніх державних зобов’язань.

Платіжний баланс, залежно від ступеня входження у світовий фінансовий ринок країни та розмірів залучення з нього коштів, може переживати фази власного розвитку таких видів:

— платіжний баланс «несформованого дебітора», коли йому властиві від’ємне сальдо торгового балансу та надходження прямих іноземних інвестицій до країни;

— платіжний баланс «сформованого дебітора», коли йому властиві позитивне сальдо торгового балансу, відплив прямих іноземних інвестицій і від’ємне сальдо доходів від іноземних інвестицій;

— платіжний баланс «несформованого кредитора», коли спостерігається позитивне сальдо торгового балансу та відплив прямих іноземних інвестицій з країни;

— платіжний баланс «сформованого кредитора» характеризується від’ємним сальдо торгового балансу, припливом прямих іноземних інвестицій і позитивним сальдо від іноземних інвестицій.