5.2. Сутність операцій з обслуговування державного боргу

Розглядаючи це питання, необхідно акцентувати увагу на розбіжностях у трактуванні понять «обслуговування боргу» та «погашення боргу». Міжнародна статистика під час оцінки платоспроможності позичальника державних кредитів дає тлумачення цих понять таким чином:

— погашення боргу – це операції повернення суми основного боргу кредиторові.

— обслуговування боргу містить операції повернення основного боргу та сплати відсотків і компенсаційних виплат за борговими зобов’язаннями.

Амортизаційні платежі – фактичні виплати в іноземній валюті, у формі товарів чи послуг для погашення основної суми боргу за конкретний рік.

Міністерство фінансів і Державне казначейство України вкладають у поняття обслуговування державного боргу інший зміст. Обслуговування боргу розуміється ними лише як сплата відсотків і компенсаційних виплат за борговими зобов’язаннями (без погашення основного боргу). У розгляді цього питання за основу беруться трактування, які застосовуються у світовій практиці.

Специфічність обслуговування державного боргу України полягає у внесенні до планових витрат держави з обслуговування державного боргу витрат, пов’язаних з обслуговуванням іноземних гарантованих урядом кредитів.

Обслуговування внутрішнього державного боргу відбувається за рахунок розміщення нових внутрішніх боргових зобов’язань держави. Зазвичай, дата погашення внутрішніх боргових зобов’язань збігається з датою проведення аукціонів з розміщення нових боргових паперів. Платежі з обслуговування здійснюються через перерахування коштів до фінансового агента кредитора або через взаємозаліки вартості нових і старих боргових паперів.

Процес обслуговування державного боргу є складником бюджетного процесу. Під час складання проекту державного бюджету на наступний рік Міністерство фінансів враховує планові розрахунки департаменту державного боргу щодо обсягів платежів за державним боргом у наступному бюджетному році.

Під час планування витрат на обслуговування зовнішнього державного боргу здійснюються прямі фінансові розрахунки, відповідно до підписаних кредитних угод, наданих урядом гарантій і випущених боргових зобов’язань.

Обчислення загальних планових витрат для фінансування платежів із погашення основного боргу та сплати відсотків за чинними кредитними лініями враховує такі суми у валюті платежу:

— основний борг;

— відсотки за кредит;

— сплата комісій за зобов’язаннями;

— сплата комісій банку-агента за обслуговування.

Розрахунки видатків держави здійснюються відповідно до бюджетної класифікації видатків за функціональною структурою та за типом боргового зобов’язання (з обліком витрат відповідно до коду бюджетної класифікації).

Для своєчасного та повного виконання обов’язків гаранта з повернення іноземних кредитів планові платежі обчислюються за кожною конкретною лінією з виділенням сум основного боргу, відсотків за кредит і витрат, пов’язаних зі сплатою комісій за зобов’язаннями.

Особливість розрахунків планових платежів за експортними кредитами іноземних країн полягає в тому, що розміри заборгованості визначаються за конкретною позикою та, зазвичай, обчислюються за такою формулою:

∑ЗЗ = ∑П + ∑ППК + ∑Пкв + ∑СП + ∑КЗ + ∑шС ,

де ∑ЗЗ – загальна сума заборгованості;

∑П – сума основного боргу;

∑ППК – платежі за підготовку кредитного проекту;

∑ПкВ – сума відсоткових платежів комісійної винагороди;

∑СП – сума страхової премії;

∑КЗ – сума комісійних за зобов’язаннями;

∑шС – сума штрафних санкцій за порушення умов позики.

Сума комісійних за зобов’язаннями звичайно розраховується за такою формулою:

∑Кз = ∑кд + ∑кв + ∑кнв ,

де ∑Кз – сума комісійних за зобов’язаннями;

∑кд – сума за доступ до позикових коштів;

∑кв – сума комісійних за використання коштів;

∑кнв – сума комісійних за невикористання зарезервованих кредитних ресурсів.

Відсоткові витрати мають здійснюватися з урахуванням сум заборгованості за період з нарахуванням відсотків.

Якщо сплата основного боргу та/чи відсотків має відбуватися не разовим платежем, то, залежно від кількості періодів виплат за рік, визначаються окремі суми на кожну дату платежу (зазначену в кредитній угоді) та загальні обсяги на рік. Відсоткові ставки можуть бути тверді та плаваючі (наприклад ставка «libor – 0,06%»).

Департамент управління державним боргом Міністерства фінансів складає графік платежів, де з урахуванням умов кожної кредитної угоди та в розрізі кредиторів зазначаються суми витрат держави з обслуговування державного боргу. Мінфін України передає його на виконання Державному казначейству України та здійснює контроль за проведенням платежів. У разі уточнення суми до настання терміну чергового платежу з погашення основної суми боргу або сплати відсотків Міністерство фінансів складає уточнений графік і надсилає його до Держказначейства для виконання. Останнє здійснює перерахування коштів на рахунки банків-агентів, які в подальшому проводять платежі на користь іноземного кредитора.

Специфіка планування витрат з погашення основного боргу полягає в тому, що якщо виплата платежу припадає на перші числа січня наступного за плановим року, то ці суми теж враховуються під час планування витрат з обслуговування боргу.

Розрахунок загальних обсягів витрат щодо сплати відсотків за державним боргом, сформованим за допомогою підписання кредитних угод, передбачає здійснення розрахунків відсоткових сум на кожну дату погашення та їх додавання. Проведення розрахунків відповідає, зазвичай, такій формулі:

Пп = (Dj • i • Tj) / 360,

де Пп – сума відсоткових платежів;

Dj – обсяг боргу на дату погашення;

i – відсоткова ставка відповідно до кредитної угоди;

Tj – кількість діб у періоді.

Іноді в кредитних угодах визначається, що проведення розрахунків відсоткових платежів здійснюється з урахуванням 365 діб за рік.

В обчисленні відсоткових платежів відсотки стягуються окремо за використаний і невикористаний кредит (комісійна винагорода становить, зазвичай, 0,25%).

Для визначення обсягів витрат з обслуговування позик планові витрати обчислюються в доларах США та валюті кредиту. Для цього використовується розрахунковий курс на дату отримання платежу.

Особливість планування витрат з обслуговування фідуціарних позик полягає у необхідності врахування не тільки витрат з погашення основного боргу, сплати відсотків, а й інших витрат, що можуть існувати під час обслуговування цих позик. До них треба віднести такі витрати:

— можливі комісійні винагороди лід-менеджерам;

— можливі витрати на оплату послуг юридичних радників;

— можливі видатки на проведення презентацій;

— можливі видатки на лістинг фондових бірж;

— витрати з підготовки та друку проспектів емісій;

— витрати на переклад документації;

— витрати на оплату послуг рейтингових агентств.

Врахування цього призводить до збільшення розмірів витрат на обслуговування боргу.

Значні витрати держави з обслуговування державного боргу пов’язані й з витратами на співробітництво з рейтинговими агентствами (тільки щорічні комісії рейтингових агентств дорівнюють 200 тис. дол. США).

Планові витрати з обслуговування державного боргу можуть бути меншими чи більшими за фактичні витрати. Скорочення витрат з обслуговування державного боргу можливе за умов застосування методів управління державним боргом, проведення реструктуризації боргів, списання боргів кредиторами чи відмови країни-позичальника виконувати власні боргові зобов’язання.

Застосування реструктуризації та інших методів, за допомогою яких відбувається зміна обсягів і термінів погашення боргу, може призвести до зменшення витрат з обслуговування боргу в найближчій перспективі, але в довгостроковому періоді загальні витрати можуть зростати. На такий крок уряди йдуть, зазвичай, у разі боргової кризи.

Відмова від виконання боргових зобов’язань має значні негативні наслідки і застосовується окремими країнами лише як винятковий захід. Тому її не треба розглядати як спосіб скорочення витрат з обслуговування державного боргу.

Перевищення ж фактичних витрат над плановими можливе за умов коливання курсу валют і як наслідок порушення термінів виплат (графіка платежів), коли до боржника застосовують різні фінансові санкції. Це, зазвичай, пеня, що нараховується на всю суму простроченого платежу за кожну добу його прострочення.

Важливим завданням управління державним боргом є забезпечення своєчасності платежів з обслуговування боргу. Зазвичай, за це відповідає Міністерство фінансів, оскільки накази на здійснення боргових платежів є складником бюджетного процесу. Платіжні вимоги оформляються в департаменті управління державним боргом. Облік інформації і моніторинг платежів охоплює такі дві стадії:

— реєстрація підготовки та передачі платіжної вимоги;

— підтвердження фактичного здійснення платежу.

Особливої уваги потребує борг з плаваючою відсотковою ставкою. Зазвичай, відсотковий платіж базується на відсотковій ставці, що діяла на момент здійснення попереднього платежу. Фактичний розмір майбутнього платежу повідомляється кредитором по телексу. Завдання полягає у відстеженні кон’юнктури фондового ринку для того, аби передбачувати розміри відсоткових ставок на кілька місяців уперед. Ця інформація зберігається у вигляді, який дає змогу розраховувати (на підставі певних прогнозів про майбутній рівень відсоткових ставок) очікувані відсоткові платежі, які потім можуть бути замінені даними про фактичні платежі, що відповідають даним по телексу авізо кредитора.

Відділ іноземних операцій НБУ повідомляє департамент управління державним боргом Мінфіну про фактично здійснені платежі. Цьому суттєво допомагає система комп’ютеризованого обліку, дані якої періодично порівнюються та звіряються. Якщо зобов’язання з обслуговування боргу зростають швидше, ніж надходження держави, то незабаром терміни та обсяги платежів можуть порушитися, крім того, можливі проблеми з платіжним балансом.

Для обслуговування зовнішнього боргу визначають коефіцієнт обслуговування. Для зовнішнього боргу його розраховують як відношення всіх платежів за заборгованістю до валютних надходжень держави, виражене у відсотках. Сприятливим рівнем обслуговування вважається значення показника не більше 25%.

Статті витрат з обслуговування державного зовнішнього боргу в Україні є захищеними, тобто у разі секвестрування бюджету (зменшення видатків державного бюджету) вони не підлягають зменшенню. Це політична воля України щодо безумовного виконання прийнятих державою зобов’язань.

Відповідно до бюджетної класифікації України, затвердженої на виконання Постанови Верховної Ради України № 327 від 12 липня 1996 року «Про структуру бюджетної класифікації України» Наказом Міністерства фінансів України № 265 від 3 грудня 1997 року «Про запровадження нової бюджетної класифікації», виплати відсотків за зовнішнім державним богом належать до поточних видатків бюджету (за економічною класифікацією видатків бюджету), а погашення зовнішніх позик – від’ємне фінансування (за класифікацією фінансування за типом кредитора).

За настання гарантійного випадку Міністерство фінансів здійснює платежі на користь іноземних кредиторів на виконання гарантійних зобов’язань Кабінету Міністрів України. Процедура відшкодування витрат державному бюджету регулюється окремими статтями законів України про Державний бюджет України на відповідні роки. Ці статті визначають, що витрати державного бюджету на виконання кредитних і гарантійних зобов’язань України, які виникли внаслідок невиконання юридичними особами-позичальниками своїх зобов’язань щодо обслуговування (зокрема повернення) кредитів, наданих на умовах повернення і залучених державою або під державні гарантії, підлягають відшкодуванню цими особами в місячний термін з дня виникнення таких витрат.

У разі невідшкодування юридичними особами-позичальниками у місячний термін зазначених витрат Державного бюджету України державні податкові органи мають забезпечити за поданням органів Державного казначейства України за місцезнаходженням позичальника стягнення з нього у безспірному порядку повної суми не здійснених у термін платежів з урахуванням пені з розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України від невідшкодованої суми, розрахованої за кожний день прострочення платежу. У разі неможливості відшкодувати витрати Державного бюджету України грошовими коштами протягом трьох місяців державні податкові органи забезпечують звернення стягнення на майно боржників у судовому порядку.

Порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Кабінету Міністрів України, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1002 від 14 грудня 1995 року «Про порядок відшкодування збитків Державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України» та іншими постановами.