1.2. Структура місцевих бюджетів, джерела та порядок формування.

Сьогодні питання децентралізації бюджетної системи України виходять на перший план, адже фінансова децентралізація є однією з фундаментальних умов незалежності та життєдіяльності органів місцевої влади: децентралізація процесів ухвалення рішень збільшує можливість участі міської влади у розвитку підконтрольної їй території; фіскальна децентралізація сприяє ефективному забезпеченню суспільними послугами шляхом ретельного узгодження видатків органів влади з місцевими потребами і уподобаннями.

Але реалізація законодавчо закріплено права кожного адміністративно – територіального утворення на економічну самостійність неважлива без наявності у кожного органу влади власного бюджету і права його складання, затвердження і виконання без втручання ззовні. А це означає, що кожен орган влади повинен володіти своїми фінансовими джерелами, достатніми для організації управління економікою і соціальною сферою на своїй території. Одночасно з цим він повинен володіти відносною самостійністю управління податками та іншими обов’язковими платежами, що надходять до відповідного бюджету.

Тому саме місцевим бюджетам, як основній фінансовій базі органів місцевого самоврядування, належить особливе місце в бюджетній системі нашої держави. Важлива роль відводиться місцевим бюджетам і у соціально – економічному розвитку території, адже з місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров’я населення, засобів масової інформації; також фінансуються різноманітні молодіжні програми, видатки по упорядкуванню населених пунктів. Саме з місцевих бюджетів здійснюються видатки на соціальний захист та соціальне населення.

На жаль, в цій ланці бюджетної системи зберігається безнадійно застарілий механізм централізованого регулювання доходів місцевих бюджетів. Це позбавляє місцеві органи влади фінансової самостійності, на довгі роки закріплює залежність розвитку місцевої економіки і соціальної сфери від можливостей і бажання вищестоящих органів влади вирішувати проблеми, що знаходяться на даній території районів, міст, селищ і сіл.

Місцеві бюджети – це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими засобами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами і управліннями на відповідній території.

При дослідженні проблеми місцевих бюджетів, їх необхідно розглядати у двох аспектах. По-перше, як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органах самоврядування. По-друге, як систему фінансових відносин, що складаються між місцевими та державними бюджетами, а також у середині місцевих бюджетів.

Місцеві бюджети є фінансовою базою органів місцевого самоврядування та вирішальним фактором регіонального розвитку. Наявність місцевих бюджетів закріплює економічну самостійність місцевих органів самоврядування, що передбачено Конституцією та Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 27.05.97р.[8], активізує господарську діяльність, дозволяє їм розвивати інфраструктуру на підвідомчій території, розширювати економічний потенціал регіону, виявляти і використовувати резерви фінансових ресурсів.

Економічна сутність місцевих бюджетів проявляється в їх призначенні, а саме [8]:

- формування грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих органів влади;

- розподіл і використання цих фондів між галузями народного господарства;

- контроль за фінансово – господарською діяльністю підприємств та організацій, підвідомчих цим органам влади.

Як економічна категорія, місцеві бюджети відображають обумовлену адміністративним поділом і бюджетним устроєм держави сфери економічних відносин суспільства, пов’язаних із формуванням, розподілом і використанням централізованих грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні місцевих органів влади і призначених для соціально – економічного розвитку конкретних регіонів країни.

У Бюджетному кодексі України розділ III "Місцеві бюджети" складається з двох глав: глави 11 "Надходження та витрати місцевих бюджетів" (статті 63-74) та глави 12 "Складання, розгляд, затвердження, виконання та звітність місцевих бюджетів" (статті 75-80), у яких визначені положення та принципи, що мають концептуальне та практичне значення для побудови і функціонування місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 5 Бюджетного кодексу України, місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Місцеві бюджети можуть складатися із загального та спеціального фондів. Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди в разі необхідності визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік (пункт 4 статті 13). До складу видатків загального фонду відповідного місцевого бюджету входить резервний фонд (стаття 24). Складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів є бюджет розвитку (стаття 71). Структура місцевих бюджетів України та складові частини бюджету наведені у розділі 1.2 Коментарю "Бюджетна система України та принципи її побудови".

У Бюджетному кодексі встановлено, що всі надходження, які визначені нормативно-правовими актами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підлягають включенню до відповідних бюджетів. Заборона органам державної влади, органам місцевого самоврядування та іншим бюджетним установам створювати відповідні фонди за межами бюджетів (пункт 8 статті 13) реалізує принцип повноти бюджетної системи України (частина четверта статті 7), що не було передбачено Законом України "Про бюджетну систему України".

Місцевий бюджет включає всі надходження та витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету (стаття 63). Планувати та здійснювати видатки, які Бюджетним кодексом (п.1 частини першої статті 82) закріплені виключно за Державним бюджетом України, з місцевих бюджетів, а також здійснювати їх впродовж бюджетного періоду забороняється (частіша друга статті 85). Перелік зазначених видатків визначений у статті 87 Бюджетного кодексу.