4.1. Національний ринок боргових інструментів

Ринок цінних паперів охоплює частину кредитного ринку (зокрема ринок боргових інструментів держави, або ринок боргових зобов’язань) і весь ринок інструментів власності, тобто інтегрує операції з випуску та обігу боргових інструментів, інструментів власності, а також їхніх похідних.

До боргових інструментів держави належать цінні папери, які відображають кредитні відносини: облігації, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати, векселі. Ринок боргових інструментів охоплює обіг цінних паперів, що відображають відносини позики між кредитором і позичальником.

Держава здійснює законодавче регулювання відносин, що виникають на фінансовому ринку. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» визначає суть поняття «цінні папери», особливості їх випуску, обігу та погашення.

Функціонування ринку цінних паперів залежить від багатьох чинників, які поділяють ринок цінних паперів на окремі його складники. Насамперед визначають первинний і вторинний ринок цінних паперів.

Первинний ринок поєднує операції з розміщення щойно випущених емітентами цінних паперів. Первинне розміщення цінних паперів серед інвесторів відбувається для залучення емітентом нових грошових ресурсів.

Вторинний ринок цінних паперів поєднує операції з перепродажу раніше випущених фінансових інструментів. Він не створює нові грошові ресурси, а лише їх перерозподіляє. Зазвичай, на вторинному ринку обертаються найбільш ліквідні цінні папери. З ними працюють банківські установи, фондові біржі та інші фінансові посередники.

Облігація є найпоширенішим борговим інструментом. Облігація – це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску). Мета випуску облігацій емітентом – залучення додаткових грошових коштів для досягнення намічених цілей.

Державні облігації бувають іменні, на пред’явника, відсоткові, дисконтні, безвідсоткові (цільові), з правом дострокового відкликання та без нього, конвертовані та неконвертовані.

Іменні облігації – це облігації, на яких зазначена особа-власник цінного папера, а дані про її власника занесено у книгу емітента. Зазвичай, іменні облігації є безкупонними.

Облігації на пред’явника бувають купонні та безкупонні. Безкупонна облігація не містить інформації про її власника. Дохід за такою облігацією за настання терміну сплати відсотків або погашення облігації отримує її пред’явник. Коли настає термін платежу, купони пред’являють емітентові для виплати доходу.

Відсоткові облігації – облігації, за якими після закінчення терміну дії цінного папера емітент зобов’язується повернути номінальну вартість облігації і дохід у вигляді відсотка. Відсоткова ставка за облігаціями може бути фіксована або плаваюча.

Облігації з фіксованим доходом є цінними паперами зі сталим доходом, який не залежить від зміни рівня позикового відсотка.

Облігації з плаваючим доходом характеризуються коливанням їхньої дохідності залежно від коливань рівня позикового відсотка. Такі облігації дають можливість, з одного боку, уникнути додаткових витрат у період спаду відсоткових ставок, а з іншого боку, привабливі в період їхнього піднесення.

Останнім часом набули поширення дисконтні облігації.

Дисконтна облігація – це облігація, що реалізується за ціною нижчою, ніж її номінальна вартість. Дохід власника дисконтної облігації формується у вигляді різниці між ціною придбання і ціною реалізації. Остання може дорівнювати номінальній вартості.

Залежно від порядку обігу на ринку облігації можуть бути ринкові та неринкові. Неринкові облігації, зазвичай, розміщуються через спеціальні фінансово-кредитні інститути. Вони не обертаються вільно на ринку (тобто мають обмеження щодо їх обігу) або за ними взагалі не здійснюються операції купівлі-продажу. За бажанням утримувача цінного папера вони можуть бути погашені достроково (згідно з умовами випуску) зі зниженням розмірів доходу.

Існування різного порядку оплати створює умови для використання облігацій з правом дострокового погашення та облігацій без права дострокового погашення.

Облігації можуть бути конвертовані (конверсійні) та неконвертовані. Конверсійні облігації надають право їхньому власнику обміняти облігації через певний термін, відповідно до встановленої ціни, на акції емітента. Після обміну облігації на акцію власник цінного папера перетворюється з кредитора на співвласника. Він уже не має права на повернення позики і на отримання доходів у вигляді відсотків.

Обмін облігації на акцію здійснюється відповідно до коефіцієнта конверсії, який і визначає співвідношення між вартістю облігації та вартістю акції.

Відповідно до чинного законодавства до державних боргових паперів належать:

— облігації внутрішньої державної позики;

— облігації зовнішньої державної позики;

— казначейські зобов’язання.

Облігації внутрішньої та зовнішньої державної позики випускаються від імені держави і відповідно до рішення Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України спеціальною постановою визначає розмір випуску, час погашення, величину номінального доходу, форму та частоту виплат доходу, суму боргу за облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП). Офіційним агентом уряду, який відповідає за розміщення ОВДП, є Національний банк України (НБУ).

Нині первинний ринок ОВДП не має офіційних дилерів. Комерційні банки – установи, що можуть брати участь в аукціонах, за допомогою яких відбувається розміщення ОВДП. Власниками ОВДП можуть бути резиденти та нерезиденти.

Державні облігації є джерелом покриття бюджетного дефіциту, здійснення розрахунків за державним боргом і джерелом поповнення готівкових коштів у період платіжної кризи.

Інвестори і Міністерство фінансів України використовують облікову ставку НБУ як основу для формування ціни доходу за ОВДП. Облігації внутрішньої державної позики випускаються на пред’явника з терміном обігу 28, 63, 91, 182, 273 дні та 1 рік, 18, 24, 36, 39, 42, 45, 48, 51, 54, 57, 60, 63, 66, 69, 72 місяці.

Розвиток міжнародного співробітництва відкриває можливості додаткового залучення світового позикового капіталу в Україну. Облігації зовнішньої державної позики – це частина ринку цінних паперів, яка переживає процес розвитку і становлення. Вперше облігації зовнішньої позики випущено урядом України 1995 року для реструктуризації заборгованості російській газодобувній компанії РАТ «Газпром» за постачання природного газу в Україну. ОЗДП було випущено у формі паперових свідоцтв на пред’явника з терміном погашення протягом 1997–2007 років, включаючи трирічний пільговий період, упродовж якого повинен сплачуватися дохід за ставкою 8,5% річних на суму облігацій.

Необхідність розміщення українських державних цінних паперів на східних і західних ринках для залучення додаткових грошових коштів у розпорядження України призвела до випуску в серпні 1997 року нових ОЗДП. З 1997 року Україна почала систематично залучати кредитні ресурси зі світового ринку позикових капіталів через випуск ОЗДП у доларах США, німецьких марках і валютах інших країн.

Згідно з Бюджетним кодексом і Законом України «Про цінні папери і фондову біржу», місцеві органи влади мають право випускати облігації внутрішньої місцевої позики (ОВМП). ОВМП є важливим джерелом формування фінансових ресурсів місцевих органів влади, проте заборгованість місцевих органів влади не входить до складу державного боргу України. Чинним законодавством визначено, що місцеві органи влади мають право випускати їх для фінансування дефіциту місцевих бюджетів, але терміни їх обігу не мають перевищувати року і заборгованість за ними не входить до складу державного боргу України.

Протягом 1995–1996 років більшість місцевих органів влади такою можливістю не скористалася. Причиною стали відсутність продуманої стратегії розвитку регіону, значні розміри субсидій, які виділялися урядом місцевим органам влади, інфляційні процеси, висока вартість позик, відсутність досвіду розміщення ОВМП і небажання місцевих органів влади взяти на себе ризик невиконання своїх зобов’язань.

В Україні випускалися ОВМП у Києві, Донецьку, Харкові та інших містах. Важливим складником розвитку ОВМП є створення системи страхування інвестиційних ризиків для інвесторів за облігаціями. Для забезпечення надійності ОВМП загальна сума випуску за номінальною вартістю та доходу за ними не повинна перевищувати розміру платоспроможності емітента. Створення спеціальних фондів може забезпечити своєчасну та повну сплату доходів за облігаціями.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» в державі можуть випускатися казначейські зобов’язання України. Казначейські зобов’язання – вид цінних паперів на пред’явника, що розміщуються винятково на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фіксованого доходу протягом усього терміну володіння ними.

Казначейські зобов’язання можуть бути таких видів:

— короткострокові – до 1 року;

— середньострокові – від 1 до 5 років;

— довгострокові – від 5 до 10 років.

Рішення про порядок, умови та виплату доходів за середньостроковими та довгостроковими казначейськими зобов’язаннями приймають Кабінет Міністрів України, за короткостроковими – Міністерство фінансів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 1996 року було здійснено перші випуски казначейських зобов’язань у вигляді векселів Державного казначейства. Термін їх обігу становить не більше року. Казначейські векселі використовують для врегулювання розрахунків з державним бюджетом зі сплати податків.

З 2002 року для залучення фінансових ресурсів населення в Україні здійснюються випуски казначейських зобов’язань у документарній формі з терміном обігу 24 місяці.