ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРИ ФІНАНСІВ МІСТА

В умовах сучасного реформування вітчизняної фінансової системи та прагнення органів влади всіх рівнів проводити ефективний контроль державних та місцевих фінансів, актуальності набуває дослідження структури фінансів міста.

Крім того, розглядаючи основні функції місцевих органів влади як визначального суб’єкта управління фінансами міста, можна сказати, що політика ефективного формування та розподілу фінансових ресурсів конкретної території носить всеохоплюючий та різнонаправле- ний характер. Так, забезпечення місцевими органами влади послуг соціального характеру виступає базисом організації фінансової роботи на рівні міста та зумовлює необхідність громади бути зацікавленою в ефективності прийняття управлінських рішень відносно формування та розподілу фінансових ресурсів. Розглянута взаємозалежність між місцевими органами влади та громадою даного міста ще більше загострюють проблему детального аналізу структури фінансів міста.

Таким чином, дослідження теоретичних, правових та практичних основ структури фінансів міста є необхідною умовою стабільного розвитку соціальної та економічної складових як місцевої громади зокрема, так і суспільства держави в цілому.

Отже, насамперед, проведемо аналіз науково-методичних підходів до розуміння сутності фінансів міста та з’ясуємо особливості становлення і формування даної категорії, систематизованих нами у додатку Б.

Досліджуючи функції, які покладені на органи місцевого самоврядування, необхідно зауважити, що деякі автори, а саме О.Б. Заверуха [50], B.C. Загорський [51], В.І. Оспіщева [95], зосереджують увагу на необхідності місцевих органів влади виконувати в процесі формування, розподілу і використання фінансових ресурсів не тільки власні, але і делеговані держаною владою завдання.

Ідентифікація безпосередньо у визначенні “місцеві фінанси” суб’єктів, що беруть участь в формуванні, розподілі і використанні фондів грошових коштів, проведена О.Б. Заверухою [50]. Так, автор наголошує на тому, що місцеві фінанси - це сукупність відносин, врегульованих нормами фінансового права, що виникають між органами місцевого самоврядування та територіальними громадами, органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями.

Інша група вчених, зокрема А.М. Бабич, Л.М. Павлова [6],

О. А. Полякова [108], розглядають не місцеві, а муніципальні фінанси, при цьому майже не змінюючи підходи до визначення даної категорії, наголошуючи тільки на тому, що задоволення соціально-економічних потреб відбувається населенню муніципального утворення.

Додатково до розглянутих вище, в науковій літературі можна зустріти поняття “територіальні фінанси”. Так, О.Б. Іванова [54] під територіальними фінансами розуміє систему грошових відносин, яка є результатом розподільчого процесу з приводу формування у органів місцевої влади фондів фінансових ресурсів (на безповоротній основі) і їх подальшого використання для забезпечення умов розширеного відтворення і економічного розвитку територій, надання послуг населенню, що проживає в межах даного адміністративно-територіального утворення, у відповідності з покладеними на органи державної влади і місцевого самоуправління функціями і закріпленими повноваженнями. Таким чином, автор акцентує увагу на основній меті, яка повинна простежуватись в розподільчому процесі з приводу формування у органів місцевої влади фондів фінансових ресурсів і їх використання та полягає в забезпеченні умов розширеного відтворення і економічного розвитку територій.

Крім того, необхідно зауважити, що І.Л. Сазонець [124] поряд з місцевими фінансами розглядає категорію фінансових ресурсів регіону, визначаючи їх як сукупність фінансових ресурсів, що формуються та (або) використовуються для вирішення проблем, пов’язаних з процесами проектування, будівництва, розвитку, функціонування об’єктів та суб’єктів соціально-економічної та інженерно-виробничої інфраструктур регіону, суб’єктів підприємницької діяльності в регіоні. Фінансові ресурси регіону є одним із видів ресурсів, що забезпечують його функціонування і розвиток. Також, паралельно з дослідженням місцевих фінансів, виокремлення поняття “фінансові ресурси міста” проводить і О.А. Полякова [108], визначаючи дану категорію як грошові доходи або надходження, мобілізовані у розпорядження органів міського самоврядування, використання яких відбувається в інтересах розвитку соціально-економічної інфраструктури територій, інших потреб та задоволення потреб населення міста.

Такі науковці, як К.М. Владимиров, Н.Г. Чуйко, О.Ф. Рогальський [32], В.І. Кравченко [68] взагалі ототожнюють категорію “місцеві фінанси” з поняттям “фінанси місцевих органів влади”, продовжуючи порівняння поняття “фінанси місцевих органів влади” з муніципальними (комунальними) фінансами, фінансами територіальної громади, фінансами комуни, фінансами общини, фінансами муніципального утворення, фінансами штату, фінансами міста, області, району, села, селища і т. ін.

Таким чином, на основі проведеного дослідження можна зауважити, що більшість науковців виділяють тільки категорію “місцеві фінанси”, розглядаючи її в розрізі системоутворюючої складової фінансової системи держави, та ідентифікуючи як частину фінансових ресурсів, якими місцева громада має безпосередню можливість управляти і розпоряджатись. Саме необхідність здійснення органами місцевого самоврядування державних програм в межах соціального розвитку регіону вимагає від них акумуляції і можливості розпорядження значних за обсягами матеріальних та фінансових ресурсів. Вчені, які ототожнюють поняття “місцеві фінанси” з муніципальними (комунальними) фінансами, фінансами територіальної громади, фінансами комуни, фінансами общини, фінансами муніципального утворення, фінансами штату, фінансами міста, області, району, села, селища, або окремо розглядають кожне з даних визначень, також основну увагу акцентують на підході про формування, розподіл і використання фінансових ресурсів з метою забезпечення соціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Переходячи безпосередньо до визначення сутності поняття “фінанси міста ”, необхідно зазначити, що дана категорія включає сукупність фінансових ресурсів, які формуються та розподіляються бюджетними установами, суб’єктами господарювання, домогосподарствами та населенням даного міста та акумулюються органами місцевої влади з метою економічного і соціального розвитку території. Таким чином, характерні даній категорії особливості полягають в наступному:

1. Всеохоплююче управління фінансовими ресурсами комунальних і приватних підприємства та фінансами домогосподарств і населення міста.

2. Здійснення місцевими органами влади прямого (в межах бюджетних установ) та опосередкованого (в розрізі приватних підприємства) впливу на розподіл фінансових ресурсів.

3. Активізація залучення інвестиційних ресурсів та стимулювання соціальної відповідальності бізнесу (рис. 1.2).

Проводячи детальне дослідження кожного з вищерозглянутих аспектів категорії фінансів міста, необхідно зауважити, що тільки за умови синхронізації всіх фінансових потоків, які формуються на території міста в процесі діяльності суб’єктів господарювання всіх форм власності, домогосподарств і населення, органи місцевого самоврядування мають можливість досягти максимально раціонального розподілу фінансових ресурсів відповідно до завдань, які на них покладені. Так, постійний контроль та чіткий облік вхідних та вихідних потоків, які формують фінанси міста, забезпечують можливість проводити органами місцевої влади не тільки врівноважену економічну та соціальну політику, а й досягти максимальної оперативності та своєчасності реалізації прийняття управлінських рішень.

Рис. 1.2. Формування виокремленого підходу до визначення сутності фінансів міста (складено автором)

Однією з особливостей фінансів міста виступає можливість органів місцевого самоврядування розпоряджатися не тільки фінансовими ресурсами бюджетних установ, а також коштів, сформованих за рахунок податків і зборів, субсидій і місцевих запозичень, а й здійснювати вплив на перерозподіл фінансових ресурсів приватних підприємств різної форми власності, домогосподарств і населення. В розрізі даного аспекту фінансів міста необхідно зазначити, що встановлення відповідної бази оподаткування і ставок місцевих податків та зборів органи місцевого самоврядування поряд з жорсткою фіскальною політикою

мають можливість додатково збільшувати власну ресурсну базу та залучати суб’єктів господарювання і населення до комплексу різнонап- равлених соціальних програм.

В межах третього аспекту фінансів міста доцільно зауважити, що збільшення ресурсної бази місцевих органів самоврядування можливе також за рахунок створення сприятливого інвестиційного клімату в регіоні, що з часом не тільки призведе до збільшення чисельності платників податків і місцевих зборів, а й сприятиме покращенню соціальної складової розвитку міста в межах підвищення зайнятості населення. Крім того, зважена на економічні і природні особливості міста та чітко скоординована в часі інвестиційна політика розвитку регіону призведе до формування позитивної репутації дій, які здійснюються органами місцевої влади не тільки в межах визначеної держави, а й за її кордонами. В результаті даних дій, незважаючи на нестабільну політичну і фінансову ситуацію, інвестори будуть впевнені в економічній доцільності вкладання коштів саме в даний регіон. Додатково до зазначеного вище, необхідно сказати, що на законодавчому рівні, в межах певного міста, органи управління мають владні важелі та інструменти до заохочення бізнесу відносно соціальної відповідальності його діяльності, тим самим вирішуючи соціальні питання, покладені на місцеві органи влади за рахунок приватних підприємців.

Виходячи з особливої ролі управління фінансами міста в забезпеченні стабільного розвитку економічної та соціальної сфер адміністративно-територіальної одиниці, актуальності набуває аналіз їх складу та структури. Структура фінансів міста виступає відображенням напрямку та характеру взаємообумовленості і взаємозалежності між елементами системи, а їх склад характеризує якісну сторону фінансових ресурсів.

Таким чином, на основі дослідження науково-практичних робіт, присвячених даному питанню [35, 124], та визначених вище особливостей фінансів міста, їх структуру можна представити за допомогою рис. 1.3.

На основі даних, наведених на рис. 1.3, можна зазначити, що структура фінансів міста є багатогранною та складною системою, яка містить ресурси як у фондовій, так і нефондовій формах, та охоплює матеріальні і грошові кошти які формуються за рахунок інвестиційної діяльності. Розглядаючи кожну складову структури фінансів міс - та більш детально, необхідно зазначити, що основою ресурсного забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування виступає місцевий бюджет.

Рис. 1.3. Структура фінансів міста

Так, на основі коштів, які акумулюються в централізованих фондах фінансових ресурсів, місцеві органи влади, в своїй більшості, формують тактичні та стратегічні плани розвитку міста.

Додатково до коштів, закріплених в місцевих бюджетах, збільшення фінансових ресурсів міста можливе за рахунок прибутку комунальних підприємств. В свою чергу, необхідно зауважити, що дана складова фінансів міста не завжди формує дохідний потік грошових коштів, оскільки в деяких випадках діяльність комунальних підприємств є збитковою і потребує зворотного потоку фінансових ресурсів. Таким чином, ефективна діяльність підприємств, які знаходяться в комунальній власності, є надзвичайно важливим аспектом, який забезпечує збалансованість структури фінансів міста. Неможливість місцевих органів влади забезпечити прибуткову діяльність підприємств, які знаходяться в сфері їх підпорядкування, може призвести до значного скорочення загального обсягу фінансових ресурсів міста.

Важливою складовою фінансів міста також можуть виступати позикові кошти. Так, з метою фінансування соціальних або інвестиційних проектів органи місцевого самоврядування здатні залучати кредитні ресурси або випускати муніципальні облігації. Основною проблемою в розрізі даної складової фінансів міста є той факт, що темпи зростання дохідної частини ресурсів міста будуть менші за темпи зростання заборгованості за отриманими запозиченнями, що в результаті може призвести до місцевого дефолту. Додатковою проблемою використання даного інструмента забезпечення міста фінансовими ресурсами є складність розміщення муніципальних облігацій. Так, відсутність гарантій виконання місцевими органами влади взятих на себе зобов’язань, слабка нормативно-правова база регулювання даного процесу та недостатній розвиток фінансового ринку призводять до збільшення ризиковості муніципальних облігацій і, відповідно, до значної їх вартості. Результатом цього виступає слабкий попит суб’єктів господарювання на даний вид інвестиційних інструментів та неможливість розміщення всього обсягу муніципальних облігацій на фондовому ринку.

Додатковою складовою фінансів міста також можуть виступати добровільні внески фізичних та юридичних осіб, страхові збори, надходження від штрафів та інші надходження, але питома вага даних фінансових ресурсів в загальному обсязі коштів міста є незначною та виступає більше допоміжною частиною.

Окремою складовою фінансів міста, на наш погляд, необхідно розглядати міжбюджетні трансферти. Так, до їх складу, відповідно до

Бюджетного кодексу України [24], включають: дотації вирівнювання; субвенції; кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів; інші дотації. Проводячи дослідження кожної складової окремо, доцільно сказати, що дотації вирівнювання бюджету міста використовуються як інструмент нормалізації обсягу витрат відповідно до обсягу доходу, та розраховуються за формулою, яка повинна містити наступні параметри:

• нормативи забезпеченості бюджетів фінансовими ресурсами та коефіцієнтів, що їх корегують;

• загальна чисельність населення та обсяг споживачів соціальних послуг;

• коефіцієнт податкоспроможності міста чи регіону;

• прогнозний показник доходів відповідного регіону;

• коефіцієнт вирівнювання.

Виходячи з вищерозглянутих видів міжбюджетних трансфертів, можна зауважити, що дана складова фінансів міста є особливо важливим елементом соціально-економічного розвитку територій, які не мають можливості самостійно покривати власні витрати. Тобто саме дана складова фінансів міста дає можливість рівномірного розвитку адміністративно-територіальних одиниць в межах всієї території держави та виконання не тільки програм соціального захисту і реалізації інвестиційних проектів, а й компенсації витрат, пов’язаних з наданням пільг, встановлених на державному рівні. Отже, міжбюджетні трансферти виступають однією з ключових статей формування фінансових ресурсів для економічно нерозвинених територій, і, в свою чергу, зменшують темпи розвитку міст, фінансові ресурси яких є понад нормативними. Виходячи з даного протиріччя, необхідності набуває формування на державному рівні політики, яка б враховувала вклад кожного регіону і міста в загальну стабільність економічного і фінансового розвитку держави та мала зворотний ефект.

Переходячи до аналізу фінансів міста в розрізі грошових коштів, на які органи місцевої влади не можуть здійснювати прямий вплив, особливу увагу необхідно приділити: по-перше, потоку фінансових ресурсів, які формуються суб’єктами господарювання, домогосподар- ствами та населенням, що здійснює господарську діяльність на території міста; по-друге, додатному фінансовому потоку, який можливо сформувати в результаті залучення інвестиційних ресурсів від суб’єктів, які здійснюють діяльність за межами міста. Ефективна робота органів місцевої влади відносно заохочення прозорого ведення бізнесу і його соціальної відповідальності та створення сприятливих умов ведення підприємницької діяльності для інвесторів (які знаходяться за межами міста) сприятиме виникненню можливості диверсифікації вхідних і вихідних фінансових потоків. Таким чином, органи місцевого самоврядування, використовуючи дані інструменти поповнення фінансових ресурсів міста, мають можливість не тільки забезпечувати виконання поточних завдань, пов’язаних з благоустроєм та стабільним функціонуванням всієї інфраструктури міста, а й розширювати програми, пов’язані з соціальним захистом населення.

Розглядаючи практичні особливості структури фінансів міста, можна зазначити, що в статутах м. Луцька та м. Калуша закріплені наступні складові ресурсної бази даних адміністративно-територіальних одиниць:

• кошти міського бюджету;

• фінансові ресурси позабюджетних і цільових фондів;

• фінансово-кредитні ресурси;

• страхові ресурси;

• кошти підприємств, організацій та установ, що знаходяться у комунальній власності міста;

• відповідні частки ресурсів підприємств та організацій, створених за пайовою участю органів міського самоврядування;

• кошти, отримані від розміщення міських позик, та ресурси валютних фондів;

• ресурси, отримані від організації міських лотерей;

• кошти, акумульовані від приватизації комунального майна міста;

• фінансові ресурси органів самоорганізації громадян міста;

• інші фінансові ресурси, передані місту [97, 98].

На основі вищерозглянутого поділу фінансових ресурсів міста за відповідними напрямками, можна стверджувати, що у вітчизняній практиці місцеві органи самоврядування навіть у нормативному аспекті орієнтуються на традиційні інструменти залучення фінансових ресурсів. Напрямки, які б обумовлювали поліпшення інвестиційної складової міста з метою додаткового залучення фінансових ресурсів суб’єктів господарювання інших регіонів та інноваційні програми і розробки по акумуляції додаткових грошових коштів, не простежуються в жодній з наведених складових фінансів міста. Дана ситуація свідчить не тільки про недостатній розвиток вітчизняних місцевих фінансів, а й про низький рівень стимулювання з боку державних органів влади фінансування власних фінансових потреб органів місцевого самоврядування за допомогою концентрації додаткових грошових ресурсів.

Підводячи підсумок, можна зауважити, що визначена структура фінансів міста дозволяє органам місцевого самоврядування:

• здійснювати на більш високому рівні оцінку власних джерел фінансових ресурсів;

• проводити оптимізацію структури фінансів міста в залежності від стану економіки країни та кон’юнктури фінансового та товарного ринків;

• встановити можливі обсяги і напрямки акумуляції фінансових кош - тів в залежності від можливостей виконавчих органів влади (органи місцевого самоврядування);

• врахувати можливість залучення додаткових фінансових ресурсів як за рахунок місцевих запозичень, так і в процесі створення сприятливого інвестиційного клімату в регіоні.

Крім того, необхідно додати, що збалансована структура фінансів міста забезпечує раціональне та своєчасне фінансування широкого комплексу заходів, пов’язаних з комунальним, побутовим, соціальним та культурним обслуговуванням населення визначеної адміністративно-територіальної одиниці. В умовах сучасного розвитку економіки держави управління складом та структурою фінансів міста повинні забезпечити цілісний розвиток території, збалансоване становлення виробничої і невиробничої сфер та взаємообумовлений і пропорційний розвиток економічної і соціальної складової міста. Дані обставини розширення структури фінансів міста викликають необхідність постійного зростання і зміцнення фінансової бази органів місцевої влади, покращання методів формування, освоєння і використання фінансових ресурсів та створення новітніх методів акумуляції грошових коштів, специфічних для даної території.

Провівши дослідження сутності поняття “фінанси міста” та визначивши їх структуру, значної актуальності набуває аналіз правових основ децентралізації управлінських процесів, пов’язаних з фінансами адміністративно-територіальної одиниці. Так, в умовах вітчизняної економіки нормативні засади функціонування системи фінансово- економічних відносин міста формують наступні документи законодавчого характеру: Конституція України [66], Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” [113] Бюджетний кодекс України [24], Закон України “Про систему оподаткування” [116], щорічні закони про Державний бюджет України, Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” [115] тощо.

Переходячи до аналізу загальних підходів до управління фінансами міста, висвітлених в наведених нормативно-правових актах, зазначимо, що в Конституції України наведено визначення категорії “місцеве самоврядування” та розглянуто системоутворюючі елементи їх матеріальної і фінансової баз. Крім того, даний закон розкриває концептуальні підходи та визначальні особливості створення та використання коштів бюджетів міста.

Паралельно з Конституцією України в ст. 2 Закону України “Про місцеве самоврядування” визначена здатність територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення [113]. Отже, в межах Конституції і діючих законів України об’єднання громадян мають можливість проводити відповідні заходи відносно формування та розподілу фінансових ресурсів, акумульованих на території міста.

У свою чергу, в Бюджетному кодексі України акцентується увага на процесі створення, розподілу та перерозподілу фінансових потоків, які формують бюджет міста. Так, в даному нормативно-правовому акті визначені процедури: прийняття бюджету; розподілу дохідної та витратної частин бюджетів міст; методика розрахунку міжбюджет- них трансфертів; контролю місцевими органами самоврядування на - лежного виконання обсягів та строків реалізації бюджету; проведення операцій, пов’язаних з залученням позикових коштів (місцевих запозичень).

Деталізація структури та складу доходів загального та спеціального фонду бюджетів міст визначається в межах щорічних законів про Державний бюджет України. Також в даному законі розкриваються умови та порядок надання дотацій з Державного до місцевих бюджетів та розраховуються конкретні значення коефіцієнтів вирівнювання.

Нормативно-правові аспекти системи податків та зборів, які стягуються на території міста, їх процентні ставки, база нарахування та процедура сплати наведені в Декреті Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” та Законі України “Про систему оподаткування”.

Таким чином, на основі проведеного дослідження законодавчих основ регулювання фінансових аспектів функціонування міста органами місцевої влади можна виділити наступні положення організації даного процесу:

1. Відокремлення та виділення специфічних функцій фінансової діяльності органів місцевого самоврядування.

2. Розмежування дохідних та витратних фінансових потоків між державними та місцевими бюджетами.

3. Забезпечення діяльності органів місцевої влади необхідним обсягом власних матеріальних і фінансових ресурсів.

4. Дотримання принципу самостійності щодо розпорядження грошовими коштами в межах визначеної територіально-адміністративної одиниці.

5. Проведення фінансового моніторингу формування, розподілу та використання фінансових ресурсів.

Отже, закріплені в нормативно-правових документах положення відносно можливостей місцевих органів самоврядування розпоряджатись фінансовими ресурсами в межах території міста дозволяють стверджувати про практичну можливість реалізації концепції управління фінансами міста.

Особливе значення в інституті фінансової основи місцевого самоврядування займає і система міжнародного місцевого права, яка ратифікована в багатьох країнах та виступає еталоном для проведення загальної державної політики по відношенню до регіонів. Питанню особливостей формування, розподілу і перерозподілу фінансів місцевої громади присвячена ст. 9. Європейської хартії місцевого самоврядування [44]. Особлива увага в даному документі зосереджено на наступних аспектах:

• органи місцевої влади мають можливість, відповідно до загальної державної економічної політики формувати власні фінансові ресурси та в подальшому проводити їх розподіл в межах власних повноважень;

• фінансові ресурси, акумульовані в місті, повинні адекватно відповідати функціям органів місцевого самоврядування, які закріплені в Конституції та нормативно-правових документах;

• визначений обсяг фінансових ресурсів органи місцевої влади повинен формуватись на основі місцевих податків та зборів;

• фінансові системи, на яких базується формування ресурсної бази органів місцевого самоврядування, повинні швидко адаптуватися до змін вартості виконуваних ними функцій;

• використання процедури бюджетного вирівнювання з метою усунення фінансової диспропорції між слабкими та фінансово стійкими органами місцевого самоврядування;

• обов’язковість інформування органів місцевого самоврядування про процедуру надання їм субсидій;

• в межах закону органам місцевого самоврядування надано право покривати власні витрати на капіталовкладення за рахунок виходу на національний ринок капіталу.

Узагальнюючи зазначені вище положення, необхідно сказати, що як і в українській, так і в європейській практиці проблема побудови правового регулювання фінансових відносин між загальнодержавними органами влади, органами місцевого самоврядування та громадою займає особливе місце. Дане питання є основоутворюючим та найбільш складним в аспекті розвитку місцевого самоврядування. Можливість місцевих органів влади дієво впливати та ефективно управляти комплексом питань, пов’язаних з розвитком міста і, відповідно, забезпечувати соціальну та економічну стабільність території, в першу чергу залежить від обсягу фінансових ресурсів, які знаходяться в їх розпорядженні. Таким чином, сильний правовий базис, який не тільки декларується і носить рекомендаційний характер, а й реально виконується і носить примусовий характер, є основою стабільного розвитку кожного міста. Отже, визначена на правовому рівні можливість органів місцевого самоврядування, обраних на законодавчих підставах громадою міста, забезпечує всі можливості ефективного регулювання та координації структури фінансів міста.

Підводячи підсумок дослідження сутності фінансів міста та їх структури, доцільно зауважити, що дана категорія виступає основою проведення раціональної та успішної економічно-соціальної політики органами місцевого самоврядування. Усвідомлення багатогранності та складності процесів формування фінансів міста дає можливість органам місцевої влади здійснювати ефективну політику управління відповідною територією. Неоднорідність складових елементів структури фінансів міста та складність їх формування, управління і контролю створюють значні можливості для подальшого удосконалення існуючих та розвитку нових аспектів в даній галузі фінансової науки. Дослідження складових загальної структури фінансів міста показало, що найбільша увага приділяється централізованим фондам грошових коштів, тобто місцевим бюджетам, а їх структура, порядок формування і процедура затвердження чітко регламентовані нормативно-правовими актами. Значно менше уваги приділяється органами місцевої влади ефективності функціонування комунальних підприємств та проведенню загальнодержавної політики відносно бюджетного вирівнювання за допомогою трансфертів. Невирішеним залишається і питання відносно законодавчого регулювання та форми проведення місцевими органами влади кредитних операцій та здійснення муніципальних запозичень. Такі напрямки збільшення ресурсної бази фінансів міста, як підвищення інвестиційної привабливості території та вирішення соціальних проблем за рахунок стимулювання соціальної відповідальності бізнесу, взагалі розглядаються органами місцевої влади тільки з політичної точки зору.

Виходячи з цього, подальший розвиток системи фінансів міста повинен основуватись на взаємообумовленості та цілісності її складових елементів, якими можливо ефективно управляти і проводити оп- тимізацію їх складу, виходячи з напрямку і сили впливу екзогенних та ендо генних чинників. Таким чином, основою подальшої стабілізації системи фінансів міста має бути регулювання і контроль процесів, пов’язаних з формуванням, розподілом і перерозподілом фінансових ресурсів на території міста не тільки на рівні держави та місцевих органів самоврядування, але і на рівні громади адміністративно- територіальної одиниці. Вирішення проблем, які виникають в процесі управління складовими елементами фінансів міста, залежить не тільки від політики, яку проводять органи державної та місцевої влади, та дії політичних та економічних факторів впливу, а й від суспільних факторів розвитку. Жителі міста повинні усвідомити значимість власної діяльності та відповідальність перед суспільством в цілому. Тобто саме мешканці відповідної адміністративно-територіальної одиниці, їх діяльність та відношення до влади забезпечують стабільний розвиток виробничої, фінансової та соціальної сфер міста.

1.3.