<<
>>

2.2. Аналіз проблем у сфері формування та виконання місцевих бюджетів.

Реформування економіки країни на сьогоднішній день потребує пошуку суттєво нових підходів щодо рішення проблем реформування доходної бази регіонів і визначення місця та ролі місцевих бюджетів України.

Деякі автори у своїх працях розглядають різні сторони цієї проблеми, але механізм її вирішення має бути одним. Так, О. Мечинський вважав, що «структура .походів свідчить про постійну тенденцію до зростання місцевих бюджетів, які перерозподіляються через Державний бюджет» [21], О. Кириленко вважає, що «до власних доходів належать доходи місцевих бюджетів, що формуються внаслідок рішень, які приймають органі місцевого самоврядування» [22]. О. Грішанова виділяє поняття «власні доходи» і «доходи, які передаються» [21]. Л. Фещенко, Н. Кузьмінчук розуміють під доходами«усі доходи, які не мають спеціального призначення і направляються на фінансування поточних видатків установ га організацій, які утримуються за рахунок відповідного бюджету» [18]. Однак, деякі теоретичні та практичні аспекти формування доходів місцевих бюджетів потребують подальшого наукового дослідження.

Нині в Україні чисельність місцевих бюджетів одна із найбільших в Європі.

Види доходів місцевих бюджетів складають систему доходів місцевих бюджетів. Ця система направлена на рішення фіскальних, розподільчих та регулюючих процесів - мобілізація фінансових ресурсів для збереження статусу самостійності місцевих бюджетів, стимулювання розвитку виробництва, зростання його ефективності, забезпечення соціального захисту та розвиток соціальної сфери. Але практика свідчить про недостатність доходної бази місцевих бюджетів, тому проблема формування доходної бази місцевих бюджетів с актуальною.

Існує низка суттєвих проблем щодо наповнення місцевих бюджетів країни та функції місцевих органів влади.

Однією з причин виникнення проблем між бюджетами різних рівнів є недосконале законодавче поле, яке б на достатньому рівні регулювало механізм між бюджетних відносин.

Важливою проблемою є недосконалість складу та структури податкових надходжень, місцевих бюджетів. Найбільш суттєвими джерелами у їх складі є місцеві податки та збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування, плата за землю, податок з власників транспортних засобів та податок на промисел, питома вага яких не перевищує 5-6% у загальній сумі доходів місцевих бюджетів України, тому можна зрозуміти чому неможливо фінансувати з місцевого бюджету досить великий обсяг суспільних благ на місцевому рівні забезпечувати в повній мірі соціальний захист населення та соціальну сферу. Враховуючи ситуацію, яка склалася в нашій країні на сьогоднішній день, важливо підвищувати частку власних доходів місцевих бюджетів, а саме шляхом чіткого законодавчого закріплення бюджетних повноважень і відповідальності влади різних рівнів при формуванні доходів.

Але ж система місцевих податків та зборів, яка покликана забезпечувати основні надходження до бюджетів міських, селищних і сільських рад теж є недосконалою, в недостатньому обсязі здійснюється підтримка та розвиток місцевої інфраструктури.

Її недосконалість проявляється у наявності в складі місцевих податків і зборів неефективних надходжень. Питома вага їх у складі податкових надходжень місцевих бюджетів є незначною (3-4%), що доцільнішим є взагалі їх скасувати і замінити більш вагомими альтернативними податками та зборами. Наприклад збір за участь у бігах на іподромі, збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, збір за право проведення кіно- та телезйомок, збір з власників собак замінити такими податками як податок па бізнес (плата за ліцензії, плата за торговий патент на окремі види підприємницької діяльності), податок на нерухомість, податок на майно підприємств, податок на спадщину та дарування. Це стимулюватиме органи місцевої влади створювати більш сприятливі умови для розвитку підприємництва, що безпосередньо впливатиме на розмір доходної бази місцевих бюджетів і дасть підстави для розвитку фінансової самостійності та незалежності місцевих органів влади.

Доцільно включити до складу місцевих податків та зборів плату за землю, податок з власників транспортних засобів, що мають більш високу прибутковість, а, отже стабільно надходитимуть до відповідних бюджетів.

Можна погодитись, що Україні варто орієнтується на досвід деяких країн, які застосовують практику запровадження податку на цінні папери, а саме емісію акцій та облігацій, на грошові капітали, на осіб, які володіють однотипним майном у кількості більше однієї одиниці, податок па право розміщення офісів та об'єктів торгівлі у центі міста тощо. Тобто провести багатоетапне кардинальне реформування системи оподаткування, зокрема з питань місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Слід зазначити, що в розвинутих країнах місцеві податки та збори - це основа усіх надходжень місцевого самоврядування. Але в нашій країні, на нинішній час, питому вагу в доходах місцевих бюджетів становлять відрахування від загальнодержавних податків та зборів, які не пов'язанні повною мірою із власністю органів місцевого самоврядування. Це 50-70 % загального фонду. Третина доходної частини місцевих бюджетів формується за рахунок трансфертів з державного бюджету, що ставить соціально-економічний розвиток території у жорстку залежність від центрального уряду.

Необхідно замінити систему справляння податку на доходи фізичних осіб між окремими місцевими бюджетами, так як діюча система передбачає надходження цього податку до місцевих бюджетів за місцем роботи платника податку. Тобто, можна зазначити, що до місцевих бюджетів не надходить податок від доходів тих громадян, основне місце роботи яких знаходиться за межами території стягнення цього податку.

Сьогоднішній день, важливо підвищувати частку власних доходів місцевих бюджетів, а саме шляхом чіткого законодавчого закріплення бюджетних повноважень і відповідальності влади різних рівнів при формуванні доходів.

На сьогодні головною проблемою в бюджетній сфері залишається значна концентрація фінансових ресурсів на центральному рівні, які в подальшому передаються місцевим бюджетам у вигляді трансфертів.

Дотація вирівнювання є основним видом міжбюджетних відносин, її обсяг та питома вага у структурі міжбюджетних трансфертів постійно збільшується, тобто трансферти з державного бюджету залишаються вагомим інструментом фінансового розподілу та основним джерелом формування доходів місцевих бюджетів. Що стосується субвенцій з державного бюджету соціальної спрямованості (на пільги, субсидії, компенсаційні виплати населенню), то вони забезпечують реалізацію зобов’язань держави, їх зростання носить об’єктивний характер і пов’язане зі збільшенням соціальних стандартів. Значна ж залежність місцевих бюджетів від субвенцій інвестиційного характеру вказує на фінансову неспроможність місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання, пов’язані з розвитком територій.

Значні обсяги трансфертів в Україні свідчать про недостатні власні доходи місцевих бюджетів. Переважна більшість адміністративно-територіальних одиниць, які формують бюджети базового рівня, неспроможні самостійно забезпечувати навіть мінімальні соціальні потреби своїх жителів.

Таким чином, сьогоднішній стан місцевих бюджетів України характеризується низькою часткою доходних джерел, які не враховуються при розрахунку обсягів трансфертів і якими місцеві органи влади можуть розпоряджатися самостійно, виходячи з пріоритетів розвитку адміністративно-територіальної одиниці.

Що стосується надання субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам, то на сьогодні характерною ознакою планування відповідних видатків державного бюджету є відсутність системного підходу до визначення переліку субвенцій, їх обсягів, порядку їх використання, не досить прозорим є і порядок розподілу між регіонами.

Так, при затвердженні Закону України про Державний бюджет України щороку субвенції капітального характеру залишаються не розподіленими між регіонами, порядки їх використання не затверджуються. Після врегулювання вищезазначених питань кошти до місцевих бюджетів починають надходити тільки в ІІІ-ІV кварталі, що унеможливлює їх своєчасне використання враховуючи тривалу процедуру внесення відповідних змін до місцевих бюджетів в частині затвердження видатків за рахунок відповідної субвенції, проведення тендерних процедур, виготовлення проектно-кошторисної документації. В результаті так потрібні для розвитку регіонів кошти повертаються до Державного бюджету України у зв’язку із закінченням бюджетного року.

Істотним недоліком є, також, визначення в якості джерел фінансування видатків на надання місцевим бюджетам субвенцій таких доходів Державного бюджету України, планові показники по яких з року в рік не виконуються. У зв’язку з невиконанням джерела надходжень Державного бюджету України, за рахунок якого фінансується ця субвенція (доходів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації), кошти до області не надходили.

Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що значна залежність місцевих бюджетів від трансфертів з державного бюджету – суттєвий недолік міжбюджетних відносин, тому є необхідним чітке законодавче визначення сталих та реальних джерел наповнення місцевих бюджетів власними фінансовими ресурсами. Політика розширення власної дохідної бази на місцях обумовить загальне зниження рівня трансфертів, оскільки самодостатні місцеві бюджети зможуть обходитися без централізованої підтримки, натомість отримуватимуть її лише ті, хто дійсно цього потребує. Міжбюджетні трансферти мають не нівелювати, а лише пом’якшувати різницю в бюджетних доходах регіонів.

2.3.

<< | >>
Источник: Вдосконалення управління фінансами місцевої влади. Курсова робота. Київ 2011. 2011

Еще по теме 2.2. Аналіз проблем у сфері формування та виконання місцевих бюджетів.: