Ризики іпотечного капіталу: сутність, класифікація, політика управління, методики оцінки та нейтралізації
Існують різні трактування сутності ризику. Зокрема, Л. П. Белых пропонує таке трактування ризику: ризик – це ступінь визначеності чи невизначеності, пов’язана з отриманням очікуваних в майбутньому доходів [4, 39].
Любунь О.С. визначає ризик наступним чином: ризик – економічна категорія, яка характеризує ймовірність настання події, пов’язаної з можливими втратами (фінансовими, прибутковими, відсотковими, чи іншими негативними наслідками для діяльності суб'єктів внаслідок несприятливих змін [6, 149].
У фінансовій літературі можна побачити, наприклад, ще й таке визначення ризику: ризик – це усвідомлена можливість небезпеки виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку, майна, грошей у зв’язку з випадковими змінами умов економічної діяльності чи непередбаченими, несприятливими умовами.
Як економічна категорія ризик означає ймовірність виникнення непередбачуваних втрат:
- зменшення або повна втрата прибутку;
- недоотримання запланованих доходів;
- виникнення непередбачуваних витрат;
- втрата частини доходів або всього власного капіталу.
Залежно від рівня прийняття рішень можна виділити такі види ризиків (табл. 5.1).
Таблиця 5.1
Класифікація ризиків
| Види ризиків | Характеристика |
| Глобальні | Ризики на рівні народного господарства викликані:
До них відносять:
|
| Локальні | Ризики на рівні господарюючих суб’єктів. Ризики пов’язані з:
|
| Ризики поточної діяльності |
|
| Залежно від тривалості впливу негативних факторів на фінансові результати |
|
| Залежно від причини виникнення |
Якщо систематичні ризики не піддаються регулюванню на рівні суб’єкта (на мікрорівні), то несистематичні ризики можна попередити чи ліквідувати шляхом прийняття спеціальних заходів, спеціального механізму їх нейтралізації. |
Світовий досвід свідчить, що на ринку іпотечного капіталу можуть виникати різноманітні ризики.
З методологічної точки зору їх можна поділити на дві групи:- ризики, пов’язані переважно з нерухомим майном;
- ризики, більшою мірою пов’язані з ринком капіталу (банківські ризики).
Російський фахівець фінансового ринку, професор Л.П. Бєлих [4,58] поділяє ризики першої групи на три класи:
Перший клас – несистематичні ризики – ризики, залежні від видів нерухомості та від регіонів;
Другий клас – систематичні ризики – ризики, які на ринку нерухомості зазвичай спричиняються такими факторами: низька ліквідність активів; нестабільність податкового законодавства тощо.
Третій клас – випадкові ризики – ризики, які здебільшого є наслідком неякісного, неефективного управління об’єктами нерухомості (людський фактор).
На думку Р.Страйка, Дж.Тельгарського, К.Маркса, М.Равіса, типові ризики можна поділити на:
- кредитний;
- процентний;
- ризик ліквідності.
Характеристика найменувань ризиків, їх джерел та видів представлена у табл. 5.2.
Таблиця 5.2
Характеристика джерел кредитного ризику на іпотечному ринку
| Найменування ризику | Характеристика джерел / види ризику |
| 1. Ризик, пов'язаний із позичальником, гарантом, страховиком: 1.1. Об'єктивний (фінансових можливостей);
1.2. Суб'єктивний (репутації);
1.3. Юридичний |
1.1. Неспроможність (гаранта, страховика) виконати свої зобов'язання за рахунок поточних грошових надходжень або надходжень від продажу активів; 1.2. Репутація позичальника (гаранта, страховика) у діловому світі, його відповідальність і готовність узяти на себе зобов'язання; 1.3. Недоліки у складанні та оформленні кредитного договору і договору страхування |
| 2. Ризик, пов'язаний із предметом застави: 2.1. Ліквідності;2.2. Кон'юнктури;
2.3. Загибелі; 2.4. Юридичний |
2.1. Неможливість реалізації предмета застави; 2.2. Можливість знецінення предмета застави за період дії кредитного договору; 2.3. Загибель предмета застави; 2.4. Недоліки у складанні й оформленні застави |
| 3. Ризик від законодавця | Зміни в економічній системі, що можуть вплинути на фінансовий стан позичальника (наприклад, зміни податкового законодавства) |
| 4. Форс-мажорний ризик | Землетруси, катастрофи, пожежі, страйки, воєнні дії |
| 5.Ризик емітентів цінних паперів |
|
| 6.Ризик інвесторів
|
|
| 7.Ризик позичальників
|
|
*Джерело: Вісник НБУ. – 2001. – № 11. – С. 44.
Ризиків в процесі здійснення іпотечного кредитування не потрібно боятися, необхідно визначати допустимий рівень, прогнозувати ймовірність настання ризикових подій, своєчасно нейтралізувати негативні наслідки, тобто ризиками необхідно управляти, тому виникає так званий ризик-менеджмент.
Як зазначено у кожному підручнику, навчальному посібнику, ризик-менеджмент (управління ризиком) – це система заходів щодо виявлення, оцінки, профілактики, страхування ризиків.
Ризик-менеджмент має стратегію і тактику, дві підсистеми:
- підсистема, що управляє (суб’єкт);
- підсистема, якою управляють (об’єкт).
Суб’єкти управління ризиком:
- фінансові підрозділи;
- фінансові менеджери з ризику, спеціалісти з питань страхування;
- держава.
Об’єкти управління ризиком:
- ризикові вкладення капіталу;
- фінансові відносини із страховиками, кредиторами, позичальниками, посередниками, державою.
Етапи розробки політики управління фінансовими ризиками [5, 365]:
Етап 1 – визначення можливих видів ризику.
Етап 2 – встановлення основних факторів впливу на рівень фінансових ризиків.
Етап 3 – оцінювання імовірності виникнення окремих видів ризику.
Етап 4 – прогнозування можливого розміру фінансових втрат та визначення зони допустимого ризику.
Етап 5 – розробка системи заходів щодо запобігання ризиків.
Етап 6 – внутрішнє і зовнішнє страхування можливих фінансових втрат у випадку настання ризикової події.
Етап 7 – оцінювання ефективності розроблених заходів.
Методи оцінки фінансових ризиків
Якісний аналіз:
- ідентифікація фінансових ризиків (виявлення усіх видів можливих ризиків, пов’язаних з кожною конкретною іпотечною операцією);
- виявлення факторів ризиків:
- загальноекономічних факторів (загальний спад виробництва, збільшення рівня інфляції, уповільнення платіжного обороту, недосконалість і нестабільність податкового законодавства, зменшення рівня реальних доходів і купівельної спроможності населення);
- ринкові фактори ризику (зменшення місткості внутрішнього ринку, падіння ринкового попиту, нестабільність ринку позичкових капіталів, валютного та фондового ринків);
- внутрішні ризики суб’єкта господарювання (виробничо-комерційні, інвестиційні, фінансові фактори);
- встановлення потенційних зон фінансових ризиків: безризикової, зони допустимого ризику, зони критичного ризику, зони катастрофічного ризику (порівняння можливих втрат із розрахунковою сумою прибутку, доходу, власного капіталу).
Кількісний аналіз:
- економіко-статистичні методи;
- розрахунково-аналітичні методи;
- експертні методи;
- аналогові методи.
Методи нейтралізації фінансових ризиків:
- уникнення ризику – відмова від ризикової операції, але виникає ризик упущеної вигоди;
- утримання ризику – внутрішнє страхування;
- передача ризику – зовнішнє страхування;
- зменшення ризику, щоб уникнути значних втрат:
- диверсифікація – максимально розподілити грошові кошти між різноманітними суб’єктами, напрямами кредитування, коли окремі напрями та суб’єкти стають ризиковими;
- лімітування – встановлення відповідних фінансових нормативів (лімітів) за окремими напрямами діяльності з метою фіксації можливих втрат на допустимому для підприємства рівні;
- хеджування – зменшення імовірності виникнення ризику за допомогою деривативі (похідних цінних паперів).