Ризики емітентів цінних паперів.
При однорівневій моделі емітент цінних паперів наражається на ті ж ризики, що і первинний кредитор:
- кредитний;
- ринковий;
- процентний;
- ліквідності;
- валютний;
- операційно-технологічний;
- репутації;
- юридичний.
При дворівневій моделічастина ризиків, характерна для банків-кредиторів на первинному ринку, переноситься з банків на емітента цінних паперів.
Від певних заходів емітента буде залежати ступінь його захищеності від ризиків.Ризики інвесторів
Власники цінних ппаерів несуть чотири основні види ризиків:
- кредитний;
- ліквідності;
- процентний;
- юридичний.
Кредитний ризик інвестора за суттю є аналогічний кредитному ризику банку, але на відміну від банка, як первинного кредитора, інвестор, що виступає вторинним за умов дворівневої моделі іпотечного ринку, бере на себе ще і деяку частку кредитного ризику банку: сплата доходу та погашення іпотечних облігацій залежить від того, наскільки повно і своєчасно виконує свої кредитні зобов'язання перед банком позичальник.
Сам банк може додати до цього ризику через своє несприятливе фінансове становище (не здатний виконувати взяті зобов’язання за цінними паперами) ризик ліквідності для інвестора, який полягає здебільшого у величині ліквідності ринку, придбаного ним цінного паперу.
Решта ризиків, на які наражається інвестор аналогічні процентному та юридичному ризику банку.
Ризики позичальників – отримуючи кредит, позичальники змушені платити не тільки за користування кредитом, але й за ризики банку, що надає кредит.
Позичальник наражається на:
- кредитний;
- процентний;
- валютний;
- юридичний.
Кредитний ризик – позичальник може частково чи повністю втратити свою кредито-та платоспроможність.
Валютний ризик – це вплив на його кредитоспроможність.
Інші ризики
На думку американських дослідників М.Лі та М.Равіса, в рамках іпотечного механізму можуть виникати також ризики альтернативного вибору. Скажімо, якщо кредитні ставки падають, а певний кредитор ставку не знижує, то позичальник може звернутися до іншого позикодавця. Як бачимо, альтернативний вибір вигідний для позичальника і невигідний для кредитора, оскільки загрожує йому втратами. Для протидії цьому виду ризику на Заході застосовують процентні надбавки (плату за відмову від альтернативного вибору).
Аналіз методу управління ризиком альтернативного вибору в США дає підстави віднести його до категорії диверсифікації кредитного ризику.
Як вважають деякі вчені, на іпотечному ринку можуть траплятися також фінансові ризики, ризик ділової активності, ринковий, будівельний та інші.
Уроки для України
З огляду на світовий досвід та реальну економічну і правову ситуацію в Україні, пропонуємо низку заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків комерційних банків, можливих у процесі довгострокового кредитування під заставу нерухомості.
Як відомо, головною передумовою ефективної роботи ринку нерухомості є зростання попиту на предмет застави. Щоб цього досягти, необхідно:
- подбати про доступність капіталу для широкого кола покупців нерухомості;
- сформувати інфраструктуру ринку нерухомості та забезпечити його прозорість;
- забезпечити ефективне функціонування супутніх ринків іпотеки;
- запровадити в банківських установах ефективну систему вивчення попиту і пропозиції, забезпечити розвиток менеджменту і маркетингу на ринку нерухомості;
- створити механізм забезпечення правових гарантій обігу землі;
- запровадити і вдосконалити оцінку нерухомості, передусім земельних ділянок сільськогосподарського призначення, у перехідних та ринкових умовах господарювання.
Правові регулятори обігу нерухомості мають бути прозорими, однозначними і стабільними.
Насамперед це стосується податкового законодавства.Важливою передумовою зменшення рівня ризиків на іпотечному ринку є створення для кредиторів реальної можливості стягнення предмета застави.
Повнокровне функціонування цього ринку значною мірою залежить від чіткості процедур, пов'язаних з обігом нерухомості. Вони мають бути максимально стандартизованими, тобто непідвладними бюрократичному втручанню.
Ще один пропонований нами комплекс заходів стосується стабілізації фінансово-кредитної системи України. Серед першочергових завдань:
- подальше зниженню облікової ставки НБУ;
- унормування затрат і маржі за кредитними операціями комерційних банків;
- прийняття нормативно-правових актів, які б визначали порядок довгострокового кредитування, зокрема законів "Про іпотеку", "Про іпотечне кредитування", внесення відповідних змін і доповнень стосовно заставних та їх обігу до Закону "Про цінні папери і фондовий ринок";
- створення спеціальних органів управління механізмом іпотечного кредитування сільськогосподарської сфери в загальнодержавному і регіональному масштабах;
- стимулювання розвитку вторинного ринку заставних, створення агентств купівлі й розміщення заставних іпотеки;
- прийняття Національним банком України положення про запровадження індексованих заставних.