Основні фактори розвитку моделей іпотечного кредитування
Найчастіше виділяють такі групи факторів:
- політичні;
- правові;
- економічні;
- історичні;
- соціально-економічні [4].
Політичні фактори:
- стабільність суспільної системи;
- передбачуваність політичних режимів;
- наявність чи відсутність зовнішньої загрози військової або економічної експансії з боку інших держав;
- ймовірність експропріації.
Нестабільність, непередбачуваність політичної ситуації перешкоджають розвитку іпотеки.
Запровадження державою низки протекціоністських заходів (цільові кредити, державні гарантії, адресні підтримки) відчутно сприяють розвитку іпотеки.Правові фактори визначаються загальним розвитком правових відносин у суспільстві. Особливо важливою для становлення іпотеки є практична можливість захистити право власності на об’єкти нерухомості. Величезну роль відіграє також забезпечення законних способів накладання стягнення та відчуження майна, яке є об’єктом застави. До цієї групи факторів належить чітка система реєстрації нерухомості та застави.
Світовий досвід: успішний розвиток іпотеки стає можливим лише за наявності комплексу законів і нормативних актів, якими регламентується здійснення іпотечних операцій.
Економічні фактори:
- загальний рівень розвитку кредитно-фінансового ринку та ринку цінних паперів;
- стабільність валюти;
- рівень інфляції;
- платоспроможність населення, від якої значною мірою залежать:
- масштаб ринку нерухомості;
- динаміка ринку нерухомості.
Особливе значення у цій групі факторів має розвиток системи страхування різноманітних ризиків, пов’язаних з функціонуванням іпотеки:
- власне об’єктів нерухомості;
- життя позичальників;
- кредитів, які надаються позичальникам;
- ліквідності та прибутковості цінних паперів, забезпечених заставними на нерухомість.
Історичні обставини:
- традиції заощаджування коштів;
- ставлення населення до кредитування;
- особливості земельного устрою, який склався історично;
- світогляд учасників економічних відносин.
Соціально-економічні фактори:
- прихильність населення до ринкових відносин господарювання;
- усвідомлення потреби ефективного використання ресурсів, капіталізації вартості;
- вміння конструктивно вирішувати економічні проблеми;
- відчуття відповідальності за виконання взятих зобов’язань усіма учасниками суспільних відносин: державою, підприємствами, окремими громадянами.