Основні фактори розвитку моделей іпотечного кредитування

Найчастіше виділяють такі групи факторів:

• політичні;
• правові;
• економічні;
• історичні;
• соціально-економічні [4].

Політичні фактори:

1. стабільність суспільної системи;
2. передбачуваність політичних режимів;
3. наявність чи відсутність зовнішньої загрози військової або економічної експансії з боку інших держав;
4. ймовірність експропріації.

Нестабільність, непередбачуваність політичної ситуації перешкоджають розвитку іпотеки.

Правові фактори визначаються загальним розвитком правових відносин у суспільстві. Особливо важливою для становлення іпотеки є практична можливість захистити право власності на об’єкти нерухомості. Величезну роль відіграє також забезпечення законних способів накладання стягнення та відчуження майна, яке є об’єктом застави. До цієї групи факторів належить чітка система реєстрації нерухомості та застави.

Світовий досвід: успішний розвиток іпотеки стає можливим лише за наявності комплексу законів і нормативних актів, якими регламентується здійснення іпотечних операцій.

Економічні фактори:

1. загальний рівень розвитку кредитно-фінансового ринку та ринку цінних паперів;
2. стабільність валюти;
3. рівень інфляції;
4. платоспроможність населення, від якої значною мірою залежать:
• масштаб ринку нерухомості;
• динаміка ринку нерухомості.

Особливе значення у цій групі факторів має розвиток системи страхування різноманітних ризиків, пов’язаних з функціонуванням іпотеки:

• власне об’єктів нерухомості;
• життя позичальників;
• кредитів, які надаються позичальникам;
• ліквідності та прибутковості цінних паперів, забезпечених заставними на нерухомість.

Історичні обставини:

1. традиції заощаджування коштів;
2. ставлення населення до кредитування;
3. особливості земельного устрою, який склався історично;
4. світогляд учасників економічних відносин.

Соціально-економічні фактори:

1. прихильність населення до ринкових відносин господарювання;
2. усвідомлення потреби ефективного використання ресурсів, капіталізації вартості;
3. вміння конструктивно вирішувати економічні проблеми;
4. відчуття відповідальності за виконання взятих зобов’язань усіма учасниками суспільних відносин: державою, підприємствами, окремими громадянами.