Іпотечні облігації: сутність, характеристики, особливості обігу на ринку іпотечного капіталу
Іпотечні облігації:
- засвідчують – внесення грошових коштів її власником на користь емітента;
- підтверджують:
- зобов’язання емітента відшкодувати власнику номінальну вартість облігації під грошовий дохід в порядку, встановленому проспектом емісії;
- у разі невиконання емітентом зобов’язань, право власника задовольнити свою вимогу за рахунок іпотечного покриття.
Іпотечна облігація засвідчує забезпечене іпотечним покриттям зобов’язання емітента сплатити її власнику у встановлений строк номінальну вартість іпотечної облігації та процент.
Процент може бути:
- фіксованим;
- плаваючим.
У разі застосування плаваючого процента у тексті іпотечної облігації і в проспекті емісії повинні називатися критерії або формула для розрахунку такого процента.
Проценти виплачуються не рідше 1 раз на рік.
Іпотечні облігації можуть предствляти певний інтерес з точки зору диверсифікації інвестиційний портфель банків.
На початкових етапах розвитку ринку іпотечних облігацій обсяг вкладень значною мірою залежатиме від того, чи надано гаранію уряду на основну суму боргу і на (купонний платіж) купонні платежі. Враховуючи ситуацію, що склалася на фінансовому ринку України (ставки за ОВДП – 5-11%, ставки за корпоративними облігаціями – 12-20%) фахівці прогнозують розрахункову ставку за іпотечними облігаціями на рівні 10-11%.
Іпотечні облігації, як і корпоративні, можуть розглядатися як засіб розміщення частки банківських активів. Але слід враховувати, що банки надають перевагу інвестиціям строком до 2-3-х років, що обумовлює структуру їх пасивів; інтерес банків до інструментів зі строками 10 років, яскравим прикладом яких є іпотечні облігації, має переважно спекулятивний характер і не може бути джерелом постійного великого попиту з їх боку.
Тому більшість комерційних банків слід розглядати не як довгострокових інвесторів, а як покупців на вторинному ринку, частка яких збільшується в міру наближення строків погашення облігацій.