Стратегічні орієнтирирозвитку фондового і страхового ринку та інститутів спільного інвестування ЄС

З підписанням Угоди про асоціацію Україна зобов’язана вжити конкретних заходів щодо імплементації основних положень, які діють у країнах ЄС. При цьому незрозуміло, яким чином виконуватиметься низка вимог цих положень.

Система захисту від неконтрольованого відпливу капіталу за кордон, яка використовується НБУ, є недостатньо ефективною та пов’язана з численними тіньовими схемами оперативного виведення капіталу для потреб як фізичних осіб, так і корпоративного сектора.

Поряд із зазначеним для гармонійного входження ринку цінних паперів України в європейську фінансово-інвестиційну систему стратегічне значення мають такі заходи:

1) сприяння об’єднанню політичних сил і державних органів влади навколо довгострокової програми розвитку конкурентоспроможного

фондового ринку України, де слід зазначити строки й методи реалізації реформ із детальним описом шляхів виведення корпоративних структур із тіньового сектора; передбачити впровадження моніторингу офшорного ціноутворення з відповідними штрафами, а також заходи, що унеможливлюватимуть виведення не через дивідендні виплати чистого прибутку підприємства, нормалізацію й автоматизацію відшкодування ПДВ та здійснення перевірок, прозору (за європейськими аналогами) процедуру лістингу для залучення коштів корпоративними структурами, що запобігатиме невиконанню корпоративними утвореннями своїх боргових і емісійно-інвестиційних зобов’язань, тощо;

2) налагодження механізму реального забезпечення захисту прав власності;

3) поступова лібералізація валютного законодавства щодо інвестування у вітчизняний фондовий ринок (на нашу думку, це можливо в разі реорганізації НБУ в мегарегулятор, який відстежує всі фінансові потоки, у т.ч.

4) створення в Україні єдиної багатофункціональної біржі, оскільки наявність 6-10 дрібних, відокремлених і неліквідних фондових бірж не сприяє залученню іноземних і вітчизняних інвесторів для вкладення коштів у вітчизняні цінні папери;

5) централізація, уніфікація та спрощення надання депозитарно- клірингових послуг із розрахунків на фондовій біржі;

6) забезпечення ліквідності наявних цінних паперів та сприяння розвиткові нових інструментів фондового ринку України (потрібно змінити схему роботи маркет-мейкерів, брокерів і емітентів на цьому ринку, укрупнити їх та на цій основі зміцнити їх фінансово; крім того, емітентів варто стимулювати виплачувати дивіденди й підтримувати відповідний рівень котирувань власних акцій);

7) надання повноцінних прав міноритарним акціонерам (вважаємо за доцільне надати їм права голосувати за виплату дивідендів та отримувати їх, навіть коли мажоритарний акціонер голосує проти; захистити їхні права при проведенні додаткової емісії та при переоформленні акцій тощо);

8) усебічне сприяння виплаті дивідендів акціонерними товариствами в Україні (переважна більшість вітчизняних підприємств є або збитковими, або мають мінімальну прибутковість, що є неприйнятним для функціонування фондового ринку, тому, на наш погляд, впровадження податку на виведений капітал в Україні є прогресивним для вирішення цієї проблеми);

9) забезпечення регулярності й прозорості звітності акціонерних товариств (у звітності є помилки, списання, незрозуміла для інвесторів інформація, що не пояснюється та не коментується акціонерним товариством; окрім того, для крупних емітентів було би корисним оприлюднювати не лише квартальну, а й місячну звітність);

10) унеможливлення трансферного (офшорного) ціноутворення великими й середніми підприємствами України;

11) вилучення інструментів відмивання коштів за допомогою фондової біржі через механізм купівлі-продажу цінних паперів пайових недиверсифікованих венчурних закритих інвестиційних фондів, векселів, неліквідних облігацій і акцій тощо (з цією метою доцільно залучити фахівців фондового ринку, аудиторів, чиновників НКЦПФР для аналізу вартості активів, передбачивши їх преміювання в разі виявлення ознак невідповідності емітованих цінних паперів стану емітента) ^[131].

Директива 94/19/ЄС Європейського Парламенту та Ради «Щодо схем гарантування депозитів» від 30 травня 1994 р. (у ЄС відшкодовуються суми до 100 тис. євро) обумовлює імплементацію таких підходів в Україні. Проте Фонд гарантування вкладів має на своєму рахунку обмеженікошти, які існуючі потреби по відшкодуванню збитків клієнтам збанкрутілих банків

реалізують зі значними проблемами (200 тис. грн на 1-го клієнта). Окрім того, за національним законодавством потребують відшкодування тільки банківські депозити до 200 тис. грн. З огляду на зазначене гарантувати безпечну діяльність в Україні як іноземним, так і вітчизняним інвесторам досить проблематично. При цьому, щоб наблизитися до стандартів ЄС, потрібно збільшити резерви для банків, інвестиційних фондів і фінансових компаній, що на сьогодні зробити неможливо через кризові явища в економіці, істотне зменшення кредитування фізичних і юридичних осіб, збиткову або на межі рентабельності діяльність банків, інвестиційних фондів, антитерористичну операцію на сході України, деструктивну економічну політику РФ стосовно України.

Зауважимо, що всі ці виклики не є причиною відмовитися від реформування фінансових ринків. Навпаки, рішучі дії при реформуванні за пунктами 1-11 запевнять іноземних інвесторів, що Україна реформується за принципами й стандартами Євросоюзу, і вони почнуть вкладати кошти в національну економіку, що значною мірою сприятиме її оздоровленню.

Аналіз та узагальнення законодавчих актів і рішень, які регулюють діяльність фінансових посередників на фондовому ринку країн ЄС зосереджено, на наш погляд, у першу чергу на споживачів (клієнтах), на створення справедливого, прозорого, соціально-відповідального та інвестиційно-привабливого середовища на фінансових ринках ЄС. Також важливою характеристикою законодавчого регулювання в країнах ЄС є системність і оперативність у запровадженні законодавчого регулювання щодо інноваційних заходів на фондових ринках ЄС (нові форми, способи і майданчики торгівлі, нові інструменти фондового ринку тощо).

соціально-відповідального, привабливого фінансово-інвестиційного

середовища не спостерігається.

За будь-якої моделі інституційної побудови органів державного регулювання доцільне виокремлення органів, відділів чи департаментів нагляду за окремими сегментами ринку фінансових послуг. У разі співпраці підрозділів нагляду, ефективної організації та координації дій відмінності між моделями будуть стиратися.

Обґрунтування й реалізація комплексу заходів та нововведень на рівні держави,спрямованих на запровадження нових умов діяльності у сфері страхування, що не змінюють основ цієї системи, але зумовлюють ліквідацію існуючих проблем та суперечностей на страховому ринку, є актуальним.

Найбільш переконливим прикладом є регулярний розрахунок Американського індексу задоволеності споживачів (ACSI, AmericanCustomer Satisfaction Index) та його успішне використання за різними галузями, зокрема, для сектору страхування. У співпраці з EFQM (Європейський фонд управлінняякістю)іЕОР (Європейська організація з якості), EPSI Rating разом з ICFC (Міжнародний фонд орієнтації на споживача) розробили єдиний Європейський стандарт для вимірювання задоволеності споживача. Ця ініціатива була реалізована із метою дати європейським організаціям єдиний інструмент. Європейський Союз активно займається уніфікацією правових норм, що регламентують порядок вирішення конфліктів із використанням медіації.

Альтернативне врегулювання спорів є актуальним, оскільки дає сторонам конфлікту змогу налагодити процес комунікації та проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб вони самі змогли обрати той варіант рішення, який би задовольняв інтереси і потреби усіх учасників конфлікту.

Європейський Парламент та Рада ЄС 21 травня 2008 р .ухвалили Директиву 2008/52 щодо деяких аспектів медіації в цивільних та комерційних справах. Директива спрямована на необхідність держав - членів ЄС до 21 травня 2011 р.увести в дію адміністративні правила, норми й

закони, які б забезпечили спрощення доступу громадян ЄС до вирішення спорів шляхом медіації, яка забезпечує ефективне за витратами і швидке позасудовеурегулювання спорів.

Припинення недобросовісної ділової практики страхових компаній, що завдає шкоди інтересам споживачів їх послуг, можливе при недопущенні випадків використання для реалізації цих послуг реклами, що вводить в оману. Доцільним є врахування того, що вимоги до реклами фінансових послуг є недостатніми, зокрема: реклама тієї чи іншої фінансової послуги можлива лише за наявності спеціального дозволу, ліцензії, що підтверджує право на здійснення такого виду діяльності; у рекламі необхідно зазначити номер дозволу, ліцензії, дату їх видачі та найменування органу, який видав цей дозвіл, ліцензію; забороняється повідомляти розміри очікуваних дивідендів, а також інформацію про майбутні прибутки, крім фактично виплачених за підсумками не менш як одного року; окремі вимоги до реклами цінних паперів та об’єктів будівництва.

У країнах ЄС існує відповідальність фінансових установ, зокрема такі.

1. Цивільні санкції: право споживача розірвати договір (Греція); набуття кредитом характеру безвідсоткового, якщо кредитодавець порушує вимоги щодо форми чи змісту кредитного договору (Франція, Польща); визнання умов договору, що обмежують або скасовують права споживачів, недійсними або зміненими (Австрія, Греція, Італія); застосування відсоткової ставки в розмірі облікової ставки, визначеної законом, у разі ненадання споживачеві інформації про реальну відсоткову ставку (Австрія); відшкодування збитків (Німеччина).

2. Адміністративні санкції: штрафи (Австрія, Італія, Португалія, Румунія); примусове зупинення діяльності кредитної установи чи реституція; примусова зміна договірних умов (Португалія).

3. Кримінальне покарання (Польща).

Відповідно до Директиви Ради 84/450/ЄЕС «Щодо наближення законів, постанов та адміністративних положень держав-членів стосовно реклами, яка

вводить в оману», реклама, що може ввести в оману, позиціонується як будь- яка реклама, донесена до користувача будь-яким способом, враховуючи методи її подання та розповсюдження, що вводить в оману або здатна ввести в оману осіб, яким вона адресована або увагу яких вона привертає, і яка через свій оманливий характер здатна впливати на їхню економічну поведінку або з цих причин завдає шкоди або здатна завдати шкоди конкуренту.

Для приведення у відповідність законодавства щодо платоспроможності страхових компаній до директив ЄС ( 84/450/ЄЕС ; 2008/ 52) запропоновано використати коефіцієнт відповідності власних коштів необхідному платоспроможному капіталу страховиків, що ґрунтується на стандартній методиці розрахунку необхідного платоспроможного капіталу, що розроблений Європейським комітетом страхового та пенсійного нагляду (CEIOPS, тепер - Європейська організація страхування і пенсійного забезпечення, EIOPA) та представлений у QIS5 Technical Specifications.

Методика Solvency II включає такі аспекти :

1) загальний розмір капіталу згідно з ризиками страхової компанії;

2) дотримання вимог до капіталу та правил технічних положень;

3) використання відповідної методології для зображення профілю ризику при розрахунку необхідного платоспроможного капіталу(solvency capital requirement, SCR).

Згідно з Solvency II наглядові органи повинні вимагати, щоб страхові та перестрахувальні організації володіли відповідними власними фондами для покриття необхідного платоспроможного капіталу .

Відповідність власних фондів необхідному платоспроможному капі­талувизначається через коефіцієнт платоспроможності (solvency ratio, SR).

Формула розрахунку коефіцієнту платоспроможності така:

SR = OF / SCR(1) де OF - власні кошти (own funds);

SCR - необхідний платоспроможний капітал (solvency capital requirement).

У Solvency II через коефіцієнт платоспроможності оцінюється достатність капіталу страхової компанії. Достатність капіталу характеризує платоспроможність страхової компанії та свідчить про їїздатність покривати збитки і виконувати зобов’язання перед контрагентами та страхувальниками за рахунок власних коштів.

У випадку, коли коефіцієнт платоспроможності менштй за 0,75, стан страхової компанії визначається як критичний, від 0,75 до 0,99 - як тривожний, понад 1 - страхова компанія характеризується здоровим фінансовим станом.

SCR є цільовим рівнем капіталу, що встановлюється на достатньо високому рівні для раннього попередження неплатоспроможності страховика. Для розрахунку SCR страхові компанії можуть використовувати стандартну формулу, що рекомендована Європейською організацією страхування і пенсійного забезпечення (EIOPA), або ж внутрішню модель.

Власні кошти визначаються як ті, що перебувають у розпорядженні страхової компанії для забезпечення виконання зобов’язань за усіма договорами у разі настання непередбачуваних подій, з огляду на вимоги регулюючого органу. Згідно з Solvency II власні кошти включають основні (перевищення активів над пасивами; залучені пасиви) та додаткові власні кошти (несплачена частина акціонерного капіталу чи початкові кошти, що не використовувались; кредитні листи та гарантійні листи; будь-які інші юридично обов’язкові платежі, отримані страховими чи перестрахувальними організаціями).

Ефективнедержавнерегулюваннястраховогоринкузастандартами ЄС з метою захисту інтересів споживачів страхових послуг та відновлення довіри до страховиків, який, на відміну від існуючих, враховує критерії оцінювання ефективності державного регулювання (забезпечення високої якості страхових послуг; спрощення процедур врегулювання спорів; забезпечення добросовісної конкуренції серед страховиків; підвищення вимог до платоспроможності страхових компаній), індикатори оцінювання

ефективності (відношення кількості скарг споживачів страхових послуг до кількості заходів регуляторного впливу, приріст індексу задоволеності споживачів страхових послуг; частка регульованих консенсусним способом справ шляхом досудового врегулювання спорів споживачів страхових послуг; відповідність власних коштів необхідному платоспроможному капіталу страховиків) та комплекс заходів щодо відповідності стандартам ЄС, а також сприяє інтеграції в європейський простір.

4.