Інституційне реформування фондового ринку України в умовах євроінтеграції

Зважаючи на те, що Україна є державою, яка динамічно розвивається, але не має достатнього обсягу ресурсів, у т.ч. фінансових, імпорт капіталу є необхідною передумовою якісного й системного зростання її економіки.

шляху до залучення капіталу на вітчизняний ринок фінансових послуг, зокрема на фондовий ринок. До того ж це наблизить Україну до європейських і світових стандартів у сфері фінансових послуг, принесе новий досвід, нові інструменти й підходи до управління фінансовим капіталом, дасть змогу привести вітчизняне законодавство у відповідність із європейськими вимогами; встановить чіткі орієнтири, критерії та принципи для більш цивілізованого розвитку місцевим учасникам ринку фінансових послуг та державному регулятору — Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР).

Разом із тим необхідно назвати загальні ризики, які можуть проявитися при впровадженні положень Угоди про асоціацію та директив ЄС. До речі, навіть фінансово потужніші за Україну держави при підписанні подібної угоди враховували можливі ризики та намагалися захистити себе від швидкого припливу й відпливу фінансового капіталу, включивши у свої угоди відповідні доповнення та обмеження.

На нашу думку, за нинішнього стану Україні передусім варто налаштовуватися на залучення дешевого фінансового капіталу із країн ЄС у реальний сектор економіки, а вже потім, коли національна економіка зміцниться та з’явиться достатня кількість конкурентоспроможних корпоративних структур, що потребуватимуть додаткового інвестування, на його базі доцільно поступово відкривати вітчизняний ринок фінансових послуг для капіталу нерезидентів.

На фондовому ринку України обсяг торгів акціями становить 15-50 млн грн на добу.

польським, європейським підприємствам, може призвести до введення на цей ринок спекулятивних, «гарячих» грошових коштів із метою швидко в рази підвищити вартість цінних паперів, щоб потім, коли у фондовий ринок України повірять, що він зростає і справді є ліквідним, та інвестують кошти (спочатку іноземні корпоративні інвестори, за ними приватні іноземні інвестори, потім вітчизняні фінансові компанії, а за ними громадяни України), швидко вивести ці кошти з країни. Така схема була реалізована в Південній Кореї (1997 р.), Таїланді (1998 р.), Китаї (2008 р.), а також в Україні (2008-2009 рр.) - тоді 85-90% коштів нерезидентів становили основні інвестиції у вітчизняний фондовий ринок, які вони вивели за перших ознак нестабільності української економіки, що істотно посилило кризові явища у фінансово-промисловому секторі та будівельній галузі. Скорочення національного ринку цінних паперів у 2008 р. сягнуло 74% і було найбільшим у світі.

Для того щоб зменшити ймовірність настання повторної фінансово - економічної кризи, треба готувати радикальне поліпшення інвестиційного клімату під іноземні фінансові ресурси та готувати якісні активи для приватизації. При цьому вважаємо за доцільне розподілити акції серед іноземних інвесторів, які отримуватимуть їх за гроші, міноритарних акціонерів (на основі привабливої й прозорої підписки) та державних пенсійно-інвестиційних фондів України, створених на кшталт європейських. За такого підходу іноземні фінансові ресурси підвищуватимуть капіталізацію вітчизняного фондового ринку. Утім, зазначене можливе лише за умови якісної підготовки таких підприємств до приватизації за міжнародними стандартами та наявності відповідних стимулів для інвесторів (гарантії виплати дивідендів, можливості отримання опціонів на акції, обумовлені низькі ставки оподаткування доходу інвестора тощо).

Існуючі сучасні виклики пригнічують стан вітчизняних професійних учасників фондового ринку України, а коли фондова інфраструктура малоефективна і нерозвинена, це не дає можливості малим підприємствам реалізувати себе в Україні та оперативно перейти в статус середніх, а

середнім - великих компаній. Тобто суттєво пригнічується економічне зростання, домінує тіньова економіка і корупційні відносини. Також на фінансовому ринку України спостерігається недовіра між кредиторами і позичальниками та кредиторами і емітентами, відсутність верховенство права в Українізастандартами країн ЄС обмежує цю співпрацю. Тому валютна лібералізація, що сприяє конкуренції, транспарентності, прозорості й націлена на залучення в Українукапіталів, які насичують ліквідністю вітчизняних професійних учасників фондового ринку України, - це необхідний цивілізаційно-розвиваючий механізм фондового ринку та корпоративного сектора України.

Для формування ефективної політики валютної лібералізації на фондовому ринку України необхідно врахувати досвід країн, які успішно пройшли цей шлях (Польщі, країн Прибалтики, Чехії, Словаччини, Угорщини). Так, у зазначених країнах діє принцип вільного доступу до ринків капіталів, а також вивезення прибутків і інвестованого капіталу без додаткових дозволів (після сплати відповідних податків). Крім того, депозитарна система імплементована в міжнародні клірингові системи; емітенти є прозорими і відповідальними перед суспільством, інвесторами і професійними учасниками фондового ринку, а фінансові інструменти відповідають заявленим стандартам і вимогам.

У цьому контексті український фондовий ринок потребує суттєвого інституційного розвитку, і валютна лібералізація є складовою частиною цих реформ. Для вирішення проблем існуючого, викривленого валютного регулювання фондового ринку України в бік нерезидентів, необхідно :

1) розробити і впровадити зміни у валютному регулюванні НБУ, які дозволять українському торговцю цінними паперами конвертувати отриману від клієнтів гривню в іноземну валюту (долар США, євро), для подальшого переказу на рахунок іноземного брокера або свого рахунку на іноземних фондових майданчиках та, навпаки,- іноземну валюту в гривню для інвестування на вітчизняній фондовій біржі;

2) впровадити сучасне розрахунково-обмінне та процесингове програмне забезпечення, що допоможе клієнтам професійних учасників вітчизняного фондового ринку оперативно проводити валюто -обмінні операції, а депозитарним установам, розрахунковому центру, торговцям і НБУ їх обліковувати;

3) дозволити автоматично мати допуск (валютну ліцензію) до валюто - обмінних операцій професійним учасникам фондового ринку України;

4) поширити на українському фондовому ринку міжнародні стандарти хеджування ризиків при коливаннях на валютному і фондовому ринках;

5) посилити відповідальність емітентів за розповсюдження коректної інформації щодо показників фінансово-господарської діяльності;

6) сформувати систему унеможливлення обігу цінних паперів фіктивних емітентів;

7) упровадити дієву систему маркет-мейкерів на валютному і фондовому ринках України.

Перелічені заходи з валютної лібералізації не вирішують всі проблеми фондового ринку Україниповною мірою, але є пріоритетними і необхідними для поступового наближення економіки і фінансової сфери України до стандартів країн ЄС.

Разом із лібералізацією вітчизняного валютного законодавства надважливою сферою реформування є також і депозитарно-клірингова система України, її трансформація і реформування- необхідна умова для успішної інтеграції України до фінансово-інвестиційного середовища країн ЄС і розвинених країн світу. Так, наразі вітчизняна депозитарно-клірингова система України потребує від іноземних інвесторів повної реєстрації в Україні для здійснення операцій на вітчизняних фінансово-інвестиційних ринках, що є обтяжливим, затратним у часі, процесом надто ризиковим і до того жнесучасним для більшості інвесторів світу (які вже понад 15-20 років діють в електронно-цифровому режимі при портфельному інвестуванні). В Україні поки ще немає уніфікації з міжнародними та європейськими кліринговими системами щодо запуску системи взаємного обліку, тому це

ускладнює залучення іноземних інвестицій на вітчизняний фондовий і фінансовий ринок.

Відзначимо, що на обслуговування відсотків по боргах Україна віддає майже десяту частину всіх зібраних податків (або приблизно 3,7% ВВП). При цьому валютний борг, якщо розглядати ставки, дешевший за гривневий: 8,0­9,7% у доларах США проти 18,0-18,5% річних у гривні для короткострокових паперів. Але досвід багатьох країн світу й особливо України показав, що після валютних криз 2008-2009 і 2014-2015 рр. «дешевий» борг в іноземній валюті в разі девальвації виявляється значнодорожчим в обслуговуванні після кризи і суттєво посилює депресивний стан в економіці. У цьому контексті інвестиційне середовище для українських емітентів і держави стане набагато більш прогнозованим і стабільнішим з міжнародною депозитарно-кліринговою системою Clearstream (група Deutsche Borse). Тому, на наш погляд, установка «лінка» з українським ринком (рахунку міжнародного депозитарію в депозитарії Національного банку), що функціонує з І кв. 2019 р., є знаковою подією, що наблизить вітчизняний фінансовий і фондовий ринки до міжнародних інвесторів і прогресивних європейських стандартів регулювання^[130]. На першому етапі інтеграції до міжнародної депозитарно-клірингової системи Clearstream цей процес як мінімум дасть змогу здійснювати розрахунки за всіма державними облігаціями в гривні через міжнародну систему Clearstream, збільшуючи їх ефективність і знижуючи їх вартість для інвесторів. Таким чином можна буде знизити частку державного боргу України в іноземних валютах: доларах США (43,5%), євро (8,78%) і СПЗ (16,32%) - для полегшення майбутніх виплат за запозиченнями, шляхом підвищення привабливості боргових паперів у гривні. Наразі структура боргу України така, що приблизно його 70% обслуговується в іноземній валюті, а 30% - у гривні, тому для довгострокової стабілізації вітчизняної фінансово-

інвестиційної системи необхідна зміна співвідношення до 70-80% на користь гривні. Крім того, наведені заходи, на наш погляд, разом з уведенням НБУ відповідних заходів валютного хеджування, дадуть змогу залучити більшу кількість міжнародних інвесторів до вітчизняного ринку цінних паперів і знизити відсоткові ставки за ризик по українських боргових цінних паперах, а також у перспективі (при реалізації дієвої деолігархізації в корпоративному середовищі) підвищити ліквідність по вітчизняних дольових цінних паперах.

3.6.