<<
>>

Аналіз проблем та перспективних напрямів модернізації системи банківського нагляду ЄС

Криза виявила слабкі інституційні сторони у єврозоні, зокрема відсутність інтегрованого банківського ринку, основними елементами якого є Єдиний наглядовий орган, Єдиний орган з розгляду резолюції з єдиним резолюційним фондом та Єдина схема страхування депозитів.

Реакцією політиків на ці недоліки стало створення єдиного наглядового органу під головуванням ЄЦБ. Упродовж двох років за участю національних компетентних органів був сформованийЄвропейський банківський нагляд, що зумовило в ЄСпозитивні зміни.

По-перше, інтегрований банківський нагляд сприяв зміцненню банків, що допомогло подолати фінансову фрагментацію, покращити трансмісію грошово-кредитної політики та відновити надання кредитів домашнім господарствам та фірмам. Кредитні ставки в зоні євро наблизилися до рекордно низьких.

По-друге, вимагаючи, щоб банки мали адекватний капітал і забезпечували стабільний баланс між ризиками та доходом, органи ЕВА займали активну позицію задля захисту від ризиків фінансової стабільності, що виникають у банківській сфері. Це дало ЄЦБ змогу при проведенні монетарної політики сконцентруватися на ціновій стабільності навіть тоді,

коли політика потребувала коригувань, оскільки ризики для фінансової стабільності були та залишаються під ефективним наглядом.

У ході дослідження була встановлена етапність реформування регуляторно-наглядової структури ЄС усфері банківської діяльності. Фактично така реформа розпочалася з сектора фондових операцій (т.зв. процес Ламфелузі). З часом принципи, розроблені Комісією Ламфелузі, було вирішено поширити також на банківський сектор (та страхові послуги). У зв’язку з цим прийняття рішень щодо регулятивноїреформи було розподілено між чотирма інституційними рівнями[71].

1. На першому рівні Парламент і Рада ЄС ухвалюють регламенти та директиви, які містять найбільш загальні положення. Розробленням проєктів нормативно-правових актів займається Європейська Комісія.

2. На другому рівні розробляються нормативно-правові акти, які конкретизують положення актів першого рівня. В рамках цього рівня законодавчими повноваженнями наділені наглядові органи, створені в кожній сфері окремо: Європейський орган усфері ринку цінних паперів (European Securities and Markets Authority - ESMΛ), Європейський банківський орган (European Banking Authority - EBΛ) , Європейський орган усфері страхування і трудових пенсій (EIOPΛ - European Insurance and Occupational Pensions Authority). При виникненні розбіжностей між європейськими наглядовими органами та Комісією Рада ЄС може вживати заходів.

3. Третій рівень представлений технічними комітетами, до яких входять представники наглядових органів банківського сектора, ринку цінних паперів і сфери страхування. Технічні комітети надають Комісії консультативну допомогу при розробленні проєктів актів першого і другого рівнів і здійснюють координацію наглядових органів для забезпечення однаковоїта послідовної імплементації актів першого і другого рівнів. Вони

також стежать за виконанням стандартів і сприяють гармонізації методів нагляду.

4. У рамках четвертого рівня Європейська Комісія здійснює перевірку дотримання державами - членами ЄС ухвалених актів.

Але на цьому реформування системи банківського нагляду в ЄС не завершилось. Масштабний план організації в рамках ЄС Банківського союзу передбачив створення єдиного наглядового механізму (SSM), а надалі -і Єдиного механізму фінансового оздоровлення (Single Resolution Mechanism - SRM) для обслуговування проблемних банків. Ця нова незалежна організація повинна відповідати за реструктуризацію та вирішення питань банків у країнах - членах ЄС, які беруть участь у Банківському союзі (а це означає, що це не обмежується лише єврозоною). Спочатку Комітет з фінансового оздоровлення банків (Resolution Committee - ResCo) існував при Європейському банківському агентстві. Але директор -розпорядник МВФ Д. Строс-Кан виступив з ініціативою створення окремого європейського органу для оздоровлення банків із транскордонною діяльністю.

Єдиний наглядовий механізм і Єдиний механізм фінансового оздоровлення почали функціонувати з 2014 р.

Як зазначають експерти[72], створення Єдиного наглядового механізму ознаменувало перехід від традиційних принципів співпраці та кооперації національних органів до централізованої системи нагляду в Єврозоні, що ґрунтується на застосуванні принципів субсидіарності й пропорційності та яка гарантує фінансову безпеку ЄС і відповідає за ефективне використання норм обережності, контролю за ризиками та профілактики банківських криз. Отже, Єдиний наглядовий механізм не має правосуб’єктності. Повноваження щодо прийняття рішень покладено на ЄЦБ і національні наглядові органи відповідно до положень Регламенту 1024/2013 від 15 жовтня 2013 р. ЄЦБ

здійснює нагляд за найбільшими банками держав єврозони (та інших, які приєдналися до Єдиного наглядового механізму), в той час як національні регулятори здійснюють контроль за іншими банками. В рамках нової структури витрати щодо реалізації наглядових повноважень покладено на банки, що входять до Єдиного наглядового механізму. Таким чином Єдиний наглядовий механізм - це не тільки перерозподіл повноважень між європейськими та національними наглядовими органами, а нова система спільної реалізації наглядових повноважень, заснована на принципах європейської інтеграції. Основна мета цієї системи - розроблення єдиних методів і високих стандартів роботи наглядових органів у ЄС.

Тим не менш, найбільші глобальні банки продовжують стикатися з політичним, регуляторним та ринковим тиском. Особливо складні змінивідбуваються у європейських банках. Фінансово-банківська криза у світі (й, зокрема, у країнах Європейського Союзу) була обумовлена кількома причинами. Водночас слід визнати, що власне інституційна криза в банківському секторі виявилася причиною кризи в зоні євро. Річ у тім, що раніше банки в основному сприймалися як установи, які приймали депозити та надавали підприємствам кредити. В нових обставинах виявилося, що вони були обтяжені зобов’язаннями по іпотеці.

Отож, колапс ринкових цін на нерухоме майно очікувано призвів до значних фінансових проблем для банків. Те, що раніше для банків вважалося нетрадиційними (неконвенційними) операціями, тепер виявилося «новою нормальністю».

Розвиток нових комунікаційних технологій привів до фінансово - банківського сектора послуг нові небанківські (навіть нефінансові) компанії, які отримали можливість надавати послуги у сфері платежів та інших фінансових операцій. Усе це відкриває європейський банківський сектор для більшої конкуренції, посилює правила торгівлі, зменшує прибутки та підвищує вимоги до капіталу. І хоча такі технології можуть сприяти оздоровленню фінансової системи Європи, банкіри не дуже захоплені,

враховуючи постійні зміни в напрямі дедалі жорсткішого регулювання з моменту кризи 2007-2008 рр.

Зокрема, з 13 січня 2018 р. набула чинності Директива Європейського Союзу щодо платіжних послуг, PSD2. Вона встановлює умови взаємодії між банками, які мали монополію на дані рахунків клієнтів і суворо пов’язувалися з конкретними платежами та іншими фінансово- технологічними компаніями. Ця директива уможливлює те, що у світі fintech називають відкритим банкінгом (open banking), надаючи стороннім небанківським установам - від таких корпорацій, як Amazon, до малих стартапів, - можливість здійснювати платіжні послуги для банківських клієнтів і отримувати доступ до їхніх даних.

Тепер платіжні провайдери дозволяють покупцям платити прямим переказом зісвоїх банківських рахунків. Агрегатори рахунків об’єднують дані з рахунків у декількох банках, так що європейці можуть мати уявлення про свої фінанси в одному місці, і, можливо, знайти кращі пропозиції для страхування, іпотечних кредитів тощо. Обговорюючи цю проблему на Лондонській конференції Fintech (липень 2017 р.) Алан Локхарт (Alan Lockhart), керівник відділу відкритих банківських послуг Королівського банку Шотландії (RBS), заявив, що банки повільно відповідатимуть і їм доведеться йти назустріч галузі fintech за новими правилами в рамках очікуваних (на той момент) законодавчих змін. «Одна з величезних можливостей, яка є на порозі, полягає в тому, щоб привернути силу компаній- стартапів у галузі fintech і заохотити їх працювати з банками - установами, які були дуже закриті в своєму баченні ситуації. Це не відбудеться за одну ніч, тому щовимагає зміни у мисленні»[73]. Крім того, потрібно буде додатково проаналізувати сумісність в умовах «нової нормальності» різних директив (як попередніх, так і нових). Зокрема, Івон Данн, партнер юридичної фірми Pinsent Masons, (Yvonne Dunn, Pinsent

Masons) зазначив, що нова директива ЄС може суперечити іншому регулюванню - Загальному регламенту захисту даних (General Data Protection Regulation - GDPR), - закону про конфіденційність (який став обов’язковим з 25 травня 2018 р.). Вважається, що цей закон (який надає громадянам країн ЄС право ознайомлюватися з інформацію про себе, яка збирається різними бізнес-структурами по всьому світу,обмежувати та знищувати її) настільки суттєво змінює «правила гри», що його можна назвати «водорозділом» в історії захисту прав приватності (privacy). При цьому це може стати найбільш витратною для бізнесу зміною правил: за експертними оцінками, компанії з переліку Fortune 500 повинні будуть витратити до 8 млрд дол. для того, щоб привести свої системи у відповідність до нового закону[74].

Також більшої ваги набирають різноманітні технічні елементи - такі, як прикладні програмні інтерфейси (Application programming interfaces - APIs), - коди, які дозволяють різним фінансовим програмам взаємодіяти одна з одною, що матимуть життєво важливе значення для революції банківської системи, створюючи таку собі «відкриту екосистему API», яка може створити мережу зв’язку між фінансовими установами та сторонніми компаніями.

У цьому ж контексті слід розглядати необхідність і можливість розроблення нових правил щодо криптовалют та активів на базі технології блокчейн, про що згадував віце-президент Європейської Комісії Валдіс Домбровскіс. Хоча Андреа Енріа, керівник банківського регулятора ЄСне підтримав закликів регулювати криптовалюти, попередивши про небезпеку надмірного регулювання фірм fintech. Він вважає, що було би більш ефективним заборонити банкам та іншим регульованим фінансовим установам проведення операцій з криптовалютами або їх продажу, аніж регулювати самі цифрові валюти. Марк Карні, керуючий Банку Англії, який також очолює Раду фінансової стабільності «Великої двадцятки»,зазначає про слабке регулювання, яке дотепер стосувалося криптовалют. М. Карні був

останнім банкіром центробанку, що закликали до посилення нагляду. «Останнім часом кілька центральних банків стверджували, що криптовалюти не мають інституційної резервної системи центрального банку і не можуть виконувати традиційні функції грошей ... Я ще переконаний, що це досить сильний аргумент для залучення криптовалют у повний обсяг регулювання», - зазначив А.Енріа, коментуючи думку англійського банкіра. Президент Європейського центрального банку М. Драгі натомість заявив: «ЄЦБ не має повноважень забороняти або регулювати біткоїни. У ЄЦБ ми стежимо за цією еволюцією, але ця технологія ще не дозріла, щоб її розглядали в грошово-кредитній політиці ЄЦБ або як платіжну систему»[75]. Раніше він досить негативно сприйняв рішення Естонії про створення своєї національної криптовалюти (есткойн), заявивши, що «жодна держава - член Єврозони не може запровадити власну валюту». Але якщо стосовно монетарного суверенітету криптовалюти поки що не створюють реальної загрози, то в питаннях відмивання брудних грошей, ухилення від оподаткування та фінансування тероризму ситуація виглядає більш загрозливою. Отож, враховуючи це, наприкінці квітня 2018 р. члени Європейського Парламенту переважною більшістю голосівпроголосували за підтримку угоди, укладеної в грудні 2017 р. з Європейською Радою, щодо заходів, спрямованих, зокрема, на запобігання використанню криптокультур у сфері відмивання грошей та фінансування тероризму. Нове законодавство спрямоване на вирішення проблеми анонімності фінансових технологій шляхом запровадження правил для обміну криптовалютами, платформами та електронними «гаманцями». Передбачається, що такі суб’єкти повинні бути зареєстровані уповноваженими органами та мають застосовувати процедури проведення належної обачності, включаючи перевірку клієнтів[76].

Таким чином, нові учасники банківського ринку мають отримати від своїх клієнтів дозвіл не тільки щоб знімати гроші та послуговуватися данимищодоїхніх рахунків, а й на співпрацю з їхніми банками. Звісно, що ці нові учасники стурбовані тим, що банки негратимуть чесно, а банки, зі свого боку, стурбовані, що відкриття їх систем може наражати клієнтів на загрозу шахрайства (а банки - на додаткові судові справи). Тому 27 листопада 2017 р. Європейська Комісія ухвалила технічні стандарти, спрямовані на збалансування конкуренції та безпеки. Стандарти вимагають, щоб перш ніж операції будуть затверджені, клієнти постачали два з трьох типів ідентифікаційних даних: те, про що вони знають (пароль або код); те, чим вони володіють (карта або телефон); і те, чим вони є самі (наприклад, відбиток пальця). В Інтернеті такий підхід вжеузвичаївся, хоч і не є універсальним.

Спілкуватися з провайдерами платіжних послуг та агрегаторами облікових записів банки можуть двома шляхами: дозволити їм доступ через свої онлайн-клієнтські інтерфейси, або створювати виділені інтерфейси, до яких новачки можуть підключати свої додатки. Майже всі банки схиляються до останнього варіанта.

Хоча роздрібні банки боролися за PSD2, інвестиційні банки та керуючі активами схиляються до MiFID2 - оновленої Директиви про ринки фінансових інструментів (Markets in Financial Instruments Directive), яка набрала чинності з 3 січня 2018 р. Вона призначена для того, щоб зробити фінансові ринки більш прозорими і, отже, теоретично безпечнішими та більш конкурентоспроможними. Нова директива обмежує торгівлю цінними паперами на внутрішніх майданчиках банків (internal venues) та змушує перевести більше похідних інструментів, які до цього часу торгуються у позабіржових системах («over the counter»), - на централізовані біржі. Вона також зобов’язує банки брати з клієнтів плату за дослідження окремо, а не об’єднувати їх з оплатою за інші послуги.

Світова фінансова криза, виявивши недоліки в існуючих системах фінансового регулювання, змусила шукати вихід з ситуації на світовому фінансовому ринку, визначити основні напрями дій щодо підвищення стійкості банківських систем та уникнення криз, подібних до цієї. Це викликало необхідність переосмислення принципів регулювання діяльності банків, а також потребу в розробленні та впровадженні нових підходів і методів оцінки системних ризиків, створенні контрциклічних норм достатності капіталу та формуванні резервів на покриття можливих збитків за позиками у періоди економічних піднесень і спадів.

Саме з цією метою Базельським комітетом з банківського нагляду був розроблений пакет реформ банківського регулювання, який отримав назву Базель III. У грудні 2009 р. Базельський комітет представив для обговорення попередній варіант правил і вимог, викладених у документі Комітету нових міжнародних стандартів оцінки надійності банків «Покращення механізму Базеля II і перегляд механізму ринкових ризиків по Базелю II». Загальною метою реформи світової фінансової системи було підвищення стійкості банківської системи за рахунок збільшення ліквідних резервів та поліпшення якості капіталу. Посилене регулювання світової банківської системи, на думку представників Базельського комітету, має убезпечити від повторення світових фінансових і економічних криз, подібних тій, яка сталась у 2008 р. Автори чергових поправок до Базельської угоди про капітал припускають, що запропонований пакет змін дозволить суттєво посилити фінансовий стан банків і стримати банки від прийняття на себе надмірних ризиків.

Суть пропонованих змін до угоди про капітал, згідно з Базелем III, полягає в підвищенні якості, прозорості та вдосконаленні структури банківського капіталу, посиленні покриття ризиків капіталом і стимулюванні заходів щодо створення резервних запасів капіталу. Зокрема, переважаючою формою капіталу 1 -го рівня повинні стати прості акції і нерозподілений прибуток, інструменти капіталу 2-го рівня будуть гармонізовані, а також

будуть реалізовані заходи щодо зниження проциклічності банківської діяльності.

Варто зазначити, що Базель II і Базель III є доповненнями до Угоди про капітал 1988 р. Отже, кожен новий документ удосконалює, а не скасовує попередні. Тому після прийняття Базеля III всі вимоги, які були введені в Базелі II, - Компонента II «Контроль з боку нагляду» та Компонента III «Ринкова дисципліна» не втратили своєї важливості й залишаються чинними.

Передбачалося, що нові вимоги будуть спрямовані на регулювання банківської діяльності як мінімум у 27 країнах, які є членами Базельського комітету або офіційно проголосили про дотримання його вимог і будуть впроваджуватися поступово і поетапно протягом 2013-2019 рр.

Насамперед із з січня 2013 р. до кінця 2014 р. передбачалося проведення реформи вимог до структури активів і капіталу банків. Одночасно з нею розпочалося посилення вимог щодо частки акціонерного капіталу в структурі загального регулятивного капіталу.

Поступове підвищення якості капіталу шляхом виключення певних компонентів, які враховуються в основному капіталі, буде проведено з січня 2014 р. до січня 2018 р. Нарешті уведення буферів збереження капіталу і контрциклічного буфера розпочнеться в січні 2016 р. і завершиться через три роки - у січні 2019 р. Крім зазначених змін, вимоги Базеля ІІІ передбачають уведення трьох нових коефіцієнтів - коефіцієнта левериджу і двох окремих коефіцієнтів ліквідності. Тож упродовж наступного десятиліття систему банківського регулювання буде суттєво вдосконалено на основі посилення вимог до акціонерного капіталу банків і створення буферів капіталу.

Як показала практика, попередніх правил Базельського комітету виявилося недостатньо, щоб запобігти недавній фінансовій кризі. Поступово відновлюючись, світова банківська система навіть зараз відчуває серйозні проблеми структурного характеру, незважаючи на значну фінансову допомогу від урядів. Тому регулятори розглядають уведення нових стандартів Базеля III як своєчасну і виправдану міру. Автори реформи

розраховують на те, що при повторенні кризи у банків не буде необхідності звертатися за допомогою до держави для уникнення банкрутства. Для цього вводяться спеціальні вимоги до формування додаткового резервного капіталу (буфера), який можна використовувати, проте через деякий час необхідно відновлювати. У разі системної кризи у банків буде якийсь «буферний» капітал, який вони зможуть зменшувати, порушуючи мінімальне значення коефіцієнта достатності без санкцій регулятора. Однак після кризи банки повинні будуть цей капітал відновити. Оновлені вимоги, представлені світовому фінансовому співтовариству, є більш жорсткими та обов’язковими до виконання, на відміну від показників Базель II, більшість з яких мали рекомендаційний характер.

Базель II та Базель III. Уведення більш жорсткого визначення капіталу, підвищення мінімальних вимог до нього, впровадження нових буферів капіталу дадуть банкам можливість легше витримувати періоди економічного і фінансового стресу. Міжнародні експерти вважають, що нововведень буде достатньо для того, щоб слабкі та нестійкі гравці пішли з ринку, а залишилися тільки стабільно функціонуючі установи з капіталом, здатним перекрити можливі фінансові проблеми. Тим банкам, які залишаться, потрібно буде залучати значні суми додаткового капіталу для того, щоб дотримуватися нових нормативів.

Обсяги виплачуваних дивідендів зменшаться не тільки через необхідність збільшення обсягів капіталу. У разі невідповідності банківських показників оновленим вимогам центральні банки отримають повноваження і навіть обов’язки застосовувати до банків-порушників відповідні санкції. При таких вимогах кредитні установи будуть позбавлені права сплачувати дивіденди акціонерам, бонуси та інші премії своїм менеджерам. Поза періодами стресу банки повинні підтримувати буфери капіталу, що перевищують регулятивний мінімум. А в періоди можливих фінансових спадів, коли банкизазнаватимуть суттєвих збитків, розмір буферів повинен дозволити їм підтримувати обсяги капіталу, що перевищують мінімальний

необхідний рівень. Коли буфери капіталу будуть використані, одним з головних джерел їх відновлення може стати скорочення обсягів періодичних розподілів прибутку. Це, в свою чергу, передбачатиме зменшення дивідендних платежів, обсягів викупу акцій і платежів у вигляді преміальних.

Посилення нормативів регулювання в новій редакції Базельської угоди про капітал отримало неоднозначну оцінку як окремих національних регуляторів, так і самих суб’єктів регулювання. Частина національних регуляторів і фінансових установ країн, банківські системи яких вже або майже відповідають новим регулюючим нормам, схвально поставилися до змін і підтримали більш жорстке регулювання банківської діяльності. У деяких країнах, наприклад у США, Великій Британії та Швейцарії, національні стандарти навіть жорсткіші, ніж вимоги Базельського комітету. Показники більшості великих банків США, Канади, а в Європі - банків Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Великої Британії, Швейцарії і скандинавських країн, - також відповідають новим вимогам.

Отже, з моменту узгодження пропозицій країнами G-20 в листопаді 2010 р. до повного впровадження фінансовими системами країн нових базельських вимог банки будуть мати достатньо часу і можливостей для того, щоб сформувати власні стратегії й отримати позитивний ефект від впровадження у власну практику посилених стандартів капіталу та інших нововведень Базельського комітету.

Важливі доповнення також здійснені в комплекті вимог Базель-ІІІ, про що було оголошено на спеціальні прес-конференції керівників центральних банків та органів банківського у Франкфурті 7 грудня 2017 р. (табл. 2.2).

Передбачається, що нові вимоги «Базель ІІІ» будуть впроваджуватися поступово (а спірний показник «рівня капіталу» - capital floor/output floor, навіть поетапно), що повинно надати європейським банкам більше часу та можливостей для їх адаптації, а також нівелювати ризики ліквідності, які можуть виникнути при переході на нові стандарти.

Таблиця 2.2

Реформа 2017 р. Строк імплементації
Переглянутий стандартний підхід до кредитного ризику 1 січня 2022 р.
Переглянута система внутрішніх рейтингів для кредитного ризику 1 січня 2022 р.
Переглянута структура коригування кредитного рейтингу 1 січня 2022 р.
Переглянута структура операційного ризику 1 січня 2022 р.
Переглянута структура ринкового ризику 1 січня 2022 р.
Коефіцієнт ліквідності При сучасному визначені «незахищеності від ризиків» (exposure) - 1 січня 2018 р.
При переглянутому визначені

«незахищеності від ризиків» (exposure) - 1 січня 2022 р.

Буфер для глобальних системно важливих банків (global systemically important banks - G-SIBs) - 1 січня 2022 р.
Рівень капіталу 1 січня 2022 р. - 50%
1 січня 2023 р. - 55%
1 січня 2024 р. - 60%
1 січня 2025 р. - 65%
1 січня 2026 р. - 70%
1 січня 2027 р. - 72,5%

Графік впровадження нових вимог Базель ІІІ

Джерело:Finalising Basel III in brief / Basel Committee on Banking Supervision. BIS - Basel, 2017. Р. 8 .

У 2017 р. було завершено комплексну регуляторну реформу - Базель III. Правила для банків стали жорсткішими, а прогалини в нормативній базі були закриті. На європейському рівні тривало створення Банківського союзу. Наразі Банківський союз спирається на дві основи: європейський банківський нагляд та європейський банківській регуляційний механізм. Разом ці механізми допомагають посилити нагляд за банками по всій Європі та ефективніше боротися з кризами. Така архітектура банківського нагляду набагато стабільніша, ніж попередня. В таких умовах фінансова система стає безпечнішою.

<< | >>
Источник: Розвиток фінансових інститутів ЄС та виклики для фінансової політики p64України : монографія / [Борзенко О.О., Богдан Т.П., Шаров О.М. та ін.] ; НАН України, ДУ«Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». - Електрон. ресурс. - К.,2019. - 372 с. : 42 табл., 20 рис.. 2019

Еще по теме Аналіз проблем та перспективних напрямів модернізації системи банківського нагляду ЄС: