<<
>>

Аналіз ефективності програм допомоги ЄС країнам Східної Європи

Згідно зі звітом Єврокомісії за 2007-2013 рр., головним результатом роботи фондів стало зростання ВВП і рівня зайнятості. За попередніми оцінками, ВВП виріс на 2,1% в Латвії, на 1,8% в Литві і на 1,7% в Польщі

проти прогнозних показників для цих країн без залучення коштів фондів.

Експерти очікують, що ефекти будуть навіть більш довгостроковими. Фінансування Фонду згуртування становить понад 60% інвестиційного бюджету цих країн[227].

У 2014-2020 рр. почала діяти нова програма фінансування структурними фондами країн - членів ЄС. Загальна сума коштів для регіону ЄС-13 зросла до 226,03 млрд євро і становить третину бюджету Євросоюзу. У 2007-2013 рр. загальний бюджет становив 348 млрд євро (278 млрд євро на структурні фонди та 70 млрд євро на фонд когезії), а 11 країн отримали доступ до 174,72 млрд євро від цих фондів, що становить 16,2% річного ВВП регіону.

Найзначнішим одержувачем коштів ЄС залишається Польща, при цьому сума фінансування в 2014-2020 рр. для Польщі зросла на 15 млрд євро, значно збільшився рівень фінансування Болгарії (з 6,67 до 15,7 млрд євро), Хорватії (з 1 до 8,61 млрд. євро), Словенії (з 4,1 до 20,7 млрд. євро).

Найефективнішим бенефіціарієм стала Болгарія: рівень засвоєння коштів тут був низьким через безліч внутрішніх бюрократичних процедур. В кінці періоду фінансування Болгарії вдалося підвищити рівень засвоєння коштів завдяки прискоренню процедури оплати, спрощення правил оформлення закупівель, підготовки найзначніших інфраструктурних проєктів, введення електронної подачі заявок і звітів через портал фондів ЄС і використання новітніх фінансових інструментів. Удосконалення потребують сфери планування і розроблення систем допомоги, подальше спрощення процедур, розроблення чітких правил для внесення фінансових коректив, пріоритети в аналізі вигод і витрат. У 2014-2020 рр. за рахунок структурних фондів в Болгарії передбачалося профінансувати проєкти у сфері впровадження та ведення електронного уряду та правосуддя, досліджень та інновацій, освіти, охорони здоров’я та соціальної підтримки.

Втім, діяльність структурних фондів сприймається неоднозначно і має своїх критиків.

Наприклад, розрахунок необхідних розмірів фінансування здійснюється на основі головного показника економічного розвитку - ВВП на душу населення. Але він не завжди відображає соціально-економічні реалії та потреби у фінансуванні окремих регіонів. До того ж гроші Структурних фондів за визначенням не можуть бути використані на регіони, які мають більший потенціал на засвоєння структурних грошей, мають кращий інвестиційний клімат тощо. Значну частину коштів інвестують увеликі програми розвитку транспортної інфраструктури, хоча мультиплікаційний ефект від них невеликий.

Освоєнням коштів у багатьох випадках займаються в держсекторі, що призводить до меншої ефективності та догляду приватних інвесторів. На реалізацію проєктів часто йде багато часу через їхню складність та комплексність (перш за все у сфері технологічного розвитку та інновацій, залізничного сполучення, інвестицій в енергозбереження) або недосвідченість урядів.

У деяких країнах діяльність безпосередніх бенефіціарів не завжди прозора, тому на період 2014-2020 рр. донорам довелося змінити правила отримання коштів: представники уряду зобов’язані публікувати списки бенефіціаріїв разом з інформацією про розмір фінансування ЄС та держави.

За оцінками, дотації ЄС сприяли деформації структури економік більшості країн - членів ЄС-13. Особливо це видно на прикладі країн Балтії.

Так, ще до членства в ЄС з 2000 р. країни Балтії отримали 963 млн євро фінансової допомоги з бюджету Євросоюзу. З моменту вступу дотації збільшилися багаторазово: у 2004-2016 рр. Литва, Латвія і Естонія отримали з європейської скарбниці 17,0, 9,0 і 7,0 млрд євро відповідно. При цьому національний внесок трьох держав сумарно становив трохи більше 7 млрд євро, що практично в п’ять разів менше виділених коштів [228].

Так, Литва отримала найбільші вливання коштів в економіку з усіх країн Балтії. Пріоритетною галуззю республіки є сільське господарство. Експерти відзначають, що литовські фермери найбільше в ЄС постраждали від санкцій війни з Росією.

Так, доходи молочної галузі через російське продовольче ембарго скоротилися на 250 млн євро. Литовські аграрії часто звертаються за допомогою до Єврокомісії для компенсації коштів за втрачений урожай внаслідок негоди. Тому вони занепокоєні планами Єврокомісії щодо скорочення дотацій цього фонду на 5%. Крім того, загальна сільськогосподарська політика Євросоюзу критикується за пріоритетну підтримку великих фермерських господарств, велика частина з яких належить транснаціональним корпораціям.

Дотації для Латвії з 2012 р. поступово скорочувалися, досягнувши в

2016 р. 734 млн євро (3% від ВВП країни). Більше половини коштів, як і в Литві, було направлено на підтримку сільськогосподарської сфери. Багато в чому скорочення фінансування пов’язане з нераціональним використанням коштів ЄС з боку латвійського уряду: у 2014-2016 рр. Латвія змогла освоїти всього близько 170 млн євро і посіла шосте місце серед країн -реципієнтів.

Естонія є одним із найбільш швидкозростаючих регіонів Європейського Союзу: ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності збільшився з 54% в середньому по ЄС в 2004 р. до 75% у

2017 р. Допомога ЄС позитивно вплинула на розвиток освіти, інформаційного суспільства, науково-технічної інфраструктури, підтримки сільського господарства та постачання чистою питною водою.

Експерти відзначають, що інвестиції ЄС в економіку Естонії мають коливальний характер. Національний внесок і дотації з бюджету співдружності знаходяться на найнижчому рівні проти Латвії і Литви. В останні роки ЄС інвестував 24 млн євро в модернізацію аеропорту Таллінна, а за 2007-2013 рр. - близько 800 млн євро загалому транспортну систему країни. Як і в інших країнах Балтії, найбільш дотаційними є статті економічного, соціального та територіального згуртування, а також

підтримки аграріїв.У сфері сільського господарства найбільші проблеми пов’язані зі скороченням поголів’я худоби, а як наслідок - втратою робочих місць. Однією з головних причин є фактичне закриття російського ринку для естонських товарів через введення антиросійських санкцій в 2014 р.

Збереження негативних тенденцій змушує уряд Естонії включатися в боротьбу за дотації з бюджету ЄС[229].

Вважають, що прибалтійським фермерам Євросоюз платив дотації не на розвиток свого виробництва - гроші давалися за відмову від вирощування продукції, щоб сільгоспвиробники Естонії, Латвії та Литви не створювали конкуренції західноєвропейським агрохолдингам навіть на вітчизняному ринку.

У результаті членство в ЄС обернулося для країн Балтії втратою нормальної економіки як такої. Країни Балтії в Євросоюзі не є економічно самодостатніми і живуть на штучному диханні фондів ЄС. Єврофонди дають країнам Балтії 3% приросту ВВП - без дотацій у Литві, Латвії та Естонії було б падіння економіки. За рахунок структурних фондів ЄС виживають сільське господарство і будівельний сектор - з припиненням брюссельського грошового потоку ці галузі очікує криза, яка перекинеться на всю економіку цих країн[230].

Європейська інтеграція обернулася згортанням цілих галузей національних економік Литви, Латвії та Естонії. Вступ до ЄС завершив процес деіндустріалізації: ті великі промислові об'єкти балтійських країн, які вижили після ринкових реформ 1990-х і свідомої політики влади по ліквідації заводів і фабрик, закрилися через неможливість витримати конкуренцію дешевого європейського імпорту. Євросоюз змусив Литву закрити найбільшу на момент споруди атомну станцію у світі - Ігналінську АЕС. Латвія під тиском Брюсселя була змушена відмовитися від виробництва цукру та закрити всі цукрові заводи. Європейські квоти на рибальство і обмеження

риболовецького промислу в Балтійському морі призвели до того, що рибальський флот у країнах Балтії був розпиляний на металобрухт.

Певні проблеми у взаємовідносинах владних структур Євросоюзу та національних урядів виникають у Польщі та Угорщини, з огляду на відмову приймати біженців за європейськими квотами. Крім того, Польща поки що відмовляється від скасування суперечностей судової реформи. Як наслідок, ці дві країни можуть зазнати санкцій і скорочення дотації із ЄСІФ.

На ефективність програм допомоги впливають і факти корупції, які оприлюднюються у спеціальних аналітичних доповідях[231]. Так, влітку 2018 р. Європейське антикорупційне агентство OLAF та Директорат юстиції Євросоюзу опублікували доповідь про зростання корупції в країнах ЄС. За оцінками аналітиків, корупція в європейських структурах досягла небувалих масштабів. Якщо раніше річний обсяг розкрадань з європейських фондів становив сотні мільйонів євро, то тепер він обчислюється мільярдами. Від корупції країни ЄС щорічно втрачають 323 млрд євро, що становить майже одну третину запропонованого ЄС семирічного бюджету на 2014-2020 роки.

Ця астрономічна цифра складається із корупції у всіх 27 країнах ЄС плюс корупції в загальноєвропейських органах влади. Наприклад, у 2011 р. з рахунків Єврокомісії за нез’ясованих обставин зникло 3,9% бюджету, в 2012 р. - 4,8% бюджету. Корупція в цьому випадку розуміється в самому широкому сенсі слова і означає не тільки пряме розкрадання, а й неефективне витрачання грошей на проєкти, які свідомо не окупаються («заривання в землю», розтрата, шахрайство, використання коштів з метою особистого збагачення тощо).

Корупція процвітає в тих сферах, куди йде найбільше траншей з бюджету ЄС. Наприклад, у сільському господарстві. За даними Європейської рахункової палати в 2013 р. країни-члени ЄС витратили майже 7 млрд євро на обробку земель, свідомо непридатних для ведення сільського господарства.

У 2017 р. Transparency International оголосила про масштабні розкрадання при розподілі ЄСІФ в Угорщині. Експерти проголосили, що фонди Євросоюзу часто розподіляються в Угорщині не цілком справедливо, вартість більшості проєктів сильно завищена, а кошти йдуть на нічим не виправдані цілі.

Усе це ускладнює дискусії щодо розподілу коштів ЄСІФ на наступний період загальноєвропейського бюджетного процесу.

Процес розширення позначається на динаміці основних макроекономічних показників країн - членів Євросоюзу. Як свідчить досвід приєднання 10 країн Центральної та Східної Європи й Балтії, усі вони досягли значного прогресу щодо реальної та номінальної конвергенції. При цьому цей прогрес був досить нерівномірним як між різними групами країн, так і в різні періоди часу.

Процес реальної конвергенції оцінюється нами шляхом аналізу реальних темпів зростання ВВП та відносних рівнів ВВП на душу населення. Крім того, проаналізовано роль інвестицій, які теоретично і практично стали природним рушієм реальної конвергенції. Специфічними індикаторами щодо оцінок конвергенції є результати опитування, які щорічно публікуються у спеціальних документах громадської думки «Євробарометр».

Позитивна динаміка економічного зростання країн ЄС була порушена багатовимірним впливом глобальної фінансово-економічної кризи 2008­2009 рр. та розгортання боргової кризи країн Єврозони у 2012 р. Про це свідчать дані табл. 5.9 щодо динаміки ВВП 13 країн ЄС, які набули членства після 2004 р. Слід відзначити, що сім країн у період після вступу увійшли до Єврозони: Словенія (01.2007), Кіпр(01.2008), Мальта(01.2008), Словаччина (01.2009), Естонія (01.2011), Латвія (01.2014), Литва (01.2015).

Усі країни Центральної та Східної Європи, крім Польщі, мали негативні темпи зростання в 2009 р. У країнах Балтії рівень реального ВВП знизився приблизно на 14-15 % (після того, як Естонія та Латвія вже зафіксували скорочення річного ВВП приблизно на 5 та 3% відповідно у

2008 р. Країни ЦСЄ10 зазнали втрат ВВП в діапазоні близько 4-8%.

У докризовий період зростання ВВП значно відрізнялося за основними чинниками. У Прибалтиці, а також у Польщі, Румунії та Болгарії зростання ВВП було зумовлене зростанням внутрішнього попиту, оскільки кредитний бум стимулював внутрішнє споживання та інвестиції. Більш збалансованим зростання було у Чеській Республіці, Угорщині, Словаччині та Словенії, де основним чинником став чистий експорт. Від’ємні темпи економічного зростання в Хорватії упродовж 2009-2014 рр. не завадили цій країні стати членом ЄС у 2013 р.

Динаміка приросту ВВП, постійні ціни, %

Таблиця 5.9

Країна 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018
Литва 6,55 7,73 7,41 11,09 2,63 -14,8 1,64 6,04 3,83 3,50 3,54 2,04 2,35 3,87 3,54
Естонія 6,29 9,37 10,27 7,75 -5,42 -14,7 2,26 7,60 4,31 1,94 2,89 1,67 2,06 4,85 3,70
Латвія 8,34 10,70 11,89 9,98 -3,55 -14,4 -3,94 6,38 4,04 2,43 1,86 2,97 2,21 4,55 3,72
Словенія 4,35 4,00 5,66 6,94 3,30 -7,80 1,24 0,65 -2,67 -1,13 2,98 2,26 3,15 5,00 4,47
Словаччина 5,26 6,75 8,45 10,8 5,63 -5,42 5,04 2,82 1,66 1,49 2,75 3,85 3,33 3,40 3,90
Мальта 0,47 3,82 1,85 3,96 3,32 -2,45 3,54 1,33 2,72 4,60 8,16 9,52 5,21 6,68 5,67
Кіпр 4,57 3,72 4,51 4,82 3,86 -1,77 1,32 0,32 -3,06 -5,93 -1,40 1,98 3,40 3,87 3,96
Хорватія 3,92 4,11 4,87 5,28 2,04 -7,29 -1,47 -0,34 -2,30 -0,49 -0,09 2,40 3,54 2,76 2,80
Угорщина 5,01 4,39 3,85 0,44 0,86 -6,60 0,68 1,66 -1,64 2,10 4,23 3,37 2,21 3,99 4,00
Румунія 8,36 4,17 8,06 6,86 8,26 -5,91 -2,81 2,03 1,24 3,53 3,41 3,87 4,82 6,95 3,96
Чеська

Республіка

4,91 6,53 6,85 5,60 2,68 -4,80 2,27 1,78 -0,80 -0,48 2,72 5,31 2,45 4,29 3,06
Болгарія 6,44 7,12 6,87 7,34 6,02 -3,59 1,32 1,92 0,03 0,86 1,33 3,62 3,94 3,56 3,60
Польща 5,14 3,49 6,18 7,04 4,25 2,82 3,61 5,02 1,61 1,39 3,28 3,85 2,97 4,65 4,35

Джерело: складено за даними МВФ.

Позитивна динаміка і більш швидкі темпи зростання ВВП країн, які стали членами ЄС після 2004 р. (далі - ЄС-13), дозволили цим країнам скоротити «відставання» за показником ВВП на душу населення (табл. 5.10). Зокрема приріст показника у 2017 р. порівняно із 2004 р. для більшості постсоціалістичних країн виявився удвічі більшим, ніж для ЄС-28. Низькі темпи приросту цього показника для Кіпру зумовлені значним впливом боргової кризи 2012-2014 рр.

ВВП на душу населення, поточні ціни, тис. євро

Таблиця 5.10

Регіон/ країна 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 При­ріст 2017/ 2004
ЄС-28 22,5 23,4 24,7 26,1 26,1 24,5 25,5 26,2 26,6 26,8 27,7 29,1 29,3 30,0 1,33
ЄС-19 25,0 25,8 27, 0 28,4 28,9 27,8 28,5 29,2 29,3 29,5 30,1 31,1 31,8 32,9 1,32
Мальта 12,1 12,7 13,3 14,2 15, 0 14,9 15,9 16,4 17,1 17,9 19,6 21,7 22,7 24,1 1,99
Кіпр 19,1 20,4 21,7 22,9 24,2 23,1 23,3 23,2 22,6 21, 0 20,7 20,9 21,7 22,8 1,19

Словенія 13,9 14,6 15,7 17,4 18,8 17,7 17,7 18, 0 17,5 17,6 18,2 18,8 19,5 20,8 1,50
Естонія 7,1 8,3 10, 0 12,1 12,3 10,6 11, 0 12,5 13,5 14,3 15,2 15,7 16,5 18,0 2,54
Словаччина 6,4 7,3 8,4 10,4 12,2 11,8 12,4 13,1 13,4 13,7 14, 0 14,6 15, 0 15,6 2,44
Литва 5,4 6,3 7,4 9, 0 10,2 8,5 9, 0 10,3 11,2 11,8 12,5 12,9 13,5 14,9 2,76
Латвія 5,2 6,1 7,8 10,3 11,2 8,8 8,5 9,8 10,8 11,3 11,8 12,3 12,8 13,9 2,67
Чеська

Республіка

9,4 10,7 12,1 13,4 15,5 14,2 14,9 15,6 15,4 15, 0 14,9 16, 0 16,7 18,1 1,93
Угорщина 8,3 9, 0 9,1 10,2 10,8 9,4 9,9 10,2 10, 0 10,3 10,7 11,3 11,6 12,7 1,53
Польща 5,4 6,5 7,2 8,2 9,6 8,2 9,4 9,9 10,1 10,3 10,7 11,2 11,1 12,2 2,26
Хорватія 7,8 8,5 9,3 10,2 11,2 10,5 10,5 10,5 10,3 10,3 10,2 10,6 11,2 11,8 1,51
Румунія 2,9 3,8 4,6 6,1 7,1 6,1 6,2 6,5 6,6 7,2 7,6 8,1 8,6 9,5 3,28
Болгарія 2,7 3,1 3,5 4,2 4,9 4,9 5,1 5,6 5,7 5,8 5,9 6,3 6,8 7,3 2,70

Джерело:Main GDP aggregates per capita [nama_10_pc]. Gross domestic product at market prices. Current prices, euro per capita / Eurostat.

Зростання ВВП призвело до підвищення відсоткового відношення ВВП на душу населення країн ЄС-13 до середньої величини показника по ЄС-28 (табл. 5.11). Цей показник є значно вищим для країн, які увійшли до зони євро.

Таблиця 5.11

ВВП у ринкових цінах, % ВВП ЄС-28 на душу населення

Регіон/ Країна 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017
ЄС-28 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0
ЄС-15 120,7 119,7 119,1 118,0 116,6 117,1 116,7 116,3 116,3 116,1 116,0 115,9 115,5 114,8
Мальта 53,8 54,3 53,8 54,3 57,3 60,7 62,5 62,7 64,0 66,9 70,6 74,4 77,6 80,4
Кіпр 84,9 86,8 87,6 87,9 92,4 94,2 91,3 88,6 84,7 78,5 74,6 72,0 74,2 75,9
Словенія 61,6 62,3 63,6 66,8 71,8 72,2 69,4 68,6 65,8 65,6 65,9 64,8 66,8 69,3
Естонія 31,5 35,3 40,5 46,4 47,2 43,2 43,3 47,9 50,8 53,5 55,1 54,1 56,3 59,8
Словаччина 28,6 31,1 34,2 40,0 46,7 48,2 48,8 50,0 50,5 51,1 50,7 50,2 51,1 52,0
Литва 24,0 27,0 29,8 34,5 39,1 34,7 35,5 39,4 41,9 44,1 45,0 44,3 46,3 49,8
Латвія 22,9 26,1 31,5 39,5 42,8 35,7 33,3 37,5 40,7 42,3 42,8 42,3 43,7 46,4
Чеська Респ. 41,7 45,7 48,9 51,4 59,2 57,8 58,5 59,7 57,6 56,0 53,8 54,9 57,1 60,3
Угорщина 36,8 38,5 36,9 39,0 41,2 38,3 38,8 38,8 37,6 38,4 38,6 38,7 39,7 42,2
Польща 23,9 27,5 29,1 31,6 36,8 33,6 36,8 37,7 37,9 38,2 38,6 38,5 37,9 40,5
Хорватія 34,4 36,1 37,7 39,0 42,7 42,7 41,2 39,9 38,7 38,4 37,0 36,5 38,2 39,4
Румунія 12,7 16,0 18,8 23,4 27,3 25,1 24,3 25,0 24,9 26,8 27,3 27,8 29,6 31,8
Болгарія 11,9 13,1 14,3 16,2 18,7 20,1 19,9 21,5 21,5 21,5 21,4 21,7 23,1 24,3

Джерело:Main GDP aggregates per capita [nama_10_pc]Gross domestic product at market prices Percentage of EU28 total per capita (based on million euro), current prices / Eurostat.

Швидкі темпи економічної конвергенції в докризовий період частково відобразили інвестиційний бум. Середня частка валового нагромадження основного капіталу у ЄС-13збільшилася з 25% ВВП у 2004 р. до понад 29% ВВП у 2007 та 2008 рр., тоді як вона залишилася нижче 24% ВВП в ЄС-15 (табл. 5.12).

Загальні основні засоби (брутто), % ВВП

Таблиця 5.12

Регіон/ країна 2000 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017
ЄС-28 21,8 20,9 21,2 21,9 22,6 22,4 20,5 20,0 20,2 19,7 19,3 19,4 19,7 20,0 20,2
ЄС-15 21,7 20,8 21,1 21,7 22,2 22,0 20,3 19,9 19,9 19,5 19,1 19,2 19,5 19,9 20,1
ЄС-19 22,7 21,7 22,0 22,8 23,3 23,0 21,1 20,7 20,8 20,2 19,6 19,6 20,0 20,4 20,5
Естонія 26,6 31,8 32,9 36,7 36,6 31,2 22,7 21,2 26,2 28,6 27,7 25,6 23,6 23,0 24,4
Словаччина 27,3 25,0 27,3 27,3 26,8 25,5 21,7 22,1 24,0 21,2 20,7 20,7 24,3 21,3 21,4
Латвія 25,2 28,9 31,3 34,2 36,4 32,1 22,5 19,4 22,2 25,4 23,2 22,6 22,1 19,6 20,9
Кіпр 20,1 20,6 21,5 25,1 25,5 27,2 23,4 22,3 18,9 15,1 14,1 11,7 13,0 17,7 20,9

Мальта 22,5 20,6 22,0 22,0 22,4 19,6 18,2 21,4 18,0 18,1 17,5 17,2 24,7 23,5 20,3
Литва 19,1 22,9 23,4 25,9 28,6 26,0 17,9 16,9 18,5 17,4 18,5 18,9 19,6 19,3 19,2
Словенія 27,3 26,2 26,6 27,8 28,8 29,6 24,3 21,3 20,2 19,2 19,8 19,4 18,8 17,5 18,5
Чеська

Республіка

30,6 28,1 28,2 28,0 29,5 29,0 27,1 26,9 26,5 25,9 25,1 25,1 26,5 24,9 24,8
Румунія 19,3 22,4 24,3 26,4 35,3 37,3 26,0 26,1 27,2 27,4 24,8 24,3 24,8 22,9 22,4
Угорщина 25,4 24,0 23,8 23,5 23,6 23,2 22,7 20,2 19,7 19,3 20,9 22,2 22,5 19,6 22,2
Хорватія 19,9 25,7 25,4 26,6 26,8 28,1 25,2 21,2 20,2 19,6 19,7 19,2 19,6 20,0 20,1
Болгарія 16,8 21,1 25,9 27,6 28,3 33,0 27,9 22,2 20,9 21,3 21,2 21,1 21,0 18,6 18,5
Польща 23,7 18,3 18,9 20,4 22,5 23,1 21,4 20,3 20,7 19,8 18,8 19,7 20,1 18,0 17,7

Джерело:Gross fixed capital formation (investments). Percentage of gross domestic product (GDP) At current prices / Eurostat.

Проте існувала значна різнорідність між країнами, оскільки показник перевищив 30% ВВП в Естонії та Латвії, тоді як залишився нижче 25% ВВП у Польщі та Угорщині. Внесок інвестиційної діяльності в реальну конвергенцію не був підтриманийу посткризовий період. Середня частка інвестицій у ЄС-13 скоротилася до 22% ВВП у 2010 р., а потім залишалася в цілому стабільною до 2014 р. (тоді як вона знизилася до рівня нижче 19% ВВП у 2013-2014 рр. в ЄС- 15). Інвестиційна діяльність у регіоні підтримувалася значним припливом коштів ЄС. Тільки Чеська Республіка, Естонія та Румунія зареєстрували показник у розмірі щонайменше 25% ВВП у 2009-2014 рр., тоді як його величина в Польщі та Литві впала нижче 20% ВВП.

Важливим для оцінки макроекономічної ситуації в країнах ЄС-13 є аналіз боргового навантаження. Так, для Кіпру (країни - члена зони євро) показник відношення валового державного боргу до ВВП є значно вищим за середній для країн цієї зони і перевищує у понад 1,5 раза рівень показника за Маастрихтськими критеріями (60%). Дещо нижчим, але таким, що перевищує 60%, є боргове навантаження для Словенії, Хорватії та Угорщини. Для решти країн величина цього показника є помірною і має тенденцію до зниження (табл. 5.13).

Таблиця 5.13

Динаміка відношення валового державного боргу до ВВП, %

Регіон/ Країна 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017
ЄС-28 60,9 61,5 60,1 57,5 60,7 73,3 78,8 81,4 83,8 85,7 86,4 84,4 83,3 81,6
ЄС-19 68,5 69,3 67,4 65 68,7 79,2 84,6 86,6 89,7 91,6 91,8 89,9 89,1 86,8
Кіпр 64,8 63,4 59,3 54,0 45,6 54,3 56,8 66,2 80,1 103,1 108 108 105,5 96,1
Словенія 26,8 26,3 26,0 22,8 21,8 34,6 38,4 46,6 53,8 70,4 80,4 82,6 78,7 74,1
Мальта 71,9 70,0 64,5 62,3 62,6 67,6 67,5 70,1 67,7 68,4 63,7 58,6 56,3 50,9
Словаччина 40,6 34,1 31,0 30,1 28,5 36,3 41,2 43,7 52,2 54,7 53,5 52,2 51,8 50,9
Латвія 14 11,4 9,6 8,0 18,2 35,8 46,8 42,7 41,2 39 40,9 36,8 40,3 40
Литва 18,7 17,6 17,2 15,9 14,6 28,0 36,2 37,2 39,8 38,8 40,5 42,6 39,9 39,4
Естонія 5,1 4,5 4,4 3,7 4,5 7,0 6,6 6,1 9,7 10,2 10,5 9,9 9,2 8,7
Хорватія 40,3 41,2 38,6 37,2 39,0 48,3 57,3 63,8 69,4 80,4 84,0 83,7 80,2 77,5

Угорщина 58,7 60,5 64,5 65,5 71,6 77,8 80,2 80,5 78,4 77,1 76,6 76,6 75,9 73,3
Польща 45 46,4 46,9 44,2 46,3 49,4 53,1 54,1 53,7 55,7 50,4 51,3 54,2 50,6
Болгарія 36 26,8 21,0 16,3 13,0 13,7 15,3 15,2 16,7 17,1 27,1 26,2 29,6 25,6
Чеська

Республіка

28,5 27,9 27,7 27,5 28,3 33,6 37,4 39,8 44,5 44,9 42,2 40,0 36,8 34,7
Румунія 18,6 15,7 12,3 11,9 12,4 22,1 29,7 34,0 36,9 37,6 39,2 37,8 37,3 35,1

Джерело: складено за даними Євростату: General government gross debt. Percentage of gross domestic product (GDP).

Про ефективність конвергенції країн ЄС свідчать і дані соціологічних опитувань. Оптимізм щодо майбутнього Європейського Союзу переважає в усіх країнах групи ЄС-13 (табл. 5.14).

Таблиця 5.14

Результати опитування щодо майбутнього ЄС у 2018 рр. по окремих країнах: оптимісти та песимісти

Регіон/Країна Оптимісти Песимісти Не визначилися
ЄС-28 58 36 6
Єврозона 58 37 5
Литва 70 25 5
Мальта 70 19 11
Польща 69 24 7
Естонія 66 27 7
Румунія 65 29 6
Хорватія 63 32 5
Словенія 63 34 3
Латвія 62 35 3
Словаччина 61 34 5
Болгарія 61 29 10
Естонія 60 35 5
Угорщина 56 38 6
Чеська Республіка 55 42 3
Кіпр 54 42 4
Джерело:Public opinion in the European Union, First results / Standard E 3urobarometer;European

Union.March 2018. URL: http://ec. europa.eu/commfrontoffice/publicopinion/

Суперечливими є відповіді населення на питання щодо подальшого розширення ЄС у наступні роки (табл. 5.15). Ідетьсянасамперед про групу країн Балканського півострова - Албанію, Македонію, Сербію, Чорногорію, Боснію та Герцеговину[232]. Навесні 2018 р. на питання Євробарометра щодо майбутнього розширення 44% європейців виступили за майбутнє розширення, але 46% - проти, кожен десятий респондент «не знає» (10%). У

розрізі опитування по окремих країнах групи ЄС -13 підтримка «подальшого розширення ЄС з метою включення інших країн у наступні роки» переважає у 9 країнах - членах ЄС: найсильніше в Литві (66%), Польщі та Румунії (65%). У Чехії переважає протидія майбутньому розширенню (36% проти 56%).

Таблиця 5.15

Результати опитування щодо подальшого розширення ЄС у наступні роки

Країна За Проти Не знають
ЄС-28 44 46 10
Литва 66 23 11
Польща 65 23 12
Румунія 65 23 12
Угорщина 61 31 8
Хорватія 59 34 7
Мальта 58 24 18
Словенія 56 35 9
Латвія 52 37 11
Болгарія 52 28 20
Словаччина 49 40 11
Кіпр 49 42 9
Естонія 46 37 17
Чехія 36 56 8

Джерело:Public opinion in the European Union, First results / Standard Eurobarometer 89. Spring 2018. European Union, 2018. URL:http://ec.europa.eu/commfrontoffice/publicopinion/

Наведені результати дослідження свідчать про в основному позитивний вплив процесів розширення ЄС. Як свідчить досвід приєднання 10 країн Центральної та Східної Європи й країн Балтії, усі вони досягли значного прогресу щодо реальної та номінальної конвергенції попри негативний вплив двох потужних криз. Саме ці кризи спричинили розшарування країн за темпами соціально-економічної кризи.

5.5.

<< | >>
Источник: Розвиток фінансових інститутів ЄС та виклики для фінансової політики p64України : монографія / [Борзенко О.О., Богдан Т.П., Шаров О.М. та ін.] ; НАН України, ДУ«Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». - Електрон. ресурс. - К.,2019. - 372 с. : 42 табл., 20 рис.. 2019

Еще по теме Аналіз ефективності програм допомоги ЄС країнам Східної Європи: